Окупація Кримського півострову: як це вплинуло на курортно-туристичну сферу

В інтерв’ю з кримчанином спробуємо проаналізувати, що відбулося за 10 років окупації в цій сфері. Як на курортно-туристичну галузь вплинула війна і які настрою сьогодні панують у тих, хто працює в цій сфері?

Також говоримо про закономірності та нові тенденції, що сформувалися в галузі за роки окупації. Спробуємо спрогнозувати, яким буде новий курортний сезон в окупованому Криму?

Пропоную розпочата нашу розмову з окреслення певних етапів розвитку курортно-туристичної сфери Кримського півострову…

Тоді варто розпочати з останнього періоду існування Радянського Союзу. Всі вважали, що Крим влітку стає столицею Радянського Союзу, тому сюди їхали масово. Кавказ, кавказьке узбережжя Чорного моря – це теж були курорти, але Крим був домінуючим і більш цікавим. І це давало потужну основу для розвитку. У кращий період для півострова – 80-ті роки минулого століття – сюди приїздило від семи до десяти мільйонів туристів на рік.

Перші роки Криму в складі вже незалежної України  звісно були важкими, бо інфляція, у людей не вистачало грошей і далеко не всі могли собі дозволити відпочинок. Але навіть в той період в пік сезону (влітку – ред.) багато людей в Крим приїжджало.  Потихеньку економічна ситуації в країні стабілізувалася,  народ поступово багатів і Крим розвивався. Вже у 2005-2010 роках півострів вийшов на показники у сім-вісім мільйонів відпочивальників на рік.  У цілому динаміка росту та розвитку туризму в Криму при Україні була досить стійкою: будувалися об’єкти, інфраструктура. Може не так швидко як хотілося б, не так потужно залучалися іноземні інвестиції, але розвиток був реальний.

Як гриби росли різні невеликі пансіонати, готелі, при чому в таких місцях, що з першого погляду там не хотілося б мати щось із курортної нерухомості, бо це була якась глибинка. Але проходив час і ця глибинка перетворювалася на дуже перевантажене відпочинковими об’єктами місце, що не можливо було ані пройти, ані проїхати. І це реальна проблема взагалі всього Криму – наявність ось таких стихійних забудов, без жодного плану розбудови території, а тим більше єдиного архітектурного рішення.

За України Крим поступово, невеликими кроками почав розвиватися як міжнародний курорт. Збільшилася доля білорусів в туристичному потоці, адже Крим для них самий ближній регіон, куди  вони могли приїхати на відпочинок. Їхали масово автобусами, приватним транспортом. Бувало їдеш курортними регіонами Криму і, по суті, кожний десятий автомобіль з білоруськими номерами.  Крим прийшовся до душі полякам, особливо молоді, бо півострів є природно та історично цікавим. Німці теж стали частими гостями  – їх приваблювала різноплановість історичних об’єктів та приналежність до різних цивілізацій, різних держав та народів.

Дуже потужно розвивався круїзний туризм.  У розвитку саме цього напрямку туризму була дуже зацікавлена Туреччина. Адже все, що заходило в Чорне море приносило гроші в казну Туреччині. У будь-якому разі ці круїзні судна приходили в Стамбул і туристи залишали гроші як на проході в Чорне море, так і на виході з нього. Тому Туреччина цьому дуже сприяли і круїзний туризм в Криму став потужно набирати обертів в період з 2009 по 2013 роки. Звісно для заходу лайнерів в пріоритеті була Ялта, на другому місці був Севастополь, але почали вже заходити в Євпаторію та навіть в сторону східного Криму.  Деколи бували дні, що в Ялті стояло про три величезні лайнери. Якісь стояли в порту, а якісь на рейді, бо просто не було місця, або вони були на стільки великі, що фізично не могли зайти в порт. Це приносило гарні гроші, особливо для тих, хто працював з іноземним туристом. Цих туристів менше цікавило море та пляжний відпочинок, та й вони нашим пляжам та морю не дуже довіряли щодо чистоти, екології. Їх приваблювала історія, культура, природа та й дешевизна.

