Окупаційна ФСБ намагалася приховати вбивство українського офіцера ВМС ЗСУ Станіслава Карачевського

Вбивство майора Військово-Морських Сил Збройних Сил України Станіслава Карачевського стало другим зафіксованим убивством українського військового окупантами на території Криму в перші тижні окупації Кримського півострова у 2014 році. 

Про загибель офіцера, який залишився вірним військовій присязі та Україні, згадали на сторінці Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, на офіційній сторінці у "Фейсбук", з нагоди 11-річчям його загибелі. 

Майор Карачевський був випускником Академії військово-морських сил імені Нахімова в Севастополі. На момент вбивства обіймав посаду начальника оперативного відділення штабу 10-ї морської авіаційної бригади у селищі Новофедорівка. Після 2014 року ця бригада отримала ім’я Героя України полковника Ігоря Бедзая.

Під час окупації Криму Станіслав Карачевський брав участь в організації передислокації особового складу та техніки на материкову частину України.  Увечері 6 квітня 2014 року, повертаючись разом із капітаном Артемом Єрмоленком до гуртожитку у селищі Новофедорівка, вони були зупинені біля контрольно-пропускного пункту російськими військовими. Коли українські офіцери, не вступаючи в конфлікт, розвернулися та попрямували у зворотному напрямку, росіяни почали переслідування.

«Молодший сержант морської піхоти рф Євген Зайцев відкрив вогонь з автомата АК-74 у спину та голову майору Карачевському прямо в його кімнаті на п’ятому поверсі гуртожитку, де мешкали сім’ї українських офіцерів. Смертельні поранення свідчили про умисність дій, а сліди крові, що вели на нижчі поверхи — про спробу приховати тіло та знищити докази. Окупаційна ФСБ намагалася приховати вбивство. Лише завдяки швидкій реакції побратимів і дружини загиблого, про подію стало відомо публічно», – йдеться в тексті. 

Водночас капітана Артема Єрмоленка російські військові затримали, роздягли, зв’язали й передали окупаційним спецслужбам. Його катували під час допитів у Севастополі, де він пробув тиждень у неволі, після чого був звільнений.

У Станіслава Карачевського, якому на момент загибелі було 32 роки,  залишилися дружина Ольга та двоє дітей. Після загибелі чоловіка його вдова вступила на військову службу до тієї ж бригади, в якій служив Станіслав, продовживши справу його життя вже у Миколаєві.

«Цей трагічний епізод вкотре засвідчує, що окупація Криму з перших днів супроводжувалася насильством, збройними нападами, переслідуванням українських військовослужбовців та цивільного населення. Убивство Станіслава Карачевського — не виняток, а прояв системної практики грубих порушень прав людини та норм міжнародного гуманітарного права з боку держави-окупанта. Пам’ятаємо кожного, хто загинув, зберігаючи вірність Україні. Закликаємо міжнародну спільноту посилити тиск на рф, аби забезпечити справедливість, покарання винних і деокупації Кримського півострова», – зазначають  у Представництва Президента України в АР Крим. 

Раніше «Голос Криму» писали про те, що першим з військових в перші тижні окупації Кримського півострову загинув Сергій Кокурін. 

Рада ветеранів Криму Крайової Ради Українців Криму веде книгу пам’яті загинувших кримців, щорічно оновлюючи дані і публікуючи їх на сайті «Голос Криму».