Декомунізація по-кримськи: Піонерське стане Герценбергом, Краснокам’янка – Кизилташем

Олекса Кримський,

для ІА «Голос Криму»

Через 6 місяців,  з моменту підписання Президентом України Закону про декомунізацію, буде офіційно розпочато процедуру зі зміни географічних назв у Криму. Узагальнені пропозиції Український інститут національної пам’яті подасть на розгляд в Кабінет міністрів і як урядовий законопроект він надійде до Верховної Ради.  Справа тут полягає не тільки в тому, щоб позбутися комуністичних назв населених пунктів відповідно до закону, а й в тому, аби відновити історичну справедливість. Адже процес перейменування на комуністичні назви відбувався аж ніяк не стихійно – це було зроблено кількома хвилями протягом 1945-48 років відразу після депортації кримських татар та інших народів і позбавлення Криму статусу автономії. І це робилося з єдиною метою – затерти історичну пам’ять про депортовані народи.

На сьогоднішній день розмова ведеться про перейменування 69 населених пункти та 6 районів Криму. Але зрозуміло, що це лише перший крок, адже за часів СРСР на півострові були змінені сотні назв.

Яскраво виражених радянських назв, тобто тих, які явно відображають радянську ідеологію, в Криму залишилося більше 200.  Однак – це лише вершина айсберга. Близько 400 сіл в різні часи носили імена червоних вождів – ще в 30-ті роки на карті Кримської АРСР можна було побачити Блюхердорфи, Бухаріндорфи, Сталінвегі, а також численні Молотови, Жданови, Чкалови, Стаханови, топоніми на честь менш відомих вождів та нині забутих – Добрушина, Ларіна, і сотні, сотні «10-річ, 20-річ, 5-річ Великого жовтня». А також купа сіл імені такого-то партз’їзду, такої-то п’ятирічки. Траплялися й зовсім химерні назви – Окрема Далекосхідна Червона Армія, Майбутній Світ Червоних Працівників Землі.

Після викриття культу особистості, багато назв населених пунктів Криму були замінені на більш нейтральні – Колоски, Пшеничне, Миловидне, Затишне, Рисове, чи безглузді – Лушине, Рунне, Тунельне, Овражне. Але ніколи у радянського керівництва не виникало бажання повернути старі назви, які містили в собі історію народностей, що населяли півострів. Тисячі таких «нових» назв, безпосередньо не пов’язаних з радянською владою, з’явилися на мапі Криму протягом перших п’яти-десяти років після ліквідації Кримської АРСР та депортації кримських татар, німців, болгар, вірмен, греків, італійців. Часто це були просто слова з тлумачного словника російської мови. Іноді – імена та прізвища «загиблих лейтенантів», матросів і льотчиків при визволенні села (багато з них легендарні – як наприклад, Щебетов, Наніков). Отузи відомі ще з генуезьких часів, після війни названі Щебетовкою, на честь, нібито, загиблого в цій місцевості лейтенанта Щебетова. Ця версія стала офіційною, однак документальних підтверджень цьому немає. Не краща ситуація з сусіднім селом Бараколь, перейменованим в Нанніково нібито на честь лейтенанта, який загинув при визволенні.

Відомі випадки, коли новий глава району чи сільради роздавав сусіднім землям імена своїх дочок, зятів та онуків. Непоодинокими були випадки безглуздих перейменувань: Карасу – Карасівка, Біюк-Ламбат, що перекладається дослівно як «Великий Маяк», – в Малий Маяк, та фантастичних нісенітниць. Наприклад, село Медведєвє в чорноморській пустелі, чи Медведівка в джанкойському степу. Тут зроду не водилося ведмедів. Дітям у школі розповідали три версії. Перша – колись дуже давно тут жили ведмеді. Друга – тут загинув льотчик Медведєв. Третя – на честь медведок (комах-шкідників), яких дійсно дуже багато в цій місцевості.

Загалом в різний час на півострові було перейменовано 2500 населених пунктів, і левова частка перейменувань припадає на радянський період. Але були і виключення, навіть при радянські владі. Зокрема, село Таніно було визначено обкомом КПРС для центру повернення кримських татар, тому селу повернули в 1980-х роках ім’я Сарибаш. Жителі Фрунзенського повернули своєму селищу давньогрецьке – Партеніт, жителі Планерського –  Коктебель. Давно вимерле за радянської влади село Витоки, під Мангупом, було знову заселене кримськими татарами, які повернули селу ім’я Адим Чокрак.

