Стан громади українців в окупованому Криму: маніпуляції держави-агресора та колонізація

28 липня 2021 року в приміщенні Дипломатичної академії України імені Геннадія Удовенка при МЗС України відбулося експертне обговорення кримської проблематики, зокрема у сфері освіти, культурної спадщини та знищення української ідентичності.

Під час заходу для міжнародної спільноти було  презентовано експертно-аналітичну доповідь «Громада українців Криму в умовах російської окупації станом на 2020 р.: дискримінація, потенціал самозбереження та підтримувальні дії України», автором якої є кандидат історичних наук, представника Крайової Ради Українцв Криму Андрій ІВАНЕЦЬ.

Метою експертно-аналітичної доповіді є аналіз стану громади етнічних українців Криму у 2014–2020 рр., яка в умовах тимчасової окупації АР Крим і м. Севастополя Росією перетворилася на одну з двох найбільш дискримінованих етнічних спільнот регіону, виявлення викликів і загроз для неї з боку російської окупаційної адміністрації, з’ясування ефективності політики органів влади України щодо захисту прав та інтересів кримських українців.

Експертно-аналітичну доповідь представника Крайової Ради Українців Криму Андрія ІВАНЦЯ надруковано ТОВ “Видавничий дім “Українська культура”

Інформаційна агенція «Голос Криму» для широкого кола читачів розпочинає публікування експертно-аналітичного матеріалу «Громада українців Криму в умовах російської окупації станом на 2020 р.: дискримінація, потенціал самозбереження та підтримувальні дії України».

Маніпуляції держави-окупанта навколо проблем українців Криму

Українські національно-культурні автономії (далі – НКА) на тимчасово окупованій території АРК і Севастополя є значною мірою симулякрами інститутів громадянського суспільства етнічних українців Криму. Є підстави припускати, що вони контрольовані російськими спецслужбами, і, поза сумнівами, їх інструментально використовує для своїх потреб російська влада,  зокрема, для спроб легітимізувати та підняти явку на нелегітимні в Криму вибори Держдуми і президента РФ. Цікавий керівний склад та форми діяльності офіціозних НКА українців. У публічному просторі ідею їх створення ініціював у лютому 2015 р. кримський політолог, який у довоєнний час був радником С. Аксьонова, а зараз активно колаборує з окупаційною владою, заступник голови «Громадської палати Криму» А. Форманчук. Цю пропозицію неоднозначно зустріла проросійська громадськість, але згодом взяла на озброєння окупаційна адміністрація.

Так, зокрема, на початку 2016 р. з’явилася інформація про реєстрацію НКА «Украинская община Крыма» у с. Донському Сімферопольського району. Варто зазначити, що задовго до анексії існувала громадська організація «Українська громада Криму». Її активісти змушені були виїхати після 2014 р. з Криму і на материку стали співзасновниками Крайової ради українців Криму. Підконтрольну Росії організацію із протиправно привласненою назвою «Украинская община Крыма» (далі – УОК) очолив функціонер партії «Єдина Росія» Олег Усик. Ще у грудні 2015 р. він потрапив у списки українського сайту «Миротворець» як «зрадник батьківщини, пособник окупантів, колаборант». ЗМІ повідомляли, що «на своїй сторінці у соцмережі «Одноклассники» «председатель украинцев Крыма» прославляє «защитников Новороссии», симпатизує «антимайдану», висловлює зневагу до української національної символіки, мріє про «звільнення «ДНР» і «ЛНР» від фашистської хунти» і підтримує вбивства прихильників української ідеї. При цьому українців він називає не інакше як «хохлами», а себе ідентифікує як «росіянина»[1]. На кількох сайтах з’явилися скріншоти з одіозними заявами О. Усика.

