Окуповане дитинство: десять років мілітаризації та нищення ідентичності
24.04.2024, 09:56
Поділитись
Окупаційна держава не може примушувати осіб, що перебувають під захистом, служити в її збройних чи допоміжних силах. Забороняється будь-який тиск чи пропаганда, спрямовані на забезпечення добровільного вступу на військову службу. Про це йдеться у ст.51 Конвенції про захист цивільного населення під час війни.
Всі тоталітарні та авторитарні держави намагалися і намагаються використати дітей. Адже діти – це найбільш вразлива верства населення, але і найкраще керована, маніпульована частина суспільства. Крім того, через дитинство закладається майбутнє держави, через дітей активно впливають на все суспільство. Історія пазує приклади реальності використання дитинства – одним з найяскравіших прикладів стало яничарство, коли дітей перетворювали в зброю. ХХ століття мало найжахливіші тоталітарні режими, які перетворювали дітей на слухняні гвинтики. З приходом до влади Б. Муссоліні у фашистській Італії створюється дитячо-молодіжна організація «Баліла», яка об’єднує дітей з 6 до 18 років (всі інші дитячі організації були заборонені). У нацистській Німеччині дитячо-молодіжна організація Гітлерюгенд пронизувала все дитяче середовище, приймаючи активну участь в поширенні нацистської політики.
Але мабуть кращим прикладом тоталітарної політики по відношенню до дитинства став комуністичний Радянський Союз. Дитина є ключем або кодом до розуміння всієї радянської цивілізації. За десятки років пропагандистська машина радянської влади перетворила дитячу політику в діючий механізм виховання «радянської людини». Саме політика в галузі дитинства визначила світосприйняття, поведінку і уявлення кількох поколінь радянських людей.
Путінська Росія активно використала радянський досвід. Становлення тоталітарної системи в Російській Федерації відбувалося одночасно із розвитком тиску на дитинство. Поступово формувалася система дитячого виховання, яке зараз використовує всі досягнення сучасних методик у різних сферах. Особливо це загострилося після початку російсько-української війни та тимчасової окупації Кримського півострова. Саме тут найбільше проявилися особливості російського тоталітаризму, адже окрім фактору використання дитячого компоненту перед окупаційною владою постала необхідність знищення української ідентичності. Саме в цьому напрямку були задіяні всі ресурси Російської Федерації.
За десять років тимчасової окупації Криму російська влада вдосконалила систему знищення української ідентичності дітей та формування російської. Адже це основний напрямок російської політики в сфері дитинства, яка визначає всю сутність російської влади, що відображає основні наративи російського суспільства.
Цю систему окупанти активно використали на так званих «нових територіях» – на окупованих частинах Херсонської та Запорізької областей. Аналіз діяльності Росії в дитячій площині тимчасово окупованого Криму дозволило експертами Центру громадянської просвіти «Альменда» створити чітку схему[1].
Статистика
Для розуміння «розмаху» дій російської влади потрібно розглянути статистику кримського дитинства. Отже, в тимчасово окупованому Криму та Севастополі проживає понад 650 тисяч дітей – в тимчасово окупованому Криму – 416952 дітей[2], в окупованому місті Севастополь – 121722 дітей[3] (кількість дітей встановити доволі складно як через закритість інформації з окупованих територій, так і через неточності самої російської статистики). Діти не представляють однорідний колектив, в основному їх розглядають крізь освітньо-вікові характеристики – дошкільнята (4 – 7 років), школярі (6 – 17 років), студенти (16 – 18 років). Окремо потрібно враховувати дітей-сиріт та без батьківського піклування (це найбільш незахищена категорія, яка повністю знаходиться під піклуванням держави).
