Міжнародний кримінальний суд проводить розслідування та судить за найтяжчі злочини

Чи не щодня російською окупаційною адміністрацією в Криму вчиняються воєнні злочини та порушуються норми міжнародного права. Серед тих, які найчастіше отримують публічний розголос та висвітлюються засобами масової інформації є:
– право на свободу та особисту недоторканність (переслідування за політичними ознаками);
– право на свободу думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань (насильницька депортація журналістів з окупованого Криму, заборона на в’їзд і запровадження цензури);
– недоторканність житла (незаконні обшуки будинків, здебільшого, представників кримськотатарського народу);
– свобода світогляду і віросповідання (переслідування Кримської єпархії Православної церкви України, мусульман, Свідків Єгови та інших релігійних організацій в окупованому Криму);
– право власності (окупаційної адміністрацією з 2014 року була проведена так звана «націоналізація» державного майна України, а також майна, що належить українським фінансово-промисловим групам, наприклад: «Укртелеком», «Крименерго», Ялтинська кіностудія, низка санаторіїв);
– заборона призову жителів окупованої території до збройних сил держави-окупанта (протягом 2014-2020 рр. незаконно відбулося 11 призовних кампаній в окупованому Криму, а кількість українців, який призвали до лав збройних сил Росії перевищує 25 000 осіб).
Перелік прав та свобод людини, а також принципів міжнародного права, які порушуються державною-окупантом, можна продовжувати довго. Але всі ці порушення, на жаль, мають одну спільну рису ̶ Україна не має можливості ефективно протидіяти їм та запобігати повторенням. Ефективний контроль над окупованим Кримом здійснює держава-агресор, Російська Федерація і єдині інструменти, які може використовувати Україна – це посилення міжнародного санкційного тиску та забезпечення невідворотності покарання за злочини, скоєні під час окупації. Саме в контексті останнього, надзвичайно важливим елементом є Міжнародний кримінальний суд (МКС).

