Посилення міжнародних юридичних механізмів як комплексний вплив на шляху до відновлення справедливості

Генеральна Асамблея ООН є головним майданчиком для обговорення та ухвалення важливих міжнародних рішень, спрямованих на підтримку миру, безпеки та дотримання міжнародного права. Однією з ключових тем, які постійно перебувають у фокусі уваги світової спільноти, є ситуація в Україні, зокрема незаконна анексія Криму та подальша мілітаризація регіону. Прийняті резолюції щодо підтримки територіальної цілісності України не лише підтверджують суверенітет держави, але й засуджують агресію та порушення міжнародного права з боку росії. Ці документи мають важливе значення як для України, так і для збереження міжнародного порядку, заснованого на принципах поваги до державних кордонів і прав людини.

Так, 27 березня 2014 року Генеральна Асамблея ООН на своїй 68-й сесії ухвалила Резолюцію № A/RES/68/262, присвячену територіальній цілісності України. Вона була прийнята під час спеціального засідання з приводу окупації Автономної Республіки Крим і підтвердила підтримку суверенітету, незалежності, єдності та територіальної цілісності України у міжнародно визнаних кордонах. Також, вона закликала всі держави та міжнародні організації утримуватися від дій, які можуть бути розцінені як визнання змін статусу Криму та міста Севастополь.

У резолюції № A/RES/71/205 від 19 грудня 2016 року, розвинули цю тему, засуджуючи порушення прав людини в Криму, зокрема дискримінацію кримських татар та українців, примусове залучення до російської армії та інші незаконні дії. У цій резолюції росія вперше була названа «державою-окупантом», а Крим і Севастополь – «тимчасово окупованими територіями».

У наступних резолюціях, таких як № A/RES/72/190 (2017), № A/RES/73/263 (2018), № A/RES/74/168 (2019), № A/RES/75/192 (2020) та № A/RES/76/179 (2021), Генеральна Асамблея ООН постійно засуджувала порушення міжнародного права росією, включаючи примусове запровадження російського громадянства та незаконний призов до збройних сил. 

Особливу увагу приділено стиранню української та кримськотатарської культурної ідентичності, проблемі блокування доступу до освіти українською мовою, а також мілітаризації дітей. Резолюція № A/RES/77/229 (2022) відобразила нові реалії після повномасштабного вторгнення росії. У ній засуджувалося використання Криму для агресії проти України та спроб незаконної анексії нових територій. Особливий акцент зроблено на насильницькій депортації українських дітей до росії.

У резолюції № A/RES/78/221 (2023) вперше використано термін «цивільний заручник», наголошено на негайному звільненні незаконно затриманих громадян України та засуджено триваючу окупацію частин південних і східних регіонів України.

Крім того, з метою підтримки територіальної цілісності України Генеральною Асамблеєю ООН було ухвалено низку резолюцій із назвою «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та м. Севастополь, Україна, а також частин Чорного і Азовського морів». Зокрема, це резолюції № A/RES/73/194 від 17 грудня 2018 року, № A/RES/74/17 від 9 грудня 2019 року, № A/RES/75/29 від 7 грудня 2020 року та № A/RES/76/70 від 9 грудня 2021 року. У цих документах Генасамблея підтвердила, що тимчасово окуповані території, зокрема АР Крим, м. Севастополь та інші регіони, залишаються невід'ємною частиною України. 

Також зазначається, що російська окупація порушує міжнародні домовленості в сфері контролю над озброєннями, такі як Договір про відкрите небо, Договір про звичайні збройні сили в Європі та Віденський документ 2011 року щодо заходів довіри та безпеки. Наведені резолюції засуджують мілітаризацію освіти в Криму, зокрема військову підготовку школярів, яка спрямована на їхню майбутню службу в російських збройних силах. 

Більшість країн-членів ООН підтримали ці резолюції, проте деякі держави, серед яких росія, Китай та інші, або проголосували проти, або утрималися. Прийняття цих документів свідчить про те, що проблема мілітаризації Криму залишається у фокусі міжнародного співтовариства.

Підсумовуючи, можна зробити наступні висновки. Резолюції ООН є послідовними у підтримці територіальної цілісності України. З моменту ухвалення Резолюції № A/RES/68/262 у 2014 році міжнародне співтовариство незмінно визнає Крим і Севастополь частиною України, засуджуючи анексію росією. Це визначення стало основою для подальших рішень і вимог до росії, зокрема щодо виконання її зобов’язань за міжнародним правом.