У 2023 році дошкільну освіту в тимчасово окупованому Криму отримує біля 80 000 дітей у 418 дошкільних навчальних закладах. В окупованому Севастополі 50 дошкільних закладів відвідувало 22438 дітей. Проте й донині на окупованому півострові залишається проблема із забезпеченням дітей дошкільною освітою. До 541 школи тимчасово окупованого Криму у 2023-2024 навчальному році пішло 232 369 школярів (у 2022-2023 навчальному році – 230 000 учнів). Збільшилася і кількість дітей з так званих «нових територій» – окупованих частин Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей – у 2023-2024 навчальному році до шкіл окупованого Криму прийшло біля 3 500 дітей. Разом з тим кількість першокласників, у порівнянні з минулим роком скоротилось на понад тисячу дітей. До 68 шкіл окупованого Севастополя у 2023-2024 навчальному році пішло біля 52 тисяч дітей. Також в професійно-технічних закладах окупованого Криму та Севастополя навчається біля 50 тисяч дітей. А на перший курс так званого Кримського федерального університету вступило понад 2 тисяч дітей[4].
Форми та формати
Система російської дитячої політики охопила всі сфери життя дітей та молоді – як формальну, так і неформальну освіти; як навчання, так і дозвілля дітей та молоді.
У формальній освіті окупаційна влада діє в усіх площинках – дошкільні навчальні заклади та школи, профтехзаклади та вищі навчальні заклади – вся система освіти направлена на формування російської ідентичності у дітей та мілітаризації. При чому російська влада пішла навіть далі, аніж відомі тоталітарні режими. Якщо фашистські, нацистські та комуністичні пропагандисти намагалися залучати дітей починаючи з 6 років, то російські окупанти активно використовують дітей дошкільного віку. Дошкільні навчальні заклади окупованого Криму та Севастополя заполонила воєнщина.
У неформальній освіті російські наративи запанували в музичних та спортивних школах, центрах дитячої творчості. І зрозуміло, що окупанти не залишили осторонь дитячий та молодіжний рух, вони не тільки очолили вже існуючі загони, але й створили свої організації.
Отже можна констатувати що за десять років окупації Криму та Севастополя основними напрямками дитячої політики російської влади стала індоктринація та мілітаризація.
Індоктринація
Одним з основних напрямків російської окупаційної політики стала індоктринація, то б то комплекс дій, направлених на нав’язування вигідних Російській Федерації наративів, які мають сприйматися як абсолютна істина і не піддаватися жодним сумнівам чи критиці.
Індоктринація проводиться з наміром сформувати в української молоді в тимчасово окупованому Криму та Севастополі готовності до абсолютної підтримки Російської Федерації, усунути критичне мислення при оцінці дій російської влади і абсолютної віри в проголошені владою наративи з готовністю діяти всіма можливими способами в інтересах держави. Через формальну та неформальну освіту Росія нав’язує дітям основні наративи, пов’язані із формуванням загальноросійської громадянської ідентичності, а саме: самоідентифікація дитини як справжнього громадянина російської держави; відчуття гордості за належність до «великої Вітчизни», вказуючи на велич Росії, як держави з винятковою історичною і екзистенційною місією в усьому світі; міф про «єдиний народ / єдину державу», часто підкреслюючи особливість руських; викривлення сприйняття України як «фашистської» і «нацистської» держави й одночасно заперечуючи існування України як держави.
Окремим особливим напрямком виділяється патріотична сфера, яка базується на позитивному ставленні і прийняття російських «традиційних морально-духовних» цінностей; святенність жертви власним життям за інтереси держави і все це використовуючи викривлену історичну памʼять про минулі війни Росії, особливо Другу Світову війну, яку подають як Велику вітчизняну війну. І все це базується на мілітаризмі, який направлений на асоціювання належності до російського громадянства зі службою в збройних силах Російської Федерації, готовність до самопожертви заради держави, а також на формуванні образу ворога з «недружніх» країн: країн ЄС, США і інших держав, які не підтримують російську політику; окрім того кваліфікація так званої «СВО» («Спеціальної військової операції») як продовження «героїчної боротьби» проти фашизму і нацизму, яка проходить в рамках «екзистенційної загрози» Російській Федерації з боку західної цивілізації.
