Захист культурних цінностей: від боротьби до тривалої реалізації

29.05.2023, 12:20

Поділитись

30 квітня 2020 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про приєднання України до Другого протоколу до Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту 1954 року». (переглянути закон) Це стало історичним кроком, що створив можливості для ефективної протидії та запобіганню знищенню культурної спадщини України в окупованому Криму, а від початку повномасштабної війни, на тимчасово окупованих територіях Херсонської, Запорізької, Харківської, Донецькою та Луганської.

Після прийняття зазначеного законодавчого акту Україна пройшла низку процедур: передача документа про приєднання до Секретаріату ООН, перевірка дотримання необхідних процедур та повідомлення всіх країн-підписантів про приєднання до Протоколу нової держави. 30 червня 2020 року на сайті ЮНЕСКО з’явилося повідомлення, що Україна офіційно приєдналася до країн-підписантів Протоколу.

Гаазька конвенція про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту 1954 року – перша міжнародна угода, в якій об’єднано правові норми щодо охорони культурної спадщини у світовому масштабі. Другий протокол Конвенції був підписаний 26 березня 1999 року для актуалізації викладених положень та запровадження додаткових механізмів їх реалізації.

Що Україні дало це приєднання? Як зазначає у своєму матеріалі “Культурна спадщина України в окупованому Криму”, що опублікована на сайті «Голос Криму. Культура» Микола Яковина, почесний президент Українського національного комітету ІКОМОС, експерт з питань культурної спадщини України, по-перше, слід враховувати, що з 1954 р. відбулися зміни, зокрема, вдосконалення міжнародного права. Тому після низки відчутних для людства втрат культурних цінностей наприкінці ХХ століття, міжнародне співтовариство доповнило Гаазьку конвенцію від 1954 року новими положеннями, які склали так званий Другий протокол до неї, що був підписаний 26 березня 1999 року з метою актуалізації викладених положень та запровадження додаткових механізмів захисту культурних цінностей, а саме:

Персональна кримінальна відповідальність та покарання порушень цього Протоколу – цілеспрямоване і свідоме пошкодження культурних цінностей трактується як військовий злочин.
Уточнено поняття «воєнної необхідності» та інших формулювань, використаних у тексті Конвенції.
Введено новий вид «посиленого захисту», що для України дуже важливо.
Призначено інституційний орган Конвенції – Комітет захисту культурних цінностей та розширено перелік заходів, пов’язаних із захистом культурних цінностей, які здійснюються у часі миру, так звані підготовчі заходи під час миру, що, зокрема, створює можливості для залучення експертів та активістів з числа неурядових організацій.

Шлях боротьби за захист культурних цінностей

Активіст громадської організації «Кримський центр ділового та культурного співробітництва «Український дім» Андрій Щекун розповів інтернет виданню «Голос Крима. Культура» про боротьбу за приєднання України до Другого протоколу Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту, яка була б не неможливим без активності кримчан та науковців України.

29 травня 2019 року відбувся перший круглий стіл на тему«Пам`ятки Криму – сучасний стан культурної спадщини України». Під час роботи круглого столу представники влади і експерти обговорили гострі проблеми захисту культурної спадщини окупованого півдня країни та пошуків механізмів її захисту, зокрема необхідність ратифікації другого протоколу Гаазької конвенції про захист культурних цінностей під час збройного конфлікту, конвенції UNIDRUA про незаконне переміщення культурних цінностей і Нікосійської конвенції, що переводить склад злочину і відповідальність у сферу кримінального законодавства.

30 вересня 2019 року в рамках круглого столу відбулася презентація спеціального номеру журналу «Пам’ятки України: національна спадщина» на тему: «Пам’ятки Криму – сучасний стан культурної спадщини України». Як зазначив під час круглого столу кандидат історичних наук Андрій Іванець, презентований журнал повинен привернути увагу міжнародної спільноти до наслідків окупації Росією українського Криму і розповісти громадськості про сьогоднішній стан пам’яток культури на окупованому півострові. «Крим – це місце зустрічі для десятків культур, для багатьох цивілізацій, і за тисячоліття вони залишили свій слід на цій землі. Але фактично ця культурна спадщина людства, України і Криму як частини України руйнується після того, що сталося в 2014 році, коли вперше в Європі була порушена територіальна цілісність європейської держави», – підкреслив вчений.

Потім була ціла низка запитів від редакції газети «Кримська світлиця» та звернення громадської організації «Кримський центр ділового та культурного співробітництва «Український дім» до Міністерства культури України, які відіграли вирішальну роль в цій битві за захист культурної спадщини України від окупантів.

