Корінні народи України: сучасний стан відповідно до норм міжнародного права

Корінні народи є унікальними носіями культурної, мовної та етнічної самобутності. У світовому контексті права корінних народів отримали високу увагу через багатовікову історію утисків, асиміляції та дискримінації. В Україні корінними народами визнані кримські татари, караїми та кримчаки, які історично проживають на території Кримського півострова.

Міжнародні документи, що регулюють права корінних народів, включають:

• Декларацію ООН про права корінних народів (2007), яка передбачає право на самовизначення, культуру, мову, освіту та землю.
• Конвенцію МОП № 169 про корінні народи та племінні народи (1989), що встановлює зобов’язання держав щодо захисту їхніх соціальних, економічних і культурних прав.
• Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (1966) та Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (1966), що гарантують право на самобутність і культурний розвиток.

Згідно з міжнародними стандартами, корінні народи мають такі ознаки: історичний зв’язок із певною територією; унікальна етнокультурна самобутність; самовизначення як окремого народу; відсутність державності за межами країни проживання.

Україна визначила саме кримських татар, караїмів і кримчаків корінними народами, що закріплено в Законі України «Про корінні народи України», що ухвалений у 2021 році. На виконання цього закону розроблено низку підзаконних нормативно-правових актів. Сам закон визначає права корінних народів на самовизначення, представництво у державних органах, збереження мови та культури, доступ до освіти й інформації рідною мовою.

Водночас, сучасний стан цих народів ускладнений окупацією Криму, що супроводжується систематичними порушеннями прав людини з боку росії. Закон України «Про корінні народи України», став важливим кроком у захисті прав цих народів, але його реалізація стикається з викликами в умовах окупації.

Кримські татари – найбільший корінний народ України, який зберіг свою культурну самобутність, незважаючи на багатовікові депортації, дискримінацію та русифікацію. Після депортації 1944 року народ зазнав геноциду, а його повернення до Криму стало можливим лише наприкінці 1980-х років.

Проблеми кримських татар в умовах окупації Криму виражаються в такому:

• Заборона діяльності Меджлісу, ключового представницького органу, що засуджується міжнародними організаціями, включно з ООН.
• Переслідування активістів, зникнення людей, політичні арешти, зокрема у справі «Хізб ут-Тахрір».

Так, окупаційна влада росії систематично порушує права корінних народів у Криму, що підтверджується звітами ООН, ОБСЄ та міжнародних правозахисних організацій, а саме: впроваджує політику, що спрямована на маргіналізацію кримських татар через юридичні та культурні обмеження. Багатьох активістів незаконно ув’язнюють, що створює атмосферу страху та репресій.

Караїми та кримчаки є малочисельними етнічними групами, які зберегли унікальну релігійну та культурну спадщину. В умовах окупації вони стикаються з обмежений доступ до релігійних центрів і місць культурного значення та асиміляцією через скорочення чисельності, а також обмеження підтримки культурних ініціатив.

Крім того, об’єкти культурної та релігійної спадщини корінних народів піддаються руйнуванню або зміні. Наприклад, Ханський палац у Бахчисараї зазнав псевдореставрації, що порушує автентичність цієї пам’ятки.

Україна активно використовує міжнародні механізми для захисту прав корінних народів, зокрема: Генеральна Асамблея ООН ухвалила низку резолюцій, що засуджують порушення прав кримських татар; ініціатива Кримської платформи є інструментом для консолідації міжнародних зусиль щодо захисту, у тому числі, корінних народів; порушення прав корінних народів стали підставою для впровадження міжнародних санкцій, які впливають на економічну та політичну ситуацію в росії.

На даний час зміна ситуація з правами корінних народів України залежить від декількох факторів. Повернення Криму під контроль України є ключовою умовою для реалізації прав корінних народів. Також, Україна має продовжувати залучати міжнародну спільноту для тиску на росію та забезпечення дотримання міжнародного права. І не варто забувати про подальше вдосконалення законодавства й розробка програм підтримки корінних народів, що сприятимуть збереженню їхньої самобутності.

Україна продовжує демонструвати прихильність до захисту прав корінних народів, дотримуючись міжнародних стандартів і розвиваючи національне законодавство. Успішна реалізація цих заходів стане можливим після повернення Криму під суверенітет України, що відкриє нові перспективи для інтеграції та відновлення прав корінних народів.

Довідка. 18 травня 1944 року стало днем початку трагічної депортації сталінським режимом кримських татар: жінок, дітей, людей похилого віку та інвалідів війни силоміць зганяли до товарних вагонів і відправляли на тисячі кілометрів від рідних домівок. Цей день, відомий як День трауру, є глибокою раною в історії кримськотатарського народу та днем пам’яті в Україні.

Так, 12 листопада 2015 року Верховна Рада України визнала депортацію 18 травня 1944 року кримських татар з території Криму геноцидом і проголосила 18 травня Днем пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. 9 травня 2019 року Латвія, 6 червня 2019 року Литва, 10 червня 2019 року Канада, 12 липня 2024 Польща, 16 жовтня Естонія та 18 грудня Чехія також визнали депортацію кримських татар геноцидом.

Микита ВІЛІНСЬКИЙ