Населення на заміну: російська колонізація Криму (частина 1)

Територія українського Криму перебуває під російською окупацією вже понад 10 років. Протягом усіх цих років український півострів перетворився на зону постійних порушень прав людини, де панує атмосфера страху. Окупація призвела до численних негативних наслідків у різних сферах, таких як: економіка, освіта, культура, військова справа, екологія тощо, а також спричинила значні демографічні зміни.

Протягом останніх років в Україні часто обговорюють зміну росією демографії окупованого Криму, лунають спроби надати юридичну та моральну оцінку діям держави-агресорки та особам, перш за все – громадянам росії, які незаконно поселяються на території окупованого Криму.

Соціологічне дослідження «Права людини в процесі подолання наслідків війни: результати опитування 2024», проведене фахівцями Харківського інституту соціальних досліджень[1], містило запитання щодо ставлення українських респондентів до росіян, які оселились на окупованих територіях. Очевидно, що позиція абсолютної більшості українців щодо нелегальних російських мігрантів є однозначно негативною.

У цьому матеріалі будуть надані прості, наскільки це можливо, відповіді на найпоширеніші запитання щодо російської колонізації Криму, ; а також будуть висвітлені найважливіші аспекти зміни росією демографії окупованого Криму. Будуть згадані питання щодо мотивації осіб, які незаконно переїжджають до окупованого Криму; порушення росією міжнародного права; можливі кроки України для вирішення проблеми російської колонізації Криму та багато іншого. Для зручнішого сприйняття інформації читачами матеріал підготовлений у формі «запитання-відповідь».

Чому важливо говорити про проблему зміни демографії в окупованому Криму?

Обговорення демографічних змін в окупованому Криму та політику України на цій території після деокупації може здатися передчасним або навіть наївним на тлі поточних подій в Україні. Проте, реінтеграція окупованих територій є вкрай складним та комплексним завданням, яке вимагає ретельного аналізу та підготовки завчасно. Занадто пізно буде чекати на момент деокупації для розробки стратегій. Хоча перспектива деокупації може здаватися віддаленою, важливо вже зараз розглядати складні питання реінтеграції та формувати орієнтовний план дій, адже краще мати готові рішення і не скористатися ними, ніж зіткнутися з несподіваними труднощами та негативними наслідками колишньої бездіяльності у момент деокупації.

Особливо це стосується зміни демографічного складу населення, яка має глибокі наслідки для соціальної стабільності, економічного розвитку та культурної ідентичності регіону. Врахування усіх аспектів цього процесу допоможе Україні уникнути помилок, які можуть призвести до тривалих конфліктів та нестабільності у майбутньому.

Які зміни відбулися в демографії Криму протягом окупації[2]?

Населення окупованого Криму з 2014 року зазнало суттєвих змін. Станом на 01 січня 2014 року населення АР Крим складало 1 967 200, а м. Севастополя – 385 900[3]. За інформацією держави-окупанта, яка не є достовірно, на території окупованої АР Крим станом на 01.01.2023 проживало 1 916 805 осіб, а на території окупованого Севастополя – 558 273 осіб.

Оцінки експертів та органів державної влади України щодо того, скільки ж осіб незаконно оселилися на території окупованого Криму, коливається в межах до 1 000 000 осіб. Наприклад, за оцінками експертів Інституту Чорноморських стратегічних досліджень за роки окупації АР Крим та міста Севастополь наявне населення півострова за рахунок міграції з рф зросло щонайменше на 1 млн осіб[4].

Натомість, Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим заявляло, що населення Кримського півострова за роки окупації зросло на близько 800 000 осіб[5].

Не дивлячись на те, що ми не володіємо чіткими даними щодо кількості осіб, які незаконно заїхали на територію Кримського півострова, не залишається сумнівів у тому, що ця кількість розраховується у сотнях тисячах осіб і може наближатися до 1 мільйона.

Для розуміння масштабу демографічних змін, варто навести приклад, що згідно з дослідженням Міжнародної організації з міграції, загальна кількість нелегальних мігрантів, які перебували на вільній території України станом на кінець 2019 року, коливалася від 37 700 до 60 900 осіб[6], приблизно 5-10% від тієї кількості нелегальних мігрантів, які заїхали в окупований Крим із 2014 року.