І нарешті 04 лютого 2020 року за № 0036 у Верховній Раді України був зареєстрований проект Закону «Про приєднання України до Другого протоколу до Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту 1954 року». Довгоочікуване голосування за законопроект у стінах парламенту відбулося 30 квітня того ж року: «За» проголосував 321 депутат, «Проти» – 0, «Утрималися» – 10, «Не голосували» – 38 народних обранці.

Що дає ратифікація?

Гаазька конвенція 1954 р. зобов’язує окупаційні сили сприяти національній владі у забезпеченні охорони та збереженні її культурних цінностей (ст. 5.1). Таким чином, Росія як держава-окупант зобов’язана не просто утримуватися від будь-яких протиправних дій щодо культурних об’єктів, а й допомагати представникам держави, якій вони належать (тобто Україні), забезпечувати їхню безпеку.

Важливим є обумовлений у статті 18 Конвенції порядок застосування цього акту:
«1. Крім постанов, які повинні вступити в силу ще в мирний час, ця Конвенція буде застосовуватися в разі оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, який може виникнути між двома або кількома Договірними Сторонами, навіть якщо стан війни не було визнано однією або декількома з них.
2. Конвенція також буде застосовуватися в усіх випадках окупації всієї або частини території Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не зустрічає жодного військового опору».

Конвенція містить низку положень, що регулюють міжнародні і внутрішні процедури стосовно дій з культурними цінностями, а саме: визначення переліку (переліків) культурних цінностей, локалізація їх перебування (в т.ч. топографічна), організація постійного моніторингу ситуації, звернення до Міжнародного реєстру культурних цінностей, що перебувають під спеціальним захистом (ЮНЕСКО), окреслення певних тимчасових укриттів і шляхів можливого транспортування, уповноваження спеціального персоналу, призначення Генерального комісара з культурних цінностей, звернення до Держав-покровительок тощо. Останні два положення мають становити для України найбільший інтерес, оскільки дають змогу апелювати не тільки до ЮНЕСКО, а й передбачають право звернення до однієї з країн, яка є учасником Гаазької конвенції 1954 р. із зверненням взяти на себе місію так званої «Держави-покровительки», до функцій якої і належить широкий спектр дій як на окупованій території (призначення вищезгаданих спеціального персоналу та Генерального комісара, складання переліків, локалізація цінностей тощо), так і посередницькі дипломатичні дії.

Для України також одним з найважливіших положень Другого протоколу є стаття 9, що стосується захисту культурних цінностей на окупованій території. Згідно з цією статтею, Сторона, яка окупувала цілком або частково територію іншої Сторони не повинна здійснювати:

– будь-який незаконний експорт, інше незаконне переміщення або незаконну передачу права власності на культурну цінність;

– будь-які археологічні розкопки, якщо тільки це не вимагається виключно для охорони, обліку чи збереження культурної цінності;

– будь-які модифікації або зміну виду використання культурної цінності, що мають на меті приховання або знищення доказу культурного, історичного чи наукового характеру.

Надважливим є те, що Протоколом визначається кримінальна відповідальність за порушення положень щодо посиленого захисту культурних цінностей. Таким чином злочином визначається, зокрема:

– знищення або присвоєння у великих масштабах культурної власності, що перебуває під посиленим захистом;

– вчинення актів крадіжки, грабунку або незаконного присвоєння чи актів вандалізму, спрямованих проти культурних цінностей, які перебувають під посиленим захистом.

Важливо також і те, що Протоколом встановлена можливість екстрадиції осіб, які підозрюються у знищенні або присвоєнні у великих масштабах культурної власності, якщо надійде запит від правоохоронних органів. Це значно сприятиме притягненню до відповідальності осіб, які порушували українське законодавство.

Окрім вищезазначеного, приєднання України до Протоколу є запобіжником від участі громадян інших країн, які є підписантами Протоколу, в археологічних розкопках на окупованих територіях.

