Туризм у всьому світі вважається однією з найперспективніших економічних галузей. За період поточного десятиліття (2020-2030 роки) міжнародною організацією UNWTO прогнозується в цілому по світу зростання в’їзного туризму на рівні 33,0%.
Туризм галузь з високою часткою доданої вартості, яка має одну особливість – чим коротше за часом перебування туриста в обраній для подорожі місцевості, тим більше грошей він витрачає на відпочинок.
І ще один момент. Значна частка туристичної галузі у структурі ВВП є показником руху держави у бік формування постіндустріального суспільства. Адже туристична галузь є галуззю сфери послуг.
Засновник теорії постіндустріального суспільства Даніел Белл визначав постіндустріальне суспільство як «суспільство в економіці якого пріоритет перейшов від переважного виробництва товарів до виробництва послуг, проведення досліджень, організації системи освіти і підвищення якості життя, в якому клас технічних спеціалістів став основною професіональною групою і, що найважливіше, в якому впровадження нововведень все більшою мірою залежить від досягнення теоретичних знань. Постіндустріальне суспільство передбачає виникнення інтелектуального класу, представники якого на політичному рівні виступають як консультанти, експерти або технократи».
Постіндустріальне суспільство, у тому числі, має такі ознаки: висока частка у ВВП високоякісних та інноваційних послуг; більш висока частка населення, зайнятого у сфері послуг, ніж у промисловому виробництві.
Формування постіндустріального суспільства для держави, тим більше якщо ця держава розвивається і знаходиться в стані війни з агресором, є дуже складним шляхом розвитку. Але для політиків-популістів заявити, нехай навіть спочатку не прямо, про рух суспільства з окремо взятою державою у бік створення «суспільства постіндустріального» – жадана мрія.
А якщо це буде підкріплене аргументами, наприклад, переважання сфери послуг (туристичний сектор) у регіональній економічній моделі над сферою виробництва, то це означатиме, що такі політики чи каденція влади дуже і дуже недарма проїдають гроші платників податків.
Хоча є й більш приземлене пояснення. З погляду чиновника чи політика-популіста туризм не потребує великих державних інвестицій. За винятком таких «солодких тем» як «великий розвиток інфраструктури».
Прем’єр-міністр України Деніс Шмигаль зробив заяву щодо розробки програми економічного розвитку Криму. Він публічно назвав п’ять ключових пунктів, з яких, за його словами, складається модель, що розробляється.
Перший пункт – це перетворити Крим на новий туристичний центр Європи. Це нова готельна інфраструктура та нові публічні простори під брендом «Крим365». Для людини не в темі це звучить красиво, адже вона знає, що до Криму справді багато їздили відпочивати. Є один старий радянський фільм, де в епізоді безпритульний, відповідаючи на запитання «Куди?», відповідає «У Крим там тепло, там яблука». Слід додати, що цей перший пункт точно з серії такого варіанта відповіді, з погляду розуміння суті економічної галузі – туризм та кримських реалій.
За логікою, а інших пояснень прем’єр не дав, перший пункт це основний базовий драйвер економічного розвитку Криму.
На сайті іншої державної інституції – Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим – розміщено документ під назвою «Стратегія відновлення Криму після деокупації» . По суті цей документ дає такі самі посили, як і прем’єр-міністр України, але намагається ширше пояснити таке бачення. Тобто підвести під зроблені заяви якусь професійну базу. Є, відповідно, у цьому документі розділ і про розвиток кримського туризму.
Назва розділу: «Нова туристична політика. Крим – сучасний європейський курорт».
Визначена мета – трансформувати Крим у курорт цілорічного надання туристичних послуг, де у центрі – розважальна та культурно-історична інфраструктура, інтегрована в унікальні чорноморські ландшафти.
Визначено «магістральний проєкт» – формування нового бренду Crimea365. З поясненням, що йдеться про цілорічний туристичний сезон з відходом від просування суто пляжного відпочинку.
