Кримська єпархія по суті припинила своє існування,  - владика Климент

Що зараз відбувається з українською церквою в Криму? Що робить влада аби захистити церкву в окупації? З чого повинна початися деокупація в релігійній сфері? З цими питаннями ІА «Голос Криму» звернулася до Митрополита Сімферопольського і Кримського ПЦУ Климента.

-Що наразі відбувається з українською церквою в Криму? Інформація про це майже відсутня. Останні новини, які надходили з Криму – це захоплення окупаційною владою Кафедрального собору святих рівноапостольних князя Володимира і княгині Ольги у травні цього року.

-На момент початку повномасштабної війни в Криму залишалося діючих 7 парафій ПЦУ. Були певні обставини, які не дозволяли офіційно робити будь-які заяви, що стосувалися української церкви. Адже це було пов’язано з ризиками для життя священнослужителів, які ще залишалися на території Криму після 24 лютого 2022 року.

Тепер, коли останній священник Кафедрального собор святих рівноапостольних князя Володимира та княгині Ольги Православної Церкви України покинув територію півострову і перебуває у безпечному місці, то можна заявити вже офіційно, що Кримська Єпархія в умовах, спочатку незаконної анексії Криму, а потім повномасштабної війни, яку розв’язала РФ, припинила по суті своє існування.

Основа причина цьому – священники та їх родини повинні були виїхати з території Криму, бо вже була реальна загроза мобілізації їх до російської армії, надходили повістки.

Озвучувати подробиці спроби мобілізації священників української церкви в Криму та їх виїзд з окупованого півострова я поки не маю права. Можу повідомити лише те, що священники, аби уникнути отримання повістки та подальшої мобілізації, змушені були протягом року змінювати місце свого проживання, переховуючись в різних домівках та змінюючи населенні пункти. Але, коли вже стала реальна загроза і прийшло усвідомлення, що вони вже не можуть жити на півострові, священники залишили Крим.

-Сьогодні існує дві чинні постанови, а саме, постанова Верховної Ради України , яка зобов’язує Уряд вирішити питання щодо передачі ккафедрального собору ПЦУ в м. Сімферополі до державної власності та постанова Кабінету Міністрів України , де визначений головний виконавець – це Міністерство культури та інформаційної політики. Адже саме це відомство повинно здійснити процедуру державної реєстрації кафедрального собору. Постанова ВРУ була прийнята 17 лютого 2022 року, постанова КМУ у жовтня того ж року. Вже пройшов рік від моменту прийняття останньої. Яка ситуації з виконанням пунктів постанови?

-Постанова Верховної Ради “Деякі питання прийняття у державну власність Кафедрального собору святих рівноапостольних князя Володимира та княгині Ольги та захисту права на свободу світогляду та віросповідання вірян Кримської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)” набрала чинності 24 лютого 2022 року. Не можу не наголосити на тому, що голова парламенту Руслан Стефанчук разом з головою Комітету ВРУ з питань гуманітарної та інформаційної політики Микитою Потураєвим підтримали та ініціювали процес підготовки проекту цієї постанови ще до повномасштабного вторгнення російських військ в Україну.

Не дивлячись на те, що в країні розпочалася війна, віце-прем’єр-міністр Ірина Верещук взяла під контроль виконання постанови Верховної Ради  – Мінреінтеграції підготувало проект постанови Кабінету Міністрів, який і був прийнятий Урядом 28 жовтня 2023 року.

Ми дуже були вдячні й Ірині Верещук, і Прем’єр-міністру, адже під час війни вони прийняли важливу доленосну постанову, яку ми виборювали протягом 9 років окупації Криму, від 2014 року. Цією Постановою Уряд визначив алгоритм дій щодо майна, де знаходиться Кафедральний собор ПЦУ на період тимчасової окупації, і особливо правильні та аргументовані рішення щодо подальших дій відновлених органів місцевого самоврядування АР Крим після звільнення Криму від російської окупації.

