Об’єднання “Мир - дар Божий” - інституційна складова російського окупаційного режиму на Кримському півострові

Понад три десятиліття тому, в листопаді 1992 року, з ініціативи Сімферопольської і Кримської єпархії Української Православної Церкви (далі УПЦ МП) вперше на пострадянському просторі в міжконфесійну раду під назвою «Мир – Дар Божий» (далі – МДБ) об’єдналися представники фактично всіх конфесій Кримського півострова – тобто тих, діяльність яких у регіоні перевищувала століття й більше.

Крім згаданої єпархії УПЦ МП, до організації увійшли Духовне управління мусульман Криму, осередки Вірменської Апостольської, Римо-Католицької та Німецької євангелічної лютеранської церков, юдейська релігійна громада, церкви євангельських християн-баптистів та адвентистів 7-го дня, а згодом – духовне управління караїмів. Тривалий час співголовами МДБ були митрополит Сімферопольський і Кримський УПЦ МП (з середини 2022 року ввійшли до складу Російської Православної Церкви – далі РПЦ) Лазар (Швець) та голова Духовного управління мусульман Криму Еміралі Аблаєв.

До цієї структури не залучалися Кримська єпархія Української Православної Церкви Київського патріархату (скорочено – УПЦ КП, яка у грудні 2018 року під час об’єднавчого собору увійшла до складу Православної церкви України) та Кримський деканат (з 13 лютого 2014 року – екзархат) Української греко-католицької церкви (скорочено – УГКЦ).

УПЦ КП в Криму фактично виживала всупереч місцевій владі, на позицію якої явно впливали рішення МДБ, де УПЦ МП відігравала по суті провідну роль, узгоджуючи політику організації з проросійськи налаштованим керівництвом регіону.

Не краще виглядала і ситуація з УГКЦ, якій «відмовляли» коли не в причетності до християнства, то до «традиційності» в Криму – через те, що парафії цієї церкви почали діяти на півострові лише за кілька років після її виходу з підпілля в часи послаблення совєтського режиму, незабаром після відновлення незалежності України. При цьому нікого не хвилювало те, що на території Криму в різні історичні періоди існували громади «унійних» церков – тих, які мали східну традицію обряду, перебуваючи в єдності з Римом як апостольською столицею.

Перше засідання ради МДБ відбулося у стінах Верховної Ради Автономної Республіки Крим (далі АР Крим) за участі представників органів місцевого самоврядування, що підтвердили необхідність і важливість створення постійно діючої структури, яка б об’єднала представників «традиційних для Криму» конфесій у щирому прагненні до співпраці. Відтоді МДБ відбивалася від звинувачень у праці на користь місцевої влади.

У декларації про заснування МДБ заявлялося, що Крим «своєю унікальною історією, в якій протягом тисячоліть переплітаються суцвіття численних народів та культур, довів можливість мирного співіснування різних релігій та етносів»; головною метою організації проголошувалися «оптимізація міжнаціональних відносин та запобігання будь-яким насильницьким методам розв’язань проблем, що виникають на міжнаціональному ґрунті». 

Положення про МДБ передбачає не розгляд питань богословського характеру, а пошук шляхів взаємного порозуміння, аби «ніхто й ніщо не заважало кримчанам жити в мирі та злагоді».

МДБ як представницький міжконфесійний консультативно-дорадчий орган, що діє на громадських засадах, позиціонує себе як незалежну від будь-яких політичних партій, рухів, інших громадських формувань та їхніх керівних центральних органів – і при цьому для забезпечення виконання своїх завдань входить до центральних і місцевих державних органів, а також до керівних органів громадських та релігійних організацій з відповідними пропозиціями. Також зазначається, що на засідання МДБ можуть бути запрошені з правом дорадчого голосу представники релігійних центрів, що не входять до МДБ, та відповідних державних органів або громадських організацій.