Форми та формати індокринації використовуються різні. Тільки їх перерахунок займе десятки сторінок – починаючи від підручників та посібників і завершуючи оформленням навчальних закладів, від індивідуальних акцій до загальноросійських і регіональних заходів, від помпезних художніх фільмів до соціальних мереж тощо.
Яскравим прикладом перетворення навчальної літератури на пропагандистський інструмент стали шкільні підручники «Історія Росії. 10 – 11 клас. Базовий рівень»[5] та «Всесвітня історія. 10 – 11 клас. Базовий рівень» за авторством колишнього міністра культури, а нині помічника президента Росії Володимира Мединського. Підручники побудовані за радянським лекалом і їх текст викликав певні обурення навіть у російських симпатиків в Угорщині, коли угорське повстання 1956 р. описується як інспіроване західними спецслужбами та «хортистами та салашистами» (С. 68 – 70). А Україна представлена для російських школярів, в тому числі і для дітей в окупованому Криму, як «ультранаціоналістична держава» (С.406).
У так званій «Історії Росії» використовуються ідеологічні кліше, позанаукові міфи про Україну, твердження про штучність українців та української держави. Наприклад, повторюється міфи про австрійський штаб та біолабораторії, про «подарунок» Хрущова та інші.
Для проведення індоктринації російські окупанти навіть повернули радянські політінформації. Щопонеділка заняття в школах по всій Росії і в першу чергу на окупованих територіях починаються з підняття російського триколора під перероблений радянський гімн. А потім дітям «промивають мізки» на уроках під назвою «Розмови про важливе» (рос. «Разговоры о важном»). Заняття переважно наповнені пропагандистськими наративами і проходять в єдиному форматі по розробленим стандартам. При чому враховується вік дітей – розробки градуюються для 1-2, 3-4, 5-7, 8-9 та 10-11 класів і навіть для професійно-технічної освіти. Матеріали включають сценарії, методичні поради, декілька відео, презентації та плакати й постери. Так 18 березня проходили заняття на тему «Крим та Севастополь: 10 років в рідній гавані»[6]
Наріжним каменем сучасної російської ідеології стало історичне минуле, спотворене, побудоване на міфах та брехні. Центральне місце у використанні історичних подій в пропаганді і в освіті стали події Другої Світової війни, а точніше тільки її частини, події червня 1941 – травня 1945 років, яке в радянському суспільстві отримало назву Велика вітчизняна війна. І звідти, як багато іншого, сучасна Росія почала використовувати в сучасному житті. Вся навчально-виховна робота «обертається» навколо подій сімдесятипʼятирічної давнини. Вони і в підручниках, і в оформленні, в шкільних музеях і в акціях. Щомісячно відмічаються події минулого століття. Так у січні цього року проводили заходи до вісімдесятиріччя прориву блокади Ленінграда[7]. А в лютому в школах тимчасово окупованого Криму та Севастополя вже проходили заходи вісімдесятиріччя Сталінградської битви[8].
У виховній роботі тема Великої вітчизняної війни займає чи не центральне місце, адже для кожної «визначної» дати проводяться відповідні заходи. Часто все це проходить в рамках загальноросійських або регіональних акцій. Наприклад, для кримських школярів був організований безкоштовний перегляд художного фільму «28 панфіловців» в основу якого лягла повністю придумана історія подій Великої вітчизняної війни (про те, що історію про подвиг 28 панфіловців повністю придумав кореспондент газети Генеральна прокуратура Радянського Союзу підготувала доповідну для керівництва СРСР ще у 1948 року)[9].