Ймовірно, через витік цієї інформації у мас-медіа УОК у 2018 р. була перереєстрована. Прикметно, що серед її засновників опинилися два керівники прокремлівської «Беларуської общини Криму» Р. Чигринець і О. Осмоловський. Очолила УОК не настільки одіозна, як О. Усик, колаборантка – член «Єдиної Росії», активістка партійної молодіжної структури «Молода гвардія» А. Гридчина. Проте суть діяльності цієї та подібних структур у Криму від рокировок функціонерів провладної російської партії на їх чолі не змінюється – їхня роль полягає у демонстрації нібито підтримки «представниками кримських українців» агресії Росії проти України, зокрема окупації Криму, а також показної «дружби народів» і маскування політики дискримінації української етнічної спільноти на тимчасово окупованій території, засудження дій української влади. Показово, до речі, що сторінки УОК та її керівниці у Фейсбуці ведуться російською мовою.

З 2017 р. Росія прагне маніпуляції питанням етнічних українців Криму вивести на міжнародний рівень. Імовірно, саме подача Україною позову до Міжнародного суду ООН про дискримінацію етнічних українців на тимчасово окупованій території автономії і Севастополя підштовхнула окупаційну адміністрацію до авантюри з розігруванням «української карти». У 2017–2019 рр. у Сімферополі окупанти проводили за бюджетні кошти нечисленні заходи, які у пропагандистських цілях гучно назвали «з’їздами української діаспори». Ані кількісно, ані якісно вони не були схожі на традиційні заходи української діаспори. Так, за повідомленнями російських мас-медіа, у 2017 р. на «міжнародний з’їзд українців» з’їхалося «близько п’ятнадцяти» маргінальних діячів з Білорусі, Італії, Молдови, Латвії, Росії, вільної частини України та ОРДЛО. У 2018 р. їх було аж… 18. Для порівняння: на річний збір Світового конгресу українців у серпні 2017 р. прибуло до Києва понад 200 делегатів і гостей від українських організацій із 32-х країн, а на установчому з’їзді цього конгресу в 1967 р. було понад 1000 учасників. Звісно, і якісний склад «з’їздів кремлівських українців» був сумнівним – окрім кількох «збитих льотчиків» української політики та маловідомих українців діаспори, у них брали участь представники незаконних збройних формувань «ЛНР»/»ДНР» і особи, які входили до об’єднань… російських емігрантів.

Проте Росія намагалася навколо цих заходів розгортати з допомогою ЗМІ та політиків цілі пропагандистські кампанії з антиукраїнськими меседжами. Наприклад, у 2017 р. т.зв. «глава Держкомітету Республіки Крим у справах міжнаціональних відносин» З. Смирнов гучно заявляв: «Саме тут (в Криму – А.І.) українська діаспора готова заявити всьому світовому співтовариству, що київський режим не має права виступати від імені всього українського народу»[2]. Попри мізерну кількість, учасники «з’їздів» у Сімферополі, схоже, повністю впоралися із завданнями російських організаторів заходу і всупереч праву закликали визнати «возз’єднання Криму з Росією»[3].

У 2019–2021 рр. активізувалися спроби Росії використати в антиукраїнських пропагандистських та політичних кампаніях голову «УОК» А. Гридчину. Цю «єдинороску» розкручують у російських ЗМІ як представницю українців Криму, включили її до складу «Громадської палати Республіки Крим» і призначили керувати пропагандистськими – сайтом «Переяславська рада 2.0», журналом та інформаційним агентством «Крим Сьогодні». Ці ЗМІ намагаються поширювати російський пропагандистський наратив українською мовою, хоча очевидно, що їхні матеріали перекладені, часто не дуже якісно, з російської. У 2019–2021 рр. Росія неодноразово намагалася використати керівницю «УОК» на міжнародних майданчиках, зокрема – на заходах ОБСЄ та ООН. Частину її виступів на цих форумах блокували представники України та інших цивілізованих країн, проте формат відеоконференцій у зв’язку з коронавірусом відкрив Росії нові можливості для маніпуляцій. Так, наприклад, у травні 2020 р. на неформальній відеоконференції (за формулою Арії) Ради Безпеки ООН Гридчина розповідала про… занепокоєння процесом українізації та дискримінацією російської мови на території України[4]. Загалом очолювана нею організація щорічно отримує мільйони рублів з бюджету на проведення політичних проросійських та українських етнографічних заходів. Характерною для ролі Гридчиної як транслятора російської пропаганди є її заява: «Крим повністю незалежний від України назавжди, варто Києву з цим змиритися»[5].