Скріншот зі «Стратегія відродження Криму після деокупації». Джерело: сайт ППУ в АР Крим
Для розуміння запропоновано «заплановані складові проєкту»:
– будівництво готелів повного циклу у співпраці зі світовими лідерами ринку – Hilton, Four Season тощо;
– включення санаторіїв Криму до державної ініціативи з розвитку медичного туризму (з урахуванням потреби у центрах реабілітації ветеранів та жертв війни);
– відродження культових фестивалів (Казантип, Коктебель) та державна підтримка культурних подій корінних народів Криму;
– заохочення співпраці туристичного сектору з малими та середніми підприємцями дотичних видів діяльності (вирощування равликів, виноробство, сироваріння тощо);
– створення інфраструктури для проведення бізнес-форумів, конференцій, навчальних курсів;
– будівництво найбільшого на Півдні України концертного майданчика;
– формування умов для розвитку культури творчих відпусток (sabbatical);
– створення університету гостинності та туризму.
Крім того розробники зазначили, що очікують, «що ці заходи допоможуть залучити на український туристичний ринок громадян ЄС та інших дружніх країн (до 40 % від усього річного потоку відпочивальників).
Важливим є державна підтримка розвитку медичного туризму, а також туристичних проєктів, повʼязаних із розвитком громад та малого підприємництва.
Ключовою складовою системи розвитку туризму Криму стане інфраструктурна розбудова. Пріоритетним є залучення інвестицій, зокрема державних, у розвиток екоорієнтованих транспортних рішень: швидкісної залізниці та електротранспорту (через розвиток інфраструктури для заправки та обслуговування електроавтомобілів, а також зростання ролі пасажирського електротранспорту для міського та міжміського сполучення). Саме вони мають стати основними засобами пересування у деокупованому Криму.
Розвиток туристичного сектору дозволить забезпечити сталий туристичний потік у регіон протягом усього року; залучити інвестиції у розвиток інфраструктури півострова, а також зберегти історичну та культурну спадщину; надати реальні можливості для розвитку малого та середнього бізнесу, на рівні з Чорноморськими та Середземноморськими курортами конкурувати за туристів у парадигмі «ціна-якість»; надати поштовх до розвитку депресивних регіонів».
Мрії та жорстока реальність
А тепер давайте все вищезазначене просто розберемо з точки зору логіки та розуміння ситуації навколо питання розвитку кримського туризму.
Реклама СРСР відпочинку в Криму. Фото надано автором.
Мрія, яка прописана як: «Розвиток екоорієнтованих транспортних рішень: швидкісної залізниці та електротранспорту (через розвиток інфраструктури для заправки та обслуговування електроавтомобілів, а також зростання ролі пасажирського електротранспорту для міського та міжміського сполучення)». У далекому 1958 році почалось будівництво першої тролейбусної лінії Сімферополь – Алушта, її будівництво завершили у 1959 році. Далі була Ялта у 1961 році. Але сам проєкт розглядали в цілому як будівництво кільцевої електрифікованої траси Сімферополь – Алушта – Ялта – Севастополь – Бахчисарай – Сімферополь. У бік Бахчисараю із Сімферополя тролейбусну лінію проклали лише до села Хаджі Кал (Чистеньке).
Інший, більш масштабний проєкт розглядав частину Південного берега Криму як велику курортно-туристичну агломерацію. У результаті реалізації цього проєкту території, які отримали повсякденні назви Велика Ялта та Велика Алушта мали стати виключно курортно-туристичною територією. А мешканці всіх населених пунктів, які повинна була охопити ця агломерація планувалось відселити у найближчі села Бахчисарайського району. На роботу вони мали добиратися через систему підвісних канатних доріг та монорейок. Таким чином на території Великої Ялти з’явились: канатна дорога Ялта – Гірка та канатна дорога Місхор – Ай Петрі. Експлуатація останньої була розпочата у 1988 році. Більше побудувати не встигли, а сам проєкт побудови агломерації до того часу втратив актуальність. Крім того велись розмови про побудову тролейбусної гілки Сімферополь – Євпаторія. Існує вислів, що все нове – добре забуте старе. І добре, що гарні старі проєкти розглядаються в контексті реалізації у нових більш технологічних рішеннях.
