Артем Кисельов – єдиний офіцер ракетного катера «Прилуки», що не зрадив присязі у 2014 році

Після захоплення Криму Артем Кисельов виїхав із рідного Севастополя, продовжив службу в Одесі, далі звільнився й жив у Києві. Батька Артема, колишнього командира розвідувального корабля «Славутич», окупанти захопили в полон. Сам Артем вже третій рік боронить Україну на східному та південному напрямках фронту.

«Батько служив, він застав цей розподіл флоту. Він там спочатку топив ще за ВМСУ, підіймав прапори на кораблі, на якому він був. Ми жили в гуртожитку, а сусід через двері був. Він приходив, заарештовував якось батька. Тобто, ще тоді сім’я застала суперечки, агресію зі сторони Росії», – розповів він.

Батько Артема надихнув його стати моряком, як і не зраджувати присягу.

«Він каже: «Всі поступають на цивільних, слабо на військового?». І я сказав, що не слабо. Через певний час я ні про що не жалкую. Все було взагалі супер – купа цікавих історій, добрих хлопців, з якими досі спілкуюсь, хто не зрадив Україну», – зазначив боєць.

За проукраїнську позицію Олексій Кисельов вже два роки перебуває у російському полоні. Після викрадення у Генічеську Херсонської області окупанти катували і засудили його до 8,5 років в’язниці.

Водночас його син зрозумів сутність росіян у 2014 році. Тоді по зашифрованих радіочастотах Артем впізнав деякі голоси тих, з ким вчився на моряка. Колишні курсанти, знайомі Кисельову, погрожували на цих радіочастотах відкрити вогонь по ракетному катеру ВМСУ «Прилуки», якщо він буде виходити зі Стрілецької бухти Севастополя.

Тоді він був заступником командира на катері та єдиним офіцером на судні, який не зрадив присягу. Крім Артема, вірними їй лишилися ще семеро матросів. Решта ж, разом із командиром Дмитром Сухарем, перейшли на бік окупантів.

«Командир сказав, що ми не можемо вийти, що ми не вийдемо, бо заблокована бухта. Я з командиром БЧ-2 переодяглися у цивільний одяг, взяли рибацький катерок і уздовж берега пішли там міряти глибини, щоб розуміти, що ми можемо вийти. Доповіли командиру, що є маршрут по якому ми можемо вийти. Він все одно заборонив», – пригадав Кисельов.

Артему теж окупанти пропонували гроші та посаду, але він не погодився. Далі – служба на флоті в Одесі, «дембель» і переїзд до Києва. Там його і застало повномасштабне російське вторгнення 24 лютого 2024 року.

Після початку широкомасштабної війни в України Артем, зокрема, брав участь у звільненні Київської області. Саме там він вперше побачив воєнні злочини росіян проти цивільних.

«Ми тоді працювали з «Омегою» по «зачистці» і я вже тоді там побачив ці російські позиції, колону цивільної техніки, звалище загиблих цивільних, яких вони повбивали. Біля заправки були в них позиції. На заправку вони приходили, милися і вони там застрелили якось цивільного. Як вони його вбили, так він і лежав пару тижнів», – зазначив військовий.

Джерело: Суспільне