Показовим щодо амбівалентності у ставленні до українців окупаційних органів влади є публічна заява у 2014 р. так званого віце-прем’єра Республіки Крим Д. Полонського щодо відсутності українців у Криму. Вона, ймовірно, була зроблена в контексті підготовки до проведення окупаційною владою у жовтні 2014 р. перепису кримського населення. Сам цей захід виглядає не просто нелегітимним, а й маніпулятивним. Особливо стосовно етнічних українців. У березні 2015 р. окупаційна влада оголосила, що, за попередніми результатами перепису, в Криму у 2014 р. проживало 344,5 тис. представників цього етносу, що на… 40%, або 232 тис. осіб, менше показника 2001 р., зафіксованого у Всеукраїнському переписі[6]. Тобто частка етнічних українців у кримському населенні нібито зменшилася за 13 років з 24,4% до 15,7%. Навіть попри весь інформаційно-психологічний тиск на етнічних українців у Криму, масштабну антиукраїнську кампанію, розв’язану представниками окупаційної адміністрації, російських і кримських ЗМІ, оголошені цифри демографічної катастрофи українців не викликають довіри. Можна припустити, що вони мали так званий «програмувальний» характер – мусили переконати хоча б частину українців утриматися від демонстрації власної ідентичності або перейти на російську тожсамість, а також – громадську думку у зменшенні частки етнічних українців серед кримського населення. Разюче низькою нібито виявилась і кількість носіїв української мови – рідною її назвали 3,3%, тоді як у 2001 р. таких кримчан було 10%[7].

Посилює підозри у фальсифікації результатів перепису порівняння двох цифр чисельності українців у Криму: оголошеної президентом РФ В. Путіним 18 березня 2014 р. у кримській (чи як ще її називають «кримсько-судетській») промові – 350 тис. осіб, і оприлюдненої за рік – 344,5 тис. осіб. Гра цифрами активно використовувалась у початковій фазі агресії Росії як важливий пропагандистсько-психологічний засіб перетягування тих, хто коливався, на бік Кремля, і спроб легітимізувати неправові дії в очах кримчан, російської, української і світової спільнот. Достатньо згадати оприлюднену під контролем Росії сепаратистськими органами влади цифру явки в Криму виборців на фейковий референдум 16 березня 2014 р. 82% й оцінки деяких українських експертів і правозахисників з оточення В. Путіна  – 30–40%.

Власне, заяви В. Путіна призводять до суперечливості позиції органів влади РФ у питанні українців у Криму і в Росії. Президент РФ регулярно декларує тезу про те, що росіяни й українці нібито є одним народом. За цією квазінейтральною формулою стоїть заперечення історичної, а відтак політичної, культурної і державної суб’єктності українського народу. В умовах яскраво вираженої персоналістської форми авторитарного режиму Росії слова її президента можуть важити для державного службовця РФ чи колаборанта більше, ніж російська нормативно-правова база, де українці визнаються окремим народом. Представники окупаційної адміністрації в Криму в 2014–2020 рр. неодноразово повторювали тезу про «один народ».

Показовою є відсутність реакції російських силовиків, які у багатьох інших випадках просто вигадують прояви екстремізму, на відверті ксенофобські антиукраїнські заяви на тимчасово окупованій території. Так, наприклад, у травні 2017 р. директор Кримської філії Інституту країн СНД А. Нікіфоров у соціальній мережі Фейсбук написав, що «кожен, хто називає себе українцем, є хворим» і що активних українців треба «вбивати, як скажених псів»[8]. Активісти УКЦ у Криму звернулися до російських силовиків щодо цієї провокаційної заяви, яка де-факто розпалює міжнаціональну ненависть і містить прямий заклик до насильства, проте до відповідальності ніхто притягнутий не був. Звісно, це не поодинокий випадок, а прояв системної проблеми, адже мова ненависті використовується Росією для керування своїм суспільством і населенням тимчасово окупованих територій України.

За підсумками аналізу Кримською правозахисною групою і Центром інформації про права людини мови ворожнечі в інформаційному просторі Криму з березня до вересня 2014 р. і з січня до липня 2017 р. було виявлено 718 випадків розпалювання ненависті. Досліджувалися інформаційні ресурси популярних російських і кримських ЗМІ, сайти «органів влади» Криму. Показово, що найбільше мову ворожнечі використовували проти українців (43% від усіх випадків), яких найчастіше називали «бандерівцями», «фашистами», «карателями», «боевиками», «волками в овечьей шкуре», «носителями трезуба в головах», «прихвостнями нацистов»[9]. Крім українців, найбільшим об’єктом ненависті були члени і прихильники Меджлісу, кримські татари, мусульмани, прибічники Євромайдану, віряни УПЦ КП.

Інтенсивність використання мови ворожнечі коливається, проте вона залишається звичним явищем, адже її використовують представники так званої влади Криму, політики, місцеві журналісти і проросійські активісти. Голова правління Кримської правозахисної групи О. Скрипник, аналізуючи інформаційний простір окупованого Криму, зазначила: «…українці та українська влада завжди виставляються для кримчан російськими ЗМІ як якісь вороги, від яких є небезпека»[10]. Експерт пояснила, що це – мова ненависті, коли якась група людей зображується у негативному світлі, незважаючи на факти, а просто через відповідну установку. Для цього може бути використаний будь-який привід. Наприклад, під час епідемії COVID-19 у ЗМІ в Криму поширювалися меседжі «про українців, які везуть коронавірус», хоча це суперечило дійсності – важливою причиною зростання захворюваності був масовий приїзд до Криму громадян РФ, насамперед, з Москви.

Колонізаційна політика держави-агресора в Криму як інструмент асиміляційного тиску

Вкрай негативно впливає на стан української етнічної спільноти Криму масове незаконне переселення Росією на тимчасово окуповану територію своїх громадян, які не знайомі з українським інформаційно-культурним простором та українськими реаліями загалом і є носіями російських соціо-культурних стандартів і переважно авторитарних політичних цінностей. Лише, за офіційними російськими даними, протягом 2014–2020 рр. на Кримський півострів з РФ переселилося 205,6 тис. росіян, з яких до Севастополя – 88,5 тис. осіб.

Експерти вказують, що ці цифри є явно заниженими. У Кримській правозахисній групі наголосили, що вони не враховують військовий контингент Збройних сил Росії та росіян, відряджених на окуповану територію[11].

У жовтні 2020 р. перша заступниця міністра закордонних справ України Е. Джапарова заявила, що до Криму з Росії переселилося не менше 500 тис. колоністів і «це є величезною загрозою національній безпеці України»[12]. За її оцінкою, Росія використовує демографічну чистку – витіснення українського населення і заміщення його російськими колоністами – як вже «класичний» інструмент для приховування власних злочинів. Окупанти влаштовують для місцевого населення психологічний терор, проводять свавільні арешти та систематичні обшуки з єдиною метою – залякати людей, позбавити їх волі на спротив та на самовираження.

Економічний експерт, співзасновник Інституту Чорноморських стратегічних досліджень Ю. Смєлянський вважає, що за сім останніх років до Криму незаконно переїхало понад пів мільйона колоністів з Росії і населення окупованого півострова вже перетнуло межу у 3,1 млн осіб[13] (на момент окупації становило 2,3 млн осіб).

Послідовна колонізація Росією своїми громадянами Кримського півострова з одночасним витісненням українського населення (за роки окупації автономію і Севастополь залишило, за різними оцінками, від 100 до 250 тис. громадян України) є прямим порушенням IV Женевської конвенції 1949 р. і Римського статуту, що відкриває перспективу розгляду цього правопорушення у Міжнародному кримінальному суді.