Апофеозом використання подій Другої світової війни в освітньому просторі в тимчасово окупованому Криму, да й на всьому російському просторі» є відзначення перемоги у Великій вітчизняній війні 9 травня. До цієї події весь освітній простір заповнюють багаточисленні акції та заходи. Ось неповний перелік акцій, які проходили в квітні – травні минулого року в школах тимчасово окупованого Криму та Севастополю: флешмоб «МиПам’ятаємо»; акція «Пісні Перемоги»; акція «Лист Перемоги»; акція «Під прапором перемоги»; майстер-клас з розпису футболок Напередодні Дня Перемоги; всеросійська акція «Стіна пам’яті»; всеросійський конкурс патріотичної пісні «Солдатський конверт»; марафон Перемоги; акція «Вікна Перемоги»; #Вічний вогонь; #СадПам’яті; акція “Безсмертний полк”; військово-патріотична акція «Знання про героїв»; марафон «Вінок Пам’яті»; конкурс «Ми – спадкоємці Перемоги!»; «Свічка Перемоги»; “Вальс Перемоги”; «Безсмертний полк у кожній школі»; акція «Стрічка Перемоги»; акція “Наші герої”; акція «Без права на забуття»; акція «Диктант Перемоги»; конкурс «Перемога за нами»; акція «Пам’ятаємо та розповідаємо»; акція “Маршрути Перемоги”; акція “Георгіївська стрічка” та інші.
Як раз напередодні травневих свят на окупованому півострові починають відкриватися так звані «Вахти пам’яті», «Почесний караул» та інші варіанти, коли дітей, під час навчального процесу, не зважаючи на погоду, виставляють у так званий «почесний караул» біля пам’ятників Великої вітчизняної війни. Ці «вахти» чи «караули» діють в окупованих містах Криму – в Сімферополі[10] та Ялті[11], Євпаторії та Феодосії, у Севастополі та інших містах.
Форм та методів індоктринації дітей в Російській Федерації доволі багато, при чому, продовжуючи традиції царської Росії та Радянського Союзу, путінська держава переймає всю бюрократію. Не дарма виходять «Словники основних термінів, що мають відношення до сфери державної політики щодо захисту традиційних російських духовно-моральних цінностей, культури та історичної пам’яті»[12], а роботу з дітьми оцінюють через спеціально розроблені показники за певними показниками – «Методика розрахунку показника «Індекс залучення до системи виховання гармонійно розвиненої та соціально відповідальної особистості на основі духовно-моральних цінностей народів Російської Федерації, історичних та національно-культурних традицій»[13].
Для проведення індоктринації в Росії навіть почали запроваджувати додаткові посади, наприклад в школах введена посада радника директора з виховної роботи та взаємодії з дитячими громадськими об’єднаннями (це в доповнення до вже існуючого штату заступника директора з виховної роботи, педагога-організатора, соціальних працівників та інших)[14][15].
Мілітаризація
Вся сфера дитинства в Росії буквально просякнута мілітаризацією, або можливо сказати навіть навпаки, що дитинство стало частиною російської політики мілітаризації за допомогою якої Російська Федерація стрімко перетворюється на тоталітарну державу.
От же мілітаризація – це комплекс дій, направлений на формування внутрішньої і практичної готовності до несення військової служби в збройних силах Російської Федерації і участі в бойових діях на боці російської держави; трактування служби в збройних силах Росії як власного громадянського обов’язку і набуття необхідних практичних навичок для виконання цього «обов’язку».
Основною метою мілітаризації дитинства в Росії стало виховання поваги до збройних сил країни-окупанта, легітимізація окупації та активна пропаганда російської армії з подальшою службою в російській армії, поки по досягненню 18 років.
Мілітаризація дитинства в тимчасово окупованому Криму та Севастополі напряму порушує міжнародне законодавство, наприклад статтю 51 Конвенції̈ про захист цивільного населення під час війни (Четверта Женевська Конвенція), яка забороняє пропаганду добровільного приєднання до збройних сил держави-окупанта.
Окупанти використовують багаточисленні форми та формати для проведення мілітаризації. Для різних вікових категорій використовують і різні методи. Так для дітей дошкільного віку проводяться багаточисленні мілітаризовані заходи із активним залученням батьків – це паради та акції, виставки зброї і відвідування дошкільних закладів так званими ветеранами або бійцями «СВО» або парамілітарних дитячих організацій, і навіть через створення мультфільмів[16][17].