Як функціонує МКС?
Питання створення міжнародної інституції, яка б здійснювала правосуддя щодо осіб, звинувачених у скоєнні найтяжких злочинів, вперше піднімалося на рівні керівників провідних держав світу після закінчення Першої світової війни. Під час Паризької мирної конференції 1919 року та конференції під егідою Ліги націй 1937 року досягнути бажаного результату не вдалось. У ситуації, коли сфера компетенції такого міжнародного суду не була чітко визначена, виникали побоювання світових лідерів щодо можливого обмеження суверенітету їх країн і навіть притягнення до відповідальності їх самих (оскільки міждержавні та колоніальні війни все ще були частим явищем). Ситуація змінилася після Другої світової війни та спричинених нею жахів, свідками та жертвами яких стали мільйони людей. Проте, створення міжнародного суду було фактично заблоковане поляризацією світу та початком Холодної війни. Повільного прогресу вдалося досягнути завдяки діяльності Організації об’єднаних націй, яка своїми резолюціями вперше визначила поняття геноциду, агресії, злочинів проти людяності та воєнних злочинів. Поворотним моментом, що змусило країни активізуватися на шляху створення міжнародного суду, були кровопролитна війна під час розпаду Югославії та геноцид у Руанді в 1994 році, що були відлунням трагічних подій Другої світової війни.
Міжнародний кримінальний суд створений на підставі Римського статуту Міжнародного кримінального суду, який був підписаний 17 липня 1998 року в Римі і набрав чинності 01 липня 2002 року, після ратифікації 60 країнами. Фактично МКС функціонує 2002 року, коли була завершена процедура прийняття Римського статуту. МКС не відноситься до Організації Об’єднаних Націй, як багато хто вважає. Проте зв’язок між ними є беззаперечним. Створення МКС є логічним продовженням реалізації тієї мети, яка спонукала створення ООН, а безпосереднє посилання на цінності ООН міститься в Римському статуті.
Міжнародний кримінальний суд (МКС) проводить розслідування і, коли це виправдано, судить осіб, які звинувачуються у найтяжчих злочинах, що викликають занепокоєння міжнародного співтовариства. Відповідно до статті 5 Римського статуту до юрисдикції МКС відносяться наступні злочини:
(а) злочин геноциду: вбивство членів групи; заподіяння серйозних тілесних або психічних ушкоджень членам групи; навмисне заподіяння групі умов життя, розрахованих на те, щоб повністю або частково її фізично знищити; введення заходів, спрямованих на запобігання народженню в межах групи; примусове переведення дітей групи до іншої групи;
(b) злочини проти людяності: вбивство; примусовий трансфер населення; позбавлення волі або інше суворе позбавлення фізичної свободи з порушенням основних норм міжнародного права; катування; переслідування будь-якої ідентифікованої групи чи колективу за політичними, расовими, національними, етнічними, культурними, релігійними, гендерними ознаками; насильницьке зникнення людей;
(c) військові злочини: умисне вбивство; катування або нелюдське поводження, включаючи біологічні експерименти; навмисне заподіяння великих страждань або серйозних травм тілу чи здоров’ю; широкомасштабне знищення та привласнення майна, не виправдане військовою необхідністю; незаконна депортація чи передача або незаконне ув’язнення тощо;
(d) злочин агресії: вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, хоч і тимчасова, що виникла в результаті такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили на території іншої держави або її частини.
Якщо детально проаналізувати злочини, що здійснюються російською окупаційної адміністрацією в Криму, то багато з них підпадає під юрисдикцію МКС, зокрема:
злочини проти людяності: вбивство Решата Аметова в березні 2014 року представниками парамілітарної організації «Самооборона Криму»; утиски Кримської єпархії Православної церкви України, мусульманських організацій, «Свідків Єгови»; депортація та примусовий трансфер мешканців Криму;
воєнні злочини: широкомасштабна експропріація під приводом так званої «націоналізації» державного та комунального майна України та приватного майна; примусовий призов громадян України в Криму до служби в військових формування Російської Федерації; порушення права на справедливий суд; переселення громадян Російської Федерації на територію окупованого Криму; мілітаризація освіти; потенційним воєнним злочином можна також вважати вакцинування мешканців Криму від COVID-19, що відбувається у формі експерименту, оскільки розробка вакцини не була завершена та досліджена відповідно до міжнародних стандартів;
злочин агресії: збройними силами Російської Федерації був здійснений напад на територію України, у тому числі із застосування підрозділів Чорноморського флоту Російської Федерації розташованих у Криму відповідно до міждержавного договору, що спричинило тимчасову окупацію частини території України.
На щастя, на даний момент немає підстав для розслідування проти Російської Федерації щодо вчинення злочину геноциду в Криму. Проте, прокуратурою АР Крим та м. Севастополя розслідується кримінальне провадження щодо незаконної депортації кримськотатарського народу в 1944 році. Розслідування та встановлення винних у депортації є надзвичайно загрозливим для Російської Федерації, оскільки підриває ідеологічні основи нинішнього режиму та завдає серйозних репутаційних втрат на міжнародній арені. Саме тому, на запит української прокуратури щодо доступу до архівних матеріалів, Російська Федерації відповіла відмовою, заявляючи, що це суперечить національним інтересам. Казахстан та Узбекистан проігнорували такий запит, вважаючи прийнятним замовчування цього злочину .
На сьогоднішній день Міжнародним кримінальним судом було розглянуто 28 справ, видано 35 ордерів на арешт. Із них: 17 осіб були затримані та судимі; було винесено 8 обвинувальних вироки та 4 виправдувальних вироки. Процедура розгляду справи є тривалою і відбувається за наступною процедурою:
– попередній розгляд справи: Офіс прокурора МКС визначає, чи є достатня кількість доказів скоєних злочинів, що підпадають під юрисдикцію МКС, чи здійснюється справедливе розслідування зазначених злочинів національними правоохоронними органами та на підставі отриманої інформації приймає рішення щодо доцільності/не доцільності початку розслідування;
– здійснення розслідування: після збору доказів та встановлення особи підозрюваного Офіс прокурора МКС просить суддів МТС видати ордер на арешт або повістку про появу;
– досудовий розгляд: підтверджується особа підозрюваного та приймається рішення щодо достатності доказів для передачі справи на розгляд суду;
– судовий розгляд: оцінка зібраних доказів і винесення рішення;
– апеляція;
– виконання вироку.
Наприклад, на цей момент Офісом прокурора МКС розслідується кримінальне провадження щодо можливих злочинів, вчинених у контексті міжнародного збройного конфлікту між 1 липня та 10 жовтня 2008 року в Південній Осетії збройними силами Грузії, Росії та Південної Осетії. Попередній розгляд справи був розпочатий у серпні 2008 року, але лише в 2016 році на підставі зібраної інформації було розпочато розслідування.

