Блог

У ніч на 10 вересня 2025 року, Росія продовжила демонстрацію своїх «мирних ініціатив» та здійснила найбільш масовану за останні 4 місяці ракетну атаку по території України. В комбінованому ударі російські війська задіяли 43 крилаті та балістичні ракети та 415 ударних БпЛА. Основними цілями стала інфраструктура та цивільні забудови в Житомирі, Вінниці, Луцьку, Івано-Франківську та Львові. Обстріл спровокував значні пошкодження цивільної інфраструктури, є загиблі та постраждалі серед цивільного населення. Зафіксовані руйнування житлових будинків, об’єктів промислового призначення та соціальної інфраструктури. 

Під час цієї атаки щонайменше 19 російських БпЛА вийшли за межі України та Білорусі у напрямку Польщі. Деякі з них пролетіли 500 км вглиб польської території. Напад на Польщу російськими дронами показав, що Росія атакує не лише Україну, а й країни НАТО. Вторгнення дронів зайвий раз підтвердило загрозу для всієї Європи, яка має усвідомлювати загрозу, яку несе РФ і бути готовою до неї. Це не «помилка», а системна агресія. Російські дрони регулярно порушують повітряний простір інших держав таких як Румунія, Молдова, країни Балтії, що свідчить про свідомі дії з боку Кремля.  Ця атака на країну НАТО зайвий раз демонструє, що Путін веде війну проти всього цивілізованого світу.  

Російські дрони на території НАТО – це аргумент для пришвидшення постачання сучасних систем ППО для України, а також максимального посилення обороноздатності України. Російська агресія вже виходить за межі України, тому спільна відповідь – питання виживання всієї Європи. А те, що російські дрони порушили кордони Польщі напередодні російсько-білоруських військових навчань Захід-2025, які відбудуться біля польсько-білоруського кордону, свідчить про послідовну політику Кремля з «розхитування» Європи та НАТО. Мета росіян – зруйнувати європейську солідарність та спровокувати розкол в НАТО.  Всі розмови російських посадовців про готовність до миру та відданість дипломатії лише затягування часу. Без жорсткої відповіді сьогодні, масштабне військове вторгнення РФ в країни Балтії, Польщу, Фінляндію – лише питання часу.

Російська агресія виходить далеко за рамки України, і тільки об'єднана, жорстка реакція Європи здатна зупинити Кремль. При цьому Москва не визнає свою атаку БПЛА на Польщу, імітуючи для НАТО та США «вікно можливостей» для покращення відносин, яке втім є пасткою для Вашингтону. Йдеться про дистанціювання Кремля, створення стану невизначеності. Так, прес-секретар президента РФ Пєсков відмовився коментувати інцидент із російськими дронами, які проникли в повітряний простір Польщі. Він зазначив, що це питання у компетенції російського міністерства оборони. Водночас міністерство оборони Росії заявило, що атака на польську територію не планувалася, і заявило про готовність до консультацій із польською стороною. Відмова «коментувати» є типовим маневром Кремля, що часто дозволяє уникнути прямих заяв у конфліктних ситуаціях. Такі заяви формально перекладають відповідальність, але ніяк не розв’язують проблему. Повітряна атака проти Польщі не є просто випадковістю, це елемент стратегії «ескалація для подальшої деескалації» та тест на реакцію Заходу. 

Твердження про те, що «польська територія не була ціллю» – виглядає як спроба знизити градус напруження. Проте практична сторона інциденту вже відбулась. З огляду на те, що це явний акт агресії, існує необхідність реакції не лише Польщі, але й НАТО, який має обороняти своїх членів. Оскільки Кремль вважає, що політику Альянсу визначають США, що Польща нібито повністю залежна у зовнішній політиці від Вашингтону, очевидно, що відсутність гучних заяв з боку Москви означає «запрошення» саме для США спустити ситуацію на гальмах. Однак, відсутність адекватної реакції з боку НАТО та США, може призвести до того, що Альянс втратить своє значення, а авторитет США у Європі сильно впаде. Через нові відносини з РФ стосовно Європи, Вашингтон може через певний проміжок часу відігравати на європейському континенті лише другорядну роль.