У кожній новій резолюції додавалися аспекти, пов’язані з порушенням прав людини, дискримінацією, незаконним призовом та порушенням культурних і освітніх прав населення окупованих територій. Після вторгнення росії увага Генасамблеї розширилася на нові тимчасово окуповані території, що засвідчує адаптацію документів до нових викликів. У резолюціях від 2022 і 2023 років з'явилися терміни «цивільний заручник» і засудження депортації українських дітей, що відображає поглиблення гуманітарної кризи.

Хоча певна кількість країн утримується від голосування або голосує проти, більшість держав підтримує резолюції, що підкреслює глобальне неприйняття дій рф. Всі ці документи демонструють постійну увагу міжнародного співтовариства до проблеми мілітаризації Криму, порушення прав людини та зростаючих загроз через агресію росії. 

Ухвалення цих резолюцій закладає підґрунтя для подальших міжнародних дій, спрямованих на деокупацію територій України, захист прав людини та притягнення Росії до відповідальності за порушення міжнародного права.

Щодо крайньої резолюції ООН (2024 рік)

У Резолюції Генасамблеї ООН «Положення в галузі прав людини на тимчасово окупованих територіях України, включаючи Автономну Республіку Крим та місто Севастополь» від 6 листопада 2024 року № A/C.3/79/L.44 засуджено мілітаризацію та асиміляцію молоді на окупованих територіях України, бойову підготовку дітей, блокування доступу до української освіти та розпалювання ненависті до України й кримських татар. Росію закликають забезпечити освіту українською та кримськотатарською мовами та припинити практики расової дискримінації.

Зазначена резолюція здебільшого повторно наголошує на вже виявлених порушеннях прав людини, звертаючи увагу на триваючій адміністративній практиці таких протиправних дій рф на окупованих територіях. У документі акцентується увага на тому, що росія використовує Крим як базу для ведення воєнних дій і для підтримки спроб незаконної анексії інших українських територій. Такий підхід показує, що Крим став не лише територією порушень прав людини, але й військовою платформою для загарбницьких дій рф.

У резолюції наголошено на штучній зміні демографічного складу через переселення російських громадян до окупованих територій та насильницьке переміщення місцевих жителів, що підкреслює грубе порушення міжнародного гуманітарного права, зокрема Женевських конвенцій, і формує додаткові підстави для міжнародного осуду рф. Також, у ній відображено екологічні наслідки дій рф, зокрема катастрофу на Каховській ГЕС, яка призвела до значного погіршення умов життя на прилеглих територіях. Вказане додає новий вимір у гуманітарний дискурс, пов'язаний із правами людини, і підкреслює довгострокову шкоду для екології регіону.

Резолюція акцентує на важливості діяльності Міжнародного кримінального суду (МКС) та підтримує їхній внесок у документування воєнних злочинів. Вперше в ООН відзначено ордери МКС на арешт ключових російських посадовців за депортацію дітей, що підкреслює відповідальність росії на міжнародному рівні та залучає додаткові правові механізми для протидії агресії.

Окремий наголос зроблено на насильницькій депортації українських дітей до росії, їхній примусовій асиміляції та зміні ідентичності. Порушення прав дітей демонструють системний характер агресії, що поглиблює гуманітарну кризу та викликає ширший міжнародний резонанс.

Резолюція підкреслює знищення української інфраструктури, зокрема енергетичної, через цілеспрямовані дії рф, їх висвітлення дає підґрунтя для подальшого відшкодування збитків Україні. Важливим і новим у ній стало, те що це перша резолюція, яка називає війну «загарбницькою». 

У документі Генеральна Асамблея ООН вперше використовує термін «загарбницька війна Російської Федерації проти України». Це важливий крок у визначенні агресії рф. Цей термін виносить оцінку дій росії на новий рівень, офіційно підтверджуючи незаконність не лише анексії, але й загального характеру війни, що дозволяє краще артикулювати юридичні підстави для майбутніх рішень, включаючи посилення санкцій, військову допомогу Україні та розслідування воєнних злочинів. Разом з тим, констатує системну і цілеспрямовану політику рф, що порушує основоположні принципи міжнародного права, закріплені в Статуті ООН.

Міністерство закордонних справ України наступним чином прокоментувало ухвалення цієї резолюції: 

«Ухвалення документу свідчить про те, що міжнародна спільнота однозначно засуджує злочини російських окупантів, а кожен акт насильства та порушення прав людини отримає належну оцінку та покарання».