Декілька слів про розважальну інфраструктуру. Мешканці Криму і в першу чергу мешканці міста Ялта дуже добре пам’ятають той період часу, коли дуже активним елементом розважальної інфраструктури був готель Інтурист (Ялта). На базі цього готелю і не тільки цього реалізовувався турецький секс-тур вихідного дня «Знайдемо Наташу». Інший елемент розважальної інфраструктури у Криму – казино, які своїм функціонуванням породили серед місцевих мешканців високий рівень соціально-економічної нестабільності. Тому, якщо вести мову про майбутню розважальну інфраструктуру слід враховувати вже колись зроблені помилки та не повторювати їх.
Готель Інтурист в Ялті. Фото з сайту готеля.
Пару цифр та ще трохи історії, які вже багато разів приводились як пояснення. Фазу, яку прем’єр та Представництво Президента України в АР Крим позначили як бренд «Крим365», півострів вже активно проходив у радянський період. Понад 8 мільйонів офіційних туристів на рік. З урахуванням так званих «дикунів» до 10 мільйонів відпочивальників. Санаторії, готелі працюють цілий рік. Влітку з червня розгортаються піонерські табори, які з вересня по середину жовтня працюють як пансіонати. Путівки через профспілки за 10–15% їх вартості для відпочивальника. Але ось у чому річ, піковий рік для кримського туризму того періоду – 1985, а потім почався спад. Частка у валовому регіональному продукті становила 16%. Це був максимум. Оборонна промисловість у Криму приносила більше третини, а туризм наполовину менше.
Далі величезне падіння на початку 90-х, економічна криза, відсутність платоспроможності у більшості громадян в Україні. Потім – додатковий удар російського дефолту 1998 року. Виходити на якийсь більш-менш притомний рівень кримський туризм почав вже на початку 21 століття. До окупації піковим був 2012 рік. Вже з’явилася мережа приватних готелів, будинків тощо. Понад 6 мільйонів туристів, де 60% із них – це громадяни України. Основний іноземний турист – громадянин Росії. Активний період сезону максимум 2-2,5 місяці. Частка галузі у валовому регіональному продукті – 8%. Ні 8%, ні 16% не тягнуть на драйвер економічного розвитку.
Крим був переважно територією внутрішнього туризму. В залежності від року від 60 до 70% відпочивальників були громадянами України. Більшістю закордонних відпочивальників були громадяни російської федерації.
А тепер ще один момент. Туризм не є основною потребою людини. Основною потребою людини є відпочинок або рекреація, як інструменти відновлення ефективної працездатності людини. Рекреація може породжувати потребу в туристичних послугах, а може і не породжувати. Бо відпочити можна і на річці, озері, на дачі, на городі, вдома і так далі. У кожної людини свої потреби, свої пріоритети. Туристичні послуги як продукт економічної галузі купуються людьми, у яких є вільні кошти або відкладений споживчий попит та вільний час.
Декілька слів про пляжний відпочинок. Сам по собі пляжний відпочинок це не добре і не погано. Він існує. Він приносить непогані доходи як основний або цільовий від туристичної подорожі. Наприклад: Pink Sands Beach (Багамські острови); Cox’s Bazar (Бангладеш); Las Salinas (Ібіца, Іспанія); Anse Sourse D’Argent (Сейшели); Varadero (Куба); Copacabana (Бразилія); South Beach (Маямі); пляж Ломбок (Індонезія); Коверсада (Хорватія); Вакая (Фіджі). І це не вичерпаний перелік.
