Кримська область у складі України: як це було?

70 років тому розпочався процес передачі Кримської області  до складу України, який тривав декілька місяців.

19 лютого 1954 року був прийнятий Указ Президії Верховної Ради СРСР про передачу Кримської області Україні. Відкрив засідання Президії Верховної Ради СРСР Климент Ворошилов і виніс на обговорення одне питання – передачу Кримської області. Офіційна причина – «спільність економіки і територіальна близькість».

У квітні 1954-го Верховна Рада узаконила цей указ і постановила внести відповідні зміни до Конституції СРСР. У червні ці зміни внесли до республіканських конституцій. Так юридично завершився процес передачі Криму.

Розмови про “подарунок” Криму Україні, як результату якогось особливого ставлення до неї Микити Хрущова, є одним із численних міфів “собирателей “исконно русских” земель. Ці “собиратели” вперто замовчують факти, що перепідпорядкування Кримської області відбулося за ініціативи Верховної Ради Російської Федерації, після розгляду клопотання Верховною Радою УРСР, юридичної експертизи та колегіальних рішень Президії ЦК КПРС і спеціальної сесії Верховної Ради СРСР. Стенограми обговорень та виступів на сесії головного законодавчого органу країни не зафіксували ані інших думок, ані заперечень депутатів – представників усіх союзних республік. Указ приймався, а Постанова Верховної Ради СРСР затверджувалися одноголосно.

З чого все починалося

У вересні 1953 року на пленумі ЦК КПРС, присвяченому проблемам сільського господарства, окремо розглядали питання про катастрофічний стан кримської економіки.

Майже через десять повоєнних років Крим усе ще лежав у руїнах. Провідні галузі кримської економіки були у глибокому занепаді. До проблем півострова додалася й масова депортація кримських татар у 1944 році. Замінити їх спробували переселенцями із російської глибинки. Але користі від нових колонізаторів виявилося небагато: вони не звикли до кримського клімату, не знали місцевих особливостей землеробства в горах і степу.

На початку 1954 року для партійного керівництва склали довідку «Про стан сільського господарства Кримської області» під грифом «Таємно». Там йшлося про скорочення площі посівів на півострові: з 30 колгоспів тільки три змогли хоч якось засіяти поля і зібрати врожай. Руйнування житлового фонду становило майже 50 відсотків.

У січні того ж року в Москві збирається засідання Президії ЦК КПРС під головуванням глави Радміну Георгія Маленкова. Саме тут ухвалюють остаточне рішення про те, щоб передати Крим до складу УРСР. Секретним протоколом затвердили проєкт указу, за який швидко та одноголосно проголосувала 19 лютого 1954 року Президія Верховної Ради СРСР.

Наслідки

Історики пишуть, що у повоєнний час для радянського керівництва перекроювати кордони союзних республік було звичайною адміністративною справою. Адже все це робилося в рамках однієї держави з централізованим управлінням у Кремлі. І мало хто замислювався, що СРСР коли-небудь розвалиться, а через ці рішення почнуться політичні суперечки й військові конфлікти.

Тому передача Криму під адміністративне управління УРСР, тісно повʼязаної з півостровом економічно та інфраструктурно, виглядала цілком логічною. Тим більше, що і до передачі головна допомога на півострів йшла саме з України.

З передачею Криму вдалося розв’язати головну проблему півострова – брак води. Будівництво Північнокримського каналу від Дніпра пішло швидше. За кілька років уряд УРСР вирішив побудувати тролейбусну трасу Сімферополь – Алушта – Ялта. До 1960-х років у Криму відбудували житло, дороги, лікарні, школи, порти, готелі, театри, автовокзали, пансіонати. Півострів перетворився на «всесоюзну здравницю».

Як рішення про передачу Кримської області Україні було сприйнято населенням півострова? Якою тоді була ситуація на півострові? Читайте на сайті «Голос Криму. Культура» у матеріалі Петра Вольвача «Передача Криму Україні: за лаштунками». 

Також читайте по темі: «Крим: Шлях до України».