Блог

28.02.2025, 10:37

Тонка червона лінія

В переддень Дня Соборності України в одному фронтовому місті став свідком незвичайної, але дуже цікавої та наративної розмови, яку випало почути.

В один із теплих днів зими, досить гарна і стильно зодягнена молода мама виходила з одного поки ще працюючого маркету у фронтовому місті з маленьким хлопчиком років шести. Маленький дорослий посеред зруйнованих вулиць, колись ніби вже давно забутого залитого сонцем міста, видавався напрочуд допитливо контрастуючим.

І вона м’яким тихим голосом зі всією материнською любов’ю повчала тим істинам, яких, як правило, не вчили наші старші. Не мав нагоди чути діалог повністю, але: “українська соборність – мета перемогти” зміг почути чітко.

Ці слова гартовані як сталь, що сяють вірою, яка живе у тих місцях, де сама надія давно вже стала тінню. В таких моментах точно відчуваєш, що це все не даремно, нехай якою ціною, якими нелюдськими зусиллями, але не даремно. Можливо, таки є надія, що це покоління дітей батьків нульових буде кращим за їх дідусів і нас самих?

Чи так це, я не знаю, напевне, але знаю точно: цю державу їм ще треба передати. У третю річницю повномасштабного вторгнення хочеться нагадати старі, як світ, істини - найтемніші ночі завжди перед світанком.

Жити й пам’ятати, що ми повернемось. Однозначно повернемось до місць нашого дитинства, до могил наших прадідів-батьків... на Херсонщині й у Криму, Азову й Запоріжжя, Слобожанщини й Донбасу. Можливо не сьогодні, можливо навіть не завтра чи після ми повернемось додому, у свої краї, міста і села, і будемо жити та сіяти хліб вдома – вдома на своїй землі, ніким не відібраній. Викладати уроки мови та історії у наших школах, наших класах, і тій самій гімназії на Київській (сімферопольці знають).

З Криму почалась наша історія війни, ним вона і завершиться. Марення нових кордонів, зустрічей у Ялті та новим поділом світу закінчуються там, де свою thin red line тримає український піхотинець.

Тож творимо майбутнє вже сьогодні – в утриманні посадки під Вовчанськом, за токарним станком на виробництві, у вихованні тих кращих, хто буде після нас.