Результати «археологічних розкопок» в окупованому Криму в 2024 році

На території окупованого Криму, незважаючи на заборону, в 2024 році працювало 12 так званих археологічних експедицій, процес яких розпочинався від мису Фонар на сході півострова до мису Тарханкут – на заході. Про це, підбиваючи підсумки року, кримським підконтрольним окупантам ЗМІ повідомив «директор Інституту археології Криму РАН» Вадим Майко.

«Розкопувалися пам’ятки від епохи середньої та пізньої бронзи до епохи пізнього середньовіччя, включаючи XVIII століття та першу половину XIX століття. Прекрасні відкриття були зроблені в галузі античної археології», – зазначив він.

Які саме археологічні «експедиції» і де проходили й які їхні результати, розглянемо в цьому матеріалі.

Ескі-Керменська «археологічна експедиція» 

У серпні 2024 року Ескі-Керменська «експедиція Інституту археології Криму РАН» спільно зі співробітниками «НДЦ історії та археології Криму КФУ імені В.І. Вернадського» продовжила археологічні «дослідження» візантійського провінційного міста, що розташовувалося на плато Ескі-Кермен у південно-західному Криму.

У центральній частині міста, поряд із головною базилікою, розкопано руїни двох приміщень великої садиби, яка загинула наприкінці XIII ст.  Стіни приміщень складені з каменя на земляному розчині. У кладці простежуються горизонтальні порожнечі – сліди від дерев’яних лежнів – балок для скріплення кладки у процесі будівництва, які зазвичай вживалися при пізньосередньовічному будівництві будинків Херсона та Криму взагалі.

По всьому периметру приміщень простежено сліди великої пожежі, в якій загинула споруда.

У розвалі каміння знайдено уламки кам’яних архітектурних деталей – декоративного карнизу, прикрашеного врізними трикутниками, розфарбованими червоною фарбою, а також віконних відкосів, орнаментованих врізним декором із кіл, що перетинаються, які свідчать про багате архітектурне оздоблення будівлі.

Роботи також проводились у північній частині плато. Тут продовжено «дослідження» відкритого біля північної хвіртки у 2022 р. християнського однонефного храму. Ймовірніше, його звели на рубежі VI–VII ст. під керівництвом візантійських інженерів під час будівництва фортеці на плато. Храм розташовувався біля північного входу до міста. За величиною це була друга, після головної базиліки, будівля у місті.

У 2024 році «досліджувалася» прилегла до західного фасаду храму ділянка. Перед входом до храму зачищено три висічені в скелі могили X–XIII ст., заповнені численними кістяками та перекриті потужними плитами. Навколо могил у скелі висічено глибокі жолобки, що служили для відведення дощової води. У ґрунті над могилами знайдено фрагмент черепиці з рельєфним зображенням хреста.

Херсонеська «приміська експедиція» 

У 2024 р. Херсонеською «приміською експедицією Інституту археології Криму РАН» проводились археологічні «спостереження» на ділянках робіт з реконструкції вул. Древньої, що входять до меж виявлених об’єктів культурної спадщини «Південне передмістя Херсонеса Таврійського», «Південно-східне передмістя Херсонеса Таврійського», «Некрополь у районі будинків 21–23 на вул. Древній».

До наукового складу даної «експедиції» входили: «молодший науковий співробітник відділу археології раннього залізного віку» В.В. Масякін (начальник), «стажер-дослідник відділу середньовічної археології» М.А. Матросов (заступник начальника), «старший науковий співробітник відділу античної археології» С.В. Ушаков (науковий консультант, керівник камеральних робіт), «стажер-дослідник відділу археології раннього залізного віку» В.К. Максименков (креслення, фотофіксація).