Під час Революції Гідності, 28 січня 2014 року МДБ прийняла заяву у зв’язку з подіями в Україні, в якій було висловлено стурбованість і глибоке співчуття через суспільно-політичну ситуацію в країні. Автори заяви принципово засудили силові дії, що ведуть до ескалації конфлікту, і закликали владу та громадянських активістів до більш дієвого та конструктивного переговорного процесу з метою подолання суспільно-політичної кризи. Серед іншого, підписанти висловити величезну подяку всім кримчанам за те, що вони «незалежно від їхньої конфесійної, етнічної приналежності та соціального статусу, в цій непростій ситуації зуміли зберегти мир і стабільність» і висловили надію на те, що й надалі жодні різноманітні провокації не зможуть порушити стабільність у Криму, а також закликали рішуче відкидати сепаратизм або поділ країни на частини. Заяву підписали митрополит від УПЦ МП Лазар, Еміралі Аблаєв, почесний голова Духовного правління кримських караїмів України Давид Ель, священики ВАЦ Хачатур (Карен) Геворкян та Ієремія Макіян, від імені єпископа об’єднання церков євангельських християн-баптистів Криму Веніаміна Юхимця – його заступник Ігор Нейков, старший пастор Церкви Адвентистів Сьомого Дня (АСД) в АР Крим Дмитро Поправкін, пастор Кримського округу Німецької євангелічно-лютеранської церкви Маркус Ґьорінґ, рабин громад прогресивного юдаїзму Сімферополя та України Михайло Капустін, голова громади прогресивного юдаїзму Анатолій Гендін, єпископ-помічник Одесько-Сімферопольський РКЦ Яцек Пиль. Їхня доля склалася по-різному: Давид Ель, що був співголовою МДБ, помер у 2018 році, Веніамін Юхимець – у липні 2022 року в окупованій Ялті, о. Ієремія Макіян – у серпні цього року у Відні. О. Хачатур Геворкян у 2016 році залишив церкву, і його подальша доля невідома – як і пастора Маркуса Ґьорінґа. Дмитро Поправкін та Михайло Капустін виїхали з Криму після окупації: перший очолив Південну конференцію АСД в Україні, другий став головним ліберальним рабином Словаччини. Анатолій Гендін наразі очолює «регіональну національно-культурну автономію євреїв Криму». Яцек Пиль та Ігор Нейков несуть служіння в окупованому Криму.

28 лютого 2014 року, коли російські спецпризначенці захоплювали будівлі органів влади, військові та інфраструктурні об’єкти в Криму, МДБ прийняла звернення щодо ситуації на півострові, висловивши тривогу та стурбованість у зв’язку з «наростаючою напруженістю в нашому спільному кримському домі», який «охопила протестна хвиля». Звернення погодили всі особи, згадані вище, крім о. Ієремії Макіяна та Михайла Капустіна.

4 вересня 2014 року в Сімферополі під час свого чергового засідання МДБ прийняла відкрите звернення до світової громадськості, підписанти якого закликали Генеральну Асамблею ООН, Міжнародний Комітет Червоного Хреста, Парламентську Асамблею Ради Європи, Організацію з питань безпеки та співпраці у Європі та інші міжнародні організації, посольства, лідерів країн і всю світову спільноту зупинити «братовбивчу війну на півдні та сході України» – при тому, що РФ тоді терзала лише схід України, створивши на ньому свої «квазіреспубліки». Автори звернення закликали народ України «примиритися одне з одним» і «очистити власні серця від всілякої злоби й агресії» – по суті адресуючи заклик жертві, а не агресорові. Підписанти також закликали всіх до посиленої молитви за «встановлення миру в нашій братній Україні». Звернення підписали: митрополит Лазар, Давид Ель, Хачатур Геворкян, Веніамін Юхимець, Дмитро Поправкін, Анатолій Гендін, голова громади Німецької євангелічно-лютеранської церкви Сімферополя Ельза Герко (її доля після 2015 року невідома), настоятель парафії РКЦ в ім’я Успіння Пресвятої Діви Марії у Сімферополі о. Петро Росохацький (залишив Крим у 2015 році, нині є секретарем відділення благодійної організації «Карітас Спес» в Одесі), секретар МДБ та Сімферопольської і Кримської єпархії УПЦ МП Олександр Якушечкін.

11 липня 2015 року митрополит Лазар та Еміралі Аблаєв отримали від «голови Криму» Сєрґєя Аксьонова «державну нагороду республіки Крим» – «медаль “За звитяжну працю”». В жовтні того ж року під час припинення постачання електроенергії до окупованого Криму зусиллями ініціаторів «громадянської блокади» півострова Аксьонов провів у кримській «раді міністрів» зустріч із членами МДБ, участь у якій узяли митрополит Лазар, Еміралі Аблаєв, Давид Тіріякі, Олександр Якушечкін, о. Хачатур (Карен Геворкян), Веніамін Юхимець, Едуард Симинюк, Ельза Герко, Анатолій Гендін та священик РКЦ о. Ігор Попов (дані про останнього відсутні); у прийнятому зверненні містився заклик до мешканців окупованого Криму «зберегти та продемонструвати цілому світові нашу єдність, яка підтверджує вибір кримчан, зроблений на референдумі навесні 2014 року».

