Російська мобілізація на окупованих територіях України 2022-2025 рр.

Протягом трьох років від початку повномасштабного вторгнення російські окупаційні адміністрації на окупованих територіях України системно нарощують заходи з призову місцевого населення до збройних сил рф. В умовах незаконної анексії цих територій росією відомості про «мобілізаційні кампанії» замовчуються. 

Автономна Республіка Крим

Після анексії Криму росією з 2014 року на півострові діє низка федеральних законів рф, що регламентують мобілізаційну підготовку (зокрема, ФЗ № 31-ФЗ «О мобилизационной подготовке и мобилизации» (ст. 20), постановах президента рф, наказ «глави Республіки Крим» від 30 червня 2022 року № 151-У «О призывных комиссиях по мобилизации»). Окупаційна влада Криму офіційно проводить регулярні призовні кампанії як для строкивиків, так і для резервістів. За інформацією з відкритих джерел, у 2021 році росія незаконно призвала близько 6000 кримчан (тільки через «воєнкомат» у Сімферополі). 

Восени 2022 року в росії було оголошено часткову мобілізацію - міноборони рф оголосило про призов 300 тис. осіб (за планом путіна – ред.) і доповіло про його виконання. Відкритих даних про кількість мобілізованих із Криму не публікувалося. Місцеві медіа повідомляли про плановий призов (стрілецький набір) 2023–2024 рр.: навесні 2024 року Південний військовий округ планував призвати близько 2500 осіб із Криму, і кримський «військком» Є. Машуков назвав план виконаним. Тоді «військкомат Республіки Крим» заявив, що базові призовні заходи (осінній/весняний призов) продовжуються у штатному порядку (терміни, планові цифри). 

Наприкінці 2023 року міжнародна мережа хакерів «Anonymous» зламала сайт міністерства оборони рф. В результаті було викрито дані 305 925 осіб, які будуть мобілізовані насамперед. У цьому оприлюдненому переліку були і прізвища призовників окупованого Криму. 

За повідомленнями «Суспільного Крим», починаючи з вересня 2023 року окупаційна влада Криму примусово мобілізувала близько 3 000 осіб. При цьому планувалося призвати 60 000 кримчан до осені 2024 року, але через масовий опір і прагнення уникнути призову (втеча з регіонів, створення «коридорів» через росію) фактично до лав зс рф було відправлено близько 23 000 осіб, 20 000 з яких мобілізовано до вересня 2023, і ще 3000 - до лютого 2024 року (перед так званими «псевдовиборами»). Такі ж цифри наводить і Кримська правозахисна група. 

Враховуючи також тих, кого було залучено через контракт (особливо під тиском чи обманом) та використано на фронті, реальні цифри «військово задіяних» можуть бути ближчими до 35 000+, але чисто мобілізованих за порядком денним - близько 25–30 тисяч. 

Разом з тим, весняний призов (1 квітня – 15 липня 2025): розрахунковий обсяг – близько 2 500 осіб, за досвідом 2024 року (план 2 500 призовників), призовники направляються переважно до Південного військового округу та залишаються служити 12 місяців. 

Осінній призов (1 жовтня – 31 грудня 2025): плановий обсяг – близько 2 000 осіб (аналогічно осені 2024) [10], повістки вручаються особисто та рекомендованими листами, є можливість оскаржити рішення призовних комісій через портал «Госуслуги». 

Втрати. За даними Кримської правозахисної групи, за період з початку повномасштабного вторгнення (лютий 2022) до кінця вересня 2024 року було задокументовано щонайменше 703 загиблих кримців, незаконно мобілізованих у зс рф. З них лише за три місяці липня–вересня 2024 року загинуло щонайменше 63 особи. При цьому йдеться лише про тих, хто був офіційно приписаний до частин у Криму, реальне число може бути вищим через приховані випадки поховань та відсутність доступу до частини інформації на окупованих територіях. 

Крім того, Представництво Президента України в Криму, систематизуючи дані про військові поховання, станом на весну 2024 року в Криму і Севастополі нараховувало понад 745 поховань (приблизно 555 із них – ймовірно, громадяни України). 

Ухилення від служби та репресії. Кримські правозахисники фіксують різке зростання кількості кримінальних справ за ст. 328 КК рф («ухилення від проходження військової служби»). 