Якою була географія туристичного потоку перед окупацією?

У 2000-ні роки за орієнтовними оцінками відпочивальники з материкової України складали від 60% і вище.  Від 20 до 30% – це були відпочивальники з Росії. І десь приблизно 10% складали туристи з Білорусії, а також казахи, поляки, німці тощо.

Які тенденції/динаміку ви спостерігаєте у туристичний сфері протягом 10 років окупації?

Крим десь з кінця зими 2013 року і до середини літа 2014 року провалився повністю в курортно-туристичному плані. Потім почали з’являтися цікаві туристи – так звані ура-патріоти, які їхали заради цікавості, щоб побачити, а що ж таке цей Крим і що ж там сталося. Але масовості, до якої ми звикли при Україні не було і близько.

Складалося таке враження, що курортний сезон 2014 року іде на провал. Я думаю, що це добре побачили в окупаційному керівництві Криму і в Москві. Вочевидь тоді було прийняте рішення посприяти тому, аби в Крим поїхали відпочивальники. І десь на кінець липня на півострів потягнулися туристи. Були створенні різні стимули: знижки на квитки, дотації авіакомпаніям, аби тільки люди поїхали в Крим. Адже всім було зрозуміло, якщо турист в Крим не поїде, то місцеве населення ввійде в осінньо-зимовий період без грошей.

Після завершення курортного сезону, поїхав турист, якій відпочивав за соціальними програмами, профспілковими путівками тощо. Тобто Росія, по суті, реалізовувала централізовану програму насичення відпочивальниками Криму, щоб якось підтримати місцеву економіку. І саме ці трохи витягнуло економічну ситуацію в Криму. Населення не провалилося повністю і не залишилося голодним на наступні півроку.

У подальшому, в період з 2015 по 2018 роки, процес потихеньку йшов, люди приїздили і левову долю в цьому туристичному потоці на себе забрала Росія. Трохи їхали українці з материкової частини України – це мізер порівняно з періодом до 2014 року.  Їхали переважно із-за того, що в Криму була родина, якісь майнові питання, або ж вони вихідці з Криму. Але були і такі, які їхали, бо їм тут подобалося, їх не дуже хвилювало, що він окупований. І домінували в цьому середовищі російськомовні.

Чи відчували ви значний приріст туристів від окупації і до початку повномасштабної війни? Адже саме в цей період окупаційна влада щороку говорили про хорошу динаміку, великий потік туристів.

Не дивлячись на те, що Росія стимулювала різними «плюшками» приїзд своїх громадян на відпочинок, кількість відпочивальників явно зменшилася в рази. Важко назвати якісь цифри та я і не думаю, що хтось може дати правильні цифри. Адже тут таке, приїздять люди в Крим з різною метою: хтось на відпочинок, хтось хоче оселитися назавжди, хтось у відрядження чи на службу – це був такий хаотичний наплив людей з Росії, що важко сказати скільки їх було і хто з них турист. Кримська влада якісь там цифри наводила, але я б цим цифрам не довіряв, бо в Росії все перекручується.

Що на вашу думку спричинило найбільш негативний вплив на курортно-туристичну сферу?

По-перше, подіяли санкція,  Крим став високо дотаційним регіоном, тому що впала економіка. По суті,  Крим перетворився на закриту резервацію у міжнародному вимірі. І на це вплинуло все в комплексі: санкції, транспортна логістика тощо.

Негативно подіяли на курортно-туристичну галузь два роки пандемії, як і у всьому світі. Але після пандемії у світі туризм почав активно відновлюватися, розвиватися. А керівний путінський режим вирішив навпаки добити курортно-туристичну галузь в Криму.

У Криму завжди просідав період у міжсезоння чи зараз щось змінилося?

Ще до окупації як не старалися на місцевому рівні зробити Крим цілорічним курортом – це не вдавалося. Взимку Крим просідав.