Після повномасштабного вторгнення РФ на територію України наприкінці зими 2022 року, кадрова та зовнішня політика МДБ зазнала змін. 11 жовтня 2023 року рішенням Священного синоду РПЦ митрополит Лазар був відправлений на спочинок з висловленням подяки за архіпастирську працю, що виконувалася понад чотири десятиліття. Його місце на митрополичій кафедрі так званої «Кримської митрополії РПЦ» посів російський архієрей Тіхон (Ґєорґій Шевкунов), що має тісні зв’язки у владних колах держави-окупанта.

17 травня цього року «митрополит» Тіхон разом із «муфтієм мусульман Криму» Еміралі Аблаєвим очолив чергове засідання МДБ з нагоди 80-х роковин депортації народів Криму та був презентований як новий співголова міжконфесійної ради. Під час цього засідання, рішення на якому приймалися одностайно, обговорювалося спільне проведення «соціально значущих акцій на користь дітей, які мешкають на нових територіях» – себто на окупованих територіях півдня України. Так само одностайно було затверджено текст звернення зі скаргою на «колективний захід», який «намагається розколоти постсовєтський простір, здійснити силові методи, в тому числі підтримуючи та озброюючи з цією метою слухняні йому державні режими»; при цьому було висловлено «превеликий жаль» з того приводу, що «поточна геополітична ситуація зачіпає інтереси нашого Криму». Трагікомічно під цим зверненням про «підступний захід» виглядає підпис католицького єпископа в Криму Яцека Пиля, а також представників протестантських деномінацій.

У 2022 році до МДБ входили наступні члени: настоятель храму Вірменської Апостольської Церкви (ВАЦ) в ім’я святого Акопа в Сімферополі о. Нерсес Хананян, єпископ об’єднання церков євангельських християн-баптистів Криму Веніамін Юхимець (помер 16 липня 2022 року), керівник Кримської місії Адвентистів Сьомого Дня Едуард Симинюк (наразі є секретарем Кавказької союзної місії АСД в РФ), «головний рабин Сімферополя» Єхезкель Лазар, «голова єврейської релігійної громади Сімферополя» Аркадій Цирульников, «голова місцевої релігійної організації “Громада ортодоксального юдаїзму “Нер-Томід”» Анатолій Гендін, делегат пастирського округу Римо-католицької церкви в АР Крим та місті Севастополі єпископ Яцек Пиль, «пасторський вікарій Євангелічно-Лютеранської Церкви Росії в Криму» Рустем Нафіков та гахан релігійної громади караїмів Євпаторії Давид (Віктор) Тіріякі.

Нині перелік членів МДБ у відкритому доступі відсутній, тож зміни в ньому відстежувати складно. Втім, вдалося з’ясувати, що до МДБ від ВАЦ замість о. Нерсеса Хананяна відносно нещодавно увійшов архімандрит старовинного монастиря Сурб-Хач у Феодосійському районі АР Крим Тарон Ґулікян: у червні 2023 року розпорядженням голови ВАЦ Ґареґіна ІІ він був призначений на служіння до Російської і Новонахічеванської єпархії ВАЦ, до якої ця церква зарахувала вірменські парафії в Криму незадовго після російської окупації півострова. До того як опинитися на ТОТ АР Крим, о. Тарон протягом 2019–2022 рр. душпастирював над вірменами Польщі як клірик Вірменської єпархії України, а до того, у 2006–2010 рр., – у нині окупованій Росією Абхазії. Після свого кримського «призначення», наприкінці літа 2023 року він зустрівся з тоді ще чинним «головою Кримської митрополії РПЦ» і співголовою МДБ митрополитом Лазарем, який розповів вірменському священикові про діяльність кримської міжконфесійної ради. Ймовірно, о. Тарон долучився до МДБ вже після зміни церковної влади в осередку РПЦ на ТОТ АР Крим.