Станом на 1 листопада 2022 року у Криму було відкрито 423 справи (2020 р. - 81, 2021 р. - 112, а за перші вісім місяців 2022  - 103). При цьому доступ до ряду судових баз обмежений, і точні цифри недоступними для моніторингу. Число таких справ зростає з року в рік: якщо в 2020 році - 81 справа, а в 2022 році вже 423, то в 2023–2024 рр. зростання продовжилося пропорційно до кількості спроб ухилитися від призову, що свідчить про масштаби примусу. 

Лише за квітень–червень 2025 року у судах півострова було розглянуто не менше 36 таких справ. Зазвичай «судді» присуджують штрафи до 50 тис. руб., але сплата штрафу жодним чином не звільняє від обов’язку служби. 

Хоча офіційно жодної «нової хвилі» мобілізації не оголошено, в уряді рф регулярно обговорюють необхідність «довести чисельність військ, сформованих з кримців, до встановленого плану». При цьому формулювання «добровільних батальйонів» фактично означають можливість мобілізувати будь-якого чоловіка призовного віку. Правозахисники попереджають, що наступний етап може бути ще безкомпроміснішим: мобілізація вестиметься вже без ухилу «призовники на фронт/на СВО» - у прямому розумінні «українські добровольці» на лінії бойового зіткнення. 

Виплати й стимули. Крім прямої примусової мобілізації, у Криму впроваджується широка мережа «десантних пунктів» та «агітаційних наметів», які офіційно позиціонують себе як пункти відбору на службу за контрактом (у т. ч. «для участі у СВО»). Ці пункти розміщуються на центральних вулицях міст (Севастополь, Сімферополь, Феодосія та ін.). 

Укладання договору можливе для громадян рф 18-65 років, які відповідають вимогам щодо здоров'я та підготовки. За словами «начальника пункту відбору» підполковника С.Каштанова, серед контрактників у Криму багато людей середнього віку («золотий фонд») приходять на службу добровільно, мотивовані громадянським обов'язком. 

Для контрактників, які йдуть у зону СВО, запроваджено низку пільг та виплат. Федеральним указом (31.07.2024) встановлено одноразову виплату 400 000 рублів контрактникам-учасникам спецоперації. У Криму регіональним указом (5.12.2022 № 322-У) запроваджено додаткову виплату 400 000 рублів, а з січня 2025 року її збільшено до 500 000 рублів. Крім цього контрактникам гарантовано виділення земельної ділянки (при зверненні до мінземмайна), а службовці на контракті (в т.ч. мобілізовані та резервісти) отримують підйомну допомогу (одномісячний оклад за себе та частину окладу за кожного члена сім'ї). Існує також пільгова іпотека, безкоштовний проїзд до місця збору та низка інших преференцій (понад десять видів підтримки за указом «глави Республіки Крим»). Усі зазначені заходи відображають велику систему пільг для контрактників та призовників з Криму. 

На півострові, за повідомленнями окупаційних медіа, «контракт с Минобороны заключают десятки человек ежедневно». Так, РІА «Крим» відзначає, що  нібито на початку 2024 року відбулося різке зростання охочих вступити на контракт (на знак громадянської позиції після теракту під москвою). Серед найбільш затребуваних спеціальностей у Криму – медики, оператори БПЛА, водії категорії СD (дефіцит цих професій). 

«Обробка резерву» та мобпідготовка відповідно до розпорядження «глави Республіки Крим» № 1377-рг від 11.09.2024 продовжена на 2025 навчальний рік – план «дней призывника», «уроков мужества» та навчань з ДТСААФ. Фінансування заходів з мобпідготовки зберігається (у федеральному бюджеті росії на 2025 рік закладено 16,5 млрд рублів). 

Донецька та Луганська області 

Так звана «Донецька народна республіка» (ДНР) та її населення повністю підпорядковане російським законам мобілізації. Часткова мобілізація, оголошена федеральним указом путіна 21 вересня 2022 року, розповсюдилася і на «ДНР». Водночас, окупанти паралельно продовжують планові призови на строкову службу: весною та восени 2023-го організовували так звані призовні кампанії для чоловіків 1996–2005 р.н., відправляючи їх переважно на навчання, а не на передову. Наприкінці 2022 – 2023 рр. влада «ДНР» проводила локальні демобілізації студентів – тобто звільняли від служби тих, хто навчався, – за вказівкою з москви. Але фактично частина цих демобілізованих після цього укладала контракти та поверталась на фронт. 

