Сага про банки в Криму: шість років потому

Думаю, що більшість знайома з творчістю письменника Даніеля Дефо. Як мінімум через численну екранізацію його роману «Робінзон Крузо». Крім пригод в романі є і економічна складова. Життя Робінзона на острові фактично описує модель найпростішої економіки без обміну. У цій економіці є тільки один виробник він же споживач. Йому доводиться приймати економічні рішення лише за обсягом виробництва, особистого споживання і зберігання. Така модель економіки вже давно в минулому. Незаселених островів практично не зберіглося. А люди між собою змушені вступати в стосунки обміну благами. Еквівалентом обміну є гроші, які в свою чергу також є товаром для спеціалізованих магазинів. Ці спеціалізовані магазини ми знаємо під назвою «банк».

Лютий 2014 року, Російська Федерація окупує територію Кримського півострова і заявляє всьому світові про приєднання цієї території до території Російської Федерації. Таке приєднання, у тому числі, означає, що на приєднану територію поширюється система відносин, що склалася в Росії по всіх її аспектах. Система обороту грошей і необхідна для забезпечення цього обороту інфраструктура не є винятком. Інфраструктурою забезпечення є мережа діючих банків.

Після розвалу СРСР і здобуття Україною незалежності в період формування нової національної банківської системи в кримських райцентрах і невеликих населених пунктах банківські послуги надавали лише по дві банківських установи: відділення ощадної каси (пізніше перетворено в Ощадбанк) і акціонерний комерційний агропромисловий банк «Україна» (створений у 1990 році на базі Украгропромбанку, структурного підрозділу Агропромбанку СРСР). В перед окупаційний період пропозиції своїх пакетів послуг в невеликих райцентрах Криму формувало вже, як мінімум, 4-5 комерційних банків України.

Три роки тому давалася оцінка ситуації, яка склалася на банківським ринку окупованій території Криму. Давалися і деякі прогнози. Основним з них був прогноз про те, що банкопад у Криму триватиме. Протягом наступних трьох років після публікації події в банківському секторі Криму розвивалися наступним чином.

Динаміка кількості комерційних банків на окупованій території Криму

Всього за період окупації на окуповану територію Криму увійшло 33 комерційних банка, включаючи 2 кримських, які отримали російські ліцензії у 2014 році. З них 26 банків припинили існування, а 2 комерційних банка самостійно покинули територію Криму. Найбільш «урожайним» виявився 2015 рік втратили ліцензію 7 комерційних банків. За січень 2020 року припинили діяльність 2 комерційних банки.

Згадаймо історію

Банківський сектор, дуже чутливий елемент фінансового ринку держави. Банківський сектор дуже чутливий індикатор процесів, що відбуваються в суспільно-політичному та соціально-економічному життю держави. У тому числі і в секторі національної безпеки.

Те, що в Криму набирають обертів негативні процеси, які загрожують національній безпеці України, банківські установи Криму відчули набагато раніше офіційно встановленої дати початку окупації Криму. У грудні 2013 з’явилися перші ознаки нестабільності і тривоги. З кінця грудня 2013 початку січня 2014 року ці ознаки проявилися у виникненні проблем з отримання готівкових коштів через мережу банкоматів в Криму. Почала даватися ознаки нервозності у роботі банківських відділень. В лютому 2014 року стабільність роботи банківських відділень в Криму була порушена. До березня-квітня 2014 року Крим фактично вийшов з правового поля України. У зв’язку з цим почався масовий вихід з Криму банківських установ України.

Станом на 1 січня 2014 року до Криму було представлено понад 180 комерційних банків України, що становило понад 1000 банківських відділень, 11 філій комерційних банків. З усієї цієї кількості в Криму працювало тільки два комерційні банки заснованих безпосередньо в Криму:

1) банк «Морський», з пропискою у м. Севастополі, заснований в 1994 році;

2) Чорноморський банк реконструкції і розвитку (ЧБРР), з пропискою у Сімферополі, заснований в 1992 році.

У Криму обидва ці банка не були широко представлені. Банк «Морський» мав 10 відділень, в тому числі 7 на території Криму (5 – Севастополь; по 1 в Сімферополі і Ялті). ЧБРР так само не більше 10 відділень.