Фестиваль “Казантип”, 2012 рік. Джерело
Туристи свідомо їдуть на ці та інші пляжі. На них ті самі брендові готелі, які обіцяє у Криму Представництво Президента. Пляжний туризм – це насамперед нічні розваги. Той самий Las Salinas (Ібіца, Іспанія). На цьому пляжі влаштовують свої фірмові вечірки кращі у світі клуби і діджеї, на танцмайданчиках «запалюють» представники богеми, мільйонери, моделі і просто відомі персони. Це як раз і є те саме «відродження культових фестивалів (Казантип, Коктебель)» від Представництва Президента. Якось дивно виходить, спочатку напрям дії «з відходом від просування суто пляжного відпочинку», а потім у тому ж самому документі відродження пляжного туризму. Якщо мова йде про стратегічне планування, то слід чітко визначитися. Як то кажуть «або хрестик, або труси».
А ще пляжний туризм це акваланги, катання на різних видах водного транспорту, риболовля та багато іншого, що може запропонувати море, океан або інший водний об’єкт з пляжем. У кримському випадку йдеться про Чорне море. Пляжний відпочинок не виключає культурного зростання туриста за рахунок екскурсій до музеїв, пам’ятників природи тощо.
У чому полягає проблема пляжного туризму для Кримського півострова? Кримський півостров – це північ Чорного моря і, відповідно, короткий за терміном період так званого «високого сезону». Завдання сформувати пропозиції, які будуть мати туристичний попит не тільки у період «високого сезону», а і у період так званого міжсезоння. А попит на кримські пляжі в період з листопада по травень (а деякі роки і на більший термін) вмирає сам по собі. Залишаючи якусь прогулянку по пляжу або моржування.
У якості інструментів того самого «відходу від суто пляжного туризму» в опублікованому документі пропонується у тому числі:
– «будівництво готелів повного циклу у співпраці зі світовими лідерами ринку – Hilton, Four Season тощо;
– включення санаторіїв Криму до державної ініціативи з розвитку медичного туризму (з урахуванням потреби у центрах реабілітації ветеранів та жертв війни)».
Якщо шукати визначення терміну «готель повного циклу» у підручниках пов’язаних з фахом «готельний бізнес», «готельний менеджмент» тощо, то такого визначення не знайдеш. Існують поняття: «агроготель», «акватель», «американський план», «апарт-готель», «база відпочинку», «бермудський план», «бізнес-готель», «ботель», «гарні-готель», «гірський притулок», «готелі-казино», «готель-лідо», «клуб-готель» тощо. Визначення «готель повного циклу» не існує. Що мали на увазі розробники документу та Представництво Президента України в АР Крим невідомо. Може скластися враження, що на фоні виникаючих демографічних проблем «повний цикл» це зачали, народили, виховали та обслужили туриста.
Обіцянка-мрія будівництво нових кримських готелів у співпраці зі світовими лідерами ринку. На що у першу чергу звертає увагу світовий лідер як інвестор при прийнятті рішення про будівництво готелю будь-де? Це оцінка стабільності та рівня заповнюваності готелю. Оголосити новий/старий бренд Crimea365 англійською або українською мовами, ще не означає створити стійкий інвестиційний інтерес для великих світових готельних брендів. Оцінка привабливості буде розраховуватися з реальної ситуації. Тобто в найкращому випадку 3-4 місяці на рік. Для світових лідерів у цьому немає регіональної привабливості.
Ще одна грань цього питання. У Києві функціонує готель Hilton. Вартість номерів у цьому готелі така: номер люкс 60806 гривен на добу; стандартний номер 11714 гривен на добу; номер з двома односпальними ліжками 11369 гривен на добу. На січень 2022 року середня заробітна плата в Україні складала 14577 гривен. Сьогодні стверджують що медіанна заробітної плати досягла показника 20000 гривен на місяць. Але ні один, ні другій показник не дає споживчих можливостей користуватися послугами готелю рівня Hilton звичайному середньому українцю. Колись до початку війни та окупації Криму вже намагалися просувати бренд «Ялта місце для багатих». Нічого хорошого з цього не вийшло.