Ситуація на окупованій Луганщині близька до того, що відбувається на окупованій Донеччині. Після «приєднання «Луганської НР» до рф, у вересні 2022 року російські мобілізаційні укази стали беззаперечними для місцевого населення. У 2023–2024 рр. влада «ЛНР» організовувала призовні кампанії на строкову службу (як і в «ДНР»), формально без направлення новобранців на «СВО» (тобто вони служили в тилу). Студентів вузів «ЛНР»  демобілізували в 2022–2023 рр. (за рішенням пасічника і путіна) – багато з них укладали контракти та залишалися у лавах російської армії. Загальна кількість призваних в «ЛНР» за час мобілізації оцінити важко: росіяни трактують лінію фронту та резерви «ДНР/ЛНР» як єдине цілісне формування. 

За даними російського Генштабу, до початку грудня 2022 року за «частковою мобілізацією» у «ДНР» і «ЛНР» призвали майже 80 тис. осіб. Українські експерти оцінюють, що з оголошенням загальної мобілізації 19 лютого 2022 року до літа 2022 року було мобілізовано до 140 тис. осіб (з «ДНР+ЛНР»). Загалом за майже два роки війни сумарно це число перевищило 300 тис. жителів Донеччини. При цьому, мобілізаційні ряди постійно оновлюються: створено численні штаби, де діють мобілізаційні, контрактні та соціальні відділи. 

Сучасний стан призовів. 17 лютого 2025 року Пушилін видав розпорядження № 48, яке формально оголосило «підготовку громадян призовного віку»: «дни призовника», «уроки мужества», урочисті відправки майбутніх строковиків. При цьому публічно кремль і «ДНР», «ЛНР» заявили, що весняний та осінній призов 2025 року в самопроголошених республіках не проводитимуть – замість нього мають відбуватися «мобілізаційні збори резерву» (тобто фактично нові «приховані» хвилі призову). 

Як і в Донецькому регіоні, в «ЛНР» навесні та восени 2025 року офіційно прямих призовів на строкову службу не передбачено. Окупаційна влада заявляє про заміну їх «мобілізаційними зборами» резервістів (еквівалент «закритих» хвиль мобілізації) – що фактично становить примусову перевірку мобзапасу. 

Кремлівські медіа запевняють, що головним завданням залишається контрактна служба і «добровольці», а масштабні призови заборонено (офіційна риторика). 

Однак, фактично це чергова прихована хвиля мобілізації: початок – березень-квітень 2025 року, призовні комісії працюють «під прикриттям» навчань. 

Аналітика й розвідка (ISW, RUSI, ГУР) показують, що росія в 2025 році продовжує інтенсивно генерувати особовий склад через поєднання контрактів, адміністративного тиску та локальних «підготовок» у т.ч. на окупованих територіях, в деяких регіонах кількість наборів у 2025 році навіть перевищувала плани. 

Ухилення від служби та репресії. У так  званих «ДНР» та «ЛНР» ухиляння від служби розглядають як державну зраду. Російські силовики і місцеві колаборанти переслідують тих, хто не хоче служити. За даними медіа і правозахисників, за статтями про дезертирство або «самовільне залишення частини» розшукується сотні осіб з «ДНР/ЛНР» (одна з найновіших публікацій на початок 2025 року вказує на цифру у понад 2 850 осіб). 

Формальних даних по кримінальній відповідальності в «ЛНР» мало (окупанти ретельно ховають подібну статистику), але ситуація схожа на Крим: за «розпорядчими» повідомленнями, справи за статтею 328 та 337 КК рф відкриваються системно. Правозахисники наголошують, що доля ухилянтів в «ЛНР-ДНР» є непевною: лише одиниці наважуються повідомляти відповідним українським службам про тиск на себе. Можна констатувати, що режим знаходить кримінал практично на будь-який спротив – тому точна цифра переслідуваних невідома. Загалом мобілізація на території Луганщини відбувається синхронно з Донеччиною, втрати аналогічні. 

