Крим без колоністів: що робити з ними після деокупації?

Віцепрем’єр-міністр — міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Олексій Резніков нещодавно збурив суспільство заявивши, що прав росіян, які приїхали в Крим після тимчасової окупації півострова порушувати не будуть.

Нагадаємо, що на запитання журналіста видання Лівий берег: «Що будете робити з півмільйоном російського населення, яке було переселено до Криму для зміни етнічного складу півострова? Що Україна робитиме з цими людьми після деокупацію в рамках національного діалогу?» Резніков відповів:

«Ми точно не збираємося порушувати чиїхось гуманітарних прав. У всіх буде можливість вільно прийняти рішення. Якщо захочуть легально жити на території України, вони можуть отримати статус іноземних громадян, прийняти українське громадянство або жити як особи без громадянства. Або ж ці люди можуть прийняти інше рішення – повернутися на свою історичну батьківщину. Ми не збираємося, на відміну від спадкоємців сталінського режиму, займатися депортацією».

Громадське суспільство відповіло незгодою з цією думкою, адже на їхній погляд, колоністи повинні залишити півострів.

Що думають кримчани-активісти

Залишати після деокупації в Криму громадян РФ – означає зміцнювати проросійські настрої та зміцнювати контроль над цією територією з боку країни-агресора, означає ризикувати й надалі суверенітетом і територіальною цілісністю України. У цьому переконаний представник громадської організації «Кримський центр ділового та культурного співробітництва «Український дім» Андрій Щекун. Саме таку думку він висловив у коментарі Gazeta.ua.

«Олексій Резніков як державний службовець взагалі немає права говорити про право чи можливість переселенцям з Росії залишатися в Криму після деокупації на півострові, бо це вже можна розцінювати як намір порушити чинне українське законодавство. Надання росіянам українського громадянства буде зміцнювати проросійські сепаратистські настрої в регіоні після деокупації. Залишати там громадян РФ – означає зміцнювати проросійські настрої та зміцнювати контроль над цією територією з боку країни-агресора, означає ризикувати й надалі суверенітетом і територіальною цілісністю нашої держави. Неосвіченість в проблематиці питання та намагання “закрити очі” на те, що вже відбулося, – це приклад безвідповідальності у свої діях»,  – каже Щекун.

Також він переконаний, що Україна має наполягати на депортації росіян, що заїжджали в Крим в період окупації:

«Колоністам мають надати термін для виїзду з території Криму та відкрити кримінальні провадження щодо тих, хто залишиться. Депортація колоністів не порушує норм міжнародного права»,  – вважає він.

Андрій Іванець, історик, координатор громадської організації  “Таврійська гуманітарна платформа” також переконаний, що Мінреінтеграції варто ініціювати запровадження кримінальної відповідальності за колонізацію громадянами РФ тимчасово окупованих територій України.

«У законопроекті варто передбачити річний термін на виїзд (з моменту ухвалення закону) для тих громадян держави-окупанта, які всупереч міжнародному праву оселилися у 2014-2021 рр. в Криму чи в ОРДЛО. Коли спливе цей час і до них має застосовуватися кримінальна відповідальність з конфіскацією незаконно придбаного на тимчасово окупованих територіях майна. Повернення півмільйона російських громадян (приблизно стільки наразі є колоністів) на свою батьківщину з Кримського півострова значною мірою вирішить проблему води у тимчасово окупованому Криму. Все просто: колоністи їдуть додому – у кримчан більше води!»,  – написав він на своїй сторінці у фейсбуці.

Росія з часу окупації Кримського півострова системно змінює склад населення півострова. З одного боку вона вживає заходів, щоб відбувся відтік місцевого населення за межі півострова: це і генерація потоку ВПО, і виселення/депортація, і вивезення ув’язнених. З іншого боку Росія створила спеціальні програми, направлені на колонізацію півострову громадянами РФ: туди везе військових, чиновників, лікарів, вчителів. Всі ці роки держава і громадські інституції робили все, щоб зафіксувати і довести це як системну державну політику Російської Федерації, яка має розглядатися як воєнний злочин.

Обурила заява міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Олексія Резнікова і колишнього начальника управління Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, кримчанина Сергія Мокренюка.

«Всі вони пруться в мій Крим зі своїми сім’ями: дружинами, чоловіками, дітьми, песиками і котиками, і тещами, і свекрухами з забайкалля і сибіру. І тут один незатєйлівий чиновник раптом ляпнув, що ніхто їх (тих росіян) виселяти з Криму після його звільнення не стане. На який такій підставі хтось буде визначати майбутнє МОГО Криму? Хто дав такі права? Так от – ні. Будемо виселяти. Всіх, разом з чоловіками, дружинами, дітьми, тещами, свекрухами, песиками і котиками. Всіх за порєбрік. Порушувати їх прав не будемо, виселятимемо виключно на підставі закону. І майнових прав будемо позбавляти на підставі закону. І угоди розривати, і виселяти. Все на підставі закону… Бо це українська земля, а вони окупанти, які сьогодні мають знати, що їх чекає в майбутньому», – написав на своїй сторінці у фейсбуці Мокренюк.

Військовий злочин і міжнародне право

У Міністерстві закордонних справ України наголошують, що 2014 року Росія переселила в тимчасово окупований Крим півмільйона своїх громадян, які витісняють мешканців Криму за межі півострова. Такі дії є військовим злочином.

