Блог

На сайті Данської служби безпеки і розвідки (PET) була розміщена заява очільника спецслужби Фінна Борха Андерсена, який закликав європейські держави до тіснішої співпраці на тлі посилення гібридної війни Росії. Під час закритої частини засідання Ради ЄС з питань юстиції, Андерсен наголосив на завданнях європейських служб безпеки щодо протидії гібридній загрозі з боку Росії у світлі поточної безпекової ситуації в Європі. 

«Росія веде гібридну війну проти Європи, а російські розвідувальні служби відповідальні за конкретні атаки в низці європейських країн. До цього додаються добре відомі загрози для Європи, такі як тероризм і екстремізм, а також надзвичайно швидкий технологічний розвиток», – зазначив очільник PET. 

Андерсен додав, що у звʼязку з цим «ми повинні продовжувати та посилювати тісну співпрацю ЄС у сфері безпеки», бо тільки так «зможемо впоратися із загрозами, які швидко змінюються». 

Данія є особливо цікавою країною-членом НАТО для Росії, оскільки контролює стратегічно важливий вхід до Балтійського моря, через який пролягають ключові торговельні та військові маршрути. Як транзитна держава, вона відіграє помітну роль у забезпеченні логістики та комунікацій у контексті зміцнення східного флангу Альянсу. Водночас у складі Данії знаходиться Гренландія – територія з винятковим геополітичним значенням, завдяки своєму розташуванню між Північною Америкою та Європою, а також близькості до Арктики, де дедалі більше перетинаються інтересипровідних світових держав. Це і арктичні острови Шпіцберген, де також присутня Росія.  Саме поєднання контролю над Балтійським морем і володіння арктичною територією робить Данію важливим елементом у системі стримування російських загроз. 

Данія є одним із найбільш послідовних прихильників України, активно підтримуючи її в умовах російської агресії. Копенгаген надає військову, політичну та фінансову допомогу, зокрема входить до числа лідерів у поставках сучасного озброєння. Така позиція зумовлена не лише солідарністю, а й розумінням того, що безпека України безпосередньо пов’язана з безпекою європейських держав.

Підтримуючи Київ, Данія фактично зміцнює обороноздатність усього східного флангу НАТО та протидіє подальшій експансії Росії. У відповідь на  зростання військової активності Росії, Данія посилює оборонні заходи в Гренландії. Серед нових кроків – розширення морської оборони на острові, зокрема використання патрульних літаків для моніторингу та боротьби з підводними човнами. Ці дії дозволяють зміцнити контроль над північними підходами до НАТО та запобігати розширенню російської присутності в Арктиці. Таким чином, арктичний напрямок стає ключовим елементом довгострокової стратегії Копенгагена у сфері національної безпеки. Паралельно з військовими викликами Данія стикається з ескалацією інформаційно-кібернетичних операцій, що є невід’ємною частиною російської гібридної війни. Напередодні місцевих виборів, країна пережила масштабні кібератаки на державні ресурси, муніципалітети та оборонні підприємства. Відповідальність за атаки взяла проросійська група NoName057, яка діє синхронно з кремлівськими інформаційними наративами. Це підкреслює необхідність комплексної координації між союзниками для захисту критичної інфраструктури та громадянських інституцій. Активізація російських гібридних операцій становить пряму загрозу не лише Данії, а всьому європейському регіону. Москва прагне розхитати політичні системи країн Заходу, використовуючи дезінформацію, кібернапади та інструменти впливу. 

Ці дії спрямовані на послаблення підтримки України та створення внутрішніх конфліктів у ЄС. У результаті російська агресія стає системною загрозою, що потребує координованої стратегії реагування на рівні НАТО та ЄС. Важливою складовою гібридної стратегії Росії стає використання дронів як інструменту розвідки, провокацій і тиску на європейські держави. Російські безпілотники фіксують рух військових кораблів, критичні об’єкти та маршрути енергопостачання, створюючи постійний фон напруги. У деяких випадках їх використання спрямоване на тестування реакції НАТО та перевірку слабких місць оборони. Це перетворює повітряний простір і морську інфраструктуру на одну з головних зон ризику. У контексті війни проти України, Росія дедалі агресивніше демонструє готовність розширювати спектр своїх недружніх дій проти Заходу. Від запуску дронів над військовими та інфраструктурними об’єктами до маніпуляцій міграційними потоками – усі ці інструменти мають одну мету: послабити єдність демократичних держав. Данія, як транзитна та морська держава, особливо вразлива до таких форм тиску. Це вимагає посиленої взаємодії з союзниками для мінімізації ризиків. Спільна протидія з боку Заходу стає ключовим фактором у нейтралізації російських гібридних операцій. Європейським країнам потрібні узгоджені механізми швидкого обміну розвідданими, колективні інструменти кіберзахисту та уніфіковані стандарти реагування на інциденти. Розрізнені діїокремих країн не здатні зупинити кремлівську стратегію, яка працює одночасно в політичній, цифровій, економічній та військовій площинах. Лише консолідована позиція здатна забезпечити стійкість і захист демократичних суспільств.

