Окупанти зняли пропагандистський фільм для дискредитації політбранки з Криму

На території тимчасово окупованого Криму було зняти другу частину російського пропагандистського «документального» фільму «Зрада» (рос. «Предательство»). Про це в підконтрольних окупантам місцевих ЗМІ розповів його автор Андрєй Ящєнко, що позиціонує себе як військового кінодокументаліста, журналіста й продюсера.

За словами Ящєнко, його стрічка, що знімалася протягом тижня, є продовженням фільму з аналогічною назвою, який створив пропагандист Андрєй Мєдвєдєв. Обидві частини становлять собою інтерв'ю з політичними в'язнями окупаційного режиму, що перебувають за ґратами за обвинуваченнями у співпраці з українськими спецслужбами, «державній зраді», «тероризмі», «екстремізмі» та інших діях, нібито спрямованих проти росії.

При цьому російська пропаганда проводить роботу з дегуманізації бранців, заявляючи, що вони «погоджуються бути агентами ворогів росії через марнославство, зажерливість і цинізм, який може бути безмежним і безжальним не лише щодо своєї батьківщини та народу [тут маються на увазі рф та її громадяни], а й навіть до власних дітей».

Однією з історій, що увійшла до фільму «Зрада-2», є справа матері двох дітей Сахи Мангубі, яку було викрадено з дому ще в листопаді 2024 року: після 15 місяців у статусі інкомунікадо, на початку лютого 2026 року окупаційні силовики заявили про її «затримання» та обвинувачення у «державній зраді».

Сьогодні окупанти стверджують, що Саха Мангубі нібито через месенджер встановила контакт із представником Головного управління розвідки Міністерства оборони України і за завданням куратора відправляла йому інформацію військового характеру, зокрема щодо розміщення військових об'єктів та засобів ППО, переміщеннях військових та перебування кораблів у Керченській протоці.

Також заявлялося, що жінка нібито за завданням куратора прибула в район т. зв. «Кримського мосту», звідки координувала ракетний удар по вантажному залізничному парому в порту «Кавказ» (Краснодарський край рф).

В низці українських і міжнародних ЗМІ стверджувалося, що Саха Мангубі є першою політбранкою з-поміж корінного караїмського народу. Ці заяви документаліст Андрєй Ящєнко спростовує, заявляючи, що жінка не має стосунку до караїмів, і що вона нібито тричі змінювала ім'я та прізвище.

«Це було зроблено зумисно не просто для розхитування громадськості, а й для розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Коли ми розбирали цю історію, стало зрозуміло, що на якомусь етапі спецслужби супротивника, які її вели, зрозуміли, що її скоро спіймають, і їм була потрібна гучна медійна історія, щоб у разі її затримання можна було розповідати про утиски борців за свободу», – заявив пропагандист.

«Ця жінка була завербована в ініціативному порядку, тобто сама пішла на контакт і доволі тривалий час працювала на спецслужби супротивника: спочатку збирала інформацію про військові об'єкти, про пілотів військових літаків, потім наводила удари по аеродрому. І фіналом її роботи стала координація удару по парому в Керчі, який перевозив паливо. Вона брала з собою дітей, щоб у разі, якщо її десь зупинять, можна було сказати: "Я з дітьми, дитині стало зле, тут зупинилися. Взагалі це була одна з найбільш сильних цинічних історій. Я сиджу навпроти неї й кажу: "Але загинула звичайна цивільна людина, не військова, коли ви наводили удар". А вона каже: "Ну то й що, вона могла працювати в іншому місці". Якби в неї була можливість звідкись вихопити пістолет, вона б нас усіх перестріляла. Жодної рефлексії, жодного каяття, взагалі жодної людяності, лише такий цинізм», – висловився Андрєй Ящєнко.