Коли до Польщі залетіло близько двадцяти БПЛА, то їх маршрут, цілеспрямованість руху явно вказують на те, що це не може бути ані випадковістю, ані наслідком впливу на їх роботу українських засобів РЕБ. Це підтверджується і тим, що частина дронів прилетіла з території Білорусі. За кілька днів до того вже траплялися зальоти та падіння російських БПЛА. Загалом протягом трьох з половиною років війни ці випадки є не поодинокими, траплялися і падіння російських ракет, їх прольоти через територію Польщі. Наразі вперше польська авіація та інші структури ППО не тільки спостерігали за маневрами російських засобів повітряного нападу, але й активно протидіяли, зуміли збити кілька дронів, які, в основному виявилися розвідувальними. 

Представник Альянсу підтвердив, що численні дрони дійсно проникли в повітряний простір Польщі, а прем’єр-міністр країни Туск зазначив, що вони російські, а не якісь інші. Глава МЗС Польщі Радослав Сікорський заявив, що безпілотники російського виробництва не відхилилися від курсу, а були навмисно націлені. А генеральний секретар НАТО Рютте залишався на зв’язку з польським керівництвом і активно консультувався щодо подальших кроків. НАТО на вимогу Варшави активувало статтю 4 Північноатлантичного Договору щодо проведення термінових консультацій. Це дозволить державам-членам обговорити ситуацію з союзниками у Північноатлантичній раді. Президент США Дональд Трамп і польський лідер Кароль Навроцький провели телефонну розмову.   Навроцький зазначив, що розмова підтвердила єдність союзників Польщі в контексті порушення польського повітряного простору. 

Цей інцидент ще один приклад того, як Москва використовує гібридні методи: дрони становлять одночасно військову загрозу і елемент психологічного тиску. Кремль обрав лінію офіційного нейтралітету, не визнаючи відповідальності, але відкидає її через міністерство оборони, яке імітує конструктив та готовність до діалогу.  Кремль прагне не лише розмити боєздатність НАТО та перевірити де його «червоні лінії», але й залякати громадян країн Центральної Європи перспективою російських ударів. 

Москва реально вважає, що головну роль у політичному житті Центральної Європи і зовнішньої політики Польщі зокрема, а також у НАТО відіграють США, тому відмова Кремля від супроводу агресії власною інформаційною кампанією є й пропозицією для США не підтримувати статутні дії у рамках НАТО аби не сталося ескалації. Гібридний підхід РФ передбачає, що відмова США від підтримки європейських союзників, яка нібито дозволить запобігти ескалації, насправді призведе до кризи Альянсу як безпекового інструменту, фрагментації Європи та втрати США авторитету у Європі, що не є в інтересах Вашингтону, але точно є ціллю Путіна. Відповідь Польщі та НАТО є чіткою: повітряний простір Альянсу – під захистом. Україна також висловила готовність надати Польщі допомогу в організації ППО з урахуванням реалій російської агресії.  Ситуація, що виникла, тільки загострює дискусію про необхідність спільної європейської системи протиповітряної оборони. 

Вторгнення російських безпілотників на територію Польщі стало ще одним тривожним сигналом для всієї Європи. Київ виступив як надійний партнер Варшави, оперативно зафіксувавши факти порушення повітряного простору та висловивши готовність надати польській стороні всю наявну інформацію для аналізу. Така співпраця дає можливість Польщі своєчасно реагувати на нові виклики та формувати власну систему захисту, спираючись на український досвід протидії масованим повітряним атакам. Київ заявив про готовність допомогти Варшаві у створенні системи раннього оповіщення та протиповітряного захисту, що стане потужним бар’єром проти подальших загроз. Український досвід, здобутий у війні з Росією, може стати основою для зміцнення оборонного потенціалу Польщі та усього східного флангу НАТО. 

Україна доводить, що її роль не обмежується захистом власних кордонів – вона активно формує колективну безпеку в Європі. Для Польщі така підтримка означає посилення стратегічної стійкості та відчуття, що вона має реального партнера, готового ділитися досвідом і ресурсами заради спільного захисту. Заяви українського керівництва щодо готовності підтримки Польщі мають і символічний вимір, адже вони демонструють солідарність у боротьбі з агресором. Це сигнал і для інших партнерів - Україна не лише отримує допомогу, але й сама готова її надавати.