Андрій ІВАНЕЦЬ
кандидат історичних наук, член Крайової Ради Українців Криму

Також читайте по темі:

Порушення прав українців в Криму 

 Стан громади українців в окупованому Криму. Переслідування та витіснення 

Українська громада Криму: від незалежності до окупації 

_________________________________

[1]  Оккупанты в Крыму создают декоративные «украинские общины» во главе с украинофобами. URL:  https://www.blackseanews.net/read/113413 (дата звернення: 29.12.20).

[2] СБУ стоит изучить, кто отправился в Крым на квазисъезд украинской диаспоры, – И. Ключковская.  10.10.17. URL:  http://zik.ua/ru/news/2017/10/10/sbu_stoyt_yzuchyt_kto_otpravylsya_v_krim_na_kvazysezd_ukraynskoy_dyaspori_1183745 (дата звернення: 29.10.18).

[3] Украинцы ждут генсека ООН в Крыму: требуют опровержения голословных обвинений в «пытках». 10.10.17. URL: https://nahnews.org/997165-ukraincy-zhdut-genseka-oon-v-krymu-trebuyut-oproverzheniya-goloslovnykh-obvinenii-v-pytkakh (дата звернення: 29.10.18).

[4] В ООН в эти минуты проходит неформальная видеоконференция Совета Безопасности – впервые с участниками из Крыма. 21.05.2020. URL: https://crimea.sm.news/gridchina-napomnila-v-oon-o-diskriminacii-russkogo-yazyka-na-ukraine-9913/

[5] Анастасія Гридчина: «Крим повністю незалежний від України назавжди».

[6] Перепись населения в Крымском федеральном округе (2014). URL:  https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B (дата звернення: 29.10.20).

[7] Перепись населения в Крымском федеральном округе (2014). URL:  https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B (дата звернення: 29.10.20).

[8] Андрей Никифоров из Симферополя призывает к уничтожению украинцев как бешеных собак. Преподаватель, пропагандон пособник (2017). URL: https://twitter.com/crimeaua1/status/861520715622862848 (дата звернення: 29.11.20).

[9] Чуранова О. Керування ненавистю. Війна в телевізорі – на прикладі інформаційного простору Криму. «День», 30.03.18. URL: https://day.kyiv.ua/uk/article/media/keruvannya-nenavystyu (дата звернення: 15.12.20).

[10] Мілітаризована пропаганда і посилення мови ворожнечі проти українців – що відбувалося на травневі у Криму? 15.05.2021. URL: https://crimeahrg.org/uk/militarizovana-propaganda-i-posilennya-movi-vorozhnechi-proti-ukra%d1%97ncziv-shho-vidbuvalosya-na-travnevi-u-krimu/

[11] Не менще, ніж 200 тисяч росіян переселилося до Криму за останні шість років – російська статистика. 06.01.2021. Сайт «Радіо Свобода». URL: https://www.radiosvoboda.org/a/news-krym-pereselennia-rosiian/31036141.html

[12] Джапарова заявляє, що в окупований Крим переселили вже пів мільйона росіян. 20.10.2020. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-crimea/3120736-dzaparova-zaavlae-so-v-okupovanij-krim-pereselili-vze-piv-miljona-rosian.html

[13] Смєлянський Ю. Opus incolarum incrementam Crimean. 14.12.2020. Голос Криму. URL: https://gol.martex.website/main/articles/opus-incolarum-incrementum-crimean.html?fbclid=IwAR3S8RxT8EGhC93-HMA-TchLhLuXpUs-ojh2dmWSyGoFIdgFSME9ApG2OIg; ініші статті цього автора.

_____________________________________

Матеріал підготовлений за підтримки «Фонду прав людини» Посольства Нідерландів в Україні в рамках реалізації громадською організацією «Кримський центр ділового та культурного співробітництва «Український дім» проекту «Крим: час боротися за право».