09.03.2025, 13:43

У Севастополі заявили про «націоналізацію» підприємств, які «фінансували ЗСУ через Польщу»

Поділитись

«Губернатор Севастополя» Міхаіл Развожаєв заявив про переведення низки рухомого і нерухомого майна з власності юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних, у «скарбницю» окупованого міста за рішенням місцевого «уряду» у співпраці з «управлінням ФСБ РФ по республіці Крим і місту Севастополю». Причиною було названо «недружні дії» власників щодо РФ, які буцімто довела «робоча група антитерористичної комісії».

«Вони [власники відібраного майна – ред.] є поплічниками київського режиму. Вони здійснювали збір коштів та фінансували українські збройні формування, безпосередньо були керівниками та спонсорами польського правозахисного фонду "Відкритий діалог", який становить загрозу конституційному ладу, обороноздатності та безпеці нашої країни [мається на увазі РФ – ред.]. Через вказаний фонд було перераховано у вигляді пожертв українському панівному режиму понад 520 тисяч доларів США», – заявив Развожаєв.

Крім цього, «губернатор Севастополя» навів перелік осіб, майно яких підпало під вилучення окупантами:

Карпенко Андрій Валерійович, 05.12.1972 р. н.;

Карпенко Ірина Костянтинівна, 02.07.1974 р. н.;

Козловська Людмила Петрівна, 17.03.1985 р. н.;

Козловський Петро Петрович, 27.07.1972 р. н.;

Козловський Сергій Петрович, 26.07.1982 р. н.;

Козловська Сидонія Пилипівна, 06.02.1945 р. н.;

Себякіна Наталія Миколаївна, 03.07.1981 р. н.;

Рубіжна Ольга Віталіївна, 19.07.1955 р. н.;

Рубіжний Євген Миколайович, 01.05.1977 р. н.;

Мірошникова (Козловська) Олена Петрівна, 03.09.1967 р. н.;

Мірошников Віктор Сергійович, 03.12.1988 р. н.;

Присяжнюк Володимир Костянтинович, 25.01.1953 р. н.;

Українська Таїсія Леонідівна, 28.03.1944 р. н.

Разом з тим у «власність» Севастополя було вилучено ТОВ «Завод суднової світлотехніки "Маяк"», ТОВ «Плоск», ТОВ «Тинос», ТОВ «Експлуатаційна організація "Технотрон"», ТОВ «Центр технічної експлуатації №1», Виробничий кооператив «КОРПУС».

А також фундацію «Вікритий Діалог» (ФВД), яку було засновано в Польщі у 2009 році з ініціативи громадянської активістки, уродженки Севастополя Людмили Козловської, яка очолила цю організацію.

За інформацією , Козловська є випускницею фінансового факультету Севастопольського державного приладобудівного університету. У 2004 році буцімто брала активну участь у Помаранчевій революції, у 2005–2006 рр. – у кампанії за виведення Чорноморського флоту РФ з Севастополя (інформація не має чітких підтверджень). Крім цього, Козловська стверджує, що в 1998 році, тобто у 13-річному віці, «відкрила» першу українську бібліотеку в Севастополі, створену за підтримки української діаспори, в т. ч. канадської. У 2019 році Козловська організувала зустріч президента Франції Еманюеля Макрона, депутатів Бундестагу Німеччини та Європарламенту з кримським режисером і громадським активістом Олегом Сенцовим, що відбув на той час п'ятирічне ув'язнення в російських застінках і нині бере участь в обороні України від російської збройної агресії.

Восени 2018 року СБУ розпочала кримінальне провадження проти Людмили Козловської, яку підозрювали за низкою статей, у т. ч. у державній зраді, спробі повалення конституційного ладу, закликах до сепаратизму, шахрайстві та ін. Перед тим, у серпні, влада Польщі анулювала Козловській дозвіл на проживання та депортувала її разом з її чоловіком Бартошем Крамеком до Києва, після того як Агенція внутрішньої безпеки Польщі визнала Козловську «загрозою для національної безпеки» через діяльність ФВД. Сама Козловська стверджувала, що це рішення є реакцією польської влади на діяльність її чоловіка, якого було обвинувачено у спробі державного перевороту. На початку 2024 року Польща скасувала заборону Людмилі Козловській на в'їзд до країни.

