Бішкекський глухий кут Кремля: чому саміт ШОС знову викреслив забаганки Путіна і завершився без економічного прориву

У столиці Киргизстану, Бішкеку, завершився 26-й саміт глав держав Шанхайської організації співробітництва (ШОС). Попри гучні пропагандистські гасла російських та прокремлівських медіа про «похорон однополярного світу», реальні підсумки зустрічі продемонстрували глибоку кризу всередині організації.

Серед учасників були лідери Монголії, Туреччини, Азербайджану, Вірменії, Шрі-Ланки, Камбоджі та Непалу, Генеральний секретар ООН, а також представники СНД, ЄАЕС та ОДКБ.

За підсумками саміту підписано 28 документів, зокрема Бішкекську декларацію, яка передбачає розширення розрахунків у національних валютах, розвиток незалежних платіжних платформ, підтримку китайської ініціативи «Пояс і шлях» та засудження односторонніх санкцій, не схвалених Радою Безпеки ООН.

Економічний тупик: інтереси Пекіна та Нью-Делі проти амбіцій Москви

Саме тут проявляється головна суперечність російської стратегії. Кремль зацікавлений у тому, щоб ШОС стала альтернативним економічним і політичним центром, здатним послабити наслідки західних санкцій для Росії. Проте Китай, Індія, Пакистан та інші учасники організації мають власні інтереси й не готові автоматично підтримувати російський порядок денний.

«Саміт показав обмежені можливості організації перейти від політичних заяв до реальної економічної інтеграції», - констатує Служба Зовнішньої Розвідки України (СЗРУ).

Головні економічні ініціативи саміту фактично провалилися:

- крах Банку розвитку ШОС. Країни-учасниці вже багато років ведуть порожні розмови про створення спільної фінансової інституції. У Бішкеку фінальну угоду знову не підписали. Ба більше, Казахстан та Киргизстан влаштували внутрішні суперечки за право розмістити його штаб-квартиру. Питання альтернативної валюти для заміни долара (рубль, юань чи рупія) також залишилося відкритим.

- індійське вето для Китаю. Нью-Делі з 2018 року послідовно блокує будь-які згадки про китайську ініціативу «Пояс і шлях» у підсумкових документах, оскільки Пекін розвиває інфраструктуру через спірний регіон Кашмір.

- газове фіаско Путіна. Російському диктатору знову не вдалося досягти жодного прогресу в перемовинах із лідером КНР Сі Цзіньпіном щодо будівництва стратегічного газопроводу «Сила Сибіру-2», який мав би компенсувати Росії втрату європейського ринку.

Замість реальних фінансових інструментів учасники обмежилися абстрактними дорожніми картами розвитку логістики, «зелених технологій» та концепціями штучного інтелекту, які не несуть жодних чітких інвестиційних зобов'язань.

Водночас ШОС продовжує посилювати окремі інституційні та безпекові механізми. У Бішкеку погоджено реформування внутрішніх структур організації, надання англійській мові статусу третьої робочої, розширення повноважень генерального секретаря та створення єдиного аналітично-координаційного центру безпеки на базі реформованої Регіональної антитерористичної структури ШОС.

Отже, організація здатна домовлятися там, де йдеться про координацію та безпеку, але значно складніше це відбувається у сфері спільних фінансів та економічної інтеграції.

Україна та Крим поза деклараціями: Кремль отримує дипломатичні ляпаси

Найважливішим сигналом для українського суспільства є те, що ШОС уже третій саміт поспіль повністю ігнорує війну Росії проти України у своїй підсумковій декларації. Попри всі намагання російської дипломатії легітимізувати свою агресію чи просувати наративи про «нові територіальні реалії» (включно з окупованим Кримом), лідери ШОС свідомо викреслили українське питання з офіційного тексту Бішкекської декларації. Партнери Москви просто відмовляються ставати солідарними учасниками її воєнних злочинів.

Ба більше, замість безумовної підтримки, Путін отримав у Бішкеку прямі заклики до припинення війни:

- Прем'єр-міністр Індії Нарендра Моді під час особистої зустрічі з очільником Кремля вкотре наголосив, що кризу потрібно вирішувати виключно дипломатичним шляхом, а бойові дії мають бути зупинені.

- Прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян влаштував демонстративний демарш — він відмовився виступати на офіційних заходах російською мовою і підтвердив курс Єревана на зближення зі США, що викликало роздратування російської делегації.

«Питання російсько-української війни не було винесене в офіційний прядок денний, а радше стало предметом багатьох двостронніх зустрічей, зокрема перемовин В. Путіна з лідерами КНР, Туреччини, Індії та Казахстану. Зустріч з Головою КНР вкотре не принесла очікуваних результатів – домовленостей щодо газогону «Сила Сибіру – 2», натомість Сі Цзіньпін нагадав про необхідність мирних перемовин з Україною.

Свої посередницькі послуги пропонував В. Путіну Президент Туреччини Р. Ердоган, який висловив занепокоєння щодо ситуації у Чорному морі. Про безпекові проблеми інших країн через російсько-українське протистояння говорив також Президент Казахстану К.Ж. Токаєв, маючи на увазі Каспійський регіон. Відверто закликав «припинити нескінченну війну, яка щодня відкидає людство назад і забирає життя людей» прем’єр Індії Н. Моді. Він традиційно нагадав про позицію Індії – батьківщини Будди та М.Ганді, колиски ідей ненасилля – вирішення протиріч шляхом дипломатії», - зазначають в Національному інституті стратегічних досліджень.

Для України, і зокрема для контексту деокупації Криму, цей саміт став черговим маркером: Москва стрімко втрачає здатність нав'язувати свій порядок денний навіть умовно «дружнім» азійським партнерам.

Висновки в контексті звільнення Криму

Для України та процесу деокупації Кримського півострова результати Бішкекського саміту підтверджують важливий тренд: міжнародна ізоляція Росії заглиблюється, а її статус «молодшого партнера» Китаю стає безальтернативним.

Країни Центральної Азії, Індія та навіть Білорусь готові купувати дешеві російські енергоресурси, але жодна з цих держав не збирається визнавати російський статус Криму чи допомагати Кремлю будувати новий антизахідний військово-політичний союз.

ШОС залишається майданчиком для ситуативних розмов, де кожен грає виключно за власні інтереси, залишаючи токсичні амбіції Москви за дужками. Головування в організації перейшло до Пакистану, а це означає, що наступний саміт в Ісламабаді принесе Росії ще більше внутрішніх протиріч із боку Індії.

Що це означає для Росії та України

Для Кремля ШОС залишається важливим майданчиком, за допомогою якого Москва намагається демонструвати відсутність міжнародної ізоляції. Але участь держав у цьому форматі не означає їхньої готовності підтримувати російські геополітичні цілі. Вони можуть купувати російські енергоресурси, розвивати торгівлю та користуватися новими економічними можливостями, водночас зберігаючи власні відносини із Заходом і не беручи на себе російські санкційні ризики.

Для України це важливий сигнал і в контексті тимчасово окупованого Криму. Москва прагне сформувати міжнародне середовище, у якому окупація українських територій сприйматиметься як нібито незворотна «нова реальність». Однак Бішкекський саміт не продемонстрував готовності держав ШОС перетворитися на колективного провідника російської політики. Їхня співпраця з Москвою залишається передусім прагматичною, а не союзницькою.

У підсумку ШОС продовжує розширювати кількість форматів співпраці та ухвалювати декларації, але залишається об’єднанням держав із різними інтересами та суперечностями.

Як зазначає СЗРУ, «ШОС продовжує залишатися майданчиком для ситуативного узгодження позицій і двосторонніх контактів, а не повноцінним економічним блоком».

Для Росії це означає, що партнери в Азії є, але перетворити їх на єдиний політичний та економічний фронт навколо Кремля поки не вдалося. І саме ця різниця між гучними деклараціями та практичними рішеннями є головним підсумком Бішкекського саміту.

Очевидно, що 26-й саміт Шанхайської організації співробітництва у Бішкеку продемонстрував головну проблему об’єднання: за гучними заявами про «новий світовий порядок» поки не стоїть єдина економічна чи політична система. Для Росії, яка намагається використати ШОС як доказ подолання міжнародної ізоляції, результати зустрічі виявилися значно скромнішими за пропагандистські очікування.

Андрій ЩЕКУН