14.03.2025, 09:34

Кримські колаборанти розповіли про «досвід боротьби з насильницькою українізацією» з совєтських часів

Поділитись

Російське видання «Московский комсомолец в Крыму» обговорило з кримськими колаборантами особливості «місцевого досвіду протистояння кольоровій революції».

За словами «доцента кафедри соціально-економічної географії ім. Н. Баґрова Кримського федерального університету» Сєрґєя Кісєльова, що позиціонує себе також як «політолога» і нещодавно закликав до «систематичного перемелювання свідомості» мешканців окупованих територій України, Крим буцімто був «головним центром спротиву майданним технологіям», у якому було «напрацьовано рецепти боротьби з помаранчевою, а потім і коричневою заразою».

«Політолог» заявив, що накопичення «досвіду боротьби з насильницькою українізацією» в Криму почалося буцімто ще на совєтському етапі, коли півострів перебував у складі Української ССР.

«Все почалося в жовтні 1989 року, коли в Українській ССР було прийнято закон про українську мову. Тоді в Криму почався перший організований спротив. І маса спільнот, які сьогодні з різних причин ніхто не хоче згадувати, стали боротися за свої права, за свою національну мову, свою версію національної історії, національної культури. Нам у цьому відмовляли 20 років. Але, долаючи крок за кроком цей спротив, ми досягли такого стану кримського суспільства, яке повело себе так, як не повела жодна інша територія України», – висловився Кісєльов.

При цьому він повторив свої тези про те, що Україна «не може існувати, не будучи анти-Росією, бо якщо Україна припиняє бути анти-Росією, вона стає Росією».

Також видання навело спогади «очільниці громадського руху "Кримські феї"» Татьяни Савіцкої про мітинг 26 лютого 2014 року біля стін Верховної Ради АР Крим.

«Я стільки злості на свою адресу не бачила ніколи. Це були не кримчани, а люди з Західної України, радикальні мусульмани. Вони не розмовляли ані російською, ані українською. Вони розуміли одне: цю сторону, тобто нас, треба вбивати. І 27 лютого [2014 року] мені зателефонували і сказали, що підняли наш прапор. Ми не розуміли, що відбувається. Ніхто з нас не збирався тікати з Криму. Ми розуміли, що нам треба захищатися, і були готові брати зброю до рук. Ми тоді згуртувалися довкола "казачєства", довкола теперішнього нашого "голови республіки" (Сєрґєя Аксьонова – ред). В нас були лідери. Хоча страшно було», – висловилася вона.