На території Південного передмістя на ділянці площею близько 100 кв. м (20х5 м) біля південно-західного краю траси вул. Древньої, навпроти «вежі Зенона», виявлено близько 20 археологічних об’єктів. Виявлено фрагменти кам’яних кладок. Досліджено ділянку некрополя з похованнями римського часу, здійсненими за обрядом кремації та інгумації. Урни з трупоспаленнями представлені рідкісною для Північного Причорномор’я пізньородоською амфорою типу Camulodunum 184, гончарними глечиками.

Особливий інтерес викликає урна у вигляді червонолакової посудини з графіті, що, ймовірно, є грецьким ім’ям. У кремаціях було виявлено різноманітний інвентар: червонолакові світильники з рельєфними зображеннями, скляні бальзамарії, срібна фібула-брошка із зображенням Афродіти Уранії, римська пряжка, листок від золотого вінка та ін. Зі знахідок слід виділити також червонолакову тарілку з тавром у вигляді сандалії (planta pedis). Ймовірно, з кремаціями пов’язана кам’яна конструкція у формі ящика, складеного з фрагментів надгробків елліністичного часу з грецькими написами.

Поряд із похованнями виявлено глиняний кремаційний майданчик.

Два поховання, здійснені за обрядом трупоположення, ймовірно, належали римським військовослужбовцям. Одне з них зроблено у черепичній могилі. Біля ступнів похованого збереглися цвяхи від солдатських чобіт (каліг). Інше поховання супроводжувалося римською військовою пряжкою.

На цій же ділянці знайдено грошово-речовий скарб ІІІ–ІІ ст. до н.е., представлений намистом, що складалося з двох золотих медальйонів із гранатовими вставками, 66 золотих намистинок, намистини з прозорого скла із внутрішньою позолотою. До складу скарбу також входили дві срібні сережки з порожніми завершеннями у вигляді левових голів, срібна каблучка, 11 срібних монет. «Археологи» зазначили, що цей скарб є унікальним як для Херсонеса, так і Північного Причорномор’я загалом.

Крім цього, виявлено залишки гончарної печі елліністичного часу, що належить до майстерні, дослідженої В.В. Борисовою у 1955–1957 pp. Поруч із піччю знайдено глечик рідкісного типу з розписом.

Особливий інтерес являє собою реалістично виконана теракотова голова «варвара» в гострокінцевому головному уборі з одягненим поверх нього вінком.

На території «Південно-східного передмістя» виявлено 8 похоронних споруд – вирубаних у скелі склепів римського та ранньовізантійського часу. Деякі об’єкти вдалося ідентифікувати як склепи №№ 2052, 2053, № 2055, № 2078, досліджені 1905 р. К.К. Косцюшко-Валюжиничем; № 2812, № 2814, № 2686, досліджені 1908 р. Н.І. Рєпніковим.

Один склеп, імовірно, не було вивчено раніше. На території виявленого об’єкта культурної спадщини «Некрополь у районі будинків 21–23 на вул. Древній» було виявлено 7 різнотипних похоронних споруд перших століть н.е.: 3 ґрунтово-вирубні могили, 2 склепи та 1 могила не встановленого остаточно типу. Деякі об’єкти частково знищено роботами ХХ ст.

У 2 могилах знайдено золоті лицьові пластини (наочник і нагубник), що дозволяє датувати об’єкти першими століттями н.е. Один склеп містив у своїй конструкції незвичайну для херсонського некрополя деталь – складовий підпірний стовп круглого перерізу.

В результаті робіт 2024 р. було «досліджено» невідомі раніше об’єкти (похоронні споруди некрополя, залишки керамічного виробництва), уточнено конструктивні особливості склепів римського – ранньосередньовічного часу, відкритих на початку XX ст.

Керченська «археологічна експедиція» 

Керченська «експедиція Інституту археології Криму РАН» у сезоні 2024 року вже традиційно працювала на унікальній пам’ятці епохи бронзи Глейки II, розташованій на найсхіднішій точці Кримського півострова, в урочищі біля мису Фонар.

