Український спротив окупації: рух «Євромайдан-Крим» лютий - березень 2014

Український спротив окупації: рух «Євромайдан-Крим» лютий - березень 2014

09.03.2021, 08:41

Старт російської спецоперації з окупації Криму було дано 20 лютого 2014 року: саме ця дата була закарбована на медалях «За возвращение Крыма», якими Міністерство оборони РФ нагородило її учасників.

Активістів руху «Євромайдан-Крим» у ніч на 20 лютого «привітали» спробою підпалу офісу у Сімферополі: наслідком стало рішення залишити приміщення, щоб не наражати сусідів на небезпеку.

У день розстрілу Небесної сотні в Києві та нападу в Черкаській області на учасників «Антимайдану», що поверталися з Києва до Криму, спікер ВР АРК Володимир Константинов зустрівся в Москві з головою Ради Федерації РФ Валентиною Матвієнко, під час якої російська сторона підтвердила свою зацікавленість у будівництві мосту через Керченську протоку та гуманітарних проектах у Криму. При цьому  Константинов не виключив відокремлення Криму від України, «якщо країна розвалиться», оскільки «все до цього йде». В разі повалення центральної влади він пообіцяв, що ВР АРК визнаватиме легітимними лише свої рішення та денонсує рішення Президії ЦК КПРС від 1954 р. щодо передачі Криму до складу України. З приводу цих заяв рух «Євромайдан-Крим» звернувся до СБУ з вимогою негайного проведення профілактичних дій з метою недопущення порушення територіальної цілісності та недоторканності України та попередив депутатів ВР АРК, що кожний з них, хто проголосує за відокремлення Криму від України, сидітиме у в’язниці. Того ж дня розпочалося активне згуртування мешканців Євпаторії, що підтримували Майдан; місцем зборів було призначено пам’ятник Шевченкові.

В ніч на 21 лютого депутати ВР АРК отримали повідомлення про необхідність зібрання на позачергову сесію о 12:00; порядок денний – «Про суспільно-політичну ситуацію в Україні». Після того, як голова кримського уряду Володимир Константинов уранці повернувся з Москви і відверто заявив, що Крим може відійти до Росії, близько 30 активістів руху «Євромайдан-Крим» зібралися біля будівлі ВР АРК на мирний мітинг: координатор руху Сергій Ковальський зачитав заяву до депутатів ВР АРК щодо кримінальної відповідальності в разі їхнього особистого голосування за прийняття незаконних рішень. На мітингу була присутня значно більша кількість прибічників «НОД» з георгіївськими стрічками, які вигукували образи на адресу проукраїнських активістів і та вимагали згорнути прапори України: між двома таборами розпочалася бійка, яку розбороняли міліціянти.

В той же час стало відомо, що за час проведення Євромайдану в Києві кримчани перерахували на потреби мітингарів близько 25 тис. гривень; кошти надсилалися практично щодня.

22 лютого в Керчі на 20-х учасників мирного мітингу напали озброєні кастетами та арматурою молодики з георгіївськими стрічками. На очах у міліціянтів сильно побили одного з активістів; частину техніки мітингарів розтрощили, частину викрали. Жоден з нападників, які навіть не приховували своїх облич, затриманий не був. Через інцидент рух «Євромайдан-Крим» зажадав від правоохоронців нарешті почати охороняти громадян, які висловлювали свою позицію на площах і вулицях міст, і припинити покривати злочини агресивно налаштованої молоді, звезеної невідомо звідки.

У Ялті близько 60 містян зібралися на набережній на панахиду та мітинг-реквієм за загиблими в сутичках у Києві. Активісти розпочали збір підписів під заявою до СБУ та Генеральної прокуратури України щодо притягнення до кримінальної відповідальності кримських посадовців за зазіхання на територіальну цілісність України. Проведенню заходу намагалася завадити міська влада.