У шкільному просторі весь навчально-виховний процес пронизаний мілітаристськими заходами та подіями. І навіть більше, в тимчасово окупованому Криму розвивається мережа військової дитячої освіти – це кадетські та козачі класи. Увагу, яку приділяють російські окупанти мілітаризації дитячої освіти говорить хоча б той факт, що вже 20 березня 2014 року, за ініціативою міністра оборони Росії С. Шойгу, президент Росії В.Путін своїм розпорядженням створює в окупованому Севастополі Президентське кадетське училище (зараз Філія федеральної державної казенної загальноосвітньої установи «Нахімовське військово-морське училище Міністерства оборони Російської Федерації» (Севастопольське президентське кадетське училище)[18]. До військової освіти окупанти підключили всі мілітаризовані відомства. Окрім «звичайних» кадетських класів в окупованому Криму та Севастополі діють кадетські класи Слідчого комітету Росії[19][20], Міністерства з надзвичайних справ Росії[21][22] . Зараз на окупованому півострові діє біля 250 кадетських класів. При чому набір до цих класів починається з 1 класу[23]. А в статутах кадетських закладів метою навчання та виховання дітей зазначено «створення основи для підготовки неповнолітніх громадян до служіння Вітчизні на цивільній та військовій ниві»[24]
Не залишилась без військової підготовки і звичайна шкільна освіта. Після початку повномасштабного вторгнення у російських школах в курсі «Основи безпеки життєдіяльності» з’явився розділ щодо військової справи і навіть сам шкільний курс отримав іншу назву – «Основи безпеки та захисту Батьківщини» (рос. «Основы безопасности и защита Родины»)[25][26]. При чому курс запроваджується з 8 по 11 класи, а викладають його окрім вчителів (в російських школах є навіть окрема посада «педагог-організатор з основ життєдіяльності») «повернувшиєся» з так званої СВО бійці[27]. І відповідно планів вже цього літа відбудуться військово-польові збори, де дітей будуть навчати на практиці стріляти з бойової зброї[28].
Окрім уроків у навчально-виховному процесі кримських шкіл питання мілітаризації проходить «червоною ниткою» – це і «Розмови про важливе», і зустрічі з так званими «героями СВО»[29], численні акції, як наприклад «Лист солдату»[30] (вже часто по надрукованим зразкам)[31], флешмоби, збори для підтримки солдатів, концерти та інше.
Окупанти не обмежуються тільки шкільною сферою, мілітаризація охоплює все життя дитини, навіть її відпочинок та оздоровлення. Дитячі літньо-оздоровчі табори перетворюються на місця військового вишколу. Дослідження ЦГП «Альменда» показали, що практично всі заклади тимчасово-окупованого Криму проводили мілітаризовані заходи[32]. Навіть відомий на весь світ кримський табір «Артек» поступово перетворюється на мілітаристський заклад. На базі «Артеку» проводяться «Школи майбутніх командирів»[33], починаючи з 2018 року щорічно проходять артеківські зміни Слідчого комітету РФ[34], постійно проходять військово-патріотичні табори Юнармії[35]. Крім того, на окупованому півострові навіть існують спеціальні наметові табори для військової підготовки дітей – учасниками військово-польових зборів «Кримський рубіж» у 2023 році стали щонайменше 600 дітей з ТОТ Криму та Херсонської області. Табори розміщувались у тимчасово окупованому Сімферополі на базі аеродрому «Заводське» та в тимчасово окупованому селищі Миколаївка Сімферопольського району Криму[36]
Особливе місце в мілітаризації дитинства відіграє маркування освітнього простору тимчасово окупованого Криму. Для цього окупанти використовують різноманітні варіанти – в закладах освіти по всьому тимчасово окупованому Криму відкрито біля сотні меморіальних дошок, присвячених випускникам кримських шкіл, які загинули під час російсько-української війни[37], в класах встановлюють парти так званим «героям СВО»[38], використовується різноманітна наглядна агітація та оформлення закладів освіти, величезні мурали[39] та інше.