«Експедиція» проходила за підтримки «Кримського регіонального центру археологічних досліджень» і «Східнокримського історико-культурного музею-заповідника». Безпосереднє керівництво «експедицією» здійснювалося «провідним науковим співробітником відділу археології раннього залізного віку ІАК РАН» Олександром Кислим. Учасниками «експедиції» стали студенти так званого Кримського федерального університету різних напрямів, а також волонтери з різних регіонів держави-окупанта.

Необхідність щорічних «досліджень» поселення Глейки II, на думку окупантів, викликана його місцезнаходженням у геологічно нестабільній зоні постійних зсувів та обвалів ґрунтів у протоку, а також його унікальністю. Інших пам’яток ідентичної культурної приналежності на даний момент не виявлено.

Поселення датується III–II тис. до н.е., за весь час «дослідження» розкрито понад 450 кв. м у межах розкопу I. У 2024 році основні роботи проводились у межах квадратів XXIII–XXVI. Потужність культурного шару в деяких квадратах перевищує 2,5 м.

На пам’ятці не було виявлено явних будівельних залишків, що збереглися. Особливий інтерес «археологів» викликала стратиграфічна ситуація у північній частині розкопу I: нахил культурних шарів сягає 45–50°. Одне з основних завдань польового сезону полягало у відкритті повної стратиграфії відкладень на цій ділянці.

Для додаткових досліджень було запрошено фахівців з компанії «ТОВ ВНІІСМІ» під керівництвом П.А. Морозова. Вони виконали георадарне обстеження пам’ятки за межами розкопів з метою виявлення підземних об’єктів антропогенного походження, які можуть становити інтерес для «археологічних досліджень».

Основний комплекс знахідок, отриманих у ході польового сезону, загалом типовий для пам’ятки: ліпний посуд різноманітних форм, нерівномірного випалення, найчастіше якісного вироблення, залощений до блиску або з підлощенням; велика кількість кам’яних знарядь праці, пов’язаних з основними ремеслами давнього населення пам’ятки (великий комплекс різноманітних рибальських грузил, як правило точених з морської гальки, округлі кам’яні терочники, рибочистки, ударні галечникові та крем’яні знаряддя). Також у 2024 році виявлено кілька бронзових виробів, зокрема проколка із втраченим у давнину навершям.

Крім знарядь праці, на поселенні за весь час «досліджень» неодноразово виявлено знахідки предметів культового призначення, до яких належать: керамічні антропоморфні та зооморфні фігурки, керамічні коліщатка і модельки човнів, курильниця-іграшка у вигляді тури, уламки ритуальної чаші з черепа людини та ін. У 2024 році серед подібних предметів можна виділити: фрагменти модельки човника, округлу намистину, виконану з місцевого каменя, а також невелику модель сокири, виточену з кістки тварини.

Опушкинська «археологічна експедиція» 

У 2024 році «експедиція», організована спільними зусиллями «Інституту археології Криму РАН», «Кримського федерального університету» та «благодійного фонду “Спадщина тисячоліть”», продовжила незаконні розкопки могильника Опушки, розташованого в центральній частині кримського передгір’я, за 15 км на схід від окупованого Сімферополя.

«Дослідження» були зосереджені на 5 розкопах, кожен із яких примикав до раніше вивчених ділянок могильника. Одним із головних завдань розкопок був пошук меж могильника. Ділянки західної та східної межі були відкриті у розкопах 2 та 3.

Загальна розкопана площа пам’ятки у 2024 р. склала 497 кв. м, відкрито 49 похоронних споруд, зокрема 12 ґрунтових склепів, 15 підбійних та 22 ґрунтові могили. Останні використовувалися не лише для поховань людей, а й коней. Більшість поховань виявилися розграбованими нещодавно. Втім, деякі комплекси відрізнялися незвичайністю та різноманітністю інвентаря.