Вже в березні місяці 2014 року мешканцям Криму, які звикли до зручностей безготівкової системи виплати заробітної плати, пенсії та інших соціальних виплат, заробітна плата виплачувалася російськими рублями готівкою в касах підприємств і установ. Система виплат заробітної плати повернулася в стан періоду будівництва розвинутого соціалізму в СРСР. Черги до кас підприємств і установ, підписи про отримання в одній або декількох відомостях. Касир знову стає дуже важливою особою, що впливає в конкретному місці і в конкретний час на благополуччя людини.

КБ «ПриватБанк», найбільш широко представлений своєю роздрібною мережею в Криму, 339 відділень і філій, призупинив свою роботу. Оголошення на вході в банківські відділення говорили, що це тимчасова і вимушена міра. Близько 1300 співробітників кримських відділень і філій Приватбанку були відправлені у відпустку. Прес-секретар Приватбанку Олег Серга зробив заяву: «Ми відділення і персонал не скорочували – люди у відпустці. На материку працевлаштовуємо всіх наших кримських співробітників, які вирішили переїхати на постійне місце проживання з Криму в Україну».

Вже станом на 17 квітня 2014 року на окупованій території Криму в штатному режимі працювали тільки Ощадбанк, Дельта Банк, Промінвестбанк, Ощадбанк Росії і Надра. Частково працювали Укрексімбанк, Фінанси і Кредит, ВТБ і Укрсиббанк.

До кінця квітня місяця 2014 року на окупованій території Криму банківська система України практично припинила свою діяльність. Роботу продовжило тільки два комерційні банки ЧБРР і банк «Морський». Внаслідок категоричної відмови припинити свою діяльність на окупованій території кримськими комерційними банками (ЧБРР і банк «Морський») Національний банк України відкликав їх ліцензії.

На жаль, це рішення було прийнято лише 6 травня 2014 року. «Окупація території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя порушила роботу банківської системи в регіоні, що призвело до виникнення загрози інтересам вкладників та інших кредиторів банків» – говорилося в повідомленні НБУ – «Правління НБУ був змушений 6 травня 2014 прийняти рішення (тимчасово до закінчення окупації) припинити подальшу діяльність українських банківських установ та їх відокремлених підрозділів на зазначеній території». Відповідне рішення закріплене постановою НБУ №260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, розташованих на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя».

У Криму у вільному ходінні, як еквівалент обміну на споживчому ринку, перебували відразу національні валюти двох держав – гривня і російський рубль. Правове поле України подібної ситуації не передбачало. Для банківських установ подібна ситуація ускладнювала облік руху грошових коштів. Так як була відсутня базова (національна) валюта. За логікою та чинному законодавству і Конституції України – це гривня. А окупанти і колабораціоністи які їм прислужують вважали, що це російський рубль.

Окупанти розуміли, що без працюючого банківського сектора забезпечити схожу на нормальну життєдіяльність окупованого півострова неможливо. Центральний банк Росії видав свої ліцензії на здійснення банківської діяльності банку «Морський» і ЧБРР. Подібна дія російського Центробанку повністю порушило наявні двосторонні угоди між Україною і РФ в області банківської діяльності, а також сформовану міжнародну практику. В цей же час, на кримський банківський ринок почали намагатися входити російські банки з метою порятунку ситуації.

Ухвалення Національним банком України необхідних рішень із запізненням у часі стало причиною, яка забезпечила окупантам час на освоєння банківського сектора окупованій території і не дозволила в березні – квітні 2014 року впасти і померти всій фінансовій системі Кримського півострова. Саме те, що окремі українські комерційні банки в квітні місяці 2014 року ще продовжували працювати на окупованій території, позбавила змоги повністю зупинитися грошовим потокам в Криму. Колапс банківського сектора в Криму міг би ускладнити окупацію півострова, вплинути на більш жорстке сприйняття того, що відбувається в Криму міжнародним співтовариством, стати протверезним душем для тієї частини жителів Криму, які мріяли про прихід Росії.

Першим на банківський ринок Криму увійшов російський національний комерційний банк (РНКБ).