Субстантивною новелою цьогорічного документу є положення із засудженням Генасамблеєю ООН тортур та інших форм жорсткого поводження з українськими військовополоненими, включаючи сексуальне насильство, та заклик до РФ надати доступ міжнародним гуманітарним мандатам, включаючи МКЧХ, до місць їх утримання, забезпечити надання належної медичної допомоги та повний обмін усіх військовополонених.

ГА ООН нагадує про рішення Генерального секретаря ООН другий рік поспіль включити збройні сили РФ та афілійовані з ними збройні формування на тимчасово окупованих територіях до т.зв. «списку ганьби» у щорічній доповіді «Діти та збройні конфлікти» за вбивства дітей і атаки проти шкіл та лікарень в Україні.

Резолюція наголошує, що Російська Федерація як держава-окупант несе повну відповідальність за катастрофічні наслідки підриву Каховської ГЕС для економіки, сільського господарства та екології регіону, та засуджує блокування РФ гуманітарного доступу ООН до постраждалих.

Закликаємо всі держави-члени ООН продовжувати чинити тиск на державу-агресора заради відновлення справедливості та сталого миру в Україні та світі в цілому. Повернення до верховенства права та поваги до основоположних свобод сприятиме зміцненню європейської та глобальної безпеки, запобігатиме повторенню подібних злочинів у майбутньому».

«Дякую за це рішення! Нам важливо відчувати підтримку світу. Сподіваюсь, що це стане ще одним кроком для відновлення справедливості та досягнення миру в Україні», - наголосив Уповноважений Верховної ради України з прав людини Дмитро Лубінець.

Отже, резолюція 2024 року є вагомим кроком у міжнародній підтримці України. Вона розширює охоплення територій та проблем, включаючи нові аспекти, такі як екологія, економічні збитки та захист дітей, а також офіційно називає війну «загарбницькою», що є прецедентом для подальших дій ООН. Цей документ формує основи для консолідації міжнародної спільноти навколо підтримки України та посилює механізми юридичної і політичної відповідальності росії.

Чому ООН ухвалює такі рішення

Генеральна Асамблея ООН ухвалює резолюції на підтримку територіальної цілісності України та засудження анексії Криму з кількох важливих причин.

Як підтримка міжнародного права. Резолюції підкреслюють непорушність принципів міжнародного права, зокрема принципу територіальної цілісності держав, закріпленого в Статуті ООН. Вони засуджують анексію Криму як незаконну дію, що порушує суверенітет і незалежної країни. Такі документи слугують важливим юридичним інструментом, який фіксує позицію міжнародного співтовариства.

Як політична підтримка України. Ухвалення резолюцій демонструє солідарність міжнародної спільноти з Україною та її боротьбою за відновлення контролю над тимчасово окупованими територіями, що є важливим сигналом для України, який показує, що вона не залишилася наодинці зі своїми викликами.

Як засудження дій держави-окупанта. Резолюції засуджують дії рф як держави-окупанта, включаючи порушення прав людини, мілітаризацію Криму, нав’язування громадянства, переслідування кримськотатарського народу та українців, а також насильницьку зміну демографії півострова.

Як міжнародна ізоляція росії. Резолюції посилюють дипломатичний тиск на росію, демонструючи її міжнародну ізоляцію. Більшість країн-членів ООН підтримують ці документи, що свідчить про консенсус світової спільноти щодо незаконності дій росії.

Як вплив на подальші санкції. Рішення Генасамблеї закладають основу для введення та продовження міжнародних санкцій проти росії. Це інструмент, що обмежує агресора, стримує його подальші дії та посилює економічний і політичний тиск.

Як протидія мілітаризації регіону. Особливу увагу приділено мілітаризації Криму та навколишніх акваторій, що створює загрозу для регіональної та міжнародної безпеки. Резолюції закликають припинити перетворення півострова на військову базу та втягування кримських дітей у військову підготовку.

Як підтримка прав людини. Документи Генасамблеї привертають увагу до систематичних порушень прав людини в окупованому Криму, спрямованих проти громадян України, що сприяє міжнародному моніторингу ситуації та зусиллям із захисту постраждалих.

Важливість для України та світу

Для України ці резолюції є ключовим підтвердженням її міжнародно визнаних кордонів та прав на тимчасово окуповані території. Для світу вони є нагадуванням про необхідність удосконалення і захисту глобальної системи безпеки та попередження агресивних дій, які можуть призвести до дестабілізації міжнародного порядку.

Ухвалення таких резолюцій – це не лише підтримка України, але й внесок у збереження світового порядку, заснованого на принципах поваги до суверенітету та територіальної цілісності. Вони сприяють зміцненню міжнародної коаліції проти агресії росії. Дають Україні додаткові аргументи у переговорах з партнерами та міжнародними організаціями.