Слід відзначити, що кадрова ситуація на парафіях ВАЦ в окупованому Криму поки лишається скрутною – в тому числі й через те, що в різний час і з різних причин півострів залишали священики, які віддавна несли служіння у регіоні на постійній основі. У 2020 році настоятель вірменської парафії в Євпаторії о. Ананія Бабаян був переведений на службу до Ростовської області РФ. Тоді ж на парафію до Києва прибув о. Ієремія Макіян, який з початку 1990-х рр. душпастирював у громадах Ялти та Феодосії й опікувався відновленням старовинних вірменських храмів Криму; 10 серпня цього року він передчасно помер під час перебування у Відні. Після від’їзду о. Ієремії з Криму служби в історичному феодосійському храмі Сурб-Саркіс проводив тогочасний настоятель монастиря Сурб-Хач Мхітар Григорян: у 2021 році він залишив церкву і виїхав до США.

До призначення о. Тарона Ґулікяна до Криму віддаленими від Сімферополя парафіями ВАЦ у Феодосії, Керчі та Євпаторії мусив опікуватися священик Нерсес (Даніель) Хананян, присланий у 2019 році з Москви, як і настоятель парафій Ялти та Севастополя Манасе (Гарик) Наданян, що прибув до Криму роком раніше. Випускник аспірантури при Московській патріархії РПЦ, Хананян входив до МДБ і з початку 2022 року час від часу виступав на підтримку війни РФ проти України. Дотепер він передає «гуманітарну допомогу» для вояків окупаційної російської армії на території України «спеціальному гуманітарному центру Кримської митрополії РПЦ».

Після своєї появи в Криму роль «духовного лідера» вірменської громади на себе перебрав о. Тарон Ґулікян, якого було оголошено «благочинним» ВАЦ на окупованому півострові – попри те, що українська єпархія ВАЦ формально від своїх кримських парафій не відмовлялася. 22 січня цього року Ґулікян відбув зустріч із «головою республіки Крим» Сєрґєєм Аксьоновим, у березні з нагоди 10-ї роковин окупації Криму взяв участь у покладанні квітів до пам’ятника «Народному ополченню всіх часів» у Сімферополі разом із представниками місцевої «влади» та «силових відомств», а також «муфтієм мусульман Криму» Еміралі Аблаєвим та «митрополитом» від РПЦ Тіхоном, а 28 липня разом із о. Нерсесом Хананяном відвідав церемонію відкриття пропагандистського комплексу «Новий Херсонес» в окупованому Севастополі, протизаконно побудованого в охоронній зоні пам’ятки світової спадщини ЮНЕСКО – античного міста Херсонес Таврійський, і привітав «голову Криму» Аксьонова від імені кримської пастви ВАЦ із Днем охрещення Русі.

Також цього літа о. Тарон у складі ініціативної групи в окупованому Судаку зайнявся збором коштів і закупівлею медикаментів для російських військових евакуаційних шпиталів. «Зараз відбувається війна добра зі злом. Росія стоїть на боці добра, і ми будемо робити все, щоб добро обов’язково здобуло перемогу. Наші бійці, що перебувають у зоні “СВО”, щодня ризикують життям заради всіх нас, вони захищають нас, наші родини, будинки, храми, нашу віру. І наш обов’язок – об’єднатися, щоб їм допомогти, щоб вони могли з найменшими складнощами та втратами виконувати свій військовий обов’язок. У монастирі Сурб-Хач проводяться щотижневі молебні за здоров’я наших хлопців, молимося за нашу перемогу», – висловився тоді вірменський «благочинний» Криму в коментарі місцевим ЗМІ.

Протягом періоду російської окупації Криму МДБ фактично виконує роль «департаменту совісті», який обслуговує інтереси влади держави-окупанта російської федерації і її регіональних кримських маріонеток. Зокрема, ще в березні 2023 року під час головування на засіданні МДБ «голова республіки Крим» Сєрґєй Аксьонов заявив, що міжконфесійна рада вже три десятиліття «робить величезний внесок у розвиток і процвітання російського Криму» (!), та подякував її учасникам за духовну підтримку російських вояків, що беруть участь у війні проти України, гуманітарну допомогу населенню «нових регіонів» та біженцям, а також за «правильну життєву позицію, єдність у підтримці президента і збройних сил».

Втім, було б несправедливо обвинувачувати у державній зраді та колабораціонізмі абсолютно кожного члена міжконфесійної ради, оскільки не кожен з них заплямував себе відданим служінням окупаційній владі та злочинами проти України. Однак усі ситуації заслуговують на окремий розгляд.

Віталій СОЛОНЧАК, оглядач для “Голос Криму”