Для мілітаризації освітнього простору окупанти виділяють величезні кошти. Бюджети на патріотичні заходи нараховують мільйони рублів. Фінансування проходить за різними форматами – це і оплата організації заходів, і діяльність освітніх мілітаристські організації (Кримпатріотцентр, ДОСААФ та інші) тощо. Наприклад, Регіональна громадська організація «Союз прикордонників Криму» для організації навчальної військової підготовки в закладах освіти окупованого Криму отримала від Фонду президентських грантів біля півмільйона рублів[40]. А загалом тільки у 2023 році в Російській Федерації було виділено 67 млрд рублів на патріотичне виховання, що у 4 рази більше від суми, виділеної у 2022 році.
Мілітаристські дитячі організації
Мабуть одним з основних напрямків мілітаризації дитинства на окупованому півострові стали дитячі та молодіжні організації. Не дарма у 2020[41] і 2021[42] роках держави-учасниці ООН закликали Росію утриматись від включення навчальних закладів окупованого Криму до російської системи «військово-патріотичного виховання», частиною якого є молодіжні і дитячі рухи. На окупованому півострові діють десятки дитячо-молодіжних організацій різної направленості, але всі вони несуть в собі та своїй діяльності призму російської ідентичності, часто з мілітаристською формою. Найбільш відомі з них це «Двіжєніє пєрвих» та Юнармія.
За пропагандистською легендою, російська молодіжна організація «Рух перших» (рос. «Двіжєніє пєрвих» був створений за ініціативою севастопольської школярки Діани Красовської, яка нібито попросила президента Російської Федерації В. Путіна створити всеросійський рух дітей і молоді на засіданні наглядової ради «Росія – країна можливостей» [43]. 14 липня 2022 року був ухвалений російський федеральний закон, а у грудні 2022 року відбулися перші установчі збори, під час яких рух отримав назву «Двіжєніє пєрвих». Організація перебуває під особистим контролем президента Росії та має особливий статус – згідно з російським законом, має статус «державно-громадської організації», тобто основна його функція – сприяти реалізації державної політики щодо дітей та молоді. Значення дитячої організації для окупованих територій показало і створення першого загону в тимчасово окупованому Криму – 20 грудня 2022 року у таборі «Артек» з’явився перший осередок «Двіжєнія пєрвих». У той день особисто міністр просвіти РФ Сергій Кравцов відкрив перші осередки в тимчасово окупованій частині Херсонської області[44]. Серед багатьох функцій та напрямків «Двіжєнія пєрвих» є й мілітаристський – це напрямок є «служіння Вітчизні» (тобто РФ). Діти у первинних відділеннях руху беруть участь у концертах до російського «Дня захисника Вітчизни», зокрема для діючих російських військових[45]. «Двіжєніє пєрвих» організовує заходи мілітаристського спрямування. Так у листопаді 2023 року на полігоні WarZone відбувся ключовий етап проекту «Zеркало Истории» для молоді 14–17 років, де проходили майстер класи з початкової військової підготовки, практика стрільби по мішенями, інструктаж із керування дроном[46]. Також «Двіжєніє пєрвих» відродило мілітаристську гру «Зарница 2.0»[47]
На початок 2024 року в лавах «Двіжєнія пєрвих» в тимчасово окупованому Криму та Севастополі нараховувалось декілька десятків тисяч дітей та понад 600 загонів і кількість постійно зростає, адже окупанти активно почали використовувати адміністративний тиск на дітей та їх батьків.
Квінтесенцією російської мілітаристської дитячої політики стала організація Юнармія. Всеросійський військово-патріотичний громадський рух «Юнармія» був створений у 2016 році з ініціативи Міністра оборони Російської Федерації Сергія Шойгу для дітей віком від 8 до 18 років[48]. Головна задача руху – патріотичне виховання школярів та сприяння підготовці громадян Російської Федерації до військової служби та формування у молоді готовності та практичної здатності до виконання громадянського обов’язку та конституційних обов’язків щодо захисту «отєчєства»[49].