Яке значення Міжнародний кримінальний суд має для України?
Україна підписала Римський статут 20 січня 2000 року, але до цього моменту не ратифікувала його. Після Революції Гідності та початку російсько-української війни Посольством України в Королівстві Нідерландів було надіслано повідомлення в Міжнародний кримінальний суд щодо визнання Україною юрисдикції МКС щодо подій Революції Гідності, які мали місце протягом 21 листопада 2013 – 22 лютого 2014 рр. На підставі цього, 25 квітня 2014, прокурором МКС було розпочато попередній розгляд справи «Ситуація в Україні». У лютому 2015 року Верховна Рада України прийняла постанову, якою визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян. Таким чином, була також визнана юрисдикція МКС щодо злочинів на території окупованого Криму та Донбасу. Щороку на офіційному веб-сайті Міжнародного кримінального суду публікується Звіт щодо заходів із попереднього розгляду справи. Справа «Ситуація в Україні» розглядається в трьох площинах: події на Майдані, події в Криму та події на сході України. У звітах зазначається, зокрема, що ситуація в окупованому Криму класифікується як міжнародний конфлікт між Україною та Російською Федерацією; територія АР Крим та м. Севастополя є окупованою, а РФ здійснює ефективний контроль над нею.
Кабінету Міністрів України та Генеральній прокуратурі України було надано доручення зібрати матеріали для звернення України до МКС щодо притягнення до відповідальності осіб, підозрюваних у вчиненні злочинів на тимчасово окупованих територіях. І успіх на цьому шляху, в контексті окупації Криму, є більш ніж відчутним. У співпраці з правозахисними організаціями «Українська Гельсінська спілка з прав людини», «Регіональний центр з прав людини» та «Кримською правозахисною групою», прокуратурою АР Крим та м. Севастополя було зібрано значний обсяг матеріалів і надіслано дев’ять інформаційних повідомлень до Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду. Інформаційні повідомлення містять опис конкретного злочину, що був вчинений або вчиняється на території Криму та відноситься до компетенції МКС. Направлені інформаційні повідомлення містять матеріали щодо наступних злочинів:
– незаконне переміщення ув’язнених з тимчасово окупованої території АР Крим та м. Севастополя (листопад 2016 року);
– широкомасштабне знищення та експропріація державної та приватної власності (жовтень 2017 року);
– депортація та примусове переміщення громадян України з окупованого Криму (листопад 2017 року);
– примушування громадян України в окупованому Криму до служби в військових формуваннях Російської Федерації (жовтень 2018 року);
– видворення в лютому 2018 року 23 громадян України з території окупованого Криму (січень 2019 року);
– використання російськими військовими «живих щитів» під час операції із захоплення та окупації Криму (лютий 2019 року);
– незаконне переселення громадян Російської Федерації на територію окупованого Криму (січень 2020 року);
– незаконне вилучення земельних ділянок на території окупованого Криму (липень 2020 року);
– пропаганда військової служби серед дітей (жовтень 2020 року).
На жаль, зазначені інформаційні повідомлення не покривають весь спектр проблем, що має бути направлений прокуророві МКС для включення до матеріалів справи. Наприклад, мають бути систематизовані та передані належним чином матеріали щодо утисків Кримської єпархії Православної церкви України та інших релігійних організацій; переслідування кримськотатарського народу; переслідування журналістів, блогерів, представників засобів масової інформації тощо.
Проте, варто зазначити, що є значний прогрес у даному напрямі. За словами Ігоря Поночовного, прокурора Автономної Республіки Крим та м. Севастополя: «Офіс прокурора (МКС) перебуває на завершальному етапі попереднього вивчення, найближчим часом очікуємо початку розслідування справи щодо України» . Розгляд справи в Міжнародному кримінальному суді – процес тривалий. Але завдяки активності правоохоронних органів і підтримки правозахисних організацій, вже наступного року може бути завершений попередній розгляд справи та розпочате повноцінне розслідування. Це є надзвичайно важливим, оскільки у довгостроковій перспективі дозволить притягнути до відповідальності не тільки виконавців воєнних злочинів на території окупованого Криму, але і їх організаторів на найвищих ланках влади держави-агресора.

Олександр ВИШНЕВИЙ

Фото з відкритих джерел

Інформаційний партнер редакція газети “Кримська світлиця”