У своєму інтерв’ю Суспільному Чернігів Сергій Притула заявив, що після звільнення окупованих територій в першу чергу поїде в Севастополь «тому що там є один покидьок, якого я дуже хочу потримати за горло…це гнида Олег Крючков», колишній журналіст українського телеканалу.

Багато хто дійсно вважає, що після звільнення Криму саме так і відбуватиметься – ми почнемо смикати за горло наших ворогів. Це важливий сигнал на окуповані території: підтримував окупаційну владу – отримай покарання. І це добре. Суто прагматично нам - державі - важливо, щоби якомога менше кримців допомагали московитам під час окупації, а на час звільнення півострову якомога більше окупантів та їх поплічників виїхало. Реінтеграція тим успішніша, чим менше нелояльних до України людей залишиться на півострові.

Водночас такі тези, коли їх висловлюють відомі люди (волонтери, політики, особливо військові) - є небезпечними. Свавілля на звільнених територіях Україна не допустить. Можливість свавілля після звільнення Криму - це ілюзія. Практика звільнення Херсонської, Київської, Сумської, Чернігівської, Харківської областей свідчить, що дії Сил оборони під час звільнення наших земель та одразу після нього максимально відповідали стандартам правової держави. 

Відповідно прагнення «потримати ворога за горло» не буде реалізоване. Створювати нереалістичні очікування в суспільстві небезпечно подальшим розчаруванням інфантильної його частини.

Крім того, свавілля на звільнених територіях неймовірно бояться наші іноземні партнери. Високопрофесійна досвідчена українська армія, що розділяє прагнення свавілля (зокрема на ґрунті помсти), створює відчуття небезпеки для іноземних суспільств. Це обмежує можливості їх урядів оснащувати нашу армію сучасною зброєю. Кількість та якість наданої зброї прямо пропорційна рівню довіри наших іноземних партнерів, а також прямо пропорційне рівню захопленості їхніх суспільств витримкою та стійкістю української армії. Ми маємо іноземну допомогу доти, допоки маємо співчуття іноземних країн нашому народу. Погодьтеся, важко переконати цивілізоване суспільство передавати зброю армаді кровожерливих месників, якими нас намагаються виставити московити у своїй пропаганді.

Наразі ми переживаємо момент, коли кожна необережна дія, навіть необережне слово, може змінити рівень підтримки іноземних суспільств на гірше.

Водночас, я не маю сумніву, поплічники окупантів будуть покарані. Немає іншого шляху. Вони будуть покарані лише одним способом – на підставі закону, та способом, визначеним законом.

Україна точно дотримується вимог міжнародного права збройних конфліктів. (Варто було б докласти більше зусиль на висвітлення закордоном цього беззаперечного факту, а також на оприлюднення фактів воєнних злочинів московитів, але то вже тема іншого допису).

Наша держава закріпила в національному праві та жорстко вимагає від своїх громадян, особливо від військових, поводитися відповідно до стандартів цивілізованого суспільства. Звільнення наших окупованих московитами територій і окупація Збройними Силами України частини Курської області РФ – це дії цивілізованого війська цивілізованої держави.

Самосуд - злочин, позасудові страти – злочин, катування –злочин, заподіяння каліцтва –злочин, вбивство –злочин, мародерство - злочин…

Звільнення Кримського півострову буде супроводжуватися судовими процесами на підставі інформації, яку зараз активно збирає СБУ, НПУ, прокуратура, а також громадські організації. 

Обмеження прав, притягнення до адміністративної, кримінальної відповідальності відбуватиметься виключно на підставі закону.

Тож наразі «потриматися за горло поплічника окупантів» у розумінні нашої держави означає «зібрати достатні дані для притягнення до встановленої законом відповідальності». 

Досвід постконфліктного врегулювання багатьох країн світу, свідчить, що травмоване війною та злочинами суспільство отримує вищий рівень відчуття справедливості, коли злочинці постають за гратами перед справедливим законним судом, а не на придорожніх стовпах.

Кожен громадянин може долучитися до відновлення справедливості - як безпосередньо до звільнення півострову, так і до притягнення поплічників ворога до відповідальності. Інформація про окупантів, про тих, хто їм сприяє, про злочини, які вони вчиняють, має значення. Інформація про склад сил ворога, про пересування військової техніки та місця її розташування, стан об’єктів військової інфраструктури має значення. Врешті решт, майже кожен може стати до лав Збройних Сил України. 

Можливостей у всіх нас багато, проте лише те, що безпосередньо кожен з нас саме сьогодні робе, і має значення.

Ворог та його поплічники будуть покарані за умови, що вже сьогодні ми докладатимемо до зусилля ймовірного майбутнього. Немає сенсу витрачати час та сили на «булькотіння в повітря». 

Це відволікає від справжнього.