Інформаційна війна за Крим: як Росія використовує пропаганду для маніпуляції громадською думкою

Інформаційна війна – невід’ємна частина гібридної війни

Російська агресія проти України не обмежується лише військовими діями. Одним з найважливіших інструментів гібридної війни, яку Росія веде проти України, є інформаційна війна. Кримський півострів став одним з основних театрів цієї інформаційної війни, де Кремль активно використовує пропаганду для маніпуляції громадською думкою як в Україні, так і за її межами. Головна мета російської пропаганди щодо Криму – це легітимізація анексії півострова, дискредитація України та Заходу, а також створення розколу в українському суспільстві.

Найпоширеніші міфи Російської пропаганди що Криму

Міф2: «Крим завжди був російським»

Цей наратив є одним з центральних у російській пропаганді щодо Криму. Він ґрунтується на спробах переписати історію, виокремивши окремі періоди, коли Крим перебував під владою Російської імперії, та ігноруючи при цьому тривалу історію кримськотатарської державності, а також періоди, коли півострів був частиною інших держав.

Російська пропаганда замовчує депортацію кримських татар у 1944 році, яка була визнана геноцидом, та їхню боротьбу за повернення на батьківщину. Історія Криму подається як лінійний рух до «природного» возз’єднання з Росією, ігноруючи складні політичні та соціальні процеси, які відбувалися на півострові протягом століть.

Російська влада ностальгічно апелює до імперського минулого Росії, коли Крим був частиною Російської імперії. Це також використовується для виправдання анексії.

Міф 2: «Україна не здатна забезпечити безпеку та добробут кримчан»

Цей наратив спрямований на дискредитацію України як держави, нездатної захистити своїх громадян. Російська пропаганда створює образ України як країни, охопленої хаосом і насильством, де нібито загрожує життя російськомовного населення. Для досягнення цієї мети використовуються різноманітні маніпулятивні прийоми.

Одним з ключових елементів цієї пропаганди є поширення страху. Шляхом висвітлення окремих випадків насильства та конфліктів, які трапляються в будь-якій країні, російські пропагандисти створюють уявлення про Україну як про нестабільну державу, де панує беззаконня. Такий підхід дозволяє виправдати втручання Росії в українські справи та представити анексію Криму як акт «захисту»  російськомовного населення.

Ще одним важливим елементом є маніпуляція статистичними даними. Російська пропаганда часто використовує вибіркові дані або ж спотворює їх для створення негативного образу економічної ситуації в Україні. Наприклад, можуть перебільшувати рівень інфляції, безробіття або корупції, ігноруючи при цьому позитивні тенденції. Такий підхід дозволяє створити враження, що життя в Україні постійно погіршується, і що лише Росія може забезпечити стабільність і процвітання.

Крім того, російська пропаганда свідомо ігнорує реальні проблеми, з якими стикаються кримчани після анексії. Економічна криза, екологічні проблеми, порушення прав людини – всі ці питання замовчуються або зводяться до наслідків «неправильної» політики України до 2014 року. Такий підхід дозволяє створити ілюзію того, що життя в Криму після анексії покращилося, і що кримчани є щасливі бути частиною Росії.

Міф 3: «Захід підтримує неонацистів в Україні»

Кремль систематично створює образ України як країни, де панують неонацистські сили, які нібито становлять загрозу не лише для російськомовного населення, а й для всієї Європи.

Російська пропаганда активно поширює фейкові новини про нібито численні випадки насильства з боку українських націоналістів. Ці фейки часто супроводжуються фото- і відеоматеріалами, які або є повністю сфабрикованими, або вирваними з контексту. Метою таких маніпуляцій є створення враження, що в Україні відбувається масштабний націоналістичний терор.

Відбувається свідоме узагальння та стереотипізація всього українського національного руху, прирівнюючи його до неонацизму. Всіх українських патріотів, незалежно від їхніх поглядів, оголошують прихильниками нацистської ідеології. Такий підхід дозволяє представити будь-яку опозицію російській політиці в Україні як прояв «неонацизму».

Російська пропаганда маніпулює символікою українських націоналістів. Наприклад, свастику, яка є символом нацизму, намагаються пов’язати з українською національною символікою. Також часто спотворюється значення українських національних символів, таких як прапор або тризуб. Метою таких маніпуляцій є створення асоціацій між українським націоналізмом та нацизмом.

Влада ЛЯШЕНКО