Ціна окупаційного «правосуддя»: у Криму померла півторарічна донька політув’язненої Олександри Стрілець, якій суд відмовив у відстрочці

Трагічна звістка сколихнула тимчасово окупований Крим. Уранці 11 вересня 2026 року померла півторарічна Валерія (Лера), донька 26-річної політичної ув’язненої Олександри Стрілець. Серце важкохворої дівчинки, яка від самого народження виборювала право на життя в реанімації, зупинилося наступного дня після того, як батько вперше за кувезами та лікарняними стінами привіз її додому.

Ця смерть стала прямим наслідком нелюдської жорстокості російського репресивного апарату. Система свідомо позбавила немовля життєво необхідної турботи матері, засудженої до 12 років колонії та етапованої за тисячі кілометрів від дому. Як стало відомо з детального розслідування російського видання «Новая газета», окупаційні судді та силовики проігнорували численні благання лікарів та адвокатів, фактично підписавши дитині смертний вирок.

Півтора року боротьби за кожен подих

Маленька Лера народилася у березні 2025 року на 27-му тижні вагітності з екстремально низькою вагою — всього 530 грамів. Від першої секунди свого життя вона перебувала у реанімаційному відділенні Сімферополя на апараті штучної вентиляції легень (ШВЛ).

Поки тривало «слідство», російські силовики дозволяли Олександрі під конвоєм щодня перебувати в лікарні поруч із дитиною. Журналісти «Новой газети» відновили хронологію важкої боротьби за життя дівчинки. Крихітна Лера перенесла низку найскладніших операцій: на очах, з видалення грижі, а також на легенях, де лікарі видаляли відмерлі клітини, аби врятувати орган. Дівчинка пережила зупинку серця. Через тривале перебування в реанімації вона регулярно підхоплювала внутрішньолікарняні інфекції, її крихкі кістки ламалися. До одного року вона важила трохи більше ніж 4 кілограми.

Російські медики у своїх офіційних висновках прямо вказували: стан дитини критичний, прогнози важкі, а присутність матері, її тепло та догляд є вирішальним фактором для виживання немовляти.

Справа про «держзраду» та вирок за одне засідання

Репресії проти родини Стрілець розпочалися навесні 2024 року. Співробітники ФСБ РФ затримали Олександру Стрілець та її матір, 42-річну Вікторію Стрілець, яка страждає на важку форму розсіяного склерозу.

Жінок звинуватили у «державній зраді» за статтею 275 КК РФ. За версією окупантів, Олександра начебто погодилася на співпрацю з ГУР МО України та переслала у телеграм-канал фотографії російських військових об'єктів у Севастополі, які зробила її матір Вікторія.

5 серпня 2025 року підконтрольний Кремлю Севастопольський міський суд в особі «судді» Данила Землякова розглянув справу поспіхом — усього за одне судебне засідання. Обом жінкам присудили нещадний термін: по 12 років колонії загального режиму. Олександру та її хвору матір взяли під варту прямо в залі суду, вирвавши молоду матір з лікарняної палати, де перебувала її донька.

Цинічна відмова у відстрочці та етапування

Російське кримінальне законодавство (ст. 82 КК РФ) передбачає можливість надання вагітним жінкам та матерям відстрочки відбування покарання до досягнення дитиною 14-річного віку. Адвокати Олександри надали суду вичерпний пакет медичних довідок, які благали залишити матір біля немовляти. Олександра до останнього сподівалася на крихту людяності. За даними «Новой газети», у своїх листах вона писала:

«Десь усередині теплиться віра, що мені дадуть відстрочку... Адвокат назбирав купу справок... Ну і, можливо, суддя буде людиною, бо я не розумію, як можна спокійно реагувати на мою історію».

Проте окупаційні судді виявилися непохитними у своїй жорстокості. «Суддя» Земляков цинічно відхилив клопотання, аргументувавши це тим, що «у дитини є батько». 21 січня 2026 року Третій апеляційний суд загальної юрисдикції залишив цей вирок у силі.

Після цього Олександру Стрілець розлучили з родиною остаточно — її етапували за 2200 кілометрів від Криму до жіночої колонії №5 у місті Козловка (Чуваська Республіка, РФ). Її матір Вікторію відправили ще далі — на Урал.

Батько залишився один проти системи

Чоловік Олександри, Максим, залишився в окупації абсолютно один із двома дітьми: старшою Соломією, якій на момент вироку було 5 років, та тяжкохворою Лерою. Майже рік чоловік буквально жив у лікарняних палатах Сімферополя. Поки дружина перебувала в ув’язненні, він самотужки шукав дефіцитні ліки, вчився керувати складним медичним обладнанням для вентиляції легень та готував кімнату для доньки.

10 вересня 2026 року Леру нарешті виписали. Максим привіз донечку додому, облаштував їй ліжечко, сподіваючись, що вдома їй стане краще. Але без материнського догляду, з виснаженим операціями організмом, дитина не витримала. Вранці 11 вересня Максим надіслав близьким страшне голосове повідомлення:

«Лера померла».

Російська окупаційна влада жодним чином не прокоментувала смерть дитини, яка стала жертвою їхнього політичного судилища. Олександра Стрілець дізнається про смерть своєї доньки за тисячі кілометрів, перебуваючи в російській неволі.

Нещодавно «Голос Криму» писав про те, як окупанти засудили на 15 років викрадену мелітопольську журналістку Ірину Левченко.