Але за 9 років, по суті, бездіяльності української влади в питанні захисту української церкви в Криму російська влада зухвало та поступово знищувала українську церкву на півострові. Наша церква за цей період пройшла через 60 судових процесів в російських та окупаційних судах Криму, дев’ять ми довели до Європейського суду з прав людини. І за весь цей період боротьби від органів влади України не було жодної підтримки, жодної юридичної консультації, жодного випрацюваного алгоритму дій в таких ситуаціях.

Відчутна підтримка української церкві, і мене особисто, була  виключно з боку громадськості та внутрішньо переміщених осіб з Криму.

-Головним виконавцем в частинні підготовки документів та перереєстрації собору у державну власність є Міністерство культури та інформаційної політики. Але на скільки відомо з ваших публічних заяв МКІП і досі цього не зробило. В чому причина затягування у вирішенні питання?

-МКІП повинно було виконати пункти постанови Уряду та поінформувати Кабмін і Верховну Раду про стан виконання до 31 грудня 2022 року, але нічого цього не було зроблено. Крім того, з інформаційного запиту редакції газети “Кримська Світлиця” я дізнаюся, що, минаючи представників Управління Кримської єпархії та довірених осіб, що мали ввійти, по суті, до складу комісії з підготовки наказу Міністра культури та інформаційної політики України, утворено комісію з питань приймання-передачі Кафедрального собору святих рівноапостольних князя Володимира та княгині Ольги за участі представників Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України і Фонду державного майна України та складено відповідний Акт приймання-передачі, який затверджено наказом для вирішення цього питання.

Так от, нам навіть нічого не повідомили про створення такої комісії. Без нашої участі був підготовлений наказ міністра культури, яким державне підприємство, що входе до сфери управління МКІП, зобов’язали підготувати документи для державної реєстрації приміщення, яке знаходить в м. Сімферополі по вулиці Севастопольська, 17А – це адреса собору. Рішення про державну власність цього приміщення повинно було розробити і реалізувати МКІП – це зазначено у постанові Уряду. Потім МКІП відповідно до свого наказу мало б передати це приміщення Кримській єпархії ПЦУ у користування на період тимчасової окупації Криму.

Другого жовтня цього року МКІП отримало рішення від Державного реєстратора щодо зупинення розгляду заяви  про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, у зв’язку з подачею неповного пакету документів. Суть претензії держреєстратора полягає у тому, що майно не зареєстровано в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва.

Чому це відбулося? Бо ані у МКІП, ані у підпорядкованому йому державному підприємству не має оригіналів документів на це приміщення. Оригінали документів, зокрема технічний паспорт на приміщення, який був видай 12 жовтня 2001 року, знаходиться у церкви. А з нами жодних комунікацій МКІП з вирішення цього питання не проводив.

Хочу зазначити, що в технічному паспорті написано найменування власника  – Верховна Рада АР Крим. На підставі того, що це майно є комунальною власністю Верховної Ради АР Крим, то вона приймала рішення про передачу цього приміщення, де знаходиться Кафедральний Собор, в оренду Управлінню Кримської єпархії до 2050 року.

Тепер, що відбувається. Коли ми тільки починали боротьбу за нашу церкву в Криму, то просили вирішити питання і перевести приміщення, де розміщений Кафедральний собор з балансу АР Крим на баланс Кримської єпархії, то нам говорили, що не можна так робити, бо діє Конституція України, яка чітко розмежовує майно, що належать територіальним громадам, діє Конституція АР Крим. Чомусь всі одразу ж забували про ЗУ “Про свободу совісті та релігійні організації”, і про інші статті Конституції України, якими забезпечуються права вірян та регулюється діяльність релігійних організацій.

А тепер виникає багато питань, а саме:

– чому не долучені до комунікацій з цього питання представники Кафедрального собору Управління Кримської єпархії?

– чому МКІП до сих пір не здійснив реєстрацію права власності на собор?

– чим керується МКІП, коли вирішує передати майно, що знаходиться в оренді, на баланс державному підприємству?