Так, один зі склепів використовувався двічі. Спочатку він був споруджений пізньоскіфським населенням. Його вхідна яма була забутована доволі великим камінням, а в камері, відповідно до типового для пізніх скіфів обряду, поховали кілька десятків людей. Причому кістки раніше похованих нерідко зрушувалися під час підпоховань. Попередньо ці поховання можна датувати в межах I – першої половини II ст. н.е.

Через близько 150 років склеп було використано вдруге, причому людьми, які практикували обряд поховання, що істотно відрізнявся від пізньоскіфського. Вочевидь, вони випадково натрапили на камеру пізньоскіфського склепу, викопуючи вхідну яму – вона розташовувалася від «пізньоскіфської» вхідної ями на відстані в 1 м і примикала до камери склепу з боку.

У камері, над більш ранніми похованнями, перекритими шаром склепіння, що частково обвалилося, поховали людину, забезпечивши померлого набором ліпного і червонолакового посуду, а також довгим мечем, покладеним уздовж тулуба.

Один зі склепів IV ст. н.е., незважаючи на часткове розграбування, виділявся серед інших безліччю різноманітного посуду – ліпного, виготовленого місцевим населенням, імпортним червонолаковим і скляним посудом. У деяких посудинах і поряд з ними лежали розчавлена ​​яєчна шкаралупа і кістки птахів. У склепі поховали, ймовірно, кілька людей, покладених на підлогу похоронної камери, проте збереглися залишки лише двох похованих. Крім керамічних посудин, похованих супроводжували залізні ножі та точильні бруски, незначна кількість аксесуарів одягу та прикрас.

Лише один із 12 розкопаних склепів виявився непотривоженим грабіжниками. Відмінність цього склепу від більшості відкритих в Опушкинському могильнику полягає у склепінні похоронної камери, що збереглося. У ній здійснили кілька поховань, розташованих у два яруси, причому нижній ярус поховань містив яскравий і різноманітний інвентар. Під стінкою камери розташовувалися амфора та кілька посудин, поряд з ними – вуздечний набір із багато прикрашеною бляшками та накладками ремінною гарнітурою.

Вочевидь, одне з поховань нижнього ярусу належало знатній жінці. Її костюм був розшитий безліччю намистин, руки прикрашені срібними браслетами і браслетами з гагатових, янтарних і сердоликових намистин, а пальці рук – срібними перснями з різьбленим камінням (гемами). Датувати поховання у склепі можна ІІІ ст. н.е.

Матеріал, отриманий у результаті «розкопок» Опушкинського могильника в 2024 році, дозволяє судити про матеріальну культуру так званого варварського населення, яке мешкало в передгірному Криму з І до IV ст. н.е., про похоронні практики мешканців регіону, культурні та економічні зв’язки і певною мірою соціальну структуру.

«Відкриття» сезону 

Одним із найяскравіших відкриттів польового сезону-2024 став античний склеп на некрополі Киз-Аул у  Керченському (колишньому – Ленінському) районі  окупованого Криму. ​​Киз-Аульська «експедиція» почала працювати у 2015 році. За цей час на території відкрито унікальні похоронні комплекси, знайдено фрагменти озброєння, дорогоцінні метали з віршованими закляттями. Як стверджують учасники «експедиції», завдяки знахідкам тепер можна уявити, як мешкало населення південної частини Керченського півострова.

Розчищаючи античний склеп, «експедиція» натрапила на дві перевернутих надгробні плити, одна з яких із написом (її зараз вивчають), а друга антропоморфна (зазвичай має вигляд схематичної людської фігури). Причому надгробки, за словами археологів, було перевернуто.

Під одним із надгробків на розкопувачів чекав сюрприз – «кістниця», куди протягом кількох поколінь складали останки предків і підношення покійним.

Найімовірніше, за словами археологів, надгробки були привезені з якогось найближчого некрополя, який ще потрібно знайти. На їхню думку, вони старші від того, що вивчається нині на Киз-Аулі (перші століття нашої ери) і належать до давніших часів. Ще цікавіша знахідка – те, що під ними, а це можуть бути і заховані скарби цього склепу, однак поки що витягли лише срібну ложечку та кілька намистин.