У радянські часи в цей період року було більш жвавіше. Адже людей просто відправляли через профспілки в холодний період року на відпочинок. Їм ця путівка оплачувалася, крім того люди їхали з регіонів, де значно холодніше взимку ніж в Криму. А для них це була можливість в більш менш комфортних кліматичних умовах поїздити на якісь екскурсії, або ж напитися, наїстися та поспати в номері.

Пізніше, коли Радянський Союз розвалився, то кількість таких дармових поїздок за рахунок профспілок чи інших організацій значно зменшилася. Люди почали платити свої гроші і вимоги до відпочинку стали інші та й бажаючих їхати в холодну пору року дуже суттєво поменшало. Людина хоче мати гарну погоду, сонце, можливість купатися тощо. Тому всі ці ідеї зробити Крим цілорічним курортом, вони були фактично нежиттєвими.

До окупації найбільше Крим відвідували не у курортний сезон ті українці, що жили в наближених до півострова областях, і протягом від декількох годин до доби могли дістатися Криму. Вони як правило приїздили на декілька днів на Новорічні, травневі свята. Готелі Ялти як великі, так і малі у ці святкові дні як правило заповнювалися повністю. Травневі ще більше давали потік туристів вже не лише Ялті, збільшувалася кількість екскурсійних автобусів.

Також не забуваймо, що в цей період абсолютно спокійно до Криму літали літаки з Москви, Санкт-Петербургу, Єкатеринбургу та з інших регіонів Росії. Тому люди на короткий період часу не у високий сезон приїздили на півострів. Тим більше, що курорт розвивався, готелі намагалися дбати, щоб люди їхали і не у високий сезон, будувалися басейни, розвивалися СПА-послуги. І так було до 2014 року.

Якою стала курортно-туристична сфера півострова від початку повномасштабної війни?

Чесно скажу, мало хто в Криму, не залежно від того як він ставився до України чи до Росії, думав, що розпочнеться повномасштабна війна.

Із-за того, що Крим став  спочатку близький до зони бойових дій, а тепер вже і зоною бойових дій, він став більш ізольованим, проблемним.

Особливо це вдарило по малому і середньому бізнесу,  який, по суті, якби став на шлях знищення. Збідніння населення, нездала транспортна логістика – все це за ці два роки великої війни призвело до значного падіння у курортно-туристичній сфері.

Крим в туристичному плані зупинився. До півострова припинили літати літаки. Трошки ходе потягів, трохи автобусів і їдуть автомобілями. Де ж взятися тим туристам?

Як вплинуло на туристичний потік ураження Силами оборони України військових об’єктів?

Після першого підриву мосту був введений дуже жорсткий контроль. Між іншим, він деколи більш потужний та прискіпливий, ніж при перетині деяких кордонів між країнами. Бо перед заїздом на міст зупиняються автомобілі та автобуси, люди з автобусів виходять з усіма своїми речами, ідуть на сканер, де проходять перевірку багажу, потім люди проходять через рамки як в аеропортах. Вибірково у деяких людей вимагають документи, автобуси їдуть до своїх сканерів перевірки. З легкових автомобілів люди теж виходять, машини оглядаються, люди проходять через рамки зі своїми багажами. Це все уповільнює процес проїзду через міст. На місцевому кримському рівні так звана влада піднімала питання, що такі довготривалі перевірки негативно впливають на бажання людей їхати до Криму. Були якісь спроби так би мовити пожвавити обслуговування перед в’їздом на Кримський міст, але це нічого не дало. Як перевіряли ретельно, так і перевіряють. Звісно, що літом цей весь потік людей перетворюється на величезні черги. Минуло року під час обстрілу мосту частину автомобільного потоку перенаправляли через північне Приазов’я, нові окуповані регіони України. Хтось їхав, хтось не наважувався але все одно суттєво проблему це не вирішило.

Що ж ми побачили в підсумку – а те, що Крим як туристичний регіон став провалюватися. І це на фоні того, що в Росії грошей менше стало.

Наразі бачу декілька тенденцій в курортно-туристичній сфері.