РНКБ був створений і зареєстрований в січні 1991 року. В кінці 90-х років банк потрапив під санацію і став в результаті дочірнім банком Банку Москви. Найбільший пакет акцій банку 46.3% значився за Московським республіканським виноробним заводом, який був під контролем того ж Банку Москви. 2013 рік РНКБ, який, до речі, ніколи не займався роздрібним банківським обслуговуванням юридичних осіб та населення, а тільки роботою з борговими цінними паперами російських емітентів, закінчив з показником збитків близько 150 мільйонів рублів. Він не мав жодного, окрім центрального офісу в Москві, відділення або філії. У рейтингу російських банків він мав наступні показники: рейтинг по прибутку – 860 місце; рейтинг за кредитами – 735 місце. У кінці березня 2014 року Банк Москви продав РНКБ. Метою продажу був вихід цього банку на банківський ринок Криму. Чому продали, це питання окремого розслідування. Але що можна сказати без нього. Судячи з рейтингів РНКБ для Банку Москви це був «сміттєвий актив». То, що світова спільнота не прийме окупацію Криму до кінця березня 2014 року був уже зрозуміло (Резолюція Генеральної Асамблеї ООН A/RES/68/262 про територіальну цілісності України була прийнята 27 березня 2014 роки). «Сміттєвий актив» не просто викидається – за нього платять гроші. Покупцями РНКБ, в інтересах окупаційного уряду Криму стали: Сімферопольський міськводоканал (в окупаційному варіанті ГУП «Вода Криму») і Сімферопольський аеропорт (в серпні 2016 роки вже власником Сімферопольського аеропорту стає РНКБ).

В рамках процесу експропріації української власності на півострові РНКБ розгорнув найбільшу мережу роздрібних відділень, намагаючись своєю присутністю замінити ПриватБанк, який пішов з окупованого Криму. Кілька приміщень РНКБ отримав від української дочки російського Альфа-банку. Але основну, більшу частину сформованої інфраструктури отримали за рахунок того, що було вкрадено у ПриватБанку.

Після того, як всі кримські підприємства водопостачання та водовідведення були експропрійовані окупантами і на базі них створено підприємство ГУП «Води Криму», йому перейшов пакет акцій РНКБ в розмірі 99,99997%. Решта 0,00003% належали міноритарним акціонерам. Управління банком здійснювалося через ЗАТ «РНКБ-Холдинг». У свою чергу ГУП «Вода Криму» числиться у окупантів у власності кримського уряду колабораціоністів. 2 лютого 2015 року в російських і окупаційних ЗМІ Криму з’явилося повідомлення про те, що РНКБ змінив власника. За фактом, окупаційний уряд Криму продав 100% частки власності в створеному ними ЗАТ «РНКБ-холдинг». Покупцем стало ТОВ «Комплексні енергетичні рішення» (ТОВ «Кер»). У структурі учасників ТОВ «Кер» найбільша частка в 57,518% належить ТОВ «Стройенергорезерв», ще 25,1% – ТОВ «Прайд», а також по 8,691% – двом фізичним особам Ігорю Лукашенко і Олексію Баранову (також володіють по 33,95% ТОВ «Стройенергомонтаж»). Крім того, по відношенню до ТОВ «Кер» виникає ще ряд прізвищ фізичних осіб: Дар’я Демченко, Володимир Казинцев, Ігор Лебедєв, Валерій Тюменев і Тетяна Макаров. У той же час, ще в 2013 році, ТОВ «Кер» підписало меморандум про взаємодію і співпрацю з ВАТ «Банк Москви». У січні 2016 року, по опублікованій в ЗМІ інформації, РНКБ перейшов під одноосібний контроль російської держави, так як 100% акціонером стало Росимущество.

У наприкінці 2015 року банк стає санатором для Крайінвестбанка і в листопаді 2019 року розпочав процедуру реорганізації у формі приєднання до себе «померлого в окупованому Криму» Крайінвестбанка.

У липні 2014 року РНКБ виявився в списку санкцій Євросоюзу, а в березні 2015 року потрапив під санкції США.

Російський національний комерційний банк на сьогоднішній день є в окупованому Криму основним – регіонально утворюючим банком. Бути найбільшим регіональним банком в умовах окупації і колонізації Криму не означає бути передовим, з точки зору якості послуг, що надаються банківською установою. Ось як оцінюють якість обслуговування в основному кримському банку клієнти.

«Вчора (24.01.2020) підійшов до банкомату РНКБ, вирішив зняти з кредитної картки 2000 руб. (На рахунку було більше 2200 руб.) Мені замість 2000 руб. і мінімальної комісії за зняття готівки в 100 руб., банкомат видав 1000 рублів і при цьому взяв з мене двісті з гаком рублів комісії. Я був дуже здивований і обурений. Подзвонив на гарячу лінію РНКБ, зв’язався з оператором. Він мені пояснив, що з 14.01.2020 мінімальна комісія зросла з 100 руб. до 299 руб., на питання чому мене не сповістили про це, хоча б по смс, оператор підтримки відповів, що де – то на екрані банкомату інформація показується про цю зміну і я за замовчуванням погоджуюся з цими новими умовами при знятті коштів, дивно, але я цього не бачив. Виходить, за зняття 1000 руб., Хоча вибирав в меню 2000 руб., Я «приніс» банку РНКБ відразу майже 30% прибутку, ті хто зараз вклали у біткоіни «позаздрили» б такому швидкому прибутку банку».