Кримське відділення Юнарміії було створене одним з найперших у червні 2016 року за підтримки так званого «міністерства освіти, науки та молоді Республіки Крим» та державної бюджетної установи РК «Кримпатріотцентр»[50]. У тимчасово окупованому Криму Юнармія проводить заходи щодо мілітаризації дітей, при чому залучаються діти навіть дошкільного віку. Так в окупованому Севастополі на заходах до Дня Прапора РФ навіть дошкільнята були одягнені в російську військову форму, їм дають наративи на кшталт «Наш прапор – наша гордість»[51]. Також організація активно просуває наратив про нібито легітимність російської окупації півострова під час урочистих заходів на військову тематику, таких як «Юнармія. Ми – діти Кримської весни!»[52]. Крім того, Юнармія влаштовує тематичні збори в таборах відпочинку, як-от «Юний захисник Вітчизни» і польові збори «в умовах максимально наближених до реальної військової служби». На таких заходах діти проходять навчання з вогневої, тактичної, військово-медичної, туристичної підготовки і несуть постову службу. При чому російські окупанти використовують Юнармію навіть в порушення моральних законів – з 2018 року почав діяти федеральний проект «Юнармія. Наставничество», який передбачає залучення дітей у сиротинцях до лав мілітаризованої організації. Цей проект реалізується за підтримки Уповноваженої при Президентові Російської Федерації з прав дитини. Однією із задач цього проекту є «допомога у розвитку потенціалу вихованців, у підготовці до служби у Збройних силах Росії»[53].
Гарна форма (комплект форми юнармійця коштує понад 30 тисяч рублів[54]), цікаві заходи, бойова зброя та багато інших «забавок» приваблюють до себе дітей і кількість юнармійців зростає. На початок 2024 року кількість дітей в Юнармії в тимчасово окупованому Криму та Севастополі перевищила 35 тисяч осіб.
Наслідки мілітаризації дитинства
Мілітаризація дитинства має дуже серйозні наслідки для всього суспільства, адже воєнізація дитинства впроваджувала у дитячу свідомість уявлення про неминучість насильства, гострої боротьби між класами і державами, а отже породжувала агресію, яка часто переносилась на близьке оточення. І головне – мілітаризація дозволяла маніпулювати молоддю, заручатися підтримкою будь-яких репресивних заходів щодо тих, кого призначала влада на роль ворогів. І це підтверджують історичні приклади. Молоді хлопці з Гітлерюгенд з фаустпатронами гинули в горнилі Другої Світової війни під гусеницями радянських танків, з іншої сторони такі ж хлопці та дівчата гинули у партизанських загонах. Загони китайської молоді – хунвейбінів, активно використовували в політичній боротьбі китайські комуністи минулого століття. Молодь серед загонів моджахедів вбиває та гине в Афганістані.
Підсумки
Мілітаризація дитинства веде до часто незворотних результатів і тому світове суспільство намагається припинити це. Російський тоталітаризм взяв за основу в сфері дитинства як раз один з жахливих варіанті, намагаючись перетворити дітей на «гарматне м’ясо». І це відбувається в тимчасово окупованому Криму та Севастополі вже десять років. З маленьких кримчан намагаються зробити путінських яничарів.
На жаль, важелів впливу на ситуацію доволі мало, Україна суттєво обмежена не лише в ресурсах, а й в можливостях доступу до кримських дітей. Проте можливості є – потрібно продовжувати підіймати питання мілітаризації дітей на міжнародному рівні, поводити інформаційні кампанії щодо розвитку критичного мислення та розвіювання російських міфів (при чому це повинна бути постійна робота). Необхідно вже зараз підготувати методики та матеріали для роботи з дітьми на деокупованих територіях, а також педагогів, які будуть їх впроваджувати. Продовжувати фіксувати випадки порушення міжнародного законодавства з охорони дитинства російськими окупантами для притягнення їх до відповідальності.