Перші результати ратифікації

У 2021 році Україною до Міжнародного кримінального суду (далі – МКС) були спрямовані інформаційні повідомлення, які стосується воєнних злочинів проти об’єктів культурної спадщини на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя. Як зазначили в Офісі Генерального Прокурора, зокрема в одному з повідомленнь міститься інформація стосовно широкомасштабного привласнення і руйнування об’єктів культурної спадщини, не виправданих воєнною необхідністю і здійснюваних незаконним чином і безцільно. “У документі наведені докази широкомасштабного руйнування і привласнення об’єктів культурної спадщини: Стародавнє місто Херсонес Таврійський і його хора; Історичне середовище столиці кримських ханів у Бахчисараї – Ханський палац, Чуфут-Кале; Кримська астрофізична обсерваторія; Вежа Костянтина та Докова Башта у м. Феодосія; Церква Івана Предтечі у м. Керч. Детально описані в інформповідомленні також численні випадки незаконних археологічних розкопок та модифікацій культурних цінностей на тимчасово окупованій території півострова Крим, зокрема поселень Кермен-Бурун та Сиваг-Кермен”, – зазначала Ірина Венедіктова, генеральна прокурорка Офіс Генерального Прокурора.

Також у документі детально описано окремі форми скоєння злочинів з боку офіційної влади РФ та окупаційної влади півострова Крим. Серед них: незаконний обіг предметів культури, злочинна недбалість у процесі так званої «реставрації» об’єктів культури, проведення незаконних археологічних розкопок, зокрема, розкопок місць поховань та курганів, їх руйнування та пограбування, а також переміщення культурних цінностей з тимчасово окупованої території.

«Знищення унікальних об’єктів культурної спадщини людства є таким же незворотним злочином як і позбавлення людини життя. Адже один із способів припинити існування народу – це знищити його культуру і історію. Це тонкі матерії, але дуже вагомі для самоідентичності нашої держави», – наголосила Ірина Венедиктова, Генеральний прокурор України 2020-2022 рр.

Санкції – метод протидії

Перші санкції в сфері культурної спадщини були застосовані Україною 19 березня 2019 року. Саме в цей день Президент України Петро Порошенко підписав Указ №82/2019 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 березня 2019 року «Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яким застосовано санкції, зокрема щодо 23 фізичних осіб, що були залучені до проведення незаконних пошукових робіт на об’єктах археологічної спадщини, знищення, руйнування або пошкодження об’єктів культурної спадщини України в Криму.

14 травня 2020 року вже наступний Президент України Володимир Зеленський підписав Указ, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2020 року “Про застосування, скасування і внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)”, яким було застосовано санкції до 24 юридичних осіб Російської Федерації. Зокрема до Державної наукової бюджетної установи “Академія наук Республіки Татарстан”, Всеросійської громадської організації “Російське географічне товариство”, Федеральної державної бюджетної установи культури “Державний Ермітаж”, Федеральної державної бюджетної установи науки “Інститут археології Російської академії наук” тощо.

Керівник аналітичного напрямку ГО “Регіонального центру прав людини” Сергій Мокренюк тоді зазначив, що рішення про застосування санкцій щодо фізичних та юридичних осіб означає блокування їх активів в Україні, припинення культурних обмінів, наукової співпраці, освітніх та спортивних контактів, розважальних програм з іноземними державами та іноземними юридичними особами, анулювання офіційних візитів, засідань, переговорів з питань укладення договорів або угод.

«Застосування Україною санкцій щодо конкретних юридичних осіб Російської Федерації всьому цивілізованому світу продемонструвало нечистоплотність цих закладів та їх співробітників, зробило їх токсичними. Наше рішення про застосування санкцій висвітлило всьому світові, що ці заклади науки є не зовсім цими закладами. Не по формі, а по своїй суті то є пірати, шахраї, але не заклади науки, бо вони є порушниками основних норм, сталих практик та традицій світової наукової спільноти. Відповідно співробітники цих закладів не науковці. Вони поза законом. Принаймні Українська держава висловилася, що ці особи як юридичні так і їх співробітники – фізичні особи – поза законом»,- констатував С. Мокренюк.

Боротьба за спадщину триває

12 жовтня 2020 року в Києві відбувся круглий стіл “Окупований Крим і археологічна спадщина”, що був організований та проведений громадською організація «Кримський центр ділового та культурного співробітництва «Український дім» спільно з ГО «Євромайдан-Крим», «Регіональний центр прав людини», Науково-дослідним Інститутом українознавства Міністерства освіти і науки України та Інститутом археології Національної Академії наук України.

На заході були обговорені питання імплементації ІІ протоколу Гаазької конвенції про захист культурних цінностей в разі збройного конфлікту 1954 р., діяльності в цьому напрямку органів державної влади України, протидії агресору в гібридній війні ті ін. Підсумком роботи круглого столу стало прийняття спільної резолюції із рекомендаціями органам державної влади. Зокрема в тексті резолюцій зазначалося:

«На жаль органи державної влади України не розробили системи протидії агресору у даній сфері. Ефективна державна політика у сфері захисту культурних цінностей, що розташовані на тимчасово окупованих територіях АР Крим та м.Севастополя, досі не сформована.