По-перше, як я вже зауважував, відбулося  значне зменшення потоку відпочивальників. Деякі власники курортних об’єктів навіть не відкривалися і таких не мало, багато хто відчутно зменшив ціни. На туристів йшло справжнє полювання, щоб хоч когось затягнути.

Ще одна тенденція, яка з’явилася від початку повномасштабної війни – це присутність в туристичних екскурсійних групах людей з південних регіонів України, які опинилися під окупацією. Тобто оця Херсонська частина, Запорізька, Донбас  – люди приїжджають в Крим. Є екскурсійні групи, де «українські відпочивадьники» домінують.

Третя тенденція – турист, який в останні роки їхав в Крим, біднів.  Це почалося приблизно з 2015 і з кожним роком контингент приїжджає на відпочинок в Криму  все бідніше і бідніше. А останні два роки – 2022 та 2023 – ну дуже бідно. Люди мало що купують, продавці жаліються, що ходять дивляться, але нічого не беруть. Купляють дуже мало екскурсійних турів, я вже мовчу про якісь розваги.

У Криму ті хто володіє курортною нерухомістю, хто надає курортно-туристичні послуги чи супутні послуги жаліються, що в людей мало грошей і тому малий попит.

До чого це привело? А до того, що туристична галузь Криму у 2023 році провалилася капітально.

Ще є одна теж не добра для Криму тенденція. Значні території Кримського півострову вивели і продовжують виводитися з курортно-туристичної експлуатації із-за мілітаризації. Наприклад, візьмемо півострів Казантип, там де місто Щолкіне. До нього зараз доступ повністю закритий. Чому? Бо там розміщені об’єкти (воєнні об’єкти – ред.). В районі курортного села Штормове та селища Новофедорівка пляжі закриті, бо там нариті окопи. Ну ще й ураган минулорічний там трохи навів «порядок». І це все теж наносить збитки курортно-туристичній сфері Криму.

В окупаційних медіа Криму писали про те, що протягом 2023 року на півострові відпочило щонайменше п’ять мільйонів людей. Ви відчуваєте цю кількість туристів в Криму?

Можу сказати так – сезон 2023 повністю був провальним. В пік курортного сезону, в основних курортних міста на пляжах люди були, я не можу сказати, що було пусто, але сказати, що їх було багато теж не можу. А знаючи, що люди реально не відкривалися навіть в пік сезону, то у мене дуже великі сумніви щодо озвученої цифри. Та й знаючи російську, кримську пропагандистську машину, що  завжди перебільшує, то в цю цифру просто не вірю. Як на мене цю цифру можна поділити рівно на половину, от тоді це вже буде ближче до істини щодо кількості саме туристів.

Тим не менш навіть ці пару мільйонів все таки приїхали. Знають, що війна, знають що в Крим прилітає, звідки вони такі їдуть? Їх що не хвилю, що вони їдуть відпочивати у небезпечний регіон?

Є три пояснення. По-перше, у росіян такий менталітет – випив і море по коліно. Ці люди про свою власну безпеку не так звикли думати, як європеєць чи американець, житель будь-якої цивілізованої країни. Його чим годують – він то і їсть, його чим поять – він то і п’є, він живе в регіоні, де не можна жити із-за отруєного повітря, а він живе. Він виховувався та ріс в таких умов, де якість його життя, безпека, екологічність – це щось таке не важливе. Всі їдуть і я їду, ну стріляють, ну та й що, а куди мені їхати відпочивати?

Європа закрита. У Туреччину, там у них теж проблеми, зокрема з цінами на відпочинок. У них грошей менше, а всюди треба валюту. На юані чи на рупії індійські за кордон, окрім Китаю та Індії, не поїдеш.

Літаків менше літає. Взагалі то це наразі для Росії величезна проблема. У них не має літаків, не має чим літати в далекі країни. Аербаси та Боїнги заарештовані або позабирали. Російських власних літаків мало та і якість перельотів, навіть, на відносно нових їхніх літаках дуже не комфортна.

Потік туристичний для них відкритий в бік Китаю, Малазії, Індонезії – це ті регіони, які їх чекають. Але там теж свої нюанси – ціни чималі, відстані, які треба подолати під час перельоту.

