Нації «мають терпіти чоловіка з двома дружинами, як і чоловіка з двома державами; так саме терпіти багатоженство, як і стан подвійної вірності», – Джордж Банкрофт, США, дипломат, 1849. Слова сказані давно з проблеми, що має також довгу історію з різними поглядами. Тепер ця проблема стала черговим «каменем спотикання» в українському суспільстві, яке одинадцятий рік воює за свою незалежність.

Запропонований та проголосований ВРУ у першому читанні текст законопроекту про множинне громадянство в Україні.

Закон – це інструмент, за допомогою якого влада, реалізуючи делеговані їй повноваження, встановлює загальнообов’язкові правила у системі відносин в державі. Будь-яка влада отримує довіру виборців та платників податків одночасно під гаслами та обіцянками покращення якості життя суспільства в державі, формування системи відносин на користь усього суспільства. Тобто, перше питання, яке влада (ініціатори розгляду та прийняття) мали пояснити суспільству щодо законопроекту про множинне громадянство – яку користь отримає українське суспільство від встановлення нового правила чи запропонованих змін чинного правила та яка соціальна група в суспільстві матиме найбільшу вигоду від встановлення запропонованого варіанта правила? Досягнутий консенсус виключав би масштабне неприйняття законодавчої ініціативи.

Роздуми про це питання у статті «Українське «багатоженство» vs громадянської відповідальності».