Вранці 23 січня активісти севастопольського Євромайдану спільно з кримськотатарською громадою міста, наражаючись на провокації з боку «найманих спортсменів», провели на площі Повсталих мітинг пам’яті кримськотатарського громадського діяча Номана Челебіджихана. За кілька годин на площі Нахімова під російськими триколорами відбувся велелюдний мітинг за участі представників міської влади та байкерів пропутінського мотоклубу «Нічні вовки», під час якого «народним мером» Севастополя було проголошено громадянина РФ Олексія Чалого, який того ранку повернувся з Москви.

Крим. Спротив окупації, 23.02.2014 рік. , м. Сімферополь. Фото: sobytiya.info

У Сімферополі активісти руху «Євромайдан-Крим», ультрас ФК «Таврія», російські націоналісти та люди доброї волі зібралися біля кафедрального собору УПЦ КП на панахиду за загиблими під час протистоянь у Києві. Після молебню близько 500 активістів з прапорами України та транспарантами під гімн України та патріотичні гасла вирушили колоною на площу Леніна, де планувався мітинг кримськотатарських активістів з нагоди 96-ї річниці вбивства Номана Челебіджихана та з метою осуду сепаратистських дій кримського уряду; кримськотатарська громада зустріла колону оплесками. Того ж дня в Сімферополі планувалося продовжити «ленінопад», що котився Україною: зокрема, пам’ятники «вождеві революції» були повалені та потрощені в селі Привітне поблизу Алушти та в селищі Зуя Білогірського району. Втім, за ініціативою кримськотатарської громади було прийнято рішення не чіпати сімферопольського «Ілліча», давши натомість владі міста кілька днів на його демонтаж. Наступного дня в Сімферополі біля пам’ятника Леніну задля запобігання його знесенню зібралася небойова варта з 50 чоловік з георгіївськими стрічками.

У Ялті біля пам’ятника Лесі Українці активісти вшанували пам’ять загиблих напередодні протестувальників у Києві.

У Євпаторії під час проведення біля міського театру жалобного заходу в пам’ять про загиблих на Майдані невідомі зловмисники побили священика УПЦ КП о. Ярослава Гонтара.

24 лютого активісти руху «Євромайдан-Крим» закликали в.о. міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова та уповноваженого ВР України з контролю діяльності Генеральної прокуратури України Олега Махницького проконтролювати розслідування фактів порушення законодавства щодо діячів руху та зажадали прибрати з кримських вулиць кримінальні й антисоціальні елементи і зупинити створення бандформувань під виглядом «народних дружин», що становили небезпеку для мирних мешканців півострова.

25 лютого у Балаклаві біля пам’ятника Лесі Українці проукраїнський актив Севастополя і регіону провів мітинг, присвячений дню народження поетеси. На наступний ранок було анонсовано проукраїнський мітинг на площі Леніна у Сімферополі для запобігання відокремленню Криму від України.

Дата 26 лютого увійшла до історії як День кримського спротиву: саме тоді біля ВР АРК відбулося протистояння між проросійськими та проукраїнськими активістами у зв’язку з намірами кримського парламенту щодо виходу Криму зі складу України.

Крим. Спротив окупації 26.02.2014 під стінами Верховної Ради АР Крим. Фото: radiosvoboda.org

