Демографічні зміни в окупованому Криму

2024 рік у російській федерації було оголошено роком родини: з цієї нагоди на його початку було затверджено черговий пакет заходів державної підтримки багатодітних родин. Втім, їх виявилося, скоріше за все, недостатньо, оскільки на початку грудня російський диктатор Владімір Путін під час засідання ради з питань стратегічного розвитку та національних проектів зажадав від своїх підлеглих створити вже наступного року умови для переламу демографічної ситуації в РФ та на окупованих нею територіях.

На думку очільника кремлівського режиму, найважливішим напрямком зусиль керованої ним держави, з урахуванням глобальної демографічної кризи, є підтримка родини та народжуваності. Разом з тим Путін назвав це завдання складним і визнав, що в його вирішенні не все залежить від держави – проте наголосив, що потрібно зробити все можливе, аби в подальшому добитися виходу народжуваності в РФ на «впевнене зростання та позитивний тренд». Для цього російський диктатор доручив профільним комісіям тримати на постійному контролі заходи всіх національних проектів, націлених на підвищення добробуту та якості життя родин з дітьми.

На початку цього року «міністр праці та соціального захисту республіки Крим» Єлєна Романовская під час прес-конференції у прес-центрі «РИА Новости Крым» у Сімферополі повідомила, що за майже десятиліття від початку російської окупації АР Крим кількість родин, у яких виховуються більше двох дітей, зросла вдвічі; за цей же період було зареєстровано 142 тисячі шлюбів, а загалом в окупованому регіоні було зареєстровано майже 500 тисяч родин, у яких жили 1,6 мільйона осіб.

Свою статистику за 2023 рік наводило й кримське «міністерство освіти», за даними якого на ТОТ АР Крим мешкала 31941 багатодітна родина, де виховувалися 102510 дітей; з цих родин 1300 виховували 5 і більше дітей.

За даними Романовскої, на ТОТ АР Крим у 2023 році народилися 4348 дітей: у 29% випадків це були треті або подальші діти. При цьому вона зазначила, що рішення народити другу й третю дитину мешканці окупованого регіону приймають «не через статус та соціальні виплати»: останні надходять з бюджетів як держави-окупанта, так і «республіки». Зокрема, Романовская нагадала, що в січні 2024 року Путін підписав указ про заходи підтримки багатодітних родин, у якому було закріплено безстроковий статус для родин, у яких виховувалися понад двоє дітей: раніше передбачалося, що такі родини припиняють отримувати заходи соціальної підтримки, коли старша дитина досягає повноліття або вступає до вишу на стаціонар.

Також «міністр» додала, що хоч указ російського диктатора і встановлює підвищені заходи соціальної підтримки для всіх багатодітних родин в РФ та на окупованих нею територіях, на ТОТ АР Крим така підтримка «надається вже давно, а в деяких моментах список заходів навіть більший»: зокрема, в окупованому регіоні безкоштовний проїзд для дітей з багатодітних родин передбачається не лише на міському та приміському, а й на міжміському транспорті. Якщо путінський указ передбачає пільги не менше 30% на сплату комунальних послуг багатодітними родинами, то на ТОТ АР Крим цей захід «давно» реалізується в розмірі 50% і поширюється на всі види комунальних послуг. До того ж, за дорученням Путіна ще з 2014 року в окупованому Криму діє порядок сплати соціального найму для родин, що перебувають за межею бідності: якщо вони офіційно винаймають житло, то витрати на оренду покриваються з російського бюджету. Втім, Романовская відзначила, що цим порядком «мало хто користується».

Незважаючи на весь цей «атракціон щедрості» від держави-окупанта, «міністр праці» констатує: молодь на ТОТ АР Крим «не квапиться ставати батьками, а воліє пожити для себе, сформувати прибуток і нажити майно».

Своїх зусиль до підвищення народжуваності в окупованому Криму докладали й місцеві медики. Так, колишній «міністр охорони здоров’я республіки Крим» Константін Скорупскій, якого цієї весни було відправлено у «відставку» через скарги на незадовільне забезпечення ліками пацієнтів з онкологічними та серцево-судинними захворюваннями, розповідав, що на ТОТ АР Крим з 2015 року було «широко розвинуто» систему екстракорпорального запліднення (ЕКЗ), участь у якій брали 6 приватних клінік, проте для пацієнтів їхні послуги сплачувалися за територіальною програмою обов’язкового медичного страхування: на цю мету щорічно надавалося понад 100 мільйонів рублів (більше ніж 40 млн гривень).

Також протягом 2023 року на медико-психологічну консультацію, спрямовану на профілактику абортів, були скеровані понад 1500 жінок, з яких більше чверті прийняли рішення про пологи: в минулі роки цей показник був пеншим у понад два рази.

Паралельно з «оптимістичною» статистикою з ТОТ АР Крим, в окупованому Севастополі навпаки скаржилися на низький коефіцієнт народжуваності (середня кількість дітей на одну жінку) – 0,98: мовляв, цей показник перебуває серед найнижчих «з усіх суб’єктів РФ». Втім, на «кафедрі соціально-філософських Севастопольського державного університету» вирішили знайти у цій ситуації позитив: мовляв, у місті вікова група 50+ «значно вища, ніж загалом по Росії», але це співвідношення буде змінюватися, оскільки за минулі роки в Севастополі «якісно» збільшилася кількість студентів, що нібито має за деякий час «вплинути на інші сфери, пов’язані з демографією».

При цьому не враховується, що молоді люди, які здобувають освіту в кримських «вишах», після отримання дипломів виїздять на роботу до РФ, у тому числі за розподілом, або ж з власної волі, оскільки в окупованому Криму знайти роботу за фахом вдається не всім. До того ж, певний подив ці твердження могли викликати на тлі того, що ще влітку 2023 року севастопольські «парламентарі» сушили собі голови над питанням – чому в окупованому місті, яке стає здебільшого прихистком для московських і петербурзьких пенсіонерів, смертність переважає народжуваність у півтора рази. Втім, представники міської «влади» швидко знайшли на нього відповідь: мовляв, до Севастополя переїздять мало жінок, які могли б стати потенційними матерями первістків, та й взагалі при зростанні населення на 27% зменшувалася чисельність жінок віком 25–30 років.

У кримському ж «міністерстві охорони здоров’я» зайшли далі у своїй аналітиці, продукуючи заяви про те, що на поточний стан народжуваності в Криму впливає «демографічна яма 1990-х», через яку тоді нібито «не народилася така кількість дівчат, які б забезпечили сьогодні високий рівень народжуваності».

Окремо варто відзначити, що росіяни до Севастополя масово почали переселятися після його окупації у 2014 році: відтоді чисельність населення міста з приблизно 380 тисяч зросла до майже 560 тисяч (станом на початок 2023 року). Після повномасштабного вторгнення РФ до України у 2022 році, Севастополь вже не має такої «підвищеної уваги» з боку мешканців Росії – та й «корінні мешканці» теж залишають місто з огляду на різні причини.

Відверто кажучи, молодь Севастополя, як і Криму загалом, не надто поспішає рятувати демографію окупованого регіону за велінням кремлівського царя – нерідко через відсутність доступного житла, гідної оплати праці, працюючих у повній мірі пологових будинків і дитячих лікарень та звичайної впевненості у завтрашньому дні в непередбачуваних умовах великої війни, розв’язаної державою-окупантом. Тим паче, «щедрі» кремлівські та регіональні виплати на дітей, які здебільшого нагадують пил в очі, неможливо порівняти з сумами витрат на їхні потреби.

Віталій СОЛОНЧАК, оглядач для “Голос Криму”