Але й на цьому знахідки не скінчилися. Головною сенсацією склепу стали навіть не надгробки і скарби під ними, а видряпані графіті на його стінах із зображенням чоловічків, що «танцюють».

«Цього року стандартний склеп став сенсацією. На стінах відкритої нами похоронної споруди виявлено розписи – антропоморфні зображення чоловіків, що танцюють, – це бойовий або ритуальний танець», – зазначили учасники «експедиції».

За словами археологів, знахідка свідчить про повторне використання похоронної споруди у ранньому середньовіччі. Найімовірніше, середньовічне населення використовувало похоронні пам’ятки як житло. Подібні зображення поки що єдині в Північному Причорномор’ї та в Криму, – підкреслили археологи.

Що далі? 

2025 року в окупованому Севастополі заплановано «археологічні розкопки» на території західного району Херсонеса. Про це окупаційним ЗМІ наприкінці минулого року заявила «заступник директора музею-заповідника «Херсонес Таврійський» Лариса Седікова.

«У 2025 році музей-заповідник розпочне планомірне дослідження західного району Херсонеса. Це найменш досліджена ділянка Херсонеського городища. Роботи проводитимуться поряд з відомою ранньовізантійською культовою спорудою – Чотириапсидним храмом. Дослідження цього храму востаннє проводилися у 70-х роках XX століття», – зазначила Лариса Седікова.

Ділянка майбутніх «розкопок» допоможе встановити характер забудови, що прилягає до храму. Крім того, археологи розраховують виявити залишки храмової інфраструктури, що збереглися, і сліди попередньої забудови.

«Не виключено, що у зоні дослідження опиниться частина некрополя античного періоду. У будь-якому разі наше уявлення про західний район Херсонеса буде розширено», – наголосила Лариса Седікова.

Крім того, у 2025 році археологи «Севастопольського державного університету» планують провести розкопки візантійського храму, який розташовується біля середньовічної фортеці на території міжнародного дитячого центру «Артек».

Об’єктом дослідження має стати хрестово-купольний храм – єдиний храм такого типу, відомий на Південному березі Криму. Ймовірно, він був побудований близько XI століття нашої ери.

Як відомо, хрестово-купольні храми є яскравими прикладами візантійської православної архітектури, і його наявність у цьому районі, на думку археологів, зрозуміла, оскільки чорноморське узбережжя Криму тоді було під владою Візантійської імперії. Один із них – Храм Іоанна Предтечі в Керчі.

При цьому, за даними вчених, точне розташування руїн храму зараз невідоме. Інформація про нього та зразковий план збереглися завдяки публікаціям графа Бобринського у середині ХІХ століття. Він згадував фундамент та нижні частини стіни, замалював зразковий план. Однак поки що повторно ідентифікувати це місце не вдалося – пошуки руїн храму планується провести після погодження термінів робіт з «Артеком».

Крім того, цьогоріч триватимуть і вже розпочаті окупантами у минулі роки «дослідження». «Фонд «Археологія» та керівництво «Східно-Боспорської археологічної експедиції» наприкінці 2024 року оголосили набір добровольців, які бажають у 2025 році взяти участь у розкопках античного некрополя та поселення Киз-Аул, боспорського міста Кітей, дослідженні фортеці «Керч». Польові археологічні табори розташовуються на Керченському півострові в районі селища Яковенкове та на території фортеці «Керч».

Наостанок варто вкотре нагадати, що всі так звані археологічні експедиції та дослідження, які проводяться на окупованому півострові, є незаконними. Тому всі дії окупантів щодо розкопок і подальшого переміщення знахідок з території тимчасово окупованого Криму мають перебувати під пильним наглядом громадськості та правоохоронних органів України.

Евгенія БОРИСЮК, оглядачка ІА «Голос Криму»