27 лютого російські спецпризначенці без розпізнавальних знаків захопили будівлі ВР та Ради міністрів АРК, на яких були вивішені російські прапори. Розпочалася відкрита російська окупація Криму. ВР АРК під дулами автоматів окупантів ухвалила постанову про проведення 25 травня 2014 р. республіканського референдуму щодо статусу автономії та проголосувала за відставку Анатолія Могильова з посади прем’єр-міністра АРК, призначивши натомість голову партії «Русское единство» Сергія Аксьонова, який заявив, що вважає своїм президентом Януковича і чекає на матеріальну підтримку Криму від Росії. Активісти руху «Євромайдан-Крим» відмовилися від проведення акцій задля уникнення провокацій. При цьому представники українських ГО та духівництво Кримської єпархії УПЦ КП були стурбовані ситуацією на півострові: про це йшлося у заяві представників української громади півострова, підписаній архієпископом Сімферопольським і Кримським УПЦ КП Климентом і координатором руху «Євромайдан-Крим» Андрієм Щекуном. «Сьогодні як ніколи ми відчуваємо небезпеку мирові та спокоєві в Україні з боку сепаратистських сил на терені Криму! Йдуть прямі погрози українцям, що проживають в автономії, погрози тим, хто підтримав Євромайдан у Криму незалежно від національності. Мешканці Криму в паніці, бо на вулицях ходять озброєні бандформування, а дії частини депутатів автономії провокують громадянську війн», – йшлося в документі. Його автори зазначили, що «безвідповідальні політики» поставили Крим на межу міжнаціонального конфлікту та провокували збройне зіткнення між Україною і РФ. На думку громадських і духовних діячів, «тільки злагоджені кроки державної влади України та світової спільноти здатні запобігти діям розпалювачів жорстокого громадянського протистояння та кривавого збройного міждержавного протистояння». Автори звернення закликали владу і світ не допустити війни і кровопролиття в Криму, захистити всіх громадян України, які проживають на півострові, та негайно вжити заходів для гарантування миру, спокою та безпеки кримчан. У зверненні також містилося прохання до держав-гарантів територіальної цілісності та безпеки України, відповідно до Будапештського меморандуму, вжити заходів для запобігання іноземному втручанню у внутрішні справи України. ООН, ОБСЄ, ЄС і Раду Європи автори звернення закликають вплинути на позицію Росії щодо «неприпустимості провокування сепаратизму в регіонах України, зокрема, в АРК і Севастополі». Додатково всіх тверезо мислячих кримчан закликали не піддаватися на провокації антидержавних сил.

1 березня Рада Федерації РФ підтримала звернення президента РФ Володимира Путіна про використання збройних сил РФ на території України. Того ж дня російські військові захопили і розгромили військовий аеродром у Кіровському. На нараді ГО «Майдан-Севастополь» було запропоновано задіяти службовців і військовослужбовців ВМСУ в заходах. Від в.о. міністра оборони України Ігоря Тенюха була отримана відповідь, що він не потребує допомоги, оскільки все під контролем, і прибув він до Севастополя для призначення нового командувача ВМСУ контр-адмірала Дениса Березовського, який буде вирішувати всі виникаючі питання та проблеми. Наступного дня Березовський перейшов на бік російських окупантів, зрадивши присязі народу України та склавши присягу на вірність «мешканцям АРК та міста Севастополя», і був призначений «прем’єр-міністром АРК» Сергієм Аксьоновим на посаду «командувача військово-морських сил Криму». 20 квітня 2014 р. указом президента РФ Володимира Путіна Березовський був призначений на посаду заступника командувача ЧФ РФ.

Акція спротиву, організавана рухом “Євромайдан-Крим”, 2 березня 2014 рік, м. Сімферополь. Фото Анатолія Ковальського.

2 березня в різних регіонах Криму розпочався жіночий рух протесту проти збройного вторгнення РФ на півострів. У Сімферополі відбулася перша в умовах російської окупації акція руху «Євромайдан-Крим» під назвою «Крим проти окупації і за мир»: біля пам’ятника Шевченкові близько ста активістів виступили проти російського вторгнення на півострів. Під час заходу було зачитано відповідне звернення до міжнародної спільноти. За результатами акції було прийнято рішення про створення Всекримської української ради для захисту українців у Криму, яку очолив Андрій Щекун: він закликав депутатів ВР України негайно прийняти рішення щодо виходу України з СНД. «РФ порушила всі домовленості з Україною. Країни СНД мовчать – отже, підтримують окупацію України», – зазначив він.

О 10:00 гурт активістів ГО «Майдан Севастополь» прибув до міського військкомату для призову до ЗСУ, де вже перебували кілька десятків молодих хлопців і дівчат. Черговий пояснив, що військком, полковник Артур Беспалов, відсутній і прибуде на службу 3 березня, а всі бажаючі призиватись до ЗСУ можуть залишити свої контактні дані, що всі й зробили. Наступного дня в будівлі військкомату вже перебували «казакі» та «самооборона».

3 березня ГО «Майдан-Севастополь» запропонувала Ігорю Тенюху організовувати силами проукраїнських організацій, незадіяних службовців і військовослужбовців у внутрішній обороні штабу ВМСУ т. зв. буферний мітинг, який мав стати між КПП штабу та проросійськими молодиками: на це була відповідь не панікувати й не заважати працювати новому в.о. командувача ВМСУ, що виявився зрадником. Наступного дня ГО після невдалої взаємодії з київським керівництвом «Батьківщини» та Ігорем Тенюхом вийшла на зв’язок з адміралом Ігорем Кабаненком, але з цього теж нічого не вийшло: одна телефонна розмова відбулася на початку березня, і більше на дзвінки та СМС він не відповідав.

4 березня гурт мешканців Ялти, незгодних із російським вторгненням до Криму пройшов мирним маршем міською набережною. Наступного дня на набережній кілька десятків активістів провели акцію проти російської окупації Криму.

6 березня ВР АРК 78 голосами з 81 прийняла рішення про «приєднання» Криму до Росії. У Севастополі відбулася позачергова сесія СМДА, на якій депутати прийняли рішення про «входження міста до складу РФ» та підтримку рішення ВР АРК про проведення «референдуму» щодо статусу півострова. Наступного дня, 7 березня, «в.о. голови СМДА» Дмитро Бєлік видав розпорядження щодо заборони використання української мови у веденні справ та документообігу. В Сімферополі кількасот осіб провели акцію «За мир і єдність України» біля пам’ятника Шевченкові, в рамках якої відбувся молебень за душу Кобзаря та за мир у країні. Учасники заходу прийшли з українськими прапорами та білими повітряними кульками, що символізували мир і дружбу. За словами голови Всекримської української ради Андрія Щекуна, люди висловлювали свій протест проти вторгнення на півострів російських військ і проти незаконно призначеного референдуму щодо статусу Криму. Щекун закликав українську владу, міжнародні організації та світову спільноту вжити заходів для захисту українців, кримських татар і громадян України інших національностей в окупованому Криму, де владу узурпували російські маріонетки. «Крим та Україна – єдине ціле. Просимо українців Великої України не кидати нас», – додав він. Того ж дня у Сімферополі на залізничному вокзалі безвісти зникли учасники Євромайдану Іван Бондарець і Владислав Ващук, які прибули до Криму підтримати місцевий проукраїнський рух.

8 березня в Сімферополі активісти організували «Жіночий суботник»: кілька сотень людей підмітали доріжки парку біля кінотеатру «Сімферополь» мітлами, пофарбованими у синій і жовтий кольори. Жінки заплітали у волосся синьо-жовті стрічки, чоловіки були з прапорами України. Також відбулася акція руху «Жінки Криму за мир» і руху «Євромайдан-Крим» біля військових частин на підтримку військовослужбовців ЗСУ. На виїзді з Сімферополя в бік Ялти люди з плакатами мітингували проти війни. У майже 1000 населених пунктів Криму 15-20 тисяч жінок створили сотні живих ланцюжків вздовж доріг та автотрас із українськими та кримськотатарськими прапорами і гаслами за мир та цілісність країни. У Бахчисараї відбулася акція на підтримку українських військових, на яку зібралося багато людей з плакатами, українськими і кримськотатарськими прапорами та кульками. У Євпаторії близько 300 жінок зібралися з гаслом «Ми за мир!» та виступили проти війни, військ Путіна і референдуму під дулом автомата: багато водіїв сигналили на підтримку, а наприкінці акції чоловіки привітали жінок квітами. У Джанкої жінки та діти з повітряними кульками, прапорами та плакатами вийшли на трасу Харків-Сімферополь із закликом зберегти мир у Криму.