Втрати. За оцінками аналітиків, мобілізація в «ДНР» призвели до масштабних втрат серед новобранців. За даними іноземних джерел, надто велика частка озброєних непідготовлених мобілізованих загинула вже до середини 2022 року – в деяких публікаціях наводили цифри в десятки тисяч вбитих (фігурували навіть 30 000 осіб). Кримські журналісти та правозахисники також створили «чорні списки» загиблих кримчан і донеччан. Втрати українців з окупованих районів Донецької області складно порахувати, адже частина тіл похована на кладовищах в окупації. Загальні наслідки депопуляції Донбасу від мобілізації відчуваються: різко зросла кількість пенсіонерів, знизилася кількість  молодих людей, що підтримували окупаційну економіку (наприклад, шахтарів), і знизилася народжуваність. 

Виплати. Місцева «адміністрація ДНР» активно переконує чоловіків вступати на контракт у зс рф. З весни 2024 року запроваджено грошові винагороди: так, у жовтні 2024 «глава ДНР» Денис Пушилін затвердив одноразову виплату 400 000 руб. для контрактників, які підпишуть угоду з міноборони рф у період 1 серпня – 31 грудня 2024 року. Також за законом «ДНР» перший контракт укладається на рік, а якщо армія оголосить мобілізацію, він автоматично пролонгується до її завершення. Уже восени 2024 рф ввела нову федеральну програму – виплати до 1,2 млн руб. за укладання контракту на службу, що поширюється і на мобілізованих з «ДНР» (хоча деталі поки засекречені). 

Схожу одноразову премію 400 000 руб. оголосив і «глава ЛНР» Леонід Пасічник (наказ від 4 жовтня 2024). Ці заходи покликані стимулювати контрактну службу, оскільки широкого «добровольчого» попиту немає, а призовники швидко вичерпуються. При цьому, на відміну від «ДНР», вказівки продовжити право на виплату до кінця 2025 року (як це зробив Донецьк) у відкритих джерелах не фігурують, але сама програма стартувала з 1 серпня 2024 і діяла до 31 грудня 2024 року. Одночасно «влада ЛНР» відкрито пропонує контрактникам федеральні соціальні гарантії, пенсії та можливість продовжити службу на місці – за прикладом російських стандартів (перший контракт – 1 рік, із можливістю продовження). Жодних «місцевих» премій, окрім вказаної вище, не анонсовано, що свідчить про повну інтеграцію цих виплат у російську систему. 

«Глава ДНР» Денис Пушилін заявляв (червень 2023), що про «вторую или третью волну мобилизации» не йдеться, основний наголос робиться на контрактників і добровольців. Публічно в «ЛНР» не оголошувалося про додаткові хвилі мобілізації у 2023–2025 роках. 

Запорізька та Херсонська області 

Окупаційна влада Запорізької області заявляє, що жодних регулярних мобілізацій і призовів для місцевого населення не проводилося, бо формально регіон «приєднаний» до складу рф лише у жовтні 2022 року. Місцеві посадовці (наприклад, «в.о. губернатора» Є. Балицький) не раз заявляли, що за російським конституційним законом мобілізація в області не можлива («ФКЗ от 30.09.2022 о принятии Запорожской области в состав рф чётко регламентирует этот вопрос»). Подібно до окупованої частини Запорізької області, окупаційна влада Херсонської області «офіційно» заперечує проведення мобілізації місцевого населення. Глава адміністрації В. Сальдо заявляв, що «мобилизация в Херсонской области не планируется». 

Однак на практиці окупанти з жовтня 2024 року розпочали російський осінній призов на строкову службу для громадян рф віком 18–30 років, які зареєструвалися на окупованій території Запорізької області. Про це офіційно повідомив «губернатор» Балицький на своєму сайті: «с 1 октября 2024 года… начался осенний призыв». За його словами всі призовники служать 12 місяців у Південному воєнному окрузі, і їх не спрямовують у «зону проведення СВО». Повістки вручаються у письмовому вигляді особисто під підпис або надсилаються рекомендованим листом. 

У жовтні 2024 року під керівництвом Сальдо стартувала перша регулярна осіння призовна кампанія на території Херсонської області за російськими законами. Заклик стосувався чоловіків віком 18–30 років, тривалість служби – 12 місяців. За місцевим оголошенням, новобранців направляли на навчання та службу в інші регіони (наприклад, в незаконно анексований Крим), і вони не братимуть участі у боях на Херсонщині. Контрактна служба в Херсонській області також здійснюється в рамках федеральних норм: контрактники одержують стандартні федеральні виплати та соцгарантії; своїх специфічних регіональних виплат поки що не запроваджувалося. 