«Це обманний банк. Написала вчора відгук, відповіли, що зі мною зв’яжеться співробітник банку. Чергова нахабна брехня, термінали спеціально влаштовані так, щоб були помилкові транзакції, вони навіть пояснити не можуть, чому це відбувається, кажуть, що тільки програміст може пояснити, а програміст у Краснодарі …»

«Переклала свою пенсію до РНКБ. Успішно робила оплату комунальних послуг через інтернет-банк РНКБ. Місяць тому під час спроби оплатити квартплату у мене в інтернет-банку з’явився рядок «У вас немає прав для роботи з документами» Оплата послуг рублеві переклади».

З питанням, куди поділися мої права для роботи з оплатою послуг я звернулася на «Гарячу лінію» РНКБ. Через 12 хвилин дзвінка я з’єдналася з оператором і задала своє питання. Він мило відправив мене в будь-яке відділення РНКБ для вирішення цього питання. На моє заперечення, що похід в відділення РНКБ з урахуванням очікування в черзі до півтори години, займе півдня. Він відповів, що нічим допомогти мені не може!»

«… Спеціально три роки тому зробив картку, щоб комуналку батькам оплачувати …. Упевнений я такий не один. Ви що не хочете працювати у Росії? Переходьте на сучасні формати передових банків в РФ, які цінують час своїх клієнтів. Можу підказати яких».

Таких скарг стає з кожним днем ​​все більше, більше і більше. Але проблема в тому, що перейти на сучасні формати обслуговування кримські банки не мають можливості. У тому числі це проявляється у вартості наданих банківських послуг. На окупованій території Криму вартість наданих комерційними банками послуг вища, ніж на території материкової Росії. «Передові банки РФ» не йдуть до Криму. Ця причина називається … санкції.

Через механізм запровадження санкцій і обмежень на окупованій території Криму було створено «кислотне середовище», яке впливає на економічну діяльність суб’єктів по всій території Російської Федерації. Саме з цієї причини в Криму практично так і не з’явилися інвестиції, за винятком бюджетних вливань. А регіональна банківська система окупованой території Криму не може забезпечити належну якість обслуговування клієнтів і регіональної економічної системи. Публікувалося вже багато інформації про недоступність великої кількості вже звичних послуг, які надають комерційні банки.

Ізоляція Криму призвела до того, що основним безготівковим платіжним засобом на території окупованого Криму стала російська відповідь на санкції – спочатку карта «Про100», потім карта «Мир». Картами «Мир» російське керівництво намагалося замінити міжнародні платіжні системи, які в умовах санкцій не бажають працювати у Криму. Але, застосування карт «Мир» автоматично знижують доходи комерційних банків. Прагнення виправити ситуацію і збільшити доходи банків від застосування карт «Мир» призвело до збільшення вартості банківського обслуговування. З картами «Про100» інший нюанс. «Про100» – це карта російського Ощадбанку. Того, якого в Криму немає.

Стандартно невеселим жартом стали у Криму розповіді про російських «туристах», які старанно шукають на окупованій території банкомати «Ощадбанку» або інших великих, системоутворюючих комерційних банків Росії, які «сміючись над санкціями» бояться зайти до Криму. І це страх не тільки власників банків – керівництво РФ вміє примушувати до виконання того, що вважає правильним або вигідним для себе. Просто всім зрозуміло, що робота у окупованому Криму системоутворюючих Ощадбанку, ВТБ і інших їм подібних може обернутися для Росії фінансовим хаосом. Поки діють західні санкції цих банків в Криму не буде.

Російська преса, виконуючи поставлені перед нею завдання ідеологічної підготовки населення РФ, в кримських питаннях постійно потрапляє, якщо м’яко сказати, до анекдотичної ситуації. Виражається це в такий спосіб, роблячи заяву про практичну відсутність серйозних проблем в Криму, як «невід’ємной частки території» РФ, тут же наводяться приклади повністю протилежні зробленим заспокійливим заявам. В якості ілюстрації кілька витягів зі статті в російському ЗМІ під назвою «Краще, ніж було, але поки не ідеально»: експерти про банківську систему Криму».