На нашу думку, однією з причин цього є відсутність спеціального органу або посади, до компетенцій якого б входили такі питання як: створення стратегії роботи держави у сфері захисту культурних цінностей, розташованих на території окупованого Криму, акумулювання всієї інформації у питаннях порушень українського та міжнародного законодавства з охорони культурних цінностей на території Криму, підготовка необхідних документів, координація роботи органів державної влади, наукових та громадських організацій. У зв’язку з ратифікацією Верховною Радою України 30 квітня 2020 р. ІІ протоколу до Гаазької конвенції 1954 р. про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту та необхідністю імплементації її положень до українського законодавства, питання створення такої інституції стає дедалі актуальнішим.

Українська держава має вжити весь спектр заходів з питань протидії знищенню та привласненню Російською Федерацією культурних цінностей України у Криму, передбачених міжнародним правом, зокрема Гаазькою конвенцією: від моніторингу до інформування, від розслідування до притягнення до відповідальності, від висвітлення подій до переслідування винних осіб».

20 жовтня 2020 року суспільству презентували результати проєкту «Голос Криму. Культура спадщина для нас з тобою і не тільки!», який мав на меті збереження культурної спадщини Криму, що зазнає руйнування з боку країни-агресора. Відео Укрінформу з перезантації результатів проєкту: «Голос Криму. Культурна спадщина для нас з тобою, – і не тільки!»

Під час реалізації проекту було створено 100 статей про пам’ятники культурної спадщини та історико-архітектурні об’єкти в Криму, які входять до каталогів ЮНЕСКО та внесені до державного реєстру нерухомих пам’яток України. Також їх розміщення на сайті Вікіпедія.

«Цим проектом ми показуємо окупанту – Російській Федерації, що ми не даємо знищувати наші пам’ятник, бо ми все фіксуємо, здійснюємо моніторинг над станом культурної спадщини в Криму. Також, всі наші напрацювання ми передаємо до центральних органів влади в Україні та до правоохоронних органів України, з приводу фактів вчинення злочинів», – зазначив керівник проекту Андрій Щекун.

30 червня 2021 року Комітет Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики (надалі Комітет) розглянув на засіданні питання про ситуацію із захистом культурної спадщини Україні на тимчасово окупованих територіях Автономної Республіки Крим, міста Севастополя. Народні депутати, що входять до складу Комітету, одноголосно ухвалили рішення «Про захист культурної спадщини та культурних цінностей України на тимчасово окупованих територіях Автономної Республіки Крим та м. Севастополя».

Цим рішенням було рекомендовано:

1.1 M3C, MKIП сформувати офіційну позицію держави щодо елементів «політики нeвизнaння» в зв’язку з пошкодженням та знищенням пам’яток культурної спадщини України в Криму, незаконним вивезенням культурних цінностей України за межі тимчасово окупованої території.

1.2 MKIП прискорити роботу над законопроектом про внесення змін до Закону України «Про забезпечення прав i свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (щодо охорони культурної спадщини), що був розглянутий i схвалений Науково-методичною радою Міністерства культури України.

1.3 MKIП, Мінреінтеграції забезпечити постійний моніторинг дотримання Російською Федерацією норм міжнародного права щодо захисту культурної спадщини та культурних цінностей, які розташовані на тимчасово окупованій території Кримського півострова та періодичне оприлюднення його результатів.

1.4 MKIП забезпечити необхідну фіксацію та фаховий аналіз виявлених Міністерством культури та інформаційної політики фактів пошкодження та/або знищення об’єктів культурної спадщини України в Криму та їхніх порушень норм національного та міжнародного права, в т.ч. норм міжнародного гуманітарного права, які стосуються обов’язків держави-окупанта щодо поводження з культурними цінностями та надати (а в подальшому періодично надавати) відповідну інформацію про порушення та матеріали Прокуратурі Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, M3C, іншим заінтересованим органам влади України.

1.5 M3C, МКІП провести серію публічних заходів на різних міжнародних майданчиках (ПAPЄ, ОБСЄ, тощо) та під час установчого саміту Кримської платформи, направлених на інформування міжнародної спільноти про факти пошкодження та знищення Російською Федерацією об’єктів культурної спадщини України в Криму та необхідність протидії такій політиці окупанта.

1.6 Постійній делегації Верховної Ради України у ПAPЄ, M3C, MKIП, Мінреінтеграції опрацювати питання стосовно просування резолюції ПАРЄ про охорону культурної спадщини та культурних цінностей на тимчасово окупованих територіях.