Хоча окупанти наполегливо відмовляються визнавати мобілізацію населення, Головне управління розвідки МО України повідомило: з 1 жовтня по 31 грудня 2024 року російська «окупаційна влада» зарахувала у резерви своєї армії близько 300 чоловіків із окупованої частини Запорізької і Херсонської областей. Походження цих людей різне: це можуть бути як жителі захоплених районів, так і переселенці з Донецької області чи навіть Криму, записані як «запоріжці». Але факт залучення місцевих мешканців на строкову службу взятий до уваги українською розвідкою. 

Контрактники. Запорізькі юнаки також можуть підписати контракт із зс рф на загальних засадах. Про місцеві бонуси або прямі доплати для контрактників з окупованої частини Запорізькій області не відомо. Іноземців та колишніх військових, як і в інших регіонах, стимулюють перспективою отримати громадянство і пенсію рф. Окремих пільг для контрактної служби на рівні області офіційно не анонсовано, хоча федеральні виплати контрактникам (100–400 тис. руб. грошової винагороди) надаються на загальних підставах. Таким чином, стимули для запоріжців–контрактників суттєво нижчі, ніж у «республіках ДНР/ЛНР». 

Як і по всій території рф, мешканці Херсонщини можуть укладати військовий контракт з міноборони рф. Контрактна кампанія стартувала одночасно з призовом – у жовтні 2024 року. За даними окупаційної «адміністрації Херсонської області», жителі області нібито охоче підписують контракти, бо держава-окупант обіцяє їм федеральні виплати та соціальні гарантії, аналогічні російським контрактникам. Водночас, власних регіональних виплат або матеріального стимулювання з боку окупаційної «адміністрації Херсонської області» поки не анонсувалися. 

Ухилення та переслідування. На окупованій частині Херсонщині помітно посилилася робота «силових структур» окупантів. За повідомленнями українських правозахисників, з липня 2024 до початку 2025 в області зафіксовано десятки випадків змушування чоловіків ставати на військовий облік: забирали документи, допитували на робочих місцях, незаконно затримували. Як і в інших окупованих регіонах, місцевим судилищам передавали кримінальні справи щодо ухилянтів. За відкритими даними з жовтня по грудень 2024 року окупаційна влада мобілізувала приблизно 300 осіб з мешканців Херсонської та Запорізької областей. І хоча офіційно гауляйтери Сальдо й Балицький заперечують загальну мобілізацію, такі дані української розвідки вказують на реальне залучення місцевих жителів. 

Втрати. Офіційної статистики по втратам запоріжців немає (окупанти її не публікують). За неофіційними оцінками до лав російської армії вже потрапили сотні місцевих хлопців. Щороку «свіжі» похоронки з окупаційних відповідних органів свідчать про десятки загиблих. Наприклад, червневі похоронки 2024 і 2025 рр. були майже щоденними у місцевих пабліках (переважно жителі Мелітополя та Енергодара). 

Висновки 

Мобілізаційна політика росії на окупованих українських землях у 2022–2025 роках набуває все більшого примусового характеру. Незважаючи на офіційні заяви окупантів про відсутність «мобілізації населення» на окупованих територіях Запорізької, Херсонської областях та формальні призовні спрощення в Донецькій і Луганській («лише резервістів або добровольців»), українські джерела мають докази, що на тимчасово окупованих територіях проводяться фактично приховані мобілізаційні кампанії. 

Правозахисні оцінки та інформація розвідки однозначно вказують: загарбники застосовують широкий спектр тиску – від погроз звільненням і штрафів за ухилення до фізичного насильства та викрадень – аби примусити чоловіків стати до лав їхньої армії. Більшість таких дій є грубим порушенням норм міжнародного права, у тому числі Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни. Українські журналісти, правозахисники та міжнародні організації, що висвітлюють цю тему, дедалі частіше наголошують на тому, що схеми мобілізації в Криму та на окупованій частині Донбасу – це військовий злочин рф. 

Отже, в умовах нестачі добровольців і контрактників, росія все активніше використовує насильницькі призови саме на окупованих територіях України. Українське суспільство, зокрема експертні та правозахисні кола, мають чітко фіксувати подібні порушення, підтримувати постраждалих і боротися за відповідальність винних. Аналітика та моніторинг мобілізації на ТОТ залишаються надзвичайно важливими для міжнародного висвітлення цього воєнного злочину.