Невисокі вимоги до свого життя, закритість інших туристичних напрямків, відносна дешевизна Криму, «зомбоящик» у якому розповідають, що в Криму все добре, ППО Росії «справляється» – ось те, що спонукає їх їхати до нас. Таких людей чимало, але все таки більшість росіян зважають на небезпеку і відмовляється від Криму. Багато з них надають перевагу дорожчому від Криму, але спокійнішому Сочі.

Але ж «картинки» з Криму про наповненість пляжів, корки на дорогах іноді вражають…

Скажу так, у Криму збільшилося кількість не кримського населення. Коли приходять вихідні чи якісь свята, кримські дороги просто забиті, особливо в теплу пору року. Оці «понаєхі», що обживаються на півострові, розглядають його як відпочинкову місцину. Тому для кримських доріг вихідні дні  – це просто катастрофа. Бо оце не автохтонне кримське населення, дуже полюбляє кататися по Криму і щось дивитися.

Для місцевих кримчан – це не притаманне. Хтось десь на вихідні чи на свята їздить на прогулянки, але такої масовості ніколи не було. Для кримчан абсолютно нормально жити за пару метрів до моря і роками не купатися в ньому. А ось ці «новоприбулі», вони на все кидаються, кудись їдуть, кудись лізуть. Вони, зокрема і створюють оцю картинку, видимість присутності масового туриста в Криму.

У коментарях кримські «чиновники» курортно-туристичну сферу Криму називають то бюджетоутворюючою, то дотаційною. Так якою вона є?

Загалом Крим для Росії – це високо дотаційний регіон.  Мені важко зрозуміти кримських чиновників, коли вони розповідають про бюджетоутворюючу курортно-туристичну сферу. Такого не має і близько.

Скажу так, в Криму є дорогі готелі  у них є грошовиті клієнти, бо цим багатим теж дорога до левової частини світових курортів закрита. У цих дорогих готелях ціни кусючі і їдуть туди ті у кого гроші ще поки є. До речі, от саме ці дорогі готелі по наповненості краще завантажені ніж санаторії, пансіонати, приватний сектор. Але ці пару готелів не можуть перекрити курортно-туристичну сферу, яка перебуває в стагнації.

Судячи з інформації з російські ЗМІ, місцевих інформаційних ресурсів та пабліків – то на перший погляд і не скажеш, що грошей мало. Постійно звітують про покращення інфраструктури, якісь мегапроєкти, зокрема в Севастополі…

На сьогоднішній день ще продовжується будівництво так званої траси «Таврида», зокрема добудовується ділянка дороги в обхід Сімферополя в бік Перевального. Нібито за проєктом ця ділянка траси має тягнутися аж до південного берега Криму. При цьому ця траса буде пролягати не по тій лінії, де дорога йде через Ангарський перевал, а через перевал Кебіт-Богаз, що знаходиться на території Кримського природного заповідника.

При будівництві російських мегапроєкт в Криму ми побачили, що природа та її збереження –  це не важливо. Не важливо, що вирубуються дерева чи щось руйнується. Треба у заповіднику побудувати дорогу – побудують. І ніяка громадська думка, ніяка спільнота, яка б виступила на захист, нікого не хвилює та, власне, й мовчать всі, бо бояться.

Будується також дорого в обхід Сак та Євпаторії аж до Мирного, до Донузлава.

Водночас значно менше ведеться будівництво внутрішніх доріг у містах, селах. За останні роки воно просто відчутно зменшилося. Тобто великі мегапроєкти на кшталт «Тавриди» добудовують, а все що по менше, то там обсяги зменшилися в рази.

Якщо говорити про будівництво по регіонам, то Севастополь дуже забудований. Ну, власне, це і не дивно – це місто для Росії було завжди головним в Криму. Навіть з 2014 року було так розподілено, що над Кримом шефство бере Санкт-Петербург, а над Севастополем – Москва. Хоча Москва економічно значно потужніша за Пітер, і Севастополь значно менший від Криму. Це говорить про те, що Севастополь для них –  це все.