«Реакція влади (окупаційна влада РФ – авт.) Виявилася оперативною. На півострові з’явилися філії невеликих «материкових» банків (які не мають усталених зв’язків із західним фінансовим ринком, і тому – менш вразливих для санкцій), а також були зареєстровані нові фінансові організації».

«… останнім часом в місцевих групах у соцмережах (на території окупованого Криму – авт.) Регулярно виникають дискусії щодо якості фінансових послуг. Місцеві банки звинувачують у нав’язуванні платних сервісів, чергах у відділеннях, збоях у роботі банкоматів, дорогих кредитах. Крім того, регулярно з’являються пости про те, що людям з кримської реєстрацією нібито відмовляють у будь-яких фінансових послугах на території «материкової» Росії – і в тому числі навіть у видачі банальних платіжних карт».

«Поверхневе вивчення найбільш «яскравих» повідомлень свідчить про те, що вони, швидше за все, створені з так званих «акаунтів-одноденок» і є окремим випадком розгорнутої проти Росії інформаційної війни. Наприклад, чистої води фейком є ​​твердження про те, що кримчанам не відкривають рахунки і карти на «материку». Насправді, проблеми виникають виключно з оформленням кредитів, що пов’язано не стільки зі статусом Криму, скільки з небажанням банків стягувати потенційну заборгованість з жителів іншого регіону зі специфічним правовим полем».

«Голова постійної комісії Законодавчих Зборів Севастополя з бюджету В’ячеслав Аксьонов, який працював у 1992 – 2014 роках на керівних посадах в різних комерційних банках, розповів: «У цілому стан ринку фінансових послуг в Криму і Севастополі можна оцінити як незадовільний. Основні проблеми дві. Перша – кредитування. Друга – валютні розрахунки. Дотаційні регіони Севастополь і Крим виявляються з точки зору банківської системи свого роду донорами для решти Росії. Парадокс? Парадокс! Це виражається в тому, що гроші, мобілізовані тут, повертаються у вигляді кредитів в значно меншій мірі, ніж в середньому по Російській Федерації. Рік тому склалася така ситуація, що грошей банками було залучено мало не в три рази більше, ніж їх розміщено».

«… коли я сказав в столиці, що я з Севастополя, мені сказали, що обговорювати навіть мій кредит не будуть. Це їх страхи щодо ризиків. Ситуація з валютних розрахунків – ще гірше. Відкрити валютний рахунок в хорошому банку, видаючи свої реквізити севастопольські – нереально. Треба якось маскуватися, якимись обхідними шляхами проводити розрахунки. Ще соромно перед гостями – приїжджають до нас іноземці і кажуть: «А ось ви знаєте, ми не змогли скористатися карткою, відчували себе мало не як бомжі».

Ізоляція означає обмеження свободи. Стосовно до банківського сектору окупованій території Криму термін «ізоляція» позначає виниклі обмеження на свободу вибору банківських послуг. Обмеження свободи вибору означає обмеження або практично повна відсутність конкуренції, падіння якості послуг, що надаються, вартість послуг тільки підвищується, а сучасні банківські або платіжні інструменти практично не доступні. Поступове, але неухильне економічне «вмирання» регіону ще більше погіршує ситуацію. Адже банківський сектор лише супутній, сегмент що обслуговує. Чим активніше економічне життя – тим більше виникає потреби в банківських інструментах, тим вище якість банківських послуг. Для жителів Криму, громадян України, які звикли в доокупаційний час до широкого вибору і високої якості банківських послуг – некомфортно. «Колонізаторам» з материкової Росії, які перебралися жити на окуповану територію – також. Адже банківський сектор на окупованій території Криму і банківський сектор на материковій частині Росії – це два різних і несхожих один на одного світу.

Для банківського сектора гроші – це товар. Специфічний товар, який продається і купується в специфічних магазинах – комерційних банках. Ще одне призначення комерційних банків – концентрація якомога більшого обсягу специфічного товару (грошей) з метою формування з нього одного з інструментів економічного розвитку – інвестиційного ресурсу.