Як називати осіб, які незаконно заїхали та оселились в окупованому Криму?

В українському суспільстві існує певна плутанина щодо терміну, яким варто окреслювати осіб, які незаконно заїхали на тимчасово окуповану територію України та оселилися там. У засобах масової інформації найчастіше зустрічаються такі терміни: «понаїхавші», «колонізатори», «новоприбулі», «окупанти» тощо. Більшість цих термінів мають однозначну політичну конотацію.

Натомість в українському законодавстві міститься наступний термін[7]:

нелегальний мігрант – іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Термін «нелегальний мігрант» доволі рідко використовується для позначення осіб, які незаконно заїхали та оселились на окупованих територіях. Хоча, з юридичної точки зору, саме цей термін найкраще підходить для позначення таких осіб, оскільки вони: 1) перетнули державний кордон України поза пунктами пропуску; 2) уникнули прикордонного та митного контролю; 3) не зверталися із наданням статусу біженця чи отримання притулку в Україні і 4) загалом не мають законних підстав перебувати на території України.

Проте, використання терміну “нелегальний мігрант” може не повністю відображати мотивацію багатьох осіб з російської федерації, які незаконно переїхали на окуповані території. На відміну від традиційних нелегальних мігрантів, що шукають кращих життєвих умов або рятуються від збройних конфліктів, ці особи часто керуються ідеологічними мотивами, впливом російської пропаганди про “русскую весну” та “возвращение Крыма”. Такі особи свідомо долучаються до процесів, що підтримують політику держави-окупанта, що робить їх скоріше “колонізаторами”, ніж традиційними мігрантами.

Оскільки ці особи активно сприяють політиці окупаційної влади і долучаються до демографічних змін на окупованих територіях, вони не є звичайними мігрантами у класичному розумінні цього слова. Термін “колонізатор” в цьому контексті відображає їхню роль у підтримці окупаційної політики та зміні демографічної структури населення на окупованих територіях.

Таким чином, для визначення осіб, які незаконно переїхали та оселилися на території тимчасово окупованого Криму та інших окупованих територіях, доцільно використовувати обидва терміни: “нелегальні мігранти” для юридичного контексту та “колонізатори” для опису ідеологічної та політичної ролі окремої групи нелегальних мігрантів.

Чи можна називати зміну росією демографії окупованого Криму колонізацією?

Що стосується окреслення незаконної російської політики, то існують різні способи окреслення такої політики держави-агресорки:

1. «Переміщення власного цивільного населення держави-окупанта на окуповані нею території» відповідно до статті 8 Римського статуту Міжнародного кримінального суду та статті 49 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року.
2. «Зміна демографічного складу населення окупованої території» – визначення, яке часто використовується в експертному середовищі й яке можна окреслити наступним чином: процес, спрямований на зміну етнічної, національної або соціальної структури населення території, яка перебуває під окупацією. Цей процес може включати насильницьке виселення місцевого населення, переселення на окуповану територію населення держави-окупантки, а також інші заходи, що призводять до суттєвих змін у демографічному балансі регіону. Метою таких дій є закріплення контролю окупанта над територією та створення умов для інтеграції цієї території в державу-окупантку.
3. «Колонізація», оскільки у вузькому значенні цей термін означає переселення власного населення на інші території одночасно з частковим або повним видворенням з цієї території попередніх мешканців, а також має очевидну політичну конотацію.

Загалом, всі ці терміни можуть бути використані в залежності від контексту та сфери застосування, оскільки кожне з них акцентує увагу на різних аспектах незаконної діяльності та допомагає краще зрозуміти її природу і масштаб.

Чому росія колонізує Крим?

Однією з головних цілей російської політики з переселення власних громадян на окуповану територію є встановлення цілковитого контролю над Кримом. Потреба встановлення цілковитого контролю виникає з двох факторів:

1. Відповідно до стратегічних інтересів російського політичного та військового керівництва, Крим ще з радянських часів розглядався як військова фортеця. Завдяки своєму розташуванню, Кримський півострів має надзвичайно важливе значення для встановлення російського домінування в Азово-Чорноморському регіоні, а також для здійснення військового тиску на Україну та держави-члени НАТО. Крім того, контроль над півостровом дозволяє Росії забезпечувати свої стратегічні інтереси в Середземноморському регіоні та на Близькому Сході.