По-особливому обійшлися з Ялтою, адже тут і досі офіційно не скасовано перейменування в Красноармійськ. Це означає, що Ялта досі формально носить вищезгадану радянську назву. Також на території Великої Ялти «не прижилися» десятки радянських перейменувань – залишилися давні назви (Гаспра, Массандра, Гурзуф, Артек, Ореанда, Нікіта), а половина офіційно перейменованих продовжує існувати під історичними іменами (Відрадне – Магарач, Берегове – Кастрополь, Санаторне – Мелас). Цьому сприяв, ймовірно, курортний настрій як відпочиваючих, які прагнуть екзотики, так і місцевого обслуговуючого населення, готового таку екзотику надати.

Походження топонімів

Багато тисяч скасованих топонімів унікальні і не мають аналогів у світі.  Досі ламають списи вчені, які вивчають давнину про походження близько сотні імен кримських сіл, які настільки давні, що навіть незрозуміло, з якої мови їх перекладати. Зокрема – це селища: Гавро, Хайт, Толі, Кача, Бага, Карло. Хто їх так назвав? Таври, греки, готи, скіфи, кіммерійці, а може гуни, хазари, угри, італійці. Цілком очевидно лише одне, що ці імена не мають близнюків, ані в Європі, ані в Азії і є істинними пам’ятниками історії. Але зараз на їх місці бездушні прізвиська, дані похапцем радянськими начальниками.

Більше половини всіх топонімів – тюркські. Вони зберігають пам’ять про Кримське ханство, турецьке намісництво і давніші часи, коли Кримом і його частинами володіли половці, печеніги, хазари, сельджуки, стародавні тюркюти, булгари, гуни.

Частина тюркських топонімів належить тюркомовним грекам – урумам, частина – вірмено-кипчакам, а також караїмам і кримчакам – нині зникаючим народам. Для них стерті з лиця землі імена:  Кримчак, Ені Кримчак, Раатликой, Імдат Пігіт, Шишман, Кісір, Карагурт, Бекотан, Калмукари, боча, Чургун, Курчум, Янкара – складають максимальну культурну цінність.

Грецькі топоніми на півострові існували з часів 6 століття до н.е., часів античної колонізації, і постійно поповнювалися за рахунок римлян, візантійців, середньовічних кримських християн. У Новий час десятки імен дали новогрецькі емігранти. Ось деякі з них: Ласпі, Лаки, Мелас, Мухалатка, Мшатка, Стиля, Скеля, Кастара, Неозой, Лулудакі, Амбелакі, Ай-Сава, Ай-Василь, Ай-Даніль.

Велику культурну цінність представляють італійські (генуезькі) топоніми. Зокрема – це назви Лустра, Пангрополі, Ламбат, Дельочедер, Бузульт, Трінічі, Лагроссіда, Ласаліна, Рософаро, Варангіто і т. д.

Не менш цікавою спадщиною для Кримського півострову є десятки вірменських топонімів, адже багато з них є унікальними пам’ятками мови того часу: Айроцбенд, Аменосурб, Ерордрутюн, Еханілі, Таншан, Арталан….

Унікальними є імена колоній 19 століття – німецьких (більше 200), болгарських (Болгарщіна, Пітесша, Чілешка Глава, Іссіпана Карана, Кантакузена, Пролом, Коробай, Круглик), чеських (Богемка, Табор, Слунічко, Жадра, Студанка, Камрат, Окуп, Розмаринка), естонських (Раннакюла, Самрук, Сельба, Малтсвет, Шава, Новоестонія, Вабадус, Аабрахамлік). А також назви нових поселень на мовах ідиш, іврит і навіть есперанто (останньою в світі більше ніде немає населених пунктів).

Багато ліквідованих топонімів належали російським субетнічним групам, (старообрядцям, такі як Мама-Руська.) та  українським (перша назва Красноперекопська – Грабарі). Також на півострові зафіксовані  одиничні випадки використання в назвах населених пунктів польської, литовської, французької, англійської, голландської, узбецької, таджицької, азербайджанської, перської лексики.

Тому відновлення історичної топоніміки, що представляє культурну цінність для десятків народів, релігій і мов, має бути максимально розрекламоване на державному та міжнародному рівні. Ці заходи зустрінуть підтримку міжнародної спільноти, окремих країн і міжнародних організацій, зокрема ООН, Юнеско. Засоби організаційного характеру, які будуть потрібні на перейменування низки документів, цілком окупляться міжнародної цільової допомогою, якщо держава таку попросить.