Блог

Прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький заявив про плани п’ятикратного збільшення виробництва артилерійських снарядів з близько 30 тис. до 150-180 тис. одиниць на рік. Цей крок спрямований на зміцнення оборонного потенціалу Польщі та підтримку України та її партнерів. На реалізацію плану уряд виділив близько 2,4 млрд. злотих (приблизно $660 млн.). Польща чітко усвідомлює, що Росія – найбільша загроза її безпеці і без міцної України ця загроза опиниться безпосередньо на польських кордонах. Розширення оборонного потенціалу Польщі та підтримка України – це два взаємопов’язані кроки в протистоянні російській агресії, що загрожує всьому регіону. 

У цей же час, Німеччина профінансує для України виробництво ударних безпілотників великої дальності, здатних вражати цілі у глибокому тилу Росії. Мова йде про понад 500 дронів-камікадзе Ан-196 Лютий. Безпілотники мають дальність польоту до 2000 км та здатні нести бойову частину вагою близько 75 кг. Про посилення оборонного партнерства з Україною оголосив глава МЗС Німеччини Йоганн Вадефуль під час свого нещодавнього першого візиту до Києва. Спільно з ним до України прибули представники німецької оборонної промисловості. Міністр заявив про намір створювати спільні підприємства, щоб Україна могла самостійно і швидше виготовляти зброю для свого захисту. Крім того, Латвія передасть Україні 42 сучасні бронетранспортери Patria. Крім Patria, до нового пакету допомоги увійде й інше військове обладнання.  У 2024-2025 роках Латвія продовжить надавати оборонну підтримку Україні в обсязі 0,25% від свого ВВП. Важливо, що згідно з новими принципами НАТО, пряма допомога Україні та внески в її оборонну промисловість тепер можуть бути враховані в загальній структурі оборонних витрат країн-членів Альянсу. 

Нова Зеландія надасть Україні новий пакет допомоги на 16 мільйонів новозеландських доларів. До пакету увійдуть як військова, так і гуманітарна допомога. "Оборона України має значні наслідки не лише для безпеки Євроатлантичного регіону, а й Індо-Тихоокеанського. Ми повинні продовжувати співпрацювати з іншими членами міжнародної спільноти, щоб підтримувати порядок, заснований на правилах, який слугує всім нашим інтересам", - наголосив міністр закордонних справ Нової Зеландії Пітерс. 

У межах ініціативи Євросоюзу щодо постачання Україні 2 млн боєприпасів у 2025 році вже задекларовано зобов'язання на 80% від запланованого обсягу. Очільниця зовнішньої політики ЄС Кая Каллас підкреслила, що попри прогрес, ЄС має зробити більше, аби досягти повної цілі - забезпечити Україну необхідною кількістю боєприпасів до кінця року. Вона наголосила, що збільшення військових видатків в Росії свідчить про наміри розширити війну. Росія становить пряму загрозу для Європейського Союзу через акти саботажу та кібератаки, а її величезні військові витрати свідчать про те, що Володимир Путін планує використовувати свої збройні сили в інших місцях у майбутньому.

Багаторівнева система протиповітряної оборони України складається з поєднання систем радянської епохи та західного виробництва, але багато з них значною мірою залежать від ракет, що постачаються Сполученими Штатами. Беручи до уваги нещодавнє зупинення Вашингтоном постачання боєприпасів і ракет, важливо розуміти, які системи залишаються функціональними без підтримки США. Будь-яка система протиповітряної оборони, будь то Patriot чи Stinger, неефективна без ракет. Ця вразливість вже змусила Україну модернізувати деякі радянські системи через брак сумісних ракет, що призвело до розробки пускових установок «Бук-М1», модернізованих для стрільби ракетами AIM-7 американського виробництва. Кілька систем ППО на озброєнні України не використовують боєприпаси американського походження. На рівні малої дальності переносні зенітно-ракетні комплекси (ПЗРК), такі як польський Piorun, французький Mistral, шведський RBS-70 та британський Martlet (LLM) працюють незалежно від американських ракетних запасів. Єдиним ПЗРК американського виробництва, що перебуває на озброєнні України є Stinger. У категорії малої дальності (до 10 км) Україна використовує машини Stormer, що постачаються Великою Британією, озброєні ракетами Martlet або Starstreak, та німецькі мобільні платформи, оснащені ракетами FZ275 LGR. На внутрішньому фронті Україна продовжує використовувати модифіковані радянські системи, такі, як «Стріла-10» та «Оса», деякі з яких були адаптовані для використання ракет класу «повітря – повітря» Р-73, а також залишкові запаси ракет «Ігла» та «Стріла» радянських часів. Розроблена Великою Британією система Gravehawk також використовує Р-73 у контейнерному форматі. Для цілей на низькій висоті до 20 км Україна має на озброєнні німецькі зенітно-ракетні комплекси IRIS-T, британські Raven із ракетами ASRAA. Україна також зберігає обмежену кількість старих радянських систем С-125 та «Тор». 