Реалізація російської мети з перетворення окупованого Криму на військову базу вимагало наявності на території Криму лояльного населення. Проте, багаторічне перебування Криму у складі України, а також присутність значних за розмірами української та кримськотатарської спільнот, ставили лояльність суттєвої частки населення під сумнів.

Тому, окрім масового поширення пропаганди, мілітаризації свідомості[8], депортації найбільш активної частини «нелояльного населення»[9] та формування потоку внутрішньо переміщених осіб, політикою держави-агресорки стало стимулювання на державному рівні та заохочення іншими методами до переїзду максимальної кількості російських громадян на територію окупованого Криму. З цією метою починаючи з 2014 року росія активно заохочує переселення російських громадян в окупований Крим, зокрема: працівників освіти, пенсіонерів, державних службовців/правоохоронців/військових і членів їх сімʼї, підприємців тощо.

2. Переселення росіян в окупований Крим має на меті забезпечити для російської влади неможливість повернення до статус-кво станом на 2014 рік, до початку окупації. На думку російської влади, це має остаточно та безповоротно закріпити Крим як частину Російської Федерації. Реалізація цієї стратегії переселення полягає в активному заохоченні переміщення російських громадян на окуповану територію. Це спрямовано на зміну демографічного складу населення на користь держави-агресорки, що робить повернення до попереднього стану справ майже неможливим.

Таким чином, місцеве населення стає менш чисельним і менш впливовим, що посилює контроль держави-окупантки над регіоном. Ця практика не є новою і часто використовувалася різними імперіями протягом історії. Наприклад, російська імперія в минулому також активно здійснювала подібні переселення на завойованих територіях для зміцнення свого контролю та асиміляції місцевого населення. Таким чином, сучасна російська федерація продовжує власну імперську практику.

Крім того, переселення росіян в окупований Крим супроводжується дискримінацією та репресіями щодо місцевого населення, що ще більше ускладнює їхню ситуацію. Така політика спрямована на деморалізацію та зниження опору місцевого населення, сприяючи таким чином утвердженню влади окупанта.

Які інструменти використовує росія для колонізації Криму?

Вище вже зазначалося, що термін «колонізація» може мати широке і вузьке значення. У ширшому значенні колонізація – це процес захоплення території іншої країни або регіону, що супроводжується знищенням або пригніченням місцевої культури та нав’язуванням власних норм і порядків у всіх сферах життя. У цьому випадку колонізація включає не лише встановлення контролю над територією, але й активну зміну соціальних, економічних, культурних та політичних структур для інтеграції її до імперської або колоніальної системи. Російська окупація Криму з 2014 року супроводжується колонізацією у широкому значенні цього слова і російська влада використовує для цього дуже різний спектрум інструментів.

Але, оскільки у цьому матеріалі мова йде про колонізацію у вузькому значенні цього слова, а саме – переселення власного населення держави на інші території одночасно з частковим або повним видворенням з цієї території попередніх мешканців, ми згадаємо саме про інструменти, які використовуються росією для реалізації цієї мети. Інструменти, які використовує держава-окупант можна загалом поділити на такі категорії:

1. Переміщення військовослужбовців, чиновників та інших державних службовців з території російської федерації, яких, як правило, супроводжують їхні сім’ї.
2. Запровадження програм пільгової іпотеки для росіян з метою придбання житла на півострові за привабливими цінами.
3. Запровадження спеціальних програм переміщення, таких як: «Земський доктор», «Земський фельдшер», «Земський вчитель» тощо, які передбачають одноразову виплату за переміщення в Криму в сумі від 1 до 2 мільйонів рублів та інші преференції.
4. Генерування потоку внутрішньо переміщених осіб з окупованого Криму в Україну.
5. Переслідування з політичних мотивів та витіснення українських активістів, журналістів та загалом осіб, які не підтримують російську окупацію.

