Матір загиблого бойового медика ЗСУ з Криму судитимуть в Україні за державну зраду

Прокуратура АР Крим та м. Севастополь скерувала до суду обвинувальний акт стосовно «секретаря Джанкойської міської регіональної громадської організації «Русская общіна Крима». Дії громадянки України, яка під час активної фази окупації Кримського півострова зайняла зазначену «посаду», було кваліфіковано як державну зраду (ч. 1 ст. 111 КК України) та публічні заклики до вчинення дій з метою зміни меж території та державного кордону України (ч. 1 ст. 110 КК України), зазначили у відомстві.

Слідством встановлено, що зазначена особа активно здійснювала роботу з пропаганди проведення «референдуму про статус Криму», а також під час виступу на мітингу в Сімферополі наголошувала на «спільному історичному і культурному зв’язку Криму з росією» закликала до відокремлення регіону від України. Згідно з висновком судово-лінгвістичної експертизи, ця промова містила публічні заклики до зміни меж території України.

Повідомляється, що спеціальне досудове розслідування здійснювалося слідчим управлінням головного управління Національної поліції України в АР Крим та м. Севастополь. Обвинуваченій загрожує до 15 років ув'язнення.

Разом з тим у прокуратурі АР Крим та м. Севастополь наголосили, що особа, відповідно до ст. 62 Конституції України, вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

У повідомленні прокуратури АР Крим та м. Севастополь ім'я та прізвище обвинуваченої не були названі. Разом з тим у медіа «Крим.Реалії» з посиланням на «джерело, не уповноважене розмовляти з медіа, і яке побажало залишитися анонімним», зазначили, що йдеться про Галину Коберник.

Згідно з даними на ресурсі «Миротворець», Галина Арсентіївна Коберник народилася 22 вересня 1948 року в місті Усть-Прістань Алтайського краю (рф). Брала активну участь у подіях російської окупації Криму у 2014 році, за що 21 квітня 2015 року була нагороджена медаллю «За захист республіки Крим» («За повернення Криму»), яку їй під час урочистої церемонії вручив «голова державної ради республіки Крим» Владімір Константінов. 

За даними активістів руху «Євромайдан-Крим», Галина Коберник є педагогом-філологом з багаторічним стажем, і ще задовго до російської окупації Криму вона плекала серед своїх учнів проросійські наративи. Взявши участь у формуванні міської організації сепаратистської «Русской общіни Крима» у Джанкої на початку 1998 року, до якої увійшли переважно викладачі російської мови та літератури, Коберник залучала дітей до заходів та свят проросійської орієнтації (у т. ч. святкування анексії Криму російською імперією у XVIII столітті як «дня возз'єднання Криму з росією»), відряджала учнів на пропагандистський фестиваль «Великое русское слово», сприяла їхнім поїздкам до рф та вступу до російських вишів тощо.

Наприкінці лютого – на початку березня 2014 року члени Джанкойської міської організації «Русской общіни Крима», очолюваної Галиною Коберник, були залучені до матеріального та фінансового забезпечення російських та місцевих «ополченців», які вирушили на Чонгар «захищати Крим від України», а також піднімали прапор держави-окупанта над будівлею міської адміністрації Джанкоя.

Як стало відомо «Голосу Криму», після повномасштабного вторгнення рф до України, в листопаді 2022 року, Галина Коберник разом з іншими учасницями джанкойського клубу вишивальниць «Фантазія» взяла участь у V «республіканській бієннале східнослов'янської народної вишивки» «Візерунок на полотні» імені майстрині української вишивки, Героя України Віри Роїк; на цьому заході колаборантка посіла перше місце у номінації «За творчу фантазію та винахідливість». 

Разом з тим відомо, що один з синів Галини Коберник, Олександр Коберник, у мирному житті – педагог і священнослужитель, після російського повномасштабного вторгнення став до лав ЗСУ в якості бойового медика. 20 жовтня 2022 року він загинув унаслідок танкового обстрілу з боку російських терористів поблизу міста Торського Краматорського району Донецької області, прикривши собою пораненого побратима. 

За даними ресурсу «Кримські українці», Олександр Петрович Коберник народився 2 червня 1970 року в селі Старий Почаїв Кременецького району Тернопільської області в родині військовослужбовця. У 1977–1984 рр. навчався у середній школі в місті Почаєві. З 1984 року мешкав з родиною у Джанкої. Скінчив відділення духових інструментів Кримського училища культури, згодом – магістерську програму Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету.

У 1988–1990 рр. проходив строкову військову службу в совєтськії армії. Після демобілізації вступив на відділення української філології Сімферопольського державного університету (згодом Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського), де зустрів свою майбутню дружину Олену. У 1992 році пара побралася, згодом оселилася у Джанкої, де Олександр Коберник працював вчителем української мови та літератури у школі №3. Наступного року він, з огляду на свою успадковану від батька проукраїнську позицію, розірвав стосунки з матір'ю та братами Олегом і Петром, які дотепер є активістами джанкойського осередку «Русской общины Крыма». Після цього подружжя Коберників переїхало до Нововолинська, де мешкали родичі Олександра і де він надалі працював вчителем української мови та літератури, а також очолював музичний гурток у міському центрі дитячої та юнацької творчості.

У 2000 році Олександр Коберник став пастором у Західній Конференції Церкви адвентистів сьомого дня (АСД), до якої, за деякими даними, долучився ще під час проживання в Криму, де був дияконом та вчителем суботньої школи. З 2001 року він служив у різних населених пунктах Волинської області. З 2007 року мешкав з родиною у Львові, де служив пастором третьої громади Церкви АСД, був засновником і першим директором приватної християнської школи (згодом НВК) «Живе Слово», пізніше працював вчителем початкових класів у ліцеї «Просвіта» у Львові. У 2016 році став директором християнської школи «Щасливе місто» у місті Тячеві Закарпатської області, якою до того опікувався кілька років. Впродовж усього служіння займався з підлітками, організував духовий оркестр.

У 2017 році Олександр Коберник скінчив Уманський державний педагогічний університет за спеціальністю «Початкова освіта та практична психологія». З часом здобув медичну освіту за спеціальністю «Медбрат-масажист». У 2020–2022 рр. заочно опановував фах реабілітолога в Тернопільському національному медичному університеті ім. І. Я. Горбачевського за освітньо-науковою програмою «Громадське здоров'я».

28 лютого 2022 року, за кілька днів після повномасштабного вторгнення рф до України, Олександр Коберник добровільно мобілізувався до ЗСУ. З огляду на глибокі релігійні переконання, він не міг брати до рук зброю, тому обрав шлях бойового медика, знайшовши застосування своїй освіті за цим напрямком. У званні головного сержанта друг Док перебував у зоні бойових дій на посаді старшого бойового медика 1-ї роти 215-го батальйону 125-ї ОБрТрРО ЗСУ.

Олександр Коберник залишив дружину, двох синів і доньку. Похований у Львові на Личаківському кладовищі. 24 січня 2023 року за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня посмертно.

Одним з багатьох учнів Олександра Коберника на заняттях з тактичної медицини став боєць 125-ї ОБрТрО ЗСУ, поет і письменник Артур Дронь: у книзі «Гемінґвей нічого не знає» він неодноразово згадав свого вчителя і бойового побратима Дока.