Юрій Смєлянський під час презентації доповіді на конференції в КГУ, Ялта, 2011 рік. Фото надано автором
Наступна грань цього питання – місце під будівництво. Де на території Кримського півострова планується будівництво готелів рівня Hilton? Трохи історії. На початку 2010 року ми з колегами приймали участь у розробці Стратегії соціально-економічного розвитку міста Севастополь. У процесі розробки Стратегії виявилось, що присутність російського Чорноморського флоту у місті робить неможливим його подальший соціально-економічний розвиток. Причина банальна – для розвитку потрібно будівництво, а для будівництва вільна територія (земельні ділянки). Так ось, російський Чорноморський флот зайняв у Севастополі стільки землі, що зробив неможливим подальший розвиток.
До чого цей приклад, бо найбільший потік туристів рухався у бік Південного берега Криму. В першу чергу – це Велика Ялта, потім Велика Алушта. За логікою будівництво готелей рівня Hilton або інших брендів має відбуватися на території Великої Ялти або ж Великої Алушти. Але є проблема – ці території дуже сильно обмежені земельними ресурсами. Де знайти ці потрібні гектари? Відповіді немає. Це означає що отримати земельні ділянки під будівництво можливо лише зруйнувавши якісь санаторії або вже побудовані готелі малого бізнесу.
Можливо цю майбутню руйнацію і назвали у документі як напрям «заохочення співпраці туристичного сектору з малими та середніми підприємцями дотичних видів діяльності»?
Інший аспект – санаторії, які дійсно мають потрібні земельні ділянки. Але і тут виникає питання. Як планується поєднати руйнацію санаторіїв та реалізацію ще одного заявленого напряму «включення санаторіїв Криму до державної ініціативи з розвитку медичного туризму (з урахуванням потреби у центрах реабілітації ветеранів та жертв війни)»?
По-перше, такої ініціативи не існує в Україні. Що найменше, автор не знайшов на сайтах державних установ згадок про існування такої ініціативи. Питання, до чого планують включати кримські санаторії? Чи є мрія, що така ініціатива з’явиться?
По-друге. Коли розроблялася Стратегія соціально-економічного розвитку Криму до 2020 року до нас з колегами звернулися с проханням сформулювати своє бачення можливих напрямів розвитку кримського туризму. Було тоді запропоновано два, на наш погляд, найбільш логічні напрями та пояснення чому так.
Перший напрям – це розвиток спортивного туризму. Для цього були потрібні великі інвестиції в будівництво спортивних баз по спортивним напрямам (футбол, волейбол, акваланги, боротьба, велоспорт тощо), підготовку фахівців, розвиток спортивної інфраструктури та багато іншого.
Другий напрям – це розвиток лікувального туризму. Деякі кроки для цього, а саме: прийняття до виконання відповідних міжнародних стандартів ISO; перетворення кримських санаторіїв з готельно-відпочинкових в клінічні. Тобто такі, у яких приймуть людину, проведуть ретельне обстеження, встановлять діагноз, призначать лікування аж до операційного за потреби, забезпечать реабілітацію та відновлення – і все це у одному санаторному комплексі. Але ж тоді санаторій не може лікувати будь-що, потрібна спеціалізація. А ще інвестиції в обладнання та технології, відповідна фахова підготовка, лояльна цінова політика з урахуванням доступності для місцевих мешканців до послуг (страхова медицина), формування лікувальних шкіл та багато іншого.
Що до питання «потреби у центрах реабілітації ветеранів та жертв війни». Якщо відносити це питання до кримських санаторіїв, то слід відзначити, що такі заклади існували до окупації. В першу чергу це стосується міста Саки з його лікувальними грязями. Для відновлення діяльності цих санаторіїв будуть потрібні інвестиції у відновлення лікувальних спроможностей грязьових озер міста. Такі інвестиції не вкладалися ані до окупації, ані під час неї.
Крім того, слід інвестувати у будівництво відповідних санаторіїв біля грязьових озер Керченського півострова (озеро Чекрак, озеро Тобчик тощо).
Було б дуже доречно, той самий «повний цикл», якби разом із лікуванням та реабілітацією у кримських санаторіях та лікарнях пропонували б, за об’єктивної потреби або за бажання пацієнта, протезування. Протезування, яке б базувалося на продукції підприємств, що функціонують тут же в Криму і спеціалізуються на виготовленні протезів різного призначення. Розвивалися б та вдосконалювалися у співпраці з клінічними санаторіями та медичним університетом технології протезування та можливості протезів. Такий комплекс справді можна було б назвати «повним циклом медичного туризму».
Інші напрями лікування учасників бойових дій та осіб постраждалих в наслідок війни, їх реабілітація знову повертає нас до питання спеціалізації та розвитку напрямів кримських клінічних санаторіїв та лікарень в українському Криму. Висока якість лікування, реабілітації та конкурентна їх вартість стали б запорукою формування стійкого споживчого інтересу з боку закордонних споживачів щодо послуг медичного туризму. Фарбуванням цеглин цих результатів не досягнути. Адже розвиток комплексу медичного туризму – це серйозна та послідовна робота, а не гра у грантові проєкти.
Розвиток лікувального та спортивного туризму у Криму і є інструментом забезпечення туристичного інтересу до Криму не тільки у період високого сезону, а і всі 365 днів на рік. До речи, ніяка гарна назва бренду такому розвитку не допоможе. Потрібно правильно планувати та послідовно реалізувати заплановане.
Ще одна грань питання розвитку туризму в українському Криму – забезпечення безпеки туристичних подорожей, відпочинку, екскурсій тощо. З якоїсь причини про забезпечення безпеки для туристів в документі, який опублікований на сайті Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, нічого не сказано.
Війна та окупація повністю змінила сприйняття джерела загроз та небезпеки для України. Відповідно найбільш небезпечними для життя та відпочинку стають східний та південний береги Кримського півострова. Тобто ті, що мали найбільший потік туристів. Які гарантії безпеки для формування споживчого вибору напрямів подорожей та відпочинку у майбутньому запропонує влада? Невідомо.
Про інші «заплановані складові проєкту» і поперед всього перефразований давній вислів: «Те, що цікаво Юпітеру, не цікаво бику»:
«Створення інфраструктури для проведення бізнес-форумів, конференцій, навчальних курсів». Що таке бізнес-форум? Вид зібрання ділових кіл для обговорення якихось питань, що турбують або є цікавими для таких ділових кіл. Це можуть бути питання інвестицій, захисту від свавілля та тиску з боку національної влади або влади інших країн, обговорення питань згортання бізнесу на якийсь території, регіону або держави, інші питання.
В залежності від кількості учасників місцем зустрічі може бути номер-люкс у готелі; кімната для нарад в офісі; спеціально обладнане приміщення у готелі, обідній зал у ресторані тощо. Транспортна інфраструктура теж має деякий рівень значення але не такий, щоб під нього відводити цілий пункт у стратегічному документі. Бо головне значення має стійкій інвестиційний інтерес до території або велике бажання організаторів зібрати представників ділових кіл на такій території.
Інвестиції в транспортну інфраструктуру не є інструментом породження цікавості для участі у таких зустрічах. Головне – це ділова активність регіону або території на перспективу; рівень участі місцевого населення в інвестуванні розвитку території проживання; зрозуміла економічна політика влади. Про це, нажаль, в цьому стратегічному документі-мрій знову нічого не має.
«Будівництво найбільшого на Півдні України концертного майданчика». Кількість театрів, кінотеатрів, концертних залів тощо не є показником рівня культури чи стійкого туристичного інтересу до регіону, місцевості, території. Україна в той період коли називалася УРСР вже проходила період прагнення побудувати, створити найбільше, найкраще, найгучніше, найяскравіше тощо. Результат всіх цих потуг – негативний. Потреба у такому будівництві визначатиметься інтенсивністю концертної діяльності у Криму на протязі всього року на перспективу та рівнем попиту на такі концертні пропозиції. Помилка у розрахунках призведе до того, що за володіння титулом «найбільший на Півдні України» доведеться доплачувати українським платникам податків. Що в умовах обмеженості ресурсів при реалізації політики реінтеграції та повоєнного відновлення неприпустимо.