Детальніше про це можна дізнатися у дослідженні РЦПЛ про насильницьку зміну демографічного складу населення на окупованій території Криму на національному рівні, російська федерація використовує наступні політики для зміни демографії. У результаті дослідження було задокументовано та проаналізовано 8 політик витіснення та 5 політик колонізації.

Крім іншого, варто пам’ятати, що значна частина росіян самостійно вирішила переїхати на територію окупованого Криму, не скориставшись російськими державними програмами стимулювання. У таких випадках основний вплив російської федерації проявлявся через пропаганду, яка зображала окупований Крим як ідеалізований простір, подібний до “мекки”, переїзд до якої міг сприйматися багатьма росіянами як власна залученість до «історичних подій».

Росія колонізує лише Крим чи також інші тимчасово окуповані території України?

Крим не є єдиною територією, де держава-агресорка змінює демографічний склад населення. Такі дії можна побачити в окупованих частинах Донецької та Луганської областей з 2014 року, а також на територіях, захоплених росією після 24 лютого 2022 року. Деякі показники такої політики держави-агресора можна знайти в матеріалі «Зміна демографії окупованих територій України у 2022-2023 рр».

Проте, триваючі з 2014 року бойові дії на сході України не сприяли зростанню кількості нелегальних мігрантів на цих територіях. Ба більше, стратегія російської федерації до 2022 року полягала не в анексії ОРДЛО, а в поверненні цієї території під контроль України зі спеціальним автономним статусом, що обмежувало стимулювання росією масового переселення власних громадян до цих регіонів, на відміну від Криму.

Подібна логіка властива і демографічній ситуації на окупованих територіях з лютого 2022 року. Активні бойові дії на цих територіях не сприяють масовому переміщенню росіян. Можливим винятком є великі міста, які росіяни можуть вважати «тиловими» і відносно безпечними, перш за все Маріуполь, де вже зараз наявні суттєві показники щодо цілей росії повністю змінити демографію території шляхом переселення власних громадян. Такі тенденції можуть посилитися у майбутньому.

Звідки в окупований Крим їдуть нелегальні мігранти?

Серед нелегальних мігрантів найбільшу частину складають громадяни російської федерації. Відповідно до інформації так званого «Управления Федеральной службы государственной статистики по Республике Крым и г. Севастополю», відсоток мігрантів, які перемістилися в окупований Крим з території російської федерації, складав протягом 2014-2023 років близько 62% від загальної кількості нелегальної мігрантів.

Але є також значна кількість громадян інших держав, зокрема держав СНД (Співдружність Незалежних Держав): Вірменії, Азербайджану, Білорусі, Узбекистану та інших. До складу держав СНД окупаційна статистика також відносить громадян України поза Кримом. Відповідно до «офіційної» інформації так званого «Управления Федеральной службы государственной статистики по Республике Крым и г. Севастополю», відсоток мігрантів з держав СНД складав протягом 2014-2023 років близько 34% від загальної кількості мігрантів. Ще близько 4% від загальної кількості мігрантів прибули з інших держав світу. Натомість в окупованому Севастополі відсоток громадян російської федерації є ще більшим, оскільки саме в цьому місті розташовується значна частина російських військових.

Проте, необхідно підкреслити, що статистика окупаційних структур не є точною та не враховує значну кількість осіб, які фактично проживають на території окупованого Криму, але не значаться у так званій «офіційній» статистиці. У звʼязку з цим, можна припустити, що відсоток російських громадян серед загальної кількості нелегальних мігрантів є насправді значно вищим.

Чи є українці серед нелегальних мігрантів в окупованому Криму?

Окремо варто звернути увагу на те, що значна частина осіб, які заїхали в окупований Крим з порушенням українського законодавства – є громадяни України.

Проте, необхідно підкреслити, що не дивлячись на те, що громадяни України заїхали на територію окупованого Криму із порушенням українського законодавства, це не робить їх нелегальними мігрантами або колонізаторами. Подібними термінами можуть бути визначені лише іноземці, які незаконно перебувають на території окупованого Криму.