Представники окупаційних властей в Автономній республіці Крим та м. Севастополі дуже люблять розповідати про обсяги інвестицій в окупований Крим. Наприклад. В системі стратегічних цілей і напрямків соціально-економічного розвитку окупованого Криму до 2030 року зазначено наступне:

Стара приказка: «Багато грошей не буває». Особливо актуально це вираз якщо вести мову про інвестиції. Специфічні магазини – банки і покликані допомагати вирішувати питання цієї самої нестачі грошей. Це в теорії. Кримська практика дещо інша і далеко не райдужна. Про проблематику інвестицій в територію окупованого Криму говорилося багато протягом усього періоду окупації. І комерційні банки, які з різних причин прийняли рішення прийти в Крим і загинути на окупованій території на вирішення питань проблематики інвестицій жодним чином не впливали. Ілюстрацією до цього твердження є дані окупаційної статистики на всьому протязі періоду окупації. Останні дані за 9-ть місяців 2019 року.

Інвестиції в основний капітал

На окупованій території бюджетні кошти держави-агресора не направляються на вирішення питань соціально-економічного розвитку. Дані тієї ж окупаційної статистики показують, що основними напрямками інвестицій в основний капітал у 2019 року, як і в усі попередні роки окупації, є: по окупованій території АРК – будівництво об’єктів військово-стратегічного призначення («Кримський міст» та траса «Таврида») 65,7% всього обсягу інвестицій; по м. Севастополю – розвиток військової бази (державне управління і забезпечення військової безпеки) 50,4% всього обсягу інвестицій.

Ці дані окупаційної статистики не враховують ресурси, які використовує малий і середній бізнес для інвестицій у власний розвиток. Для малого та середнього бізнесу банківські кредити є, практично, основним інвестиційним ресурсом для розвитку. У російській пресі відзначається, що питання незадоволеного попиту малого і середнього бізнесу на банківські кредити в окупованому Криму піднімалися і обговорювалися за весь період окупації неодноразово. Доступніше від цього кредити не стали. На сьогоднішній день тільки один банк РНКБ здійснює у невеликому обсязі кредитування підприємств малого та середнього бізнесу. «Ще один великий банк, «Росія», працює тільки з корпоративними клієнтами, що мають капітал від 150 мільйонів рублів, а в Криму у малого і середнього бізнесу стеля – 25 мільйонів». У 2017 році окупантами робилася заява, що підприємці окупованого Криму зможуть отримувати пільгові кредити з держпідтримкою від МСП Банку під 6,5% річних.

Але сам МСП Банк в Криму так і не став працювати, пославшись на санкції, і з Кримським фондом гарантування співпраця не скалася, він вибрав в якості банку-партнера в регіоні РНКБ. Однак, як розповів директор фонду підтримки підприємництва Криму Дмитро Зеленський, під заявлені 6,5 відсотка річних був виданий всього один кредит у грудні 2017 року. Малий і середній бізнес, у тому числі, передбачає ризик дії, а ризик дії без вільного і незалежного мислення неможливий. У свою чергу, вільне і незалежне мислення на військовій базі – це нонсенс. Як нонсенсом є вільне і незалежне мислення з тією системою відносин, яке побудоване у Росії.

У 2017 році єдиний реальний кредитор – РНКБ – надав понад 3,5 мільярда рублів кредитів, з яких близько 70 відсотків – під поручительство фонду гарантування (він видав 366 порук на суму 1,5 мільярда рублів). Однак можливості фонду дуже обмежені – розмір капіталу становить 256 мільйонів рублів, тоді як в інших регіонах аналогічні структури мають капіталізацію від 1 до 15 мільярдів рублів.

Крім банківського сектора кредитуванням малого та середнього бізнесу в Криму займається Фонд мікрофінансування підприємництва. Її директор Валентина Аленина також говорить, що головна проблема – це дефіцит ресурсів для видачі кредитів малому і середньому бізнесу.

Реальний світ ХХI століття влаштований таким чином, що перейти в окремо взятому окупованому регіоні до моделі «найпростішої економіки без обміну», описаної в романі Д. Дефо «Робінзон Крузо», неможливо. А ось схлопування банківського сектора в окупованому Криму до стану 80-х ХХ століття, тобто до функціонування на колонізованої окупантами території Криму 1-2 банківських установ низької якості послуг, що надаються – цілком реальна перспектива. Колабораціоніст Аксьонов вже скаржиться в Кремль на брак банківських інститутів в окупованому Криму.

Юрій СМЄЛЯНСЬКИЙ економічний експерт, 

експерт з питань окупованих територій

Інформаційний партнер редакція газети “Кримська світлиця”