Огляд нещодавніх міжнародних резолюцій щодо підтримки України

Міжнародна спільнота залишається єдиною у своїх зусиллях засудити незаконну окупацію Російською Федерацією частини територій України та забезпечити дотримання принципів міжнародного права. Важливу роль у цьому відіграють резолюції Генеральної Асамблеї ООН та Європейського Парламенту, які акцентують увагу на захисті прав людини, підтримці територіальної цілісності України та зміцненні міжнародної солідарності.

Ці резолюції є яскравим прикладом активного використання дипломатичних інструментів для вирішення міжнародних конфліктів та захисту фундаментальних прав людини.

Резолюція Генеральної Асамблеї ООН від 06.11.2024 детально аналізує порушення міжнародного права з боку Росії. Основними пунктами виступає наступне.

Росія визнається відповідальною за порушення суверенітету України через військову агресію та незаконну анексію. Ця позиція підкреслює важливість дотримання принципів територіальної цілісності та суверенітету держав.

ООН закликає до негайного виведення російських військ із тимчасово окупованих територій, включаючи Автономну Республіку Крим і Севастополь. Це підкріплюється низкою попередніх резолюцій Генеральної Асамблеї, що підтверджують нелегітимність анексії.

Жодна територіальна зміна, здійснена під тиском, не визнається легітимною. Даний пункт резолюції має не лише політичне, а й правове значення для міжнародного співтовариства.

Також, у документі докладно описані порушення прав людини на окупованих територіях, зокрема, фіксуються випадки застосування фізичного та психологічного насильства для отримання зізнань. Документ містить свідчення про жорстоке поводження з українськими громадянами, зокрема журналістами, активістами та представниками кримськотатарського народу.

Особливу увагу у резолюції приділено примусовій депортації дітей до росії, їх «перевихованню» та незаконному усиновленню, процес супроводжується спробами стерти їхню національну ідентичність. Разом з тим, російська влада систематично придушує свободу слова, зібрань та релігії (забороняється діяльність незалежних медіа та релігійних організацій, що не відповідають політиці окупаційного режиму).

Крім того, у резолюції засуджується: незаконні археологічні розкопки та вивезення культурних цінностей з Криму. Особливо підкреслюється необхідність збереження Ханського палацу в Бахчисараї та інших об’єктів світової спадщини; спроби змінити демографічний склад населення на окупованих територіях шляхом переселення російського населення, ці дії прямо порушують міжнародне гуманітарне право.

ООН закликає до:

• необхідності розширення присутності міжнародних спостерігачів для документування порушень прав людини;
• активізації роботи спеціальних місій ООН, ОБСЄ та інших організацій для розслідування фактів воєнних злочинів;
• забезпечення повернення депортованих осіб до України та надання їм необхідної допомоги.

Що ж до резолюції Європарламенту від 18.12.2024, то вона акцентує увагу на важливості забезпечення підтримки територіальної цілісності України.

Європарламент рішуче засуджує анексію Криму та інших регіонів України, що підкреслює єдність позиції ЄС щодо визнання суверенітету України. У свою чергу, резолюція підтверджує важливість міжнародного формату для деокупації півострова.

Європейський Парламент закликає держави-члени активніше долучатися до «Кримської платформи», що сприяє збереженню теми окупації у світовому порядку денному.

Основні аспекти щодо захисту прав людини зазначені у резолюції:

• Європарламент вимагає негайного звільнення незаконно затриманих осіб, зокрема представників кримськотатарського народу, питання розглядається як одне з пріоритетних у контексті захисту прав людини;
• засуджуються репресії проти журналістів, правозахисників і громадських діячів, які висловлюють опозицію до окупаційного режиму. Вказане розглядається як спроба придушення громадянського суспільства.

При цьому, Європейський Парламент підтримує заклики до посилення економічних і персональних санкцій проти тих, хто причетний до порушень прав людини. Санкції розглядаються як ефективний інструмент тиску на агресора. Будь-які спроби росії легітимізувати окупацію засуджуються. Особлива увага приділяється недопущенню проведення псевдовиборів на окупованих територіях.

Наведені резолюції мають кілька ключових функцій:

1. Засудження агресії росії сприяє її політичній ізоляції на міжнародній арені. Подібні дії є сигналом для інших країн щодо важливості дотримання міжнародного права;
2. Сприяють мобілізації глобальної підтримки у протидії агресії та формуванні нового етапу міжнародної солідарності;
3. Створюють основу для майбутніх судових процесів проти винних у воєнних злочинах. Вони забезпечують доказову базу для притягнення до відповідальності причетних осіб;
4. Особливий акцент зроблено на захисті прав дітей, жінок, етнічних і релігійних меншин. Резолюції вимагають зупинити примусові депортації та насильницьке нав’язування російського громадянства;
5. Документи підтримують розвиток незалежних ЗМІ та громадянського суспільства. Окремо зазначається важливість протидії пропаганді та дезінформації;
6. Міжнародна спільнота визнає важливість збереження історичної спадщини України, що є частиною глобальної культурної цінності. Резолюції передбачають запобігання незаконним археологічним розкопкам і повернення викрадених артефактів.

У загальному, резолюції демонструють важливість спільних дій у боротьбі з агресією та порушеннями прав людини. Вони також наголошують на необхідності зміцнення міжнародних організацій, які забезпечують правопорядок та підкреслюють єдність міжнародної позиції щодо підтримки України та засудження російської агресії.

Реалізація цих рішень є важливим кроком для відновлення територіальної цілісності України, захисту прав людини та збереження міжнародного правопорядку.

Микита ВІЛІНСЬКИЙ