Однак щодо систем середньої дальності, то німецька зенітно-ракетна комплекс IRIS-T залишається єдиною іноземною системою цього класу, яка працює без боєприпасів американського виробництва. 

На противагу цьому, широко використовувана норвезька система NASAMS залежить від ракет AIM-9 та AIM-120 американського виробництва. Система HAWK також потребує американських перехоплювачів MIM-23. Застарілі радянські системи «Бук» та С-300П потребують ракет, яких зараз бракує. Щодо можливостей далекої та протиракетної оборони, Україна має обмежену кількість французько-італійських систем SAMP/T (європейський аналог Patriot) – поставлено дві батареї та приблизно десять систем Patriot. Однак запаси ракет SAMP/T обмежені, а Patriot покладаються на перехоплювачі GEM-T та PAC-3 MSE, що зрозуміло постачаються з США. Загалом архітектура протиповітряної оборони України залишається значною мірою залежною від ракет, що виробляються в  США, зокрема Stinger, APKWS, AIM-7, HAWK, GEM-T, MSE, AIM-9 та AIM-120. Деякі із цих типів ракет також використовуються українськими винищувачами F-16, що ще більше прив'язує можливості протиповітряної та протиракетної оборони країни до підтримки США.   

Між тим в Україні вироблятимуть ракети для систем ППО NASAMS. Поглиблена співпраця з Kongsberg Defence & Aerospace дозволить розвивати спільне виробництво повітряних і морських безпілотних систем, засобів ППО та удосконалювати високотехнологічне озброєння.

Крім того, в Україні можуть  з часом дозволити експорт озброєння. За роки повномасштабної війни галузь українського виробництва зброї значно розвинулася. Зокрема, Україна стала передовою у виробництві морських дронів, які демонструють вражаючі результати. Україна розробила декілька моделей морських безпілотників, відомими з них є Magura та SeaBaby. 

Україна виробляє й інші дрони, які стали маркером сучасної війни. І саме завдяки їм деякі види озброєння вже не є такими затребуваними. До прикладу, відомий протитанковий ракетний комплекс (ПТРК) Стугна-П практично зник з нинішнього ужитку, бо його функціонал частково замінили fpv-дрони. Але у цьому ПТРК зацікавлені покупці на Близькому Сході. 

Окрім дронів, країнам НАТО Україна могла б запропонувати засоби радіо-електронної безпеки (РЕБ). Деякі українські системи РЕБ не мають аналогів ні у росіян, ні на Заході. Зокрема, вони відрізняються ефективністю та компактністю. Серед таких комплект РЕБ Буковель, який виявляє ворожі безпілотники на відстані до 100 кілометрів, блокує сигнали передачі даних, управління, навігації. Комплект РЕБ "Анклав" створює перешкоди для приймачів до 40 кілометрів. Комплекс Нота  здатен придушувати мережі стільникового зв'язку всіх стандартів, а також може протидіяти засобам РЕБ та контрбатарейним радарам. Він може виявляти БПЛА на відстані не менше 20 км, а протидіяти — на відстані 15 км. Стільниковий зв'язок може бути нейтралізований на відстані до 1 км. 

Серед унікальних рішень української оборонної промисловості є український лазерний комплекс Тризуб, який здатний боротися не лише з ударними дронами, а й з авіабомбами, а також з крилатими та навіть балістичними ракетами на відстані до 3 кілометрів. Крім того, його можуть застосовувати для збиття гелікоптерів, літаків та розвідувальних дронів на відстані до 5 кілометрів. Осліпити апаратуру дронів, крилатих ракет та гелікоптерів можна і на відстані 10 кілометрів.

 Одним з факторів, які зупиняють відкриття зовнішніх ринків, є ризик потрапляння української зброї через треті країни до Росії. Зважаючи на це, президент України запропонував обмежити список потенційних покупців української зброї виключно країнами "Рамштайна", які роками надають озброєння українській армії.  Малоймовірним також виглядає експорт тієї зброї, яка потрібна українським військам або є дефіцитною.