В Telegram-каналі «Анастасия Кашеварова», опубліковано інформацію, що «особисті речі загиблих російських військовослужбовців не повертаються сім'ям, а розкрадаються іншими бійцями».

«Ми всі пам'ятаємо фільми і свідчення часів Великої Вітчизняної війни, коли приїжджали товариші по службі, або військові комісари, або якісь посильні солдатики і передавали особисті речі загиблих воїнів родині. І для родини будь-яка дрібниця – лист, олівець, іконка, особисті документи - це сімейна реліквія. Це те, що було при воїні. Зараз це виняток із правил. В більшості випадків, я з жалем констатую, що людина людині вовк, навіть там, на фронті. Якщо боєць зник безвісти, або загинув, то про його особисті речі родині можна забути». 

Забирається і крадеться все – каски, бронежилети, документи, банківські картки, ще й гроші з неї знімуть так звані товариші по службі або командири. У відповідях на запити родини, військові частини і штаби відповідають - «де особисті речі не знаємо», «де зник не знаємо», «як зник не знаємо». Крадуть не тільки військове спорядження, а й телефон, паспорт, контракт з МО, платіжну картку банку, особисті дрібниці.

Тотальні крадіжки особистих речей загиблих показник того, на що перетворилася російська армія. У роки Великої Вітчизняної війни речі загиблого дбайливо збирали та передавали сім'ї як частину пам'яті про людину. Сьогодні здебільшого ніхто не відповідає за їх безпеку, вони просто «розходяться по руках». Рідні залишаються без листів, документів, телефону, навіть без простої ручки чи книжки, з якою людина була на фронті. Мародерство стало стихійним явищем, його навіть організує начальство. Наприклад, командир штурмової роти 80-го танкового полку збирав у бійців банківські картки та PIN-коди нібито «на випадок загибелі, щоб віддати сім'ї», проте після їхньої смерті на рахунках не залишалося жодної копійки.Після смерті 28-річного військовослужбовця з Єкатеринбургу Микити Козлова всі «бойові» виплати було знято, оскільки карту не було заблоковано.

Доступ до неї мали лише командири, яким він сам довірив PIN. У результаті сім'я залишилася без коштів, зароблених на фронті. Відомий випадок, коли товариш по службі отримав завдання відвезти матері загиблого товариша його телефон, документи та банківську картку. По дорозі він витратив усі гроші з рахунку, а потім втратив карту, і телефон. Сім'я не побачила ні особистих речей сина, ні його накопичень. Рідним зниклого безвісти контрактника з 15-ї мотострілецької бригади після місяців запитів видали лише рюкзак з паспортом та тимчасовим військовим квитком. Телефону бійця там не було, але виявився чужий апарат, який належав іншому військовому. При цьому на карту зниклого продовжували надходити виплати, але ніякої ясності, хто розпоряджається цими коштами, не було. Мародерство не обмежується військовими частинами, воно також процвітає в тилу, наприклад, зловмисники прийшли до будинку сестри загиблого військовослужбовця і вкрали мільйон рублів, які вона отримала за його смерть. Офіційна реакція військових відомств і штабів лише посилює недовіру, на запити родичів часто приходять відповіді: 

«де особисті речі не знаємо», «обставини загибелі невідомі», «місце зникнення не встановлено». 

Складається враження, що ніхто не веде суворого обліку ні речей, ні документів, ні банківських карток. Для армії, яка офіційно називається «гордістю країни», така позиція виглядає як визнання управлінського провалу та повної відсутності дисципліни. Батьки, які довірили армії своїх дітей, стикаються з цинізмом вже на рівні військкомату. Офіцери самі зізнаються: 

«речі загиблих кілька тижнів полежать у частині, потім пацани розтягнуть». 

Рідні бачать, що для багатьох товаришів по службі та командирів загиблий – це в першу чергу джерело збагачення, а збереження пам'яті про загиблого нікого не цікавить. Статистика справ про крадіжки у військових та їхніх сімей показує, що це не поодинокі випадки, а тенденції. Суди фіксують безліч епізодів розкрадань грошей, телефонів, спорядження та «гробових» у родичів, причому фігурантами стають і самі учасники бойових дій та мешканці тилу. Для потенційних контрактників та їхніх сімей це стає серйозним сигналом. Вони бачать не тільки ризик загинути, але й бути роздягненим і обікраденим своїми ж при повній байдужості системи. 

Якщо держава не може гарантувати навіть збереження паспорта, телефону, особистої книжки та чесну передачу накопичених коштів, то вона фактично визнає, що не контролює власну армію. Коли люди думають йти на СВО, їм важливо розуміти як розмір виплат, а й реальний підсумок для сім'ї. Сьогодні немає впевненості ні в тому, що родичам повернуть особисті речі, ні в тому, що вони взагалі дізнаються правду про останні дні життя бійця.