Резолюції закріплюють підхід до Криму як до «тимчасово окупованої території», а росію визначають «державою-окупантом», що дозволяє Україні спиратися на міжнародне право для відстоювання своїх прав у судах і трибуналах. Формують доказову базу для ініціювання та продовження процесів у міжнародних судових інстанціях де розглядаються питання воєнних злочинів та порушень прав людини.

Прийняття таких резолюцій надає аргументи для розширення чи пролонгації міжнародних санкцій, створює можливості для майбутніх компенсацій завданих збитків, адже вони підтверджують факт агресії й триваючих порушень прав людини. 

Резолюції ООН привертають увагу до гуманітарної ситуації на окупованих територіях. Вони сприяють міжнародному моніторингу злочинів проти українців та кримських татар. Як вказувалось раніше, окрім значення для самої України, ухвалені резолюції мають вирішальне значення і для підтримання глобальної стабільності та міжнародного правопорядку. 

Рішення ООН мають глобальне значення, оскільки формують правову та політичну основу для збереження міжнародної стабільності.

Висновки та подальші дії

Резолюції ООН щодо України є критично важливими як для самої держави, так і для світового порядку. Вони не лише фіксують правову позицію міжнародної спільноти, але й закладають підґрунтя для подальших дій із відновлення справедливості та притягнення агресора до відповідальності. Послідовна підтримка цих документів зміцнює міжнародну коаліцію проти загарбницької війни рф та сприяє захисту глобального миру.

Продовження міжнародного тиску на росію передбачає підтримку санкційного режиму, посилення економічних обмежень та постійний тиск з боку ключових міжнародних гравців, таких як ЄС, США, НАТО та інші. Збереження єдності серед країн, що засуджують агресію, залишається одним із головних пріоритетів зовнішньої політики України. 

Важливим аспектом є розширення дипломатичної ізоляції росії на міжнародній арені, що передбачає обмеження співпраці з агресором у політичній, економічній та культурній сферах. Такі заходи змушують росію шукати вихід із міжнародної ізоляції через припинення агресивних дій.

Посилення міжнародних юридичних механізмів включає активне використання резолюцій ООН у судових процесах проти рф, а також продовження розслідувань Міжнародним кримінальним судом. Україна має зміцнювати співпрацю з міжнародними інституціями, зокрема з МКС, Радою з прав людини ООН та іншими органами, для систематичного фіксування злочинів. 

Важливим є також залучення неурядових організацій і волонтерських ініціатив для збору доказів та надання допомоги потерпілим. Забезпечення підтримки України включає нарощування військової та фінансової допомоги, а також розширення гуманітарних ініціатив для підтримки громадян на окупованих територіях. 

Водночас необхідно формувати нову систему міжнародної безпеки, яка передбачає розробку механізмів стримування агресивних дій та створення додаткових гарантій безпеки для України й інших країн.

Окремої уваги потребує питання відновлення окупованих територій, де міжнародні резолюції мають закласти фундамент для післявоєнного відновлення Криму та інших регіонів, зокрема в економічній та інфраструктурній сферах. Важливим є залучення міжнародної фінансової та технічної допомоги для розмінування, відновлення житла й екологічної реабілітації.

Водночас, ухвалення рішень ООН має стимулювати Україну до подальших реформ у секторі безпеки та оборони, а також розширення контактів із міжнародними партнерами у військово-технічній сфері. Збереження міжнародної уваги до проблеми передбачає продовження дипломатичних ініціатив щодо деокупації українських територій та проведення інформаційних кампаній щодо порушень прав людини в окупованому Криму.

Таким чином, резолюції Генеральної Асамблеї ООН по Україні мають комплексний вплив: від підтримки вітчизняних і міжнародних правових процесів, і закріплення політичного консенсусу до посилення гуманітарного та екологічного аспектів. Залежно від поглиблення конфлікту чи зміни обставин, Генасамблея ООН та інші міжнародні організації вносять нові положення, аби підтримувати актуальний стан справ і сприяти відновленню миру, безпеки та справедливості.

У той же час, очевидно й беззаперечно, що найефективнішим шляхом до відновлення справедливості є повна деокупація півострова та відновлення суверенітету України, що вимагає подальшої скоординованої та рішучої роботи всіх інстанцій.

 Еней ТЕСЛЯ

Дана публікація стала можливою за вдяки підтримці Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. Погляди авторів і зміст опублікованих матеріалів не обов'язково збігаються з офіційною позицією уряду США.