«Вони (представники російської влади – ред.) витісняють українське населення з Криму. З іншого боку, вони заводять туди російських громадян. Ми маємо різні цифри, але навіть за російською статистикою 100 тисяч з чимось росіян заїхали до Криму, але неофіційна цифра є у п’ять разів вищою. Ми вважаємо, що принаймні пів мільйона російських громадян є вже зараз у Криму, і це, безумовно, є величезною загрозою для національної безпеки (України – ред.)”, – коментує ситуацію перша заступниця міністра закордонних справ України Еміне Джеппар.

За її словами, Росія використовує демографічну чистку як “класичний” інструмент для приховування власних злочинів. Окупанти влаштовують для місцевого населення психологічний терор, проводять свавільні арешти та систематичні обшуки з єдиною метою – налякати людей, забрати в них свободу на спротив та на самовираження.

Директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко переконаний, що після деокупації Криму Україна має визначати, чи застосовувати які-небудь санкції проти російських громадян у кожному конкретному випадку, на підставі наявних свідчень. А також підкреслює, що Росія вчиняє воєнний злочин витісняючи людей, що жили на території півострова до окупації.

«Заміщення населення в тимчасово-окупованому Криму проблема, яка пов’язана і з колонізацією, і з вивезенням засуджених в російські тюрми. Окрім цього росіяни витісняють людей, що жили на території півострова до окупації. Це є воєнний злочин, порушення Женевських конвенцій. Росія їх ратифікувала і є країною-учасницею, тож має розуміти, що вона коїть», – каже директор УГСПЛ.

Павліченко підкреслює, що важливими є питання дотримання норм міжнародного гуманітарного права, норм міжнародного права в галузі прав людини.

«Які наслідки мають бути для РФ та її громадян, що заселяють півострів? На це поки нема однозначної відповіді, бо вона залежить від багатьох чинників. По-перше, від умов деокупації та часу, коли це відбудеться. Я цілком припускаю, що одним з умов повернення Україні контролю над Кримом є збереження статус-кво для людей, що там житимуть в цей момент. Можливо це закріплять у відповідних документах і матимемо обмеження. Це багато факторів, які мають скластися в один, в одне рівняння і тоді отримаємо правильну, чи наближені до правильної відповіді…Це питання дослідження індивідуальної вини, або ролі кожної особи, що брала участь, чи була дотична до процесів, що спричинили окупацію, чи підтримку окупації й належний ефективний механізм можливого притягнення до відповідальності тих, хто чинив важких злочинів. Це існування якісних механізмів для здійснення правосуддя: правоохоронні органи, судові органи. Ще тут має бути невибірковість притягнення до відповідальності та невідворотності притягнення та покарання»,  – коментує Директор Української Гельсінської спілки з прав людини.

Колаборантів не буде?!

Нагадаємо, що у січні Міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Олексій Резніков повідомив, що в проєкті закону про державну політику перехідного періоду відмовилися від використання слова «колаборант». Раніше Міністерство з питань реінтеграції інформувало про завершення розробки проєкту закону про державну політику перехідного періоду.

«Ми для себе прийняли рішення відмовитися від слова «колаборант». Я сам спочатку використовував його в своїх публічних інтерв’ю і навіть говорив, що ми повинні прийняти законодавство про колаборантів. Але коли ми почали вивчати міжнародний досвід, в тому числі історичний, то ми побачили, що колаборація має дуже спірне значення і носить негативну конотацію в ставленні до всіх, і під колаборацію можуть потрапити з великою ймовірністю нормальні люди, заручники».

Резніков зазначив, що в більшості люди на окупованій території – заручники, тому в законопроєкті пропонують ввести градацію співпраці з окупаційними режимами. Також законопроєктом пропонується визначення термінології, яка повинна бути єдиною для всього законодавства. Це – окупаційні сили і окупаційні служби РФ, політико-дипломатичні та санкційні заходи, територіальні громади на лінії розмежування, тимчасова окупація, деокупація, деокупувати території, реінтеграція деокупованих територій, міцний мир, території пріоритетного розвитку.

Чи приведе таке пом’якшення державної політики до пришвидшення процесу деокупації та реінтеграції тимчасово окупованого Криму? Тим паче, що раніше громадські об’єднання та інституції висловлювали думку про те, що закон про колабораціонізм та люстрацію є обов’язковим. Наприклад, Український незалежний Центр політичних досліджень вбачає за доцільне розробку низки законів, зокрема «Про колабораціонізм та очищення влади (люстрацію) в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь»; «Про забезпечення реалізації права власності на тимчасово окупованих територіях України» та ін.

Також, з огляду на процеси «націоналізації» українських державних підприємств та об’єктів приватної власності потрібна всебічна політика сприяння для супроводу судових справ проти РФ у арбітражах adhoc, Європейському суді з прав людини. Актуальним завданням є продовження економічної політики торговельної блокади Криму, скасування ВЕЗ у Криму, опрацювання порядку перетину адміністративної межі з тимчасово окупованим кримським півостровом з урахуванням зауважень правозахисних організацій (перелік товарів та ін.). І, звісно, повинна буде якнайшвидше опрацьована стратегія деокупації та реінтеграції в Україну тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь.

Огляд думок зібрала Ольга ГЕРАСИМЧУК