«Формування умов для розвитку культури творчих відпусток (sabbatical)». Це дуже «цікава» пропозиція «запланованої складової проєкту». В першу чергу слід почати з розуміння використаного терміну «sabbatical» концепція якого базується на біблійній практиці, пов’язаній із сільським господарством. Той самий «шабат» за правилами якого (Книга Левит) євреї у землі Ізраїльській повинні робити річну перерву на полях кожні сім років. Сьогодні цей термін означає тривалу відпустку, яка надається раз на кілька років і часто використовується на те, що не є основною роботою. Особливо поширені в американських університетах і використовуються професорами для наукових подорожей в університети інших країн, досліджень не за основним фахом, написання книг і тому подібне.
У контексті формування стратегічного погляду на розвиток туризму у Криму для реалізації цієї «запланованої складової» потрібно мати, що найменше, декілька виконаних умов:
По-перше, вартість «творчої відпустки», культуру якої планується розвивати, повинна збігатися зі споживчими можливостями «творчого відпускника». Згідно з діючими нормами українського законодавства про працю творча відпустка надається працівникам, щоб закінчити дисертацію, написати підручник і у деяких інших випадках передбачених законодавством про працю. Реалії життя такі, що той хто самостійно пише дисертацію або підручник не має фінансових ресурсів, щоб їхати до Криму завершувати працю.
Тоді виникає питання, а яким чином планується реалізація цієї ініціатива? Чомусь одразу виникає очікування внесення до трудового законодавства норми, що «творча відпустка» надається виключно за умови її проведення у Криму із щоденною фіксацією присутності відпочивальника у відділенні міграційної служби. А для вирішення питань фінансування такої «творчої відпустки» з державного бюджету виділяються необхідні ресурси прямо на рахунок власника «Будинку творчості» на Південному березі Криму (наприклад колишнього «Будинку письменників ім. Чехова»), власник якого має правильне та зразкове сприйняття чинної влади. Або ж витрати на таку відпустку оплачують студенти відповідного ЗВО.
По-друге, очікування, що такою «творчою відпусткою» будуть користатися професора із західних університетів повинна базуватися на впевненості у тому, що в деокупованому українському Криму будуть функціонувати ЗВО кількість яких буде пропорційна кількості букв за допомогою яких був описаний цій «запланований намір» у опублікованому стратегічному документі-мрії.
Але дії Міністерства освіти та науки України, зокрема з їх ініціативою щодо руйнування та знищення єдиного релакованого кримського вишу – Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського і ту підтримку (зі слів заступника міністра М. Вінницького), яку міністерство в цих своїх планах знайшло в Представництві Президента України в Автономній Республіці Крим, викликає великі сумніви у можливості реалізації таких намірів організації «творчих відпусток» та розвитку культури їх використання.
Хоча деяка «компенсація» за руйнування Таврійського національного університета у документі пропонується. Це плани по «створенню університету гостинності та туризму». І почати треба з визначення, а що це таке «гостинність», вірніше «індустрія гостинності».
Термін «індустрія гостинності» дуже молодий. На сьогодні сталого визначення цього терміну не існує. Але є низка поглядів на термін і кожний з них має свої недоліки та свої переваги. У свою чергу до визначення терміну «гостинність» сьогодні існує два підходи.
Перший, породжується походження терміну від давньої греко-римської морально-правової концепції гостинності як дане Богом право гостю та даний Богом обов’язок господарю.
Другий породжений тим, що термін «гостинність» походить від старофранцузського «hospice», тобто будинку (притулку) для відпочинку подорожуючих. Тобто, послуга відпочити та поїсти.