Я б так ще сказав, в перші роки окупації гроші в Крим текли річкою, відчувалося, що Росія має гроші. Зараз річка висохла. Варто також зазначити, що крадуться гроші в Криму по цим різним інфраструктурним проектам просто величезними сумами. І крадуться вони тими ж таки росіянами, які ці мегапроекти реалізовують.

У Севастополь вони ще якось вкладають гроші – в набережну, інфраструктуру. А от набережна Ялти якою була при Україні на такому рівні розвитку вона сьогодні і знаходиться. Те саме і в Алушті. Можу сказати, що в одному місці робиться, а в іншому – деградує.

Західні регіони Криму – Саки, Євпаторія – вони зараз у найбільш проблемній ситуації. Хоча ці два міста ще якось жевріють за рахунок санаторіїв, бо в Росії ще якось існує система організованого централізованого відпочинку для працюючих.  І взимку ці курорти якось ще виживають, але в літній період ця частина Криму по відпочивальникам дуже сильно провалена.

Крим наразі розвивається як що?

Крим розвивається як військова база, тому туристично-курортна галузь тут може прийти до повного занепаду. Де більше військ і мілітарі, там не має туризму. Крим зруйнований вже як міжнародний туризм.  І крупним російським туристичним центром він теж не став.

На сьогодні Крим – це курорт чисто для росіян. Іноді бачу на дорогах півострова одиниці машин з білоруськими номерами. Можливо приїздять китайці або з Північної Кореї, якось сюди добираються, але їх не видно, бо це не масове явище.

Як формується цінова політика в курортно-туристичній сфері?

Тут ми маємо сталу і давню традицію. У Криму кожний рік при Україні проводився Ялтинський міжнародний туристичний ярмарок, де відбувався певний огляд потенціалу можливостей продажів. Його відвідували туроператори з різних країн. Цікавий факт, що цей ярмарок  проводився відразу після аналогічного ярмарку в Сочі, бо там вимальовувалися ціни на сезон на кавказькому узбережжі. На півострові завжди була така позиція, оскільки у Росії більший потенціал відпочивальників, то ціни в Криму мали бути трошки нижче ніж у Сочі. Адже тоді у Криму з’являється можливість домінувати у курортний сезон перед російськими регіонами і перетягувати собі туристів.

Щодо власних туристів, які їхали з материкової частини України, то в основному їхали люди, які відпочивали дуже економно і не розкидалися грошима.

Тому чесно можу сказати, що на російського туриста наша курортно-туристична галузь просто таки молилася. Вважалося, що у росіян більше грошей і вони їх більш сміливо витрачають. А щоб притягнути росіян, то треба було попрацювати, оскільки ті мали альтернативу – це кавказьке узбережжя, Туреччина, Єгипет, Кіпр тощо.

Зараз цінова політика в Криму формується за тим же принципом – орієнтуватися на ціни нижче ніж в сочинському регіоні. Зрозуміло, що за ці роки інфраструктура в Криму явно програє сочинський, а в 2023 році був настільки потужний провал курортно-туристичного сезону, що дехто навіть не намагався відкриватися. Бо не має замовлення, не має броні. А заради одного, двох замовлень відкриватися не має сенсу, бо дохід не покриє витрати.

Дехто для того, щоб якось затягнути туриста ціни зменшував у два рази порівняно з позаминулим роком (2022 роком – ред.), а це теж був рік війни.

Звісно, що все це на пряму пов’язано з війною, з «прильотами» в Крим, по мосту, військовій інфраструктурі. Найбільше в туристичній сфері в цьому контексті постраждав  західний, північно-західний Крим, бо туди потік явно зменшився, адже саме туди найбільше «прилітає».

А чи виїздять самі кримчани на відпочинок, у подорожі за кордон? Що для них змінилося після 2022 року?

