Колаборанти в окупованому Криму схвильовані ексгумацією радянських поховань у Львові

16 липня у Львові було завершено розпочату наприкінці квітня ексгумацію радянських поховань на закладеному в 1948 році совєтськими окупантами меморіалі «Пагорб слави», де загалом було виявлено 355 останків.

«Пагорба Слави радянського окупаційного періоду у Львові більше не існує. Усіх перепоховають на Голосківському кладовищі. Готові обміняти всі ці останки на українських захисників», – повідомив міський голова Львова Андрій Садовий.

За даними мера, під час ексгумації було виявлено невідповідності в кількості поховань і намогильних плит, а також дуже малу кількість супровідного матеріалу.

Подія у Львові викликала збурення в середовищі кримських колаборантів. Так, «депутат державної ради республіки Крим» Ібраім Ширін нагадав, що на Пагорбі слави були, серед іншого, поховані 13 героїв совєтського союзу, серед яких був кримець Тейфук Абдуль.

«Для мене це подвійний біль, бо там був похований наш великий Абдуль Тейфук – уродженець Партеніта, який є одним із символів кримськотатарського народу й одним із символів совєтського союзу, як щирий герой, що віддав своє життя в ім'я майбутнього нашої країни, наших дітей, і нас із вами в тому числі. Де тепер лідери забороненої в РФ екстремістської організації «Меджліс» Рефат Чубаров і Мустафа Джемілєв, що вони скажуть своєму народові, і чи скажуть про той біль, який викликають ці дії? Тому що в нас в ісламі, в наших традиціях це великий біль, коли вилучають останки, а особливо коли це переводиться у політичну площину. Це терор щодо цілого людства. Ми всі знаємо, яким злом була коричнева чума. Україна своїми вчинками доводить, що вона навіть гірша, бо німці не стирали історію. Ми знаємо, що захід забирає в людей минуле, щоб написати нове майбутнє, яке зіштовхує лобами два рідні народи. А діячі забороненого в Росії незаконного Меджлісу [кримськотатарського народу] з-за кордону намагаються маніпулювати національною політикою в Криму, обіцяючи золоті гори. Але ми розуміємо, що Україна не зробить нічого [для кримських татар]. Ось так вони шанують кримськотатарських героїв, не кажучи вже про українських. Перемовини [щодо передачі останків з Пагорба слави] вести нереально. Треба після перемоги [РФ над Україною] висувати свої вимоги. Але не варто виокремлювати Тейфука Абдуля, герої не мають національності. Треба забрати прах усіх героїв і перепоховати його в Криму або в будь-якій частині нашої великої батьківщини Росії, де шануватимуть їхню пам'ять», – висловився колаборант, позицію якого окупанти видають за «думку кримських татар».

«Депутат Державної Думи РФ від республіки Крим» Лєонід Бабашов заявив, що ООН «зобов'язана засудити знищення братської могили» на Пагорбі слави у Львові та «принаймні запровадити санкції проти чинної нацистської влади України». «Український режим у Львові скоїв злочин проти моралі, пам'яті, здорового глузду та людяності. Кістки 355 червоноармійців зухвало й цинічно виколупали з могил екскаваторним ковшем. При цьому якийсь Садовий ще продовжив блюзнірство, пропонуючи обміняти прах героїв, що полягли в боротьбі з німецькими нацистами, на полонених ЗСУшників. Знавіснілі від злоби та безкарності українські неонацисти перейшли від боротьби з пам'ятниками до боротьби з тілами померлих. Такі танці на кістках вони називають "ексгумацією для подальшого перепоховання в рамках декомунізації". Надто вже так званих львівських європейців корчить, від того, що на Пагорбі слави лежать останки червоноармійців та офіцерів НКВД, які били бандерівців. Не здивуюся, якщо діючий режим влаштує на місці меморіалу капище на славу вояків ОУН-УПА та інших гітлерівських колабораціоністів», – заявив державний зрадник.

Свою позицію висловив також «голова державної ради республіки Крим» Владімір Константінов, звично видавши низку антиукраїнських заяв:

«Та Україна, до складу якої входила колись "республіка Крим", знищена. Тепер її доречно називати Руїною. Демонтаж країни сягнув вже не лише підвалин капітальних споруд, а й навіть могил, яким понад 100 років. Ті, що захопили владу на Руїні, викорінюють і викорчовують усе те, чим мешканці цієї території могли б пишатися, все конструктивне та перспективне. Тобто вони залишають мешканців Руїни без майбутнього, але й без минулого також. До речі, можна уявити, якою була б наша доля, якби Крим не вислизнув з рук цих катів і копачів. Звісно, Львів – не Севастополь, але й там зовсім нещодавно близько 20% населення становили росіяни. Вони стійко трималися, це були переважно військові у відставці. Це вони не давали зникнути пам'ятникам, спільній пам'яті. Кожне святкування 9 травня було для них випробуванням на міцність. Підтримка приходила з Криму, що делегував до Львова активістів руху "Русское единство". Тоді нам ще було до кого їздити до Львова. Там ще були наші соратники за антифашистською боротьбою. Пагорб слави був символом цієї боротьби. Звідси й ненависть до цього меморіалу в русофобів, що дорвалися до влади. Це зайвий докір тим, хто відмовляв нас у 2014 році від рішучих дій, вважаючи, що ми перебільшуємо загрозу, яка нависла над Кримом. Тепер, після свавілля ЗСУ в Курській області та війни з пам'ятниками у Львові, що вони скажуть? Моральний вигляд теперішньої української влади найкраще характеризує війна, яку вона оголосила небіжчикам: жертвам двох світових війн, поховання яких на Пагорбі слави осквернено та демонтовано. Сьогодні такими вчинками можна сподобатися лише Гітлеру, більше вже нема кому. Вони так скоро будуть торгувати кістками своїх батьків. Але, щоб ніхто жодних сумнівів щодо цієї публіки не відчував, вони ще й виставляють потривожених ними небіжчиків на обмін. А їхні "цивілізовані" спонсори дивляться на все це і впритул нічого не помічають. Хоча, здавалося б, хто завгодно від такого був би перестрашений. Але – не ті некрофіли, що мріють про завдання стратегічної поразки Росії. Для них якраз такі дії є зрозумілими та близькими, для нас же це ще одне нагадування про те, з якою нечистю ми змагаємося, і про те, що мир і спокій в нас настануть лише після того, як уся ця мерзота буде знищена».

Довідка. Тейфук Абдуль (Teyfuq Amit oğlu Abdul) народився 24 грудня 1915 року в селі Партеніт на півдні Криму в кримськотатарській селянській родині. Під час і після навчання вів педагогічну діяльність у сільських школах нинішньої Великої Алушти. В листопаді 1939 року був мобілізований до совєтської армії, з червня 1941 року брав участь у німецько-совєтській війні, був командиром з'єднань, кілька разів був важко поранений. У 1942 році вступив до комуністичної партії, наприкінці 1943 року був удостоєний звання героя совєтського союзу. Брав участь у Сталінградській та Курській битвах, форсуванні Дніпра, Львівсько-Сандомирській, Вісло-Одерській і Нижньо-Силезькій наступальних операціях. Мав звання гвардії майора.