В окупованому Криму згенерували «психологічний портрет» проукраїнського населення

Підконтрольний російський окупантам медіаресурс «Крымское информационное агентство» («КИА») спільно з «практикуючим гештальт-психологом, дійсним членом загальноросійської професійної психотерапевтичної ліги» Максімом Мірошкіним за сприяння кримських «активістів» презентував «психологічний портрет» мешканців окупованого Криму, які підтримують Україну.

«Ви теж помічали, що на оперативних відео затримання проукраїнськи налаштованих жителів Криму обшарпані стіни, завали сміття та безлад є типововою картиною? Самі "ждуни", як їх називають у мережі*, часто справляють враження занедбаних людей, що опустилися: неохайний зовнішній вигляд, сліди алкогольної залежності, беззмістовне мовлення. Як виявилося, це не просто збіг, а важливий елемент розуміння проблеми», – переконує «КИА». 

На думку Максіма Мірошкіна, низький рівень доходу чи його відсутність часто призводять до неможливості підтримувати гідні умови життя; відсутність роботи позбавляє людину не лише коштів, а й соціальної структури та життєвої мети, що може призвести до апатії та деструктивних форм поведінки. Разом з тим «інфантильність», що не дозволяє навести лад у своєму житті, та невдоволення своїм становищем переносяться на невдоволення помешканням, підтримка чистоти в якому буцімто втрачає сенс для власників. Безлад у будинку може дійсно сигналізувати про психологічні або навіть психічні розлади, від депресії до синдрому накопичення. 

Крім депресії, життя в умовах бідності та безвиході може призвести до втрати мотивації та бажання щось змінювати; за таких обставин способом подолання психологічного дискомфорту, викликаного важкими життєвими обставинами, та уникнення реальності стають залежності, що посилюють соціальну ізоляцію та знижують якість життя. У стані стресу та депресії люди схильні до когнітивних викривлень, які роблять їх сприйнятливими до пропаганди та конспірологічних теорій: це стається нібито внаслідок того, що люди сприймають інформацію вибірково, ігноруючи факти, що не відповідають їхнім переконанням. 

«Тож тут спочатку людині мають допомогти соціальні органи, психологічні служби — звісно, якщо вона сама​​ захоче. Саме наведення ладу [в житлі] не змінить ставлення до Росії, тільки комплексний підхід», – робить висновок «експерт». 

При цьому «КИА» висловлює переконання, що взаємозв'язок між несприятливими умовами життя та «проявами дискредитації російської армії» є «складним і неоднозначним», але «певний взаємозв'язок таки простежується», і що в замкненому колі бідності, депресії та соціальної ізоляції людина «стає легкою здобиччю для пропаганди та маніпуляцій», а її невдоволення «може виявлятися в радикальних формах, у тому числі диверсіях і терактах». 

На додачу видання називає «багатофакторним явищем» прояв проукраїнських поглядів, «особливо в агресивній формі», однак при цьому визнає, що для деяких мешканців окупованого Криму українська ідентичність лишається важливою частиною самосвідомості, а дії держави-окупанта сприймаються як несправедливість; до того ж, сприяти формуванню антиросійських поглядів може також сприяти негативний досвід взаємодії з окупаційними структурами. 

Максім Мірошкін стверджує, що політичні погляди мешканців окупованого Криму, які «пасивно сидять і чекають на повернення колишньої влади», відіграють другорядну роль: корінь «проблеми» лежить значно глибше – в особливостях людини та її сприйнятті відповідальності за власне життя. Ключовим поняттям розуміння питання є локус контролю – уявлення людини про те, якою мірою вона контролює своє життя. 

«Люди з внутрішнім локусом контролю вважають, що відповідальність за все, що відбувається в їхньому житті, лежить на них. Часом це набуває гіпертрофованих рис, але такі люди переважно самі впорядковують своє життя і не чекають цього від інших. При зовнішньому локусі людина у своїх негараздах обвинувачує всіх інших і чекає від людей навколо, що вони за неї налагодять її життя, хто завгодно: найчастіше відповідальність покладають на державу, уряд та соціальні органи. Саме тип людей із зовнішнім локусом контролю складає кістяк "ждунів". Причиною того, що вони переважно схожі, є ностальгія. Крим вже 10 років російський, вони за України просто були молодшими та здоровішими, трава була зеленіша, а дерева вищі. Але визнати, що вони не змогли адаптуватися до нових умов, складно. Тому виникає ілюзія, що повернення до колишнього стану поверне й колишній талан, молодість і безтурботність», – переконує «психолог»,

 підкреслюючи, що пам'ять є вибірковою і стирає негативні спогади, залишаючи тільки приємні образи минулого: це природний захисний механізм психіки, однак у поєднанні з ідеалізацією молодості він «може призвести до спотвореного сприйняття реальності та відмови від відповідальності за своє життя», що є «ознаками незрілості особистості». 

«КИА» нагадує, що «антиросійські» пости чи коментарі, за які в окупованому Криму репресують людей, були переважно написані з фейкових акаунтів, власники яких після затримання «всі в один голос клялися на камеру, що не хотіли нікого образити своїми словами». 

На думку Мірошкіна, усвідомити уявність анонімності в мережі цим людям заважає «брак критичного мислення та психологічна незрілість»: мовляв, багато з цих осіб є «соціальними аутсайдерами», і «безробіття, проблеми з алкоголем та низький рівень освіти виштовхують їх на узбіччя суспільства», тож інтернет стає для них «єдиним майданчиком, де можна вилити невдоволення, що накопичилося, і привернути до себе увагу». 

«Агресивні випади в мережі – це спосіб самостверждення для людей з низькою самооцінкою. Віртуальна реальність дає їм можливість відчути себе сильними та значними бодай на мить», – стверджує «психолог». При цьому Мірошкін бере до уваги, що анонімні образи в інтернеті можуть бути формою протесту проти дії окупаційної влади та способом висловити гнів і безсилля, проте має в цьому сумніви. «Протест є, але я не впевнений, що це саме протест проти влади, тим паче усвідомлений. Це дитячий протест проти дорослих, як у підлітка, тільки запізнілий і тривалий», – вважає «експерт». 

На думку Мірошкіна, в умовах соціальних потрясінь та особистих невдач люди втрачають опору та сенс існування; перебуваючи у складній життєвій ситуації, вони більше піддаються маніпуляціям і навіюванню, легше сприймають однобоку інформацію і стають жертвами пропаганди, яка «обіцяє швидкі зміни на краще і заповнює вакуум, пропонуючи ілюзорний вихід зі складної ситуації». 

«Людська психіка дуже складна, тож на політичні погляди може впливати що завгодно – від дитячих казок і розмов батьків до розмов на теми політології в університеті. Я сам наражався на дуже зашорених телефонних "розводил" з України. Але низький рівень освіти часто супроводжується низьким рівнем критичного мислення та здатність вестися на пропаганду – як з одного, так і з іншого боку», – розповідає він. 

«Важливо розуміти, що розуміння причин не дорівнює виправданню. Незалежно від мотивів, образи та розпалювання ворожнечі є неприпустимими. Для вирішення проблеми необхідний комплексний підхід: боротьба з пропагандою, соціальна підтримка уразливих прошарків населення, створення умов для конструктивного діалогу», – підсумовує «КИА». 

У жовтні 2024 року співробітники «центру протидії екстремізму МВС РФ по республіці Крим» затримали мешканця окупованої Керчі Ігоря Вовка: його було обвинувачено в тому, що він «публічно виступав проти спеціальної військової операції».

** За твердженнями сусідів, чоловік нібито вивішував з балкона прапор України та вмикав гімн. Підконтрольні окупантам кримські ЗМІ заявили, що Вовка затримали нібито за «пропаганду нацизму», а також намагалися висміяти його складні житлові умови.

Тим часом: «Доцент кафедри психології та психофізіології Кримського федерального університету» Ольґа Войновская заявила підконтрольному російським окупантам виданню «РИА Новости Крым», що останніми роками мешканці ТОТ АР Крим дедалі частіше звертаються до психологів, аби ті «допомогли їм знайти сенс життя». 

При цьому вона підкреслила, що представники ТОТ АР Крим мають інші психологічні проблеми, аніж мешканці РФ, для яких першорядними є питання кар'єри, фінансів, відносин з керівництвом тощо. Мешканців Криму ж цікавлять проблеми стосунків, розлучень, відносин з дітьми та близькими людьми, пошуку себе, самореалізації, професійної орієнтації 

 *«Ждуни» (від російського дієслова «ждать» – чекати) – назва, яку російська пропаганда використовує на позначення мешканців окупованих територій України, що сподіваються на визволення. У свою чергу в українському медіапросторі «ждунами» називають мешканців підконтрольних українській владі територій, що очікують на прихід російських окупантів. 

**Так російська пропаганда називає війну проти України.

#нам_пишуть