Враховуючи комерціалізацію питання «гостинності» підхід з точки зору морально-правової концепції є більш логічним. Термін «індустрія» означає «найбільшу галузь економіки або сукупність споріднених підприємств, що характеризуються єдністю економічного призначення створюваної продукції та іншими спільними ознаками». У випадку з «індустрією гостинності» єдність економічного призначення означає, що вироблене на підприємствах різних галузей призначено для задоволення потреб у процесі створення сприятливого середовища для відпочинку та відновленню під час туристичних подорожей та рекреації місцевого населення.
Тоді «індустрія гостинності» поєднує у собі і «індустрію туризму» і систему рекреації для місцевого населення. А відносно університету, то обіцяний «університет гостинності та туризму» є звичайним класичним, тобто багатопрофільним, університетом. Навіщо тоді руйнувати вже існуючий Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського? Щоб створити такий самий з новою для хайпа назвою? Чи не занадто дорого це обійдеться українським платникам податків?
Існує багато питань, які йдуть у розріз із риторикою про туристичну галузь як драйвер економічного розвитку Кримського півострова. Для того, щоб турист відпочивав не в парадигмі «сонце – море – пляж – вино – чебуреки», а був готовим сприймати, знайомитися, споживати весь багатогранний спектр кримських пропозицій: історія, культура, природа тощо, в нього має бути відповідний споживчий рівень. Тобто платоспроможність. Без виконання цієї однієї з головних умов правильного та очікуваного розвитку туристичної галузі у Криму не варто очікувати.
Після війни, яка вже триває одинадцятий рік, після всіх руйнувань, які вже завдані та ще будуть наші міжнародні партнери прогнозують ще більше падіння споживчих можливостей громадян України. Тобто збільшення бідності. А ще сюди додається проблема розмінування, повоєнна відбудова руйнувань. Про який попит на туристичні послуги йдеться?
Можна трохи пофантазувати. Якщо протягом 10 років після деокупації півострова ми зможемо вийти на показник частки галузі у валовому регіональному продукті Криму рівня 1985 року, ми прославимося на весь світ і зробимо диво. Слід додати, неможливо зробити масово привабливою для іноземних туристів територію такої держави як Україна, якщо значна частина населення цієї держави не користується запропонованими послугами. Ми говоримо про туризм. Таке ще можливе якщо населення держави кілька мільйонів осіб і це екзотичний острів у південних морях в районі тропіків.
Ще один приклад. Коли після закінчення Другої світової війни у Франції вирішили, що туризм є перспективною економічною галуззю, розвиток якої слід стимулювати, раптом виявилося, що французи за період двох світових воєн розучилися посміхатися. А туризм та гостинність без привітної посмішки неможливі. Однією з перших державних програм у Франції була програма повернення вміння посміхатися, і тільки згодом розвиток туризму. Ми впевнені, що у нас таких проблем не буде?
Якщо сформулювати запит на інформацію щось на кшталт «туристичний центр Європи», інтернет відповіді не дасть. Точніше, відповідь буде про географічний центр і це не Крим.
А ще сюди додаємо очікуваний великий рівень руйнувань у Криму після виходу окупантів. Також, період функціонування військово-цивільних адміністрацій, і це буде зовсім не туристичний період.
Як резюме. Розвиток туризму в Криму можна і потрібно розглядати як галузь інвестиційного інтересу в якійсь віддаленій перспективі (8–10 років — це великий успіх) за умови створення належних передумов. Але туристична галузь не є головним інструментом економічної реінтеграції Криму й не зможе нею стати. Водночас як елемент майбутньої регіональної економічної моделі Кримського півострова туристична галузь, система рекреації для мешканців Криму та в цілому майбутня кримська індустрія гостинності має бути врахована як невід’ємний елемент цієї моделі.
Юрій СМЄЛЯНСЬКИЙ
експерт з питань окупованих територій, економічний експерт