15.06.2026, 08:16

Окупанти зробили з курортної Євпаторії «місто військової слави»

Поділитись

Під час чергової «сесії державної ради республіки Крим» її «депутати» підтримали у двох читаннях «законопроект» про присвоєння тимчасово окупованій Євпаторії «почесного звання республіки Крим "Населений пункт військової звитяги"», який вніс «голова республіки Крим» Сєрґєй Аксьонов.

Ініціатором присвоєння тимчасово окупованому курортному місту «високого почесного звання» став «депутат державної ради республіки Крим» Валєрій Аксьонов, який є батьком окупаційного «голови Криму» Сєрґєя Аксьонова. За словами «парламентаря», його ініціатива є «не лише даниною пошани пам'яті загиблих, а й важливим кроком до зміцнення патріотичного виховання в місті».

«У боях за звільнення Євпаторії [в роки ІІ світової війни] брали участь не лише бійці морської піхоти та співробітники НКВД, а й самі мешканці міста. Через неможливість вчасно підвезти боєприпаси штурм не досяг своєї мети, й учасники десанту, до яких долучилися містяни, опинилися в безвихідному становищі. В результаті багато з них загинули, а понад 5 тисяч цивільних осіб розстріляли окупанти. Їхній героїзм і мужність мають бути гідно оцінені нащадками», – висловився Валєрій Аксьонов, додавши, що вважає рішення про надання Євпаторії статусу «міста військової слави» «абсолютно обґрунтованим».

Принагідно колаборанти нагадали, що в серпні 1941 року в Євпаторії було сформовано 2-гу Кримську дивізію народного ополчення, яку було згодом переформовано у 321-шу стрілецьку дивізію 51-ї армії; в жовтні того ж року в гори пішов Євпаторійський партизанський загін чисельністю в 136 осіб. У роки німецької окупації в Євпаторії діяли 8 підпільних груп. У ніч проти 5 січня 1942 року було здійснено військову операцію з висадки десанту моряків Чорноморського флоту в Євпаторії, яка посприяла створенню плацдарму для цілковитого звільнення міста і розвитку подальшого наступу. За результатами тих подій 26 мешканців Євпаторії були удостоєні звання героя совєтського союзу, і ще двоє – повними кавалерами ордена Слави.

За словами «голови державної ради республіки Крим» Владіміра Константінова, ще в 1970-х роках обговорювалася можливість присвоєння Євпаторії звання міста-героя, на взірець Севастополя та Керчі, однак через різні причини це рішення так і не було прийняте.

«Нашим завданням є відновлення історичної справедливості. Присвоєння почесного звання місту є важливою символічною подією. Переконаний, тут нема жодної переоцінки. Багато років євпаторійці чекали на це визнання, дбайливо зберігаючи пам'ять про подвиг, який здійснили наші предки в роки "великої вітчизняної війни", виховуючи патріотами своїх дітей. Тож впевнений, що ми прийняли своєчасне правильне рішення», – публічно висловився колаборант.

За даними ініціативи «Кримські українці», в першій половині грудня 1941 року під час першої спроби десанту совєтів у Євпаторії бійці німецької окупаційної поліції заарештували кількох членів похідної групи ОУН, що прибула перед тим до Криму, з наміром розстріляти їх, однак тим вдалося втекти. Зокрема, йшлося про Степана Теслю та Григорія Вольчака, які в різні періоди були ройовими провідниками підгруп, що йшли на Крим. Теслі та Вольчаку разом з Іваном Янцишиним і, ймовірно, Іваном Осадчуком вдалося дістатися Сімферополя, де вони (за винятком Осадчука) до 1943 року займалися організацією підпільної мережі на півострові.

Степан Тесля був заарештований гестапо в Сімферополі або Мелітополі в лютому 1943 року: за однією версією, був страчений у в'язниці в Сімферополі, за іншою – утримувався в таборі «Червоний» на території Криму, звідки був вивезений у жовтні 1943 року до концтабору на території Польщі й там розстріляний. Іван Янцишин і Григорій Вольчак того ж року залишили Крим: Вольчак, за непідтвердженими даними, загинув у 2-й половині 1940-х рр. на материковій території України, Янцишин помер на еміграції в Америці в 1969 році.

Крім цього, у звітах діячів українського підпілля в Криму серед тих, кого в Євпаторії в грудні 1941 року затримали німці, згадувався інший ройовий провідник – Іван Осадчук. За іншими даними, він був заарештований ще 18 листопада того ж року; місцем затримання також вказувався Сімферополь. У будь-якому разі після цього Осадчук був доправлений до Львова. Дані про його загибель також суперечливі: за однією з версій, він помер у таборі від тифу, за іншою ж, найбільш поширеною, – розстріляний у тюрмі на Лонцького.

Раніше «Голос Криму» писав, що в тимчасово окупованій Євпаторії відкрили музей військових інтервенцій СРСР та росії.