Представники ГО «Майдан Севастополь» під час підготовки заходу до ювілею Шевченка отримали інформацію, що міська влада готується завадити проведенню заходу біля пам’ятника Кобзареві.

9 березня, у 200-ту річницю від дня народження Тараса Шевченка, в Сімферополі на залізничному вокзалі міліціянти викрали координаторів руху «Євромайдан-Крим» Андрія Щекуна та Анатолія Ковальського, передавши їх до рук сепаратистів. Біля пам’ятника Шевченкові зібралося близько тисячі осіб з різних місцевостей Криму з українськими прапорами та з плакатами на підтримку України. У рамках заходу до 200-річчя народження Кобзаря активісти організували акцію проти війни та окупації Криму, під час якої пролунала вимога розпуску кримського парламенту. Демонстранти і утворили живий ланцюг. Після молитви архієпископ УПЦ КП Климент звернувся до журналістів із заявою щодо викрадення людей. Під час заходу було оприлюднено заяву Кримської організації письменників України, котрі не визнали незаконну ВР АРК, засудили агресію РФ і зажадали від неї прибрати свої війська з півострова.

На ювілейному заході біля пам’ятника Тарасу Шевченку в Севастополі 9 березня зібралося кілька сотень містян з прапорами України та гаслами проти російської агресії. На мітингу одноголосно була прийнята резолюція, в якій вимагалось від української влади рішуче протидіяти сепаратизму і військовій окупації Криму, гарантувати конституційний лад і безпеку України міжнародними миротворчими силами. Захід за наказом міської влади був зірваний молодиками з «самооборони» та «казаками» з Краснодару та з Ростова; тут вперше були помічені люди з охоронних агентств Донбасу в уніформі. Почалися провокації проти мітингувальників: після заходу було розбито два автомобілі, що належали його учасникам. П’ятеро активістів потрапили до відділення травматології 1-ї міської лікарні, близько 30-ти чоловік були заарештовані та доправлені до районного відділку міліції. Сутички між проросійськими та проукраїнськими активістами завершилися жорстоким побоїщем біля Гагарінської РДА.

10 березня в Сімферополі кілька десятків активістів провели марш проти утисків свободи слова, виступивши за відновлення мовлення українських телеканалів.

У Севастополі був викрадений проукраїнський активіст Ігор Кирющенко: його з дружиною погрозами змусили залишити Крим. Міським активістам офіційний Київ, попри обіцянки, так нічим і не допоміг, однак терміново надійшла команда закрити офіс партії «Батьківщина». Почалося «відловлювання» проукраїнських громадян зусиллями міліціянтів, що зрадили присязі, та «самооборони» міста: членам ГО «Майдан Севастополь» довелося переховуватись в родичів та знайомих, а дехто був змушений поїхати не лише з міста, а й з Криму. В Севастополі з’явилися пропагандистські бігборди, що агітували мешканців півострова обирати на «референдумі» між «нацизмом» і Росією. На великому рекламному щиті були презентовані два зображення мапи Криму, на одному з яких було розташовано свастику, а на іншому – прапор Росії.

11 березня депутати ВР АРК та СМДА під час позачергового засідання прийняли «декларацію про незалежність Криму та Севастополя»; при цьому ВР АРК заборонила діяльність на території півострова кількох «профашистських і неонацистських» українських організацій (ВО «Свобода», «Правого сектора», ВО «Тризуб» ім. Степана Бандери, УНА-УНСО, «Патріот України», «Карпатська Січ» та ін.), які «несуть загрозу для життя та безпеки кримчан».

