У червні 1999 року в Сімферополі згідно з постановою Кабінету міністрів України від 28 грудня 1996 року № 1570 розпочав свою роботу Всеукраїнський інформаційно-культурний центр.

ДО «ВІКЦ» була підпорядкована Державному комітету з телебачення і радіомовлення України. Головними напрямками її роботи були інформаційний та культурно-просвітницький; крім цього, налагоджувалася взаємодія з національно-культурними організаціями Криму. Для кримської аудиторії висвітлювалися події культурного життя України та готувалися матеріали для ЗМІ.

Організація мала на меті не лише задоволення національно-культурних, освітніх та мовних потреб українців Криму, а й розвиток міжнаціональної злагоди в регіоні. Втім, центр діяв не в останню чергу як важливий майданчик для збереження та популяризації української мови, літератури та мистецтва на півострові.

На базі ДО «ВІКЦ» проводилися тематичні заходи, спрямовані на поширення української культури в Криму, а також на відродження та розвиток культур народів півострова. Організація була рушієм фестивалів, конкурсів, виставок, творчих вечорів, круглих столів, просвітницьких заходів у бібліотеках і школах; ці ініціативи проводилися також спільно з національно-культурними товариствами Криму. 

Найбільш відомими були щорічні фестивалі-конкурси дитячої творчості «Ми – діти твої, Україно!» та «З любов’ю до Кобзаря».

Також ДО «ВІКЦ» мала власні виставкові та конференц-зали, що діяли як простори для проведення тематичних виставок, літературних вечорів, святкових концертів та круглих столів, і бібліотеку, фонди якої налічували тисячі примірників україномовної літератури. До того ж, організація займалася видавничою справою.

Край діяльності ДО «ВІКЦ» поклала російська окупація Криму у 2014 році: у квітні працівники організації були змушені писати заяви на звільнення «за власним бажанням», якого вони не мали. Тим часом її останній директор Микола Кузьмін, що перейшов на бік окупантів, публічно розповідав, що в кримчан завжди була «алергія на українську мову», а на основі ВІКЦ буде створено дещо інше, не «заплямоване» словом «український». Також Кузьмін не побачив нічого страшного в тому, що протягом місяця в тимчасово окупованому Сімферополі було фактично винищено все українське – мовляв, «так воно і краще», і висловив бажання «покінчити одним махом з усіма "алергенами"» – зокрема, назвами Української гімназії і Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського. Після цього колишній український державний службовець ще не раз виступав у підконтрольних російським окупантам медіа з антиукраїнськими заявами.