І ось тут, на мою думку, є всі ризики і підстави щодо намагання вчинення кримінального злочину теперішнього в.о. міністра культури Ростислава Карандєєва. Однозначно ми здійснюємо оцінку всіх незаконних кроків керівництва МКІП. І при першій необхідності, отримавши доказові матеріали, розпочнемо судові процеси проти рішень МКІП. Одночасно я буду звертатися до Прокуратури Автономної Республіки Крим із заявою про відкриття кримінального провадження щодо незаконної спроби відчуження державного майна на користь третьої особи, а саме, державного підприємства, яке не зазначено, ані в постанові Верховної Ради України, ані в постанові Уряду. Більш того, як можна передавати церковне майно підприємству, що веде госпрозрахункову комерційну діяльність та не має в статутних документах права здійснювати релігійну діяльність, утримувати на балансі приміщення релігійних організацій.

Ще щодо рішення МКІП передати приміщення, де розміщений собор державному підприємству. Всі чітко знають, що це Кафедральний собор – це засвідчено зокрема і у двох постановах ВРУ та КМУ. Всі чітко знають, що там протягом 27 років свою діяльність здійснює релігійна громада – це приміщення церкви. В обох постановах написано  – необхідна реєстрація собору. Тобто реєстрація як культової споруди, надання йому статусу собору.  А от тепер виникає питання як можна собор, церкву, християнський храм, який 27 років знаходиться в оренді Управління Кримської єпархії, передати зараз державному підприємству в статуті і реєстраційному свідоцтві не має такого поняття як культова споруда, релігійна споруда. Це що за проти правне рішення? Це якийсь абсурд.

-Вочевидь, що Кримська єпархія зазнає великих збитків, у той час, коли забюрократизована влада не може вирішити цивілізовано гостре питання.

-У 2021 році Управління Кримської єпархія замовило експертну оцінку, щоб визначити, які втрати у фінансовому плані за роки окупації понесла єпархія (будівництво, ремонт, завдання збитків російськими окупантами). І на 2021 рік ця сума склала понад 11 мільйонів гривень. Одночасно, сьогодні ми маємо на 300 тисяч доларів втрат національної культурної спадщини, яке залишилося в Криму…

Саме через те, що постанова вчасно не була виконана, – ми спостерігаємо рішучі дії окупаційного режиму в Криму. Так, 11 травня 2023 року російські судові виконавці опломбували Кафедральний собор у Сімферополі і все церковне майно. А ми до сих пір не можемо захищатися в суді, у тому числі міжнародному, бо держава до сих пір не може взяти на себе відповідальність і виконати Постанови ВРУ та КМУ, і разом з Кримською єпархією ПЦУ відстоювати права вірян в окупованому Криму та майно державної власності. Ось як це виглядає. І хто ще ворог виявляється в цій ситуації?

Кафедральний Собор у нас відібрали на передодні судового процесу в Міжнародному суді ООН в Гаазі, де я був представником від України як свідок у справі «Україна проти Російської Федерації». Коли я як громадянин України допомагаю державі в захисті національних інтересів та територіальної цілісності, у той же час держава в особі МКІП здійснює саботаж щодо захисту прав вірян Кримської єпархії ПЦУ.

У Гаазі, під час судового процесу, встало це питання. А потім в кулуарах так звані представники окупаційної влади Криму, які були в цьому процесі, заявили мені: «А які претензії до РФ? Адже Україна нічого не зробила для того, щоб захистити церкву. Ми ж лише виконали постанову Верховного Суду РФ, згідно з яким ви повинні були або пройти перереєстрацію, або  звільнити приміщення».

Тобто вони прекрасно знали, що була Постанова КМУ, і що вона невиконана. І ми прекрасно пам’ятаємо, яка була реакція російської сторони на неї, вона їх зачепила, хоча і заявляли, що їх це не стосується.

І от коли вони побачили, що МКІП нічого не зробило і, по суті, залишило церкву на одинці з проблемами, тоді  і нанесли удар – відібрали Кафедральний собор. Це, по факту, стало початком остаточної ліквідації української церкви в Криму. Сьогодні вважаю, що по суті  бездіяльність в.о. міністра Р. Карандєєва сприяла окупаційній владі у її намірах остаточно знищити в Криму Православну Церкву України.

