Греко-католики в Криму існують у режимі «мовчазного напівпідпілля»

Греко-католиків в окупованому Криму, якими опікуються лише двоє священників, залишається дедалі менше, а контакти з ними практично неможливі через загрозу переслідувань. Про це в інтерв’ю оглядачеві Релігійно-інформаційної служби України Олексію Гордєєву розповів о. Богдан Костецький, який служив у Криму з 2005 року до кінця 2021 року, після російської окупації Криму будучи представником адміністратора Кримського екзархату УГКЦ.

В середині 2015 року російська окупаційна влада змусила представників екзархату подати документи на «реєстрацію» парафій за законодавством держави-окупанта, викресливши згадку про структурну належність: зокрема, довелося уникати слів «українська» та «греко-католицька» і зареєструвати громади як місцеві релігійні організації Католицької церкви візантійського обряду, що нібито формально не мають зв’язку з УГКЦ.

За словами о. Богдана Костецького, відсутність «реєстрації» унеможливлювала навіть оплату комунальних послуг, оскільки не вдавалося відкрити рахунки в російських банках. При цьому певний час не було перешкод у проведенні богослужінь через показну «поблажливість» окупантів. Також о. Богдан повідомив, що благословення на «нову реєстрацію» громадам УГКЦ та РКЦ в Криму було надано Апостольською Столицею, яку довелося вказувати як вищу інстанцію: саме цей крок не дозволив кримським греко-католицьким парафіям не зникнути взагалі. Громади подавали до російського Міністерства юстиції документи про кількість вірних, які постійно проживають у місцях реєстрації парафій, та виклад основ віровчення.

За словами о. Богдана Костецького, кількість греко-католиків у Криму як після окупації, так і після повномасштабного вторгнення РФ до України постійно скорочується. Так, наприклад, у Севастополі за 2014–2017 рр. кількість парафіян зменшилася з 80 до 40 осіб. Багато людей відмовляються брати участь у храмових богослужіннях через загрози різного характеру.

Нині греко-католиків у Криму лишилася дещиця: на кожній парафії богослужіння стабільно відвідують від 20 до 50 осіб, переважно похилого віку; стільки ж приходить на свята. Багато людей остерігаються відверто визнавати свою належність до греко-католицької церкви через можливі проблеми на роботі або в суспільстві. Хоч греко-католики в окупованому Криму через свою малу кількість не відчувають надто сильного публічного тиску і «не привертають до себе особливої уваги», однак періодично їх можуть називати «агентами Ватикану» та намовляти до зречення церкви. Спілкування між парафіянами відбувається у приватному режимі через страх недовіри.

Наразі греко-католиками в Криму опікуються лише двоє священиків – о. Макарій Ленів (ЧСВВ), якого Святий Престол призначив у 2019 році Апостольським адміністратором для католиків візантійського обряду, та ще один священник зі згромадження редемптористів, чиє імя не було назване.

О. Богдан Костецький відзначає, що наразі для будівництва нових греко-католицьких храмів у Криму немає ані можливості, ані потреби, в тому числі через відсутність кількісного зростання спільнот. Зокрема, в Євпаторії та Севастополі є майже готові до експлуатаці храмові споруди, зведені ще до російської окупації Криму, однак їхній запуск потребує чимало коштів, яких кільком десяткам парафіян просто нема де взяти. До того ж, за російськими законами кожна храмова споруда повинна мати «антитерористичний паспорт», а також відеокамери, які під час богослужіння мусять бути увімкнені для контролю змісту проповідей.

У Євпаторії та Ялті богослужіння для греко-католиків відбуваються у римо-католицьких храмах. У 2016 році громаду в Євпаторії позбавили тимчасової каплиці, приміщення для якої орендувалося у центральній курортній бібліотеці роками: з невідомих причин власники відмовилися продовжувати угоду оренди. На греко-католицькі парафії не раз накладалися штрафи – за похибки у зазначенні назви на храмових вивісках, служіння священників з материкової території України без «дозволу на працю» (з їхньою подальшою депортацією та забороною в’їзду) тощо.

Разом з тим о. Богдан Костецький відзначив, що римо-католицькі парафії в Криму мають велику проблему зі в’їздом священників, особливо громадян Польщі, які для праці на окупованій території мусять також отримувати офіційний дозвіл від української влади. Також він повідомив, що стосунки між греко- і римо-католиками на півострові «добрі, теплі і кращі, ніж на материковій Україні», з огляду на те, що обидві конфесії жили дружньо ще до окупації, однак наразі міжконфесійні контакти переважно є приватними

«Навіть після того, як Крим опинився під Росією, католицькі медіа ще висвітлювали життя християн півострова. Після початку Великої війни все припинилося, настало мовчазне напівпідпілля. Все звелося до богослужіння раз на тиждень – тихенького, щоб не привертати зайвої уваги. Усі знають вислів Блаженнішого Святослава, який наприкінці червня 2024 сказав, що окуповані території фактично позбавлені служіння греко- чи римо-католицьких священників. Гадаю, що так десь воно і є. А, якщо і є, то працюють дуже тихо та обережно», – підсумував о. Богдан Костецький.