1.7 M3C до 30 липня повідомити Комітет Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики про заплановані заходи, направлені на захист культурної спадщини та культурних цінностей України в Криму, що заплановані до реалізації під час установчого саміту Кримської платформи;

1.8 M3C, MKIП презентувати в рамках установчого саміту Кримської платформи як окрему проблему тему знищення та пошкодження Російською Федерацією об’єктів культурної спадщини України в Криму.

1.9 M3C, MKIП сформулювати офіційну позицію держави щодо порушення Російською Федерацією міжнародного гуманітарного права в зв’язку з пошкодженням та знищенням пам’яток культурної спадщини України в Криму, незаконним вивезенням культурних цінностей України для представлення цієї позиції перед міжнародною спільнотою.

1.10 M3C, MKIП забезпечити належне інформування закордонних дипломатичних установ України з питань, направлених на захист культурної спадщини та культурних цінностей України в Криму.

1.11 MKIП, Мінюст, M3C продовжити роботу над створенням електронного реєстру рухомих i нерухомих пам’яток та об’єктів культури України, що знаходяться в музейних фондах на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим i м. Севастополя та на сході України (на виконання пункту 3 Рішення XVI засідання Національної комісії України у справах ЮНЕСКО (MKIП), зокрема, опрацювати питання щодо включення до згаданого реєстру документальних пам’яток — старовинних рукописів, старовинних книг, рідкісних друкованих видань та цінних видань, що становлять історичну, художню, наукову та літературну цінність, архівних матеріалів, кіно-, фото- i фонодокументів, інших об’єктів національного архівного фонду.

1.12 MKIП створити окремий реєстр об’єктів культурної спадщини та культурних цінностей України, що зруйновані, пошкоджені a6o незаконно переміщені в зв’язку з окупацією Кримського півострову Російською Федерацією.

1.13 МКІП, Міноборони створити окремий список об’єктів культурної спадщини та культурних цінностей i установ із функцією зберігання культурних цінностей, що знаходяться в місцях розташування військових баз (як на землі, так i в акваторії Чорного i Азовського морів), полігонів, злітно-посадкових смуг, законсервованих Україною пускових установок та інших об’єктів військової інфраструктури на тимчасово окупованій території Кримського півострова;

1.14 Мінюст, MKIП вжити всіх необхідних заходів для завершення процесу приєднання України до Конвенції Ради Європи про правопорушення, пов’язані з культурними цінностями (Нікосія, 2017).

1.15 MKIП, M3C, Постійне представництво України при ЮНЕСКО внести до Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО подання про занесення об’єкту культурної спадщини «Стародавнс місто Херсонес Таврійський i його xopa», у Список всесвітньої спадщини, що перебуває під загрозою, у зв’язку із окупацією Криму Російською Федерацією i відсутністю можливості проводить постійний моніторинг стану об’єкту.

1.16 MKIП запровадити профільний розділ на офіційному веб-сайті міністерства, присвячений діяльності щодо реалізації політики, направленої на захист культурної спадщини України в Криму.

2.Кабінету Міністрів України забезпечити виконання рекомендацій, зазначених у пункті 1 цього рішення, та поінформувати Комітет про результати ïx виконання до 30 жовтня 2021 року.

Захід відбувся за ініціативою народних депутатів України Богдана Яременка та Тетяни Циби, а також громадських організацій, зокрема представників Крайової Ради Українців Криму (КРУК) Андрія Іванця, Андрія Щекуна, Сергія Мокренюка, Регіонального центру прав людини (РЦПЛ), виконавчого директора Української Гельсінської спілки з прав людини (УГСПЛ) Олександра Павліченка.

Нові виклики постали перед державою, коли в лютому 2022 році Росія окупувала нові території України.

«Злочинна діяльність Російської Федерації на окупованих територіях щодо культурної спадщини України після повномасштабного вторгнення набула рис організованої злочинності. Якщо до лютого 2023 року РФ намагалася хоч би косметично прикривати свої наміри заволодіти рухомими культурними цінностями, що перебували на окупованих територіях, евакуацією, проведенням виставок, реставраціями, так званими заходами із збереження культурної спадщини, то події 2023 року спонукали виконавців цього дійства скинути маски і діяти відкрито», – про це йдеться у статті кандидата історичних наук Евеліни Кравченко «Доля культурної спадщини України, поцупленої окупантом або навіщо держдума рф прийняла закон «Об особенностях правового регулирования отношений в области культуры».

___________________________________________

Джерела, що використані в матеріалі: