Крим на сьогоднішній день один із потужних центрів спротиву на окупованих територіях, - речник «Жовтої стрічки» Ярослав Божко

Рух опору в Криму за десять років окупації виявився достатньо стійким та здатним адаптовуватися до обставин. На цьому наголосив  речник українського руху спротиву «Жовта стрічка» Ярослав Божко під час публічної дискусія на тему “10 років: Кримський спротив за завісою мовчання” за участі свідків початку окупації Криму 2014 року.

«На попередньому етапі (від початку окупації – ред.) рух опору в Криму існував  більше в опозиційному, журналістському та громадянському спротиві. Але ось ця опозиційність, можливість існувати в цій рамці, вона теж досить обмежена, якщо абсолютно усі, навіть фасадні форми демократії знищуються, то будь-які відкриті дії стають тоді неможливими. І на щастя кримський рух опору зміг адаптуватися вже до нових обставин», – зазначив Ярослав Божко.

Він також зазначив, що в Криму на сьогоднішній день один із потужних центрів спротиву на окупованих територіях України. Цей спротив  є досить строкатий та різний і це не лише  «Жовта стрічка», «Атеш» та інші відомі рухи. Спротив окупації здійснюють і абсолютно локальні та стихійні групи. І це не дивлячись на те, що на півострові наразі впроваджений досить сильний контррозвідувальний режим.

«Вважається так експертами, що найсильніший контррозвідувальний режим, тобто найбільша кількість співробітників на душу населення, різноманітні різні жорсткі заходи найбільше в Росії – це в Москва та Санкт-Петербург і окупованому РФ Криму. Тому в цьому сенсі рух (опору – ред.) уже ближчий якоюсь мірою до такого абсолютно підпільного і дисидентського становища», –  зауважив речник «Жовтої стрічки».

Під час свого виступу він також наголосив на важливості існування рухів опору та здійсненні спротиву в окупації. Адже спротив може утримати людей на окупованих територіях від апатії та впадання в зневіру, яка веде до зживання з російським тлом.

«Насправді головна причина колаборанства, звісно, що якоюсь мірою проросійські погляди, але значно частіше головна причина колобаранства – це страх, що людина залишається одна і треба адаптовуватися до якихось нових реалій, і якось виживати. Нам треба в цих умовах постійно підтримувати  середовище, яке буде показувати, що людина не одна і ще купа людей зберігають свої проукраїнські погляди, що не треба колаборувати з цією владою, що не треба зживатися з двоголовим орлом… Утримати людей від падіння в цю прірву, де вони відчувають, що вони одні, а проти них працює державна машина, і жодного українці поряд не має, бо всі русифікувалися, ось це найважливіше», – наголосив Ярослав Божко.

Читайте також: «Ми не думали, що у 21 столітті ситуація може дійти до російського фашизму», – Микола Семена

«Ми мали показувати, що насправді відбувається, адже мала бути інша картинка, ніж та, яку продукували російські медіа», – Валентина Самар