О 12:00 у парку Шевченка в Сімферополі відбулася акція «За мир і за єдність Криму з Україною», під час якої пролунали вимоги звільнення викрадених Андрія Щекуна, Анатолія Ковальського та Ігоря Кирющенка. Активісти задекларували, що розглядають Крим як територію України і відмовляються брати участь в анонсованому «референдумі» щодо його статусу, а також оголосили, що акції протесту стануть щоденними. У відповідь «голова» кримського «парламенту» Сергій Аксьонов заявив, що викрадені українські активісти перебуватимуть у полоні до проведення «референдуму». Посеред дня в місті було викрадено 28-річного активіста Михайла Вдовченка, що прямував на акцію протесту проти окупації Криму з українським прапором в руках. На нього накинувся гурт осіб міцної статури, котрі побили чоловіка кийками, вигукуючи: «Ты попал на ростовских ребят!» Вдовченка відвели до офісу організації «Русское единство», який фактично був транзитним пунктом для викрадених активістів: тут відбувалися їхні перші побиття та допити по дорозі до підвалу. Згодом активіста перевезли до районного сімферопольського військкомату, де наступні 9 днів піддавали допитам, тортурам, жорстокому поводженню, психологічному тискові. Незабаром Вдовченка разом з іншими бранцями сімферопольського військкомату обміняли на Чонгарі на проросійських сепаратистів, затриманих українськими спецслужбами. У Севастополі того дня був затриманий один з організаторів місцевого Євромайдану Іван Шульга.

12 березня архієпископ Сімферопольський і Кримський УПЦ КП Климент під час брифінгу в УКМЦ закликав кримську владу звільнити викрадених проукраїнських активістів, зазначивши: «Уся пропаганда в Криму каже про те, що якщо ти українець – ти бандерівець, і тебе треба вбити». У Сімферополі того дня з’явилися трафаретні графіті з зображенням президента РФ Володимира Путіна у вигляді Гітлера і підписом “Putler Caput”.

13 березня в Сімферополі біля пам’ятника Шевченкові відбувся мітинг проти цензурування ЗМІ та обмеження свободи слова і свободи доступу до інформації, а також за звільнення Андрія Щекуна, Анатолія Ковальського та Ігоря Кирющенка.

В Ялті близько 50 молодиків із російськими прапорами напали на мирних мітингувальників з українською символікою, скандуючи «Россия!» та «Фашизм не пройдет!»: спочатку вони оточили учасників зібрання, після чого зіштовхнули їх зі сцени і зайняли її. Зчинилася коротка бійка, однак істотно ніхто не постраждав. Містяни з українською символікою не розходилися. Ближче до вечора сутички відновилися.

14 березня небайдужі кримчани під час акції за єдність України і проти «референдуму» щодо статусу Криму вздовж головних шляхів півострова створили живий ланцюг на знак протесту проти сепаратизму та російської окупації. Учасники закликали матерів російських вояків забрати своїх дітей з Криму. Понад 40 тисяч кримчан з Сімферополя, Бахчисараю, Білогірська, Джанкойського та Кіровського районів висловилися таким чином за єдність Криму з Україною.

У Бахчисараї навпроти української військової частини відбулася акція на підтримку українських військових та проти війни. Люди зібралися навпроти частини і вишикувалися вздовж дороги з українськими та кримськотатарськими прапорами, скандуючи «Слава Україні», «Бойкот незаконному референдуму», «Слава українським солдатам», «Крим – Україна».

15 березня в Сімферополі біля пам’ятника Шевченкові відбулася остання проукраїнська акція в Криму, що зібрала близько 200 активістів: люди з прапорами України та АРК і патріотичними й антиокупаційними гаслами в руках співали гімн України та закликали до миру. В центрі міста відбулися 8-мі Маяковські читання, під час яких поети та громадські активісти виступили проти військового втручання Росії.

