«Ми не думали, що у 21 столітті ситуація може дійти до російського фашизму», – Микола Семена

Микола Семена, кримський журналіст та колишній політв’язень Кремля під час публічної дискусії на тему «10 років: Кримський спротив за завісою мовчання» зізнався, що у 2014 році переважна більшість громадян була романтиками. «На вулиці стояло 21 століття, всюди панувала демократія, свободи слова. І ми думали, не зважаючи на захоплення півострова, що так і буде продовжуватися певний час, допоки Україна не викине окупантів за Керченську протоку», – каже Семена.

Пан Микола згадує своє сум’яття, коли під час обговорення цієї ситуації його колега сказав, що війна й анексія це надовго. «І тоді я зрозумів, що він був ближчий до істини, ніж усі ми, які керувалися романтичними устремліннями», – згадує журналіст. – Ми думали, що як боролися з  українською бюрократією, так і поборемося з російською. Ми просто не думали, що у 21 столітті ситуація може зайти до російського фашизму».

Кримський журналіст також згадав період, коли кримське відділення Спілки журналістів України фактично зрадило свою країну й більшість з цієї організації перейшло на бік Росії, утворивши відділення Російської спілки журналістів України. «Чому багато з нас залишалося? Бо ми інакшої своєї поведінки навіть не могли собі уявити. Ми були собі на роботі», – наголошує Семена.

Ділячись спогадами, пан Микола зізнається, що було морально важко: «У нас відібрали всі джерела інформації, нам забороняли відвідувати пресконференції, не надавали ніяких матеріалів. Ми вхитрялися діставати все це фактично підпільними способами». В умовах підпілля, каже, працював тоді ще два роки, допоки за допомогою провайдера на його комп’ютер не була встановлена шпигунська програма. «Тоді всі мої матеріали передруковувалися на бульварі Івана Франка і складалися у великий стос», – додає.

Опісля, згадує журналіст, вже 19 квітня 2016 року о 6 годині ранку до нього завітали з обшуком, саме з метою знайти у комп’ютері всі ті матеріали, які він посилав до українських ЗМІ. «Їм вистачило кількох годин, аби все це відкопати, примусити замовкнути та взяти підписку про «Невиїзд і належну поведінку», яка фактично забороняла писати, фотографувати тощо.

«Разом із «Крим. Реалії» ми вирішили йти до суду. І знову ми були романтиками, сподіваючись, що у фашистської Росії ще може бути неупереджений суд, – додає Микола Семена. – Ми не думали, що дійде до того, до чого воно фактично дійшло в інформаційному просторі Криму: до повної фальсифікації, дезінформації й до того, що велику частину цієї роботи будуть проводити наші колеги, які зрадили Батьківщину».

Анастасія ХОМЕНКО