Блог

Антон Божук Дослідник історії українців Криму

27.02.2025, 09:00

Король, що назавжди став Принцом. Пам'яті воїна з Криму

Перед самим Новим роком, 29 грудня, громаду кримських українців сколихнула сумна звістка: ще один наш земляк віддав життя в обороні України від повномасштабної російської агресії. 29 грудня під час штурмових дій поблизу села Нововасилівки Покровського району Донецької області несумісні з життям кульові поранення отримав старший солдат 9-го ОМПБ 59-ї ОМПБр імені Якова Гандзюка Віктор Король. Завдяки його професіоналізму та мужності було врятовано життя та здоров'я 2-х побратимів; до прибуття евакуаційної команди бійці кілька днів утримували позицію, старшим якої був друг Принц і яку було названо його прізвищем, а ворог не зумів просунутися вперед. Сьогодні Віктору Королю виповнився б 41 рік.

Історію свого сина, без перебільшення, на цілий світ сьогодні розповідає Юрій Король – колишній військовослужбовець, що до російської окупації Криму очолював районний осередок Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка у Бахчисараї. В цьому місті певну частину свого життя провів Віктор Король, що з'явився на світ у Севастополі.

З ранніх років захопленням Віктора була література. Втім, після закінчення школи-ліцею в Бахчисараї він здобував вищу освіту за технічним профілем – спочатку в Тернопільському національному технічному університеті імені Івана Пулюя, а згодом – у Луцькому національному технічному університеті.

Крім цього, Віктор Король пройшов строкову військову службу в 36-й окремій бригаді берегової оборони ВМС ЗСУ (село Перевальне Сімферопольського району АР Крим). Після демобілізації відкрив власне підприємство з виробництва корпусних меблів. Займався він і громадською діяльністю – очолював ГО «Кримське братство», сприяв діяльності бахчисарайської «Просвіти» та ГО «Український дім», у тому числі в проведенні патріотичних акцій.

Після російської окупації Криму у 2014 році Віктор Король залишив рідний край і оселився в Тернополі. З часом він добровільно став до лав 6-го батальйону територіальної оборони «Збруч» ЗСУ на посаді старшого стрільця. В червні 2015 року, після демобілізації, долучився до Тернопільського обласного осередку Добровольчого українського корпусу «Правий сектор».

Свідомо прагнучи перейняти іноземний досвід військової справи, аби бути корисним рідній державі, в 2017 році Віктор Король став до лав Французького легіону. Проходив службу в навчальному центрі 1-го іноземного полку в місті Обань (Франція). З часом він вирішив повернутися до Тернополя та адаптувати отриманий за кордоном досвід у реальній війні разом з побратимами. У вільний від виготовлення меблів час Віктор Король разом із тернопільськими бійцями ДУК «Правий сектор» проходив бойове злагодження, вишколи з тактичної підготовки й тактичної медицини на навчальних полігонах.

Невдовзі він вирушив до зони бойових дій: на початку 2020 року виконував завдання в місті Авдіївці Донецької області у складі 1-ї окремої штурмової роти ДУК ПС, якою командував легендарний «Да Вінчі» – Дмитро Коцюбайло.

Наступного року Віктор Король був нагороджений медаллю «За оборону Авдіївки» (наказ голови ВЦА міста Авдіївки №3152 від 28 червня) та нагрудним знаком «За особливу службу» III ступеня командувача Сухопутних військ ЗСУ (наказ №417 від 12 жовтня).

Повномасштабне російське вторгнення в лютому 2022 року 1-ша ОШР ДУК ПС зустріла на сході України, беручи участь у боях за Щастя на Луганщині. В квітні 2022 року на основі цієї роти та підрозділу «Гонор» було утворено батальйон «Вовки Да Вінчі» в складі 7-го центру Сил Спеціальних Операцій ЗСУ. Наприкінці 2022 року батальйон увійшов до складу 67-ї ОМБр, у якій було сформовано 1-й окремий механізований (згодом штурмовий) батальйон.

За цей час Віктор Король виконував бойові завдання на різних ділянках фронту в Запорізькій, Харківській та Донецькій областях, беручи участь в операціях на Бахмутському, Куп'янському, Лиманському та інших напрямках на посадах старшого навідника, старшого бойового медика, оператора управління командира артилерійської батареї. У 2023 році він був нагороджений відзнакою командувача Сухопутних військ ЗСУ «За звитягу» (№0048, наказ №188 від 09.04.2023) та почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «За збережене життя» (наказ №3084 від 25.12.2023).

В лютому 2024 року «Вовки Да Вінчі» перейшли до складу 59-ї ОМПБр імені Якова Гандзюка. Віктор Король, що з того часу виконував обов'язки командира артилерійської батареї, був поданий на отримання офіцерського звання – однак папери загубилися в штабах. Тоді ж кандидатура друга Принца за сприяння Постійного Представника Президента України в АР Крим була рекомендована Радою ветеранів при Крайовій Раді українців Криму до нагородження орденом «За заслуги» III ступеня – проте доля цього подання так само невідома дотепер. Відтоді Віктор Король не ставив собі за мету сходження військовими кар'єрними щаблями: він просто відповідально виконував свої обов'язки, офіційно й неофіційно займаючи вищі посади і беручи на себе відповідальність за побратимів.

Наприкінці серпня 2024 року поблизу Селидового на Донеччині друг Принц отримав контузію та важкі травми. Після двох операцій та відновлення він знову вирушив на передову. Наприкінці року ворожі кулі обірвали його життя.

6 січня 2025 року тіло загиблого воїна, віднайдене після ініційованих його батьком тривалих наполегливих пошуків, було піддане кремації в Києві. За волею батьків прах воїна буде поховано на території Національного військового меморіального кладовища в селищі Гатному поблизу Києва. Сам Віктор ще за життя заповідав у разі його загибелі розвіяти його прах у тих місцях, де минули його дитячі роки…

17 лютого на Чеському телебаченні вийшов документальний фільм «Батько шукає сина», присвячений Віктору Королю. За визнанням авторів стрічки Дар'ї Стоматової та Яна Шюргера, його непростий бойовий шлях посідає гідне місце серед численних історій українських бійців, що зникли безвісти на війні або поклали своє життя на вівтар української незалежності.

Ми ж маємо берегти пам'ять про наших полеглих захисників, з надією на вшанування їхніх імен у рідному краї після його звільнення.