Перш за все, мова йде про громадян України з Донецької та Луганської областей, які після початку активних бойових дій на сході України в 2014 році виїхали через російську територію в окупований Крим. Наприклад, в окупаційній адміністрації Севастополя в 2021 році заявили, що зі 152 000 іноземців (відповідно до російського законодавства, тобто «іноземцями» тут не вважаються громадяни російської федерації), які заїхали в Севастополь з 2014 року, близько 109 000 – це українці[10].

Після початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року відбулася друга подібна хвиля переміщення українців в окупований Крим. Протягом перших місяців російського повномасштабного вторгнення значні території Херсонської, Запорізької та Донецької областей були окуповані російськими військами. Українці, які опинилися на цих окупованих територіях та не встигли або не змогли виїхати на вільні території України, часто переміщалися в окупований Крим подалі від бойових дій з метою збереження власного життя та здоровʼя. Наприклад, 26 березня 2022 року на сайті окупаційної «адміністрації» Криму було опубліковано інформацію, що з материкової частини України на півострів прибуло 24 000 осіб[11].  Кількість таких осіб могла збільшитися протягом 2 років повномасштабного конфлікту, або навпаки, більшість могли виїхати з окупованого Криму через російську територію в інші держави.

Що говорить міжнародне право про зміну росією демографії окупованого Криму?

Російська політика зі зміни демографічного складу населення окупованих територій порушує міжнародне право, а саме – Статтю 49 Конвенції про захист цивільного населення під час війни: «Окупаційна держава не повинна здійснювати переміщення або депортації частини свого громадянського населення на територію, яку вона окуповує». Окрім цього, масове переселення росіян в Крим і депортація українців звідти – це воєнний злочин відповідно до статті 8 (2) (а) (vii) Римського статуту МКС і злочин проти людяності згідно зі статтею 7 (1) (d).

Пункти щодо засудження зміни росією демографічного складу населення окупованого Криму та заклики припинити таку практику вже тривалий час містяться в резолюціях Генеральної асамблеї ООН «Ситуація з правами людини на тимчасово окупованих територіях України, включаючи Автономну Республіку Крим та місто Севастополь»[12].

Окрім цього, численні міжнародні організації, включаючи Раду Європи, неодноразово висловлювали занепокоєння та засудження таких дій, наголошуючи на необхідності забезпечення дотримання міжнародного права. Вони підкреслюють, що зміна демографічного складу населення окупованих територій є грубим порушенням прав людини та принципів міжнародного гуманітарного права.

Отже, немає сумнівів, що російська колонізація Криму є міжнародним злочином, а притягнення російського керівництва до відповідальності – є лише питанням часу.

Далі буде…

Владислав МІРОШНИЧЕНКО

_______________________________________ 

[1] https://www.helsinki.org.ua/wp-content/uploads/2024/06/Survey-Results-UA-Web.pdf

[2] https://www.helsinki.org.ua/wp-content/uploads/2024/06/Illegal_migrants_ukr_A4-kopiia.pdf?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTAAAR0lXIJvKOLacj2zwNsR4c-zOtX64c4EK9r0jf-kECrTkgEE_8saywucObI_aem_gC756w5nBf7xBzw0KrUGyQ

[3] https://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2014/ds/kn/kn_u/kn0114_u.html

[4] https://www.blackseanews.net/read/177948

[5] https://www.facebook.com/ppu.gov.ua/posts/pfbid033vs2PQo2iXVrWKn39W6zrYRWwz9Bo3sdFTxB784b1cndredC9uLoAveyjdvzYAZcl

[6] https://ukraine.iom.int/sites/g/files/tmzbdl1861/files/documents/irregular_migrants_in_ukraine_eng.pdf

[7] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#Text

[8] https://almenda.org/universalnij-soldat-april-june-2023/

[9] https://uinp.gov.ua/elektronni-vydannya/lyudy-siroyi-zony-svidky-rosiyskoyi-aneksiyi-krymu-2014-roku

[10] https://www.blackseanews.net/read/181820

[11] https://rk.gov.ru/articles/71f0cdd1-6c9e-4d79-9151-34d79d8e28d7

[12] https://digitallibrary.un.org/record/4033013?ln=en