ФВД, яка наразі діє у Брюсселі, зосереджувала увагу переважно на РФ та Казахстані, однак не обходила увагою й інші країни, що «мали справу з наслідками антиліберальної політики». У 2013–2014 рр. організація надіслала до України понад 50 волонтерів, у тому числі парламентарів, лідерів громадянського суспільства, студентів, журналістів та ін., що увійшли до дослідницької місії на півдні та сході країни з метою протистояння російській агресії та наростаючій дестабілізації. ФВД організувала масову кампанію гуманітарної підтримки Євромайдану, відправивши протестувальникам, журналістам і спостерігачам 35 тонн ліків, медпрепаратів, бронежилетів і шоломів, 10 тонн з яких було надіслано на Донбас; загальна вартість допомоги у 2014 році склала понад 1 млн злотих. Після початку російсько-української війни у 2014 році, ФВД сприяла ЗСУ та українським добровольчим батальйонам («Айдар», «Азов», «Правий сектор» та ін.). У 2017 році фундація ініціювала в Європарламенті обговорення теми «Українські політв'язні в Росії та окупованому Криму».

Після повномасштабного вторгнення РФ до України, ФВД активно проводила в ЄС та США кампанію щодо міжнародної ізоляції РФ та сприяла постачанням до України обмундирування, спорядження, техніки, в тому числі БПЛА, для ЗСУ: лише за 2022 рік сума допомоги обчислювалася у понад б,5 млн євро. Крім цього, ФВД з 2022 року займалася викриттям і протидією економічній та військовій допомозі РФ з боку Казахстану та інших країн в обхід міжнародних санкцій, у т. ч. блокуванням постачань французьких вертольотоносців «Містраль» до РФ. Станом на осінь 2023 року ФВД перерахувала на потреби ЗСУ понад 7 млн євро. На початку 2024 року ФВД було оголошено в РФ «небажаною організацією»; до того окремі українські та польські розслідувачі стверджували, що фундація «спонсорується і керується громадянами РФ».

Деякі з нещодавно «націоналізованих» «владою» Севастополя підприємств суднобудівної галузі («Маяк», «Плоск», «Тинос» та ін.) належали Петрові Козловському, братові Людмили Козловської, який виступає основним спонсором ФВД і постійно мешкає на території США. Ще наприкінці 2017 року польські та українські медіа заявляли, що підприємства у Севастополі, якими володів Петро Козловський, задовольняли потреби військово-промислового комплексу РФ. У відповідь на це Людмила Козловська запевняла, що завод «Маяк» її брат продав ще у 2003 році і не має до нього жодного стосунку, а решту підприємств захопили російські окупанти. Разом з тим стверджувалося, що Петро Козловський на той час буцімто мешкав в окупованому Севастополі; при цьому наводилися скани його паспорта громадянина РФ, отриманого у Севастополі в червні 2016 року, та дані про закордонний паспорт громадянина РФ, оформлений у квітні 2015 року. Крім цього, російські паспорти в окупованому Севастополі отримала сестра Петра та Людмили Козловських Олена Мірошникова (до заміжжя Козловська; травень 2014 року) і їхня матір, уродженка Львівської області Сидонія Козловська (квітень 2014 року). Разом з тим заявляється, що російський паспорт в окупованому Криму у 2014 році нібито отримала й Людмила Козловська. Також стверджувалося, що родина Козловських володіла в Криму «цілою бізнес-імперією» з півтора десятка компаній, зареєстрованих після російської окупації півострова. За непідтвердженими даними, Петра Козловського наразі позбавлено громадянства РФ.

Також підконтрольні російським окупантам медіа стверджують, що на потреби ФВД кошти перераховували інші фігуранти «списку Развожаєва» – сестра Людмили Козловської Олена Мірошникова, яка мешкає у Севастополі, і її син Віктор Мірошников, а також друга дружина Петра Козловського В. Хухра (ініціали не розкрито).

Через інформаційну кампанію підконтрольних російським окупантам ЗМІ, проросійськи налаштовані мешканці Севастополя закликають окупаційні силові структури до репресій проти місцевої католицької громади, парафіянами якої нібито є «переважно представники польської національності»; зокрема, демонструється бажання «довести» зв'язки парафії з родиною Козловських.