Виїздять. Що для них змінилося? Логістика виїзду та повернення. Раніше більшість з них їхала на пункти пропуску, що  були на межі Криму та Херсонщини, а далі вже їхали хто куди, хтось в Європу, або в інший куточок світу.

А зараз уявіть виїзд з Криму до Європи. Це ціла проблема, є кілька напрямків виїзду, але вони всі один гірше іншого. Ну і варто сказати, що таке «вікно можливостей» зараз ще поки є й то не у всіх. Бо я зараз говорю про можливість тільки для тих, хто має українські паспорти, українські біометричні паспорти. Велика кількість кримського дорослого населення мають українське паспорти, трохи меньше кримчан поробили собі українські біометричні паспорти.

Підсумовуючи можна сказати так, що кримчани потрапили в певний капкан, ізоляцію. Якщо до великої війни ще були можливості, то зараз все зведено до мінімуму і кримчани залишилися самі в ізоляції від світу.

Які настрої в туристичній сфері Криму, які прогнози на 2024 рік?

У цілому настрої погані, багатьом буде проблемно дотягнути до нового сезону.  Бо як у  Криму жили у кращі часи  – декілька місяців напружувалися, бігали, працювали, а потім то все проїдали. І так від сезону до сезону.

Який буде сезон? Про це вам ніхто не скажу. Ми не знаємо, що навколо нас відбувається, на верхах, в перемовинах тощо.

Але сказати, що Росія розбагатіє і у 2024 році буде більше грошей –  це скоріше ні, ніж так. Що російське населення збагатитися і матиме більше грошей, більше поїде в Крим й більше буде тут витрачати –  – скоріше ні, ніж так. Тобто тенденція йде до гіршого.

Те що Крим буде перебувати під різними військовими ударами  – скоріше так, ніж ні.

Дуже важко спрогнозувати долю Криму, бо не знаємо, що буде через тиждень, місяць. Я так думаю, що доля Криму на цей рік буде дуже важкою, гіршої навіть ніж минулого року.

У Криму дуже багато пенсіонерів живуть не на велику пенсію, яка однозначно збільшуватися не буде. У Криму багато населення не високопродуктивне, особливо це стосується тих, хто зайнятий у туристичній сфері. Адже воно працює продуктивно три, чотири місяці, ну хай шість місяців на рік, а далі байдикує. Тому чимала кількість населення буде просто без грошей і економіка Криму не підніметься.

Грошей з централізовано російського бюджету буде менше, ну хіба що за рахунок інфляції. Надрукують купу грошей, курс полетить, кинуть ті папірці людям, аби встигли щось накупити поки ціна вдвічі не піднялася.

Чи поїде цього року відпочивати турист в Крим? Якщо ситуація буде гірше ніж минулого року  – то поїде відчутно менше. А якщо Кримський міст ще зачеплять, то ще менше буде.

Літаки не літають. Найближчі до Криму аеропорти –  це Сочі та Мінеральні Води. Уявіть, прилітає з якогось віддаленого регіону Росії родина в Сочі чи Мінеральні Води, а потім майже ще добу треба добиратися до кримських курортів. Хтось звісно поїде, але точно не більша частина. Ще питання, а на чому летіти? У Росії на сьогодні вже є проблема – у них не вистачає літаків. Чим дальше, тим буде гірше. Бо стоїть питання про безпеку польотів. Хоч тут, санкційна політика зіграла свою роль.

Тобто, об’єктивних умов збільшення курортно-туристичного потенціалу на 2024 рік не проглядається.

Міжнародним курортом Крим вже не стане, бо як би ситуація з майбутнім Криму не складалася, поки він в окупації його ніхто не визнає. Без міжнародного туризму – це виключно концентрації на росіян, але Росія цікава, коли там є гроші, а з цим зараз проблеми.

Я можу сказати загалом про перспективи Криму, які однозначно проектуються на всі сфери економіки ти життя – подальша деградація, ізоляція і посилення репресій. Бо невдоволення населення зростатиме, проблеми будуть загострюватися і влада, напевно, буде впроваджувати жорсткі заходи, аби закрити рота людям.

Людмила БОЖЕНКО