-Є проблема, вона не вирішена. Є наслідки, адже Кафедральний собор відібрано і доступу до нього не має. Ваші кроки?

-Я готовий про це свідчити в суді, звертатися до Прокуратури та ДБР, щоб почалося розслідування діяльності МКІП щодо виконання Постанови КМУ. Бо якщо ми подивимося скільки втрачено майна в Криму, і не тільки церковного, скільки втрачено майна на окупованих територіях і яка на це все реакція МКІП – то все це тепер можна поєднувати в єдиний злочин – “МКІП проти держави України”.

-Ви мали 10 листопада зустріч з Постійною Представницею Президента в АРК Тамілою Ташевою. Ви чекаєте якихось результатів від цього?

-Ця зустріч була досить конструктивна. Представництво Президента в АР Крим розуміє всю проблематику, яку сьогодні створило МКІП. Зі слів Представниці, вони планують підготувати лист до Прем’єр-міністра України Д. Шмигаля.

Ми обговорювали на зустрічі питання виконання постанови. Перший пункт  – МКІП повинно здійснити юридичну реєстрацію Кафедрального собору та надати статус культової споруди. Для цього потрібний внутрішній наказ міністра. Наступний етап – це передача його в користування Управлінню Кримської єпархії як Кафедрального собору. Не як приміщення, яке вони у незаконний спосіб намагаються вилучити і передати державному підприємству, а як собор, як культову споруду, вирішивши всі ключові питання з Фондом державного майна України.

Тому Представництво Президента в АР Крим буде робити свою роботу, а ми паралельно свою. Водночас, дякую, пані Тамілі, за розуміння та підтримку нашої церкви.

Управління Кримської єпархії скоріш за все, готуватиме позови проти МКІП з вимогами компенсації всіх тих втрат, які понесла Кримська єпархія у зв’язку з тим, що постанова вчасно не була виконана.

– Наразі досить активізувалася тема деокупації Криму. Цьому, зокрема сприяє створений міжнародний майданчик  – «Кримська платформа». Але безсумнівним лідером того, що ця тема знаходиться у фаворі є, звісно, просування ЗСУ на Таврійському напрямку, ліквідація військових цілей на півострові, успішні операції української розвідки. Говорять зараз про деокупацію освітнього, інфорамаційного простору, зокрема обговорюється експертами і питання деокупації в релігійній сфері. Що на вашу думку в цій сфері Україна вже має зробити зараз, щоб мати менше проблем, коли вона туди зайде?

-Про яку деокупацію може йти мова, коли жоден представник Кримської єпархії ПЦУ не долучений до цього процесу. Коли ігнорується моя присутність на всіх державних та міжнародних рівнях і приклад цьому – останний Міжнародни саміт Кримської платформи, що відбувся 23 серпня цього року в Києві.

Наразі я не бачу, що в державній політиці України з питань деокупації та реінтеграції тимчасово окупованої території АР Крим та міста Севастополя є місце для ПЦУ, і зрозуміла її роль та місія. Якщо мова дійсно йде про серйозну деокупацію, де повинні вирішуватися і церковні питання, то не треба абстрактно говорити про якусь деокупація, яка колись може бути.  Багато слів, що не мають підґрунтя…

Деокупація починається із зрозумілих речей, правильних відповідей на запитання, формується політика в державних установах Києва. І як приклад, вона починається елементарно з виконання тих постанов ВРУ та КМУ, які мали б захисти українську церкву, які вже є реінтеграційними кроками держави по відновленню правового поля України на деокупованих територіях.

Про яку деокупацію може йти мова якщо перші кроки, які можна зробити тут і зараз для наближення повернення Криму, злочинно не виконуються представниками центральних органів виконавчої влади, знову ж таки приклад в нашій ситуації – це МКІП.

Людмила БОЖЕНКО

Читайте більше про боротьбу за українську церкву в Криму:  Прапор Українського Криму – українська громада та українська церква