Кримські колаборанти б'ють на сполох через неконтрольовану забудову півострова окупантами

На ТОТ АР Крим, згідно з даними російської статистики, щороку в експлуатацію впроваджуються по 1,2 млн кв. м житла. При цьому окупований регіон залишається найменш забезпеченим за кількістю квадратних метрів на одного мешканця, незважаючи на масове будівництво: якщо по росії показник перевищує 29 кв. м, то на ТОТ АР Крим він у середньому нижчий за 22 кв. м і забезпечується переважно за рахунок сільської місцевості.

Окупований Сімферополь у російських рейтингах міст посідає останнє місце за забезпеченістю житлом – менше 19 кв. м на людину; за період російської окупації Криму цей показник зріс на 4 кв. м. Разом з тим, за орендою ТОТ АР Крим входить до п'ятірки аутсайдерів з найдорожчою житловою площею, разом із Москвою та Санкт-Петербургом, однак на окупованому півострові населення має зовсім іншу зарплатню і демонструє низький рівень платоспроможності.

Крім цього, підтверджується, що квартири в новобудовах окупованого Криму купують не місцеві мешканці, а російські колоністи, переважно під «літні дачі». З цією ж метою купуються апартаменти у прибережних комплексах, що будуються: ця тенденція може породити небезпеку багаторазового збільшення навантаження на інженерну інфраструктуру в літній період, коли споживання електроенергії та води і вироблення відходів зростають у рази.

Якщо на сьогоднішній день на ТОТ АР Крим є запас для компенсації споживаних водних ресурсів, то при запланованій широкій забудові по всій території Криму, особливо пывденного узбережжя, питання цієї компенсації загострюється. До того ж, незрозуміло, як саме вплине урбанізація на формування водних припливів до водосховищ. Зокрема, бетонні поверхні та асфальтове покриття збільшують температуру повітря, і гарячі висхідні потоки стають перешкодою для дощових хмар. У результаті окупований регіон ризикує недоотримати очікувану воду.

Водночас кримські колаборанти закликають враховувати у містобудівній політиці окупованого Криму географічні умови, характеризуючи вимір забезпеченості житлом суто у квадратних метрах як «шлях у глухий кут», а нинішній підхід передачі природних ландшафтів під будівництво висотних комплексів для отримання «п'яти квартир для тих, хто стоїть у черзі» – як «крадіжку в майбутніх поколінь».