У Севастополі зник безвісти активіст Автомайдану, уродженець Тернополя Василь Черниш. У 2013 р. він був звільнений з УБЕЗ СБУ по м. Севастополю буцімто за відмову незаконно закривати кримінальну справу, після чого довго й безуспішно намагався поновитися на роботі через суд. Мешкаючи в Криму, розмовляв виключно українською. Одруженим не був. У 2014 році став активним учасником Революції гідності, поширював інформацію про державну зраду кримських співробітників СБУ та переслідування активістів Автомайдану. Підозрюючи за собою стеження, Черниш постійно змінював квартири та намагався не ходити одними й тими ж маршрутами. Напередодні зникнення він допомагав з пошуком активісток Автомайдану Олександри Рязанцевої та Катерини Бутко, яких викрала «самооборона Криму». 15 березня 2014 року Черниша з власної квартири забрали співробітники міліції; при цьому офіційного оформлення затримання не було. За словами сусідів активіста за сходовим майданчиком, його могла «закласти» сусідка, з якою він мав сварки і яка погрожувала «здати бандеру». Черниш був непублічною людиною, тому нікого не здивувало те, що він довго не виходив на зв’язок. Його пошуками безрезультатно займалися активісти Автомайдану, Олег Сенцов (до затримання), родина, знайомі через страхову компанію. Про долю Василя Черниша нічого не відомо дотепер.

Правозахисниця Олександра Дворецька під час брифінгу в УКМЦ заявила, що в Криму під приводом захисту російськомовного населення почалися масові переслідування україномовних мешканців півострова, людей з українською позицією, які підтримують неподільність України і вважають себе її громадянами: було наголошено, що українці виявилися найбільш незахищеною етнічною групою у регіоні.

У селищі Земляничне Білогірського району було знайдено мертвим Решата Аметова (Герой України посмертно, 2017 р.), який 3 березня вийшов з дому в Сімферополі з наміром піти у військкомат через оголошену часткову мобілізацію та записатися до лав добровольців. Того дня він брав участь у мирному протесті проти окупації Криму російськими військами на площі Леніна, звідки троє членів «самооборони Криму» вивезли його у невідомому напрямку. На тілі чоловіка були численні ознаки катування.

16 березня відбувся «референдум про статус Криму», на якому 96,77 % мешканців АРК та Севастополя буцімто проголосували за їхнє «возз’єднання» з РФ; у Севастополі, за підсумками, на виборчі дільниці прийшли 114% голосуючих. Активісти руху «Євромайдан-Крим» оголосили про бойкот «референдуму» і закликали кримчан саботувати його або йти до дільниць, фіксувати порушення на фото і відео та передавати ЗМІ або допомогти представникам ЗМІ виконати свою роботу та зафіксувати явку, порушення тощо.

Того ж дня було оприлюднено звернення в.о. командувача ВМСУ контр-адмірала Сергія Гайдука, що починалося словами: «Командування ВМСУ, керівники Збройних Сил РФ та кримських органів влади в діалозі знайшли формат, який дозволив уникнути збройних сутичок і людських жертв». Далі командувач закликав до примирення, перемовин, мудрості та розсудливості. Звернення завершилося прощальними словами «Бажаю вам добра та добробуту». Після цього багато хто з проукраїнських активістів Севастополя та Криму загалом не знаходив собі місця, оскільки вони сподівалися, що командування на місцях і в Києві займалося питаннями оборони держави.

17 березня ВР АРК, що втратила легітимність, проголосила «незалежність республіки Крим». Біля сімферопольського військкомату відбувся фарс із принесенням «присяги республіці Крим» учасниками «народного ополчення». У Севастополі на даху будівлі СМДА особисто «в.о. голови СМДА» Дмитро Бєлік та «народний мер» Олексій Чалий підняли прапор РФ. Український рух півострова був змушений фактично перейти до підпільної діяльності: проти його учасників розгорнулися переслідування та репресії.

Віталій СОЛОНЧАК

877 views

Уся Аналітика

Розгорнути більше...