Небесна Сотня: Сергій Кемський і Павло Мазуренко – кримчани, які стали на захист свободи

Цьогоріч українці вдесяте вшановують пам’ять загиблих під час Революції Гідності. Серед тих, хто віддав своє життя заради кращого майбутнього вільної України двоє кримчан  – Сергій Кемський та Павло Мазуренко.

Сергія Кемський був вбитий снайпером 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській пострілом у шию.

Народився Сергій 15 листопада 1981 року в Керчі, де закінчив школу №1. Потім вступив до Львівського національного університету за спеціальністю «політологія», де здобув ступінь магістра політології. Працював у Києві в Інституту політичних та економічних ризиків і перспектив, писав статті для «Української  правди»,  газети  «День»  та  інших видань, перекладав з англійської, вів  декілька  інтернет – проектів,  складав вірші. Любив займатися спортом, дуже багато читав. Виступав за пряму демократію, подолання міліцейського свавілля, за контроль над політиками та боротьбу з корупцією. Був прихильником ненасильницького спротиву.

Останні роки він жив у місті Коростень Житомирської області. Похований у селищі міського типу Яблунець Ємільчинського району Житомирської області, звідки родом батьки.

Вже кілька років поспіль в України проводиться Всеукраїнський конкурс студентських наукових робіт на тему Революції Гідності імені Сергія Кемського. Кожного року початок прийому робіт на конкурс оголошується його організаторами 15 листопада, в день народження  Сергія.

«Це людина (Сергій Кемський – ред.), яка не просто віддала своє життя за незалежність України і наші громадянські права. Він завжди у своїй діяльності пропагував ті цінності, за які довелось загинути. В Майдані він бачив прообраз того, за що боролось тоді прогресивне суспільство і дуже вирів в його силу. У своїй відомій статті на «Українській правді» Сергій декларує, що треба вийти не просто проти свавілля, а за ради кращого майбутнього країни», – заявила під час оголошення конкурсу заступниця генерального директора Національного музею Революції Гідності Ольга Сало.

Учасник Революції Гідності Павло Мазуренко 18 грудня 2013 року був жорстоко побитий. Від отриманих травм помер 22 грудня того ж року.

Павло встиг розповісти дружині, що його по дорозі додому (по вул. Гната Юри на Борщагівці біля торговельного центру «Квадрат») перестріли люди в чорній формі в бронежилетах і шоломах, попросили документи. Павло дав ксерокопію паспорту з кримською пропискою, бо іншої й не мав. Особи в міліцейській формі вирішили, що він з Майдану і за це по звірячому побили, кинули лежачого на землі та швидко зникли. Павло зміг самостійно дістатися додому, але від виклику швидкої відмовився.

Після його смерті, Міністерство внутрішніх справ заперечило причетність міліції до звірячого побиття, а лікарі під тиском заявляли ЗМІ про те, що причина смерті — пневмонія і не пов’язували її з побиттям.

Павло Мазуренко народився 2 грудня 1971 року в місті Любарі Житомирської області. З дитинства мешкав у селі Сизівці Сакського району Кримської області. У 1989–1995 рр. навчався на радіотехнічному факультеті Київського політехнічного інституту. По завершенні навчання оселився в Києві, де працював інженером-програмістом, займався web-дизайном.

У нього залишилися дружина та син. Похований у місті Вишневому Київської області.

21 листопада 2014 року Сергію Кемському та Павлу Мазуренко  присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) — «За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності».