55 тисяч кримчан відправили до російської армії: як окупанти створили систему постійного військового примусу

Процес призову на військову службу в тимчасово окупованому Криму є складним і неоднозначним феноменом, що перебуває на стику міжнародного права, російського законодавства та реалій воєнного часу. З 2014 року тимчасово окупований півострів розглядається росією як суб'єкт федерації і призовні кампанії проводяться відповідно до російських законів. Проте міжнародне співтовариство та Україна кваліфікують це як незаконний призов мешканців окупованої території.

Правові основи призову та трансформація призовної системи в окупованому Криму

На території тимчасово окупованого півострова діє російський федеральний закон № 53-ФЗ «Про військовий обов'язок та військову службу», який визначає порядок призову громадян на строкову службу. Згідно з цим «законом» призов організовують військові комісаріати через свої структурні підрозділи, а безпосереднє рішення про призов ухвалюють призовні комісії, які створюються в муніципальних утвореннях за поданням військового комісара.

Відповідно до російського законодавства, призов на військову службу містить кілька етапів: явка на медичний огляд, професійний психологічний відбір, засідання призовної комісії та відправлення до місця служби. Громадяни викликаються на заходи повістками військового комісаріату, а неявка без поважних причин кваліфікується як ухилення й тягне за собою відповідальність.

Так званий «військовий комісаріат Республіки Крим» виконує широкий спектр завдань: ведення військового обліку, розробку мобілізаційних планів, організацію призову, медичний огляд, пенсійне забезпечення військовослужбовців та «патріотичне» виховання.

Слід зазначити, що у 2025–2026 роках призовна система в окупованому Криму зазнала суттєвих змін. Держдума держави-окупанта ухвалила закон про цілорічний призов, який замінив сезонні кампанії. Тепер призовні комісії, медичні огляди та психологічний відбір проводяться безперервно протягом року, хоча відправлення до місць служби здійснюється, як і раніше, у два періоди: квітень – липень та жовтень – грудень.

За даними кримських правозахисників, це рішення спрямоване на створення постійної інфраструктури для поповнення окупаціної армії. Чоловікам стає складніше уникнути призову, вони не можуть затягувати терміни проходження процедур і протягом року ризикують бути затриманими поліцією.

Загалом з 2015 до 2026 року на тимчасово окупованому півострові Москва провела 23 призовних кампанії, під час яких до лав російської армії відправили щонайменше 55 тисяч осіб.

Особливістю так званого кримського призову є тісний зв'язок зі школами та освітніми установами. Дітям змалку втовкмачують, що після школи потрібно пройти строкову, а потім контрактну службу. У цьому процесі задіяні такі організації, як «Кримпатріотцентр» та «Юнармія», які організовують для дітей військову підготовку: навчання стрільбі, управлінню ударними дронами та десантній підготовці.

Крім того, однією з найгостріших проблем став призов студентів. У 2025 році зафіксовано масові випадки призову першокурсників, які раніше скористалися правом на відстрочку. Правозахисники зазначають, що це відбувається вперше у такому масштабі.

«Цього року всіх першокурсників, придатних за станом здоров'я, які вступили до вишів після закінчення коледжів і технікумів, призвали на строкову службу. Студенти провчилися майже семестр марно, після демобілізації їм доведеться розпочинати навчання на першому курсі заново», – повідомляють кримські правозахисники.

Також, за даними правозахисників, військкомати розпочали масове розсилання повісток резервістам, зокрема медичним працівникам. Їм вручають мобілізаційні розпорядження із зазначенням військової частини, до якої вони приписані. У разі оголошення мобілізації такі громадяни мають прибути на місце служби протягом двох днів.

Контрактна служба та методи тиску

Особливе занепокоєння викликають методи залучення кримчан на контрактну службу. За даними правозахисників, студентів і призовників активно переконують підписувати контракти, обіцяючи високі виплати, відсутність казармового становища та гарантії неучасті у бойових діях.

Проте правозахисники попереджають:

«Працівники військкоматів «забувають» повідомити, що контракт на період спеціальної військової операції автоматично пролонгується у всіх контрактників, тож через рік вони не повернуться за студентські парти, а продовжать службу».

Експерти також зазначають використання тиску на призовників. Як пояснила Ольга Куришко, Постійний Представник Президента України в АР Крим:

«На людину чинять тиск, заявляючи: "Або ти йдеш служити, або ми, наприклад, притягнемо тебе до відповідальності"».

За даними кримських правозахисників, в умовах режиму надзвичайної ситуації (НС) окупаційна влада посилила заходи щодо залучення кримчан, які опинилися у складних життєвих ситуаціях. Співробітники «сільрад», працівники «соцслужб» та «дільничні» проводять бесіди з такими чоловіками, обіцяючи їм матеріальні вигоди під час підписання контракту.

За заявами російської влади, строковики з Криму прямують на службу на територію РФ, а не до Криму. Як показує практика, багатьох призовників розподіляють у повітряно-десантні війська, морську піхоту та військово-морський флот.

Частину строковиків уже через кілька місяців переводять на контрактну службу, фактично збільшуючи мобілізаційний резерв.

Кримінальне переслідування за відмову служити окупантам

Задля контролю за призовниками окупантами створено систему електронного обліку та механізми примусу. У разі ухилення від призову протягом двадцяти днів блокуються банківські рахунки, вводяться обмеження взаємодії з «державними органами».

В окупованому Криму також готується інфраструктура альтернативної цивільної служби. Окупаційна адміністрація складає список установ і підприємств, де можуть працювати залучені до такої служби громадяни. Фактично це створення повноцінної системи обліку та контролю призовного ресурсу, коли альтернативна служба перестає бути правом вибору.

За даними Представництва Президента України в АР Крим, з 2015 року в окупованому Криму зафіксовано 626 кримінальних проваджень за статтею 328 Кримінального кодексу РФ – «ухилення від військової чи альтернативної цивільної служби». Половина з них розпочата після 24 лютого 2022 року. За цей період окупаційні «суди» винесли 511 вироків, із яких у 87% випадків призначено штрафи, а решта – умовні терміни або примусові роботи. У більшості вироків згадується лише «неявка за повісткою» або «ігнорування викликів», що не є злочином за міжнародним правом.

Спроби заперечити рішення призовних комісій стають предметом судових розглядів. Громадяни звертаються до судів із вимогами визнати незаконними рішення про призов. Однак «суди» стають на бік «військкоматів», посилаючись на дотримання процедурних норм.

Як Росія на окупованому півострові проводить «часткову мобілізацію» на постійній основі

З початком повномасштабного вторгнення мобілізація в окупованому Криму набула системного характеру. За цей час до лав російської армії щороку примусово залучається близько 3,5 тисяч місцевих мешканців, й окупаційна влада прагне зробити цей процес безперервним.

Попри офіційні заяви РФ про «часткову мобілізацію», на півострові вона триває постійно. Підконтрольні Кремлю «військкомати» активно оновлюють бази даних, розсилають повістки та проводять «роз’яснювальну роботу», приділяючи особливу увагу кримським татарам. Правозахисники наголошують: призов цивільного населення на окупованих територіях є воєнним злочином.
Кримчани зазначають, що призов має вибірковий характер – насамперед забирають фахівців із військовим досвідом. Щоб уникнути мобілізації, люди намагаються оформити «бронь», виїхати з півострова або ж підписують контракти, сподіваючись хоча б частково контролювати власну долю.

Слід зазначити, що російські мобілізаційні кампанії в окупованому Криму тривають уже дванадцятий рік. Ще з 2014-го півострів став полігоном для відпрацювання механізмів примусового призову. Якщо раніше весняні та осінні кампанії охоплювали близько трьох тисяч осіб, то тепер усі дані засекречені, а процес відбувається без жодного публічного контролю.

«Росія повністю приховала статистику, що стосується мобілізації – у 2025 році в російське законодавство внесли зміни, які дозволяють засекречувати будь-які дані про призов. Тому зараз ми можемо лише орієнтуватися на попередні показники – приблизно три тисячі мешканців Криму за одну кампанію», – зазначає керівниця Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник.

За її словами, ці мобілізаційні кампанії залишаються одним із ключових напрямків контролю над кримським населенням – молодь призивають на строковій основі, а старших чоловіків охоплює «часткова мобілізація», яка триває з вересня 2022 року. Під час цієї кампанії, за попередніми оцінками, мобілізували до п’яти тисяч осіб.

Наразі темпи мобілізації старшого населення в Криму зменшилися – Росія поки віддає перевагу більш масовим мобілізаціям на інших тимчасово окупованих територіях – Херсонщині, Донеччині, Луганщині, Запоріжжя.

«Схоже, що Крим для Кремля – це політичне питання. Путін намагається створити ілюзію, що на півострові все спокійно, – пояснює Ольга Скрипник. – Тому активні масові призови тут обмежені, а мобілізаційні ресурси використовуються в останню чергу».

За оцінками правозахисників, саме контрактна служба стає причиною найбільшої кількості втрат. Часто людей, призваних примусово, змушують підписувати контракт, аби Росія могла формально звітувати про «добровільну» участь у війні. Така практика розмиває межу між добровільним вибором і примусовою мобілізацією.

Приховування реальних даних має подвійну мету: військову – щоб позбавити Україну точної статистики, та політичну – щоб приховати від власного населення масштаби мобілізації. Як зазначає Ольга Скрипник, це також зумовлено страхом перед внутрішнім спротивом: посилення мобілізаційних заходів в окупованому Криму може спровокувати протестні настрої, тому Москва діє вкрай обережно.

Єдиною надійною рекомендацією правозахисників для уникнення призову залишається виїзд із півострова. Зміна номера телефону, переїзд чи уникнення блокпостів можуть допомогти, проте не гарантують безпеки. Медичні довідки часто ігноруються – навіть серйозні діагнози не стають підставою для увільнення. Ті, хто потрапляє до «військкоматів», опиняються у повній залежності від окупаційних структур.

«На практиці найефективніший варіант для тих, кого мобілізували і відправили на фронт, – здатися у полон, – уточнює Ольга Скрипник. – Лише так можна зберегти життя й згодом, за українськими правилами, повернутися на територію, підконтрольну Україні».

Загалом, починаючи з 2014 року, за оцінками правозахисників, кількість кримчан, призваних або мобілізованих до російських збройних сил, перевищує 45–50 тисяч. Після початку повномасштабного вторгнення кількість таких випадків лише зростає, а окупаційні «суди» систематично розглядають справи проти тих, хто ухиляється від служби. Найчастіше повістки отримують молоді чоловіки, які залишаються однією з найвразливіших груп на півострові. Частину мобілізованих відправляють на навчання в Росію, після чого – на фронт.

Міжнародне гуманітарне право та українське законодавство прямо забороняють примушувати мешканців окупованих територій служити у збройних силах держави-окупанта. Такі дії кваліфікуються як воєнний злочин відповідно до IV Женевської конвенції та Римського статуту Міжнародного кримінального суду.

Підсумовуючи, слід зазначити, що призов до армії держави-окупанта в окупованому Криму є складним комплексом правових, соціальних і гуманітарних проблем.

З одного боку, російська влада вибудовує систему призову відповідно до федерального законодавства, створюючи інфраструктуру цілорічного призову, контрактної служби та альтернативної цивільної служби. З іншого боку, міжнародне співтовариство та Україна розглядають ці процеси як незаконні й такі, що порушують права мешканців тимчасосово окупованої території.

Для кримчан же призов насамперед пов'язаний із серйозними ризиками: потраплянням до зони бойових дій, обмеженням права на освіту, економічним тиском та загрозою кримінального переслідування. Спроби ухилитися від призову стають усе більш важкими через електронні системи обліку та економічні важелі впливу.

Влада СЄРИКОВА

______________________________

Матеріал підготовлено у партнерстві з громадською організацією «Лібереко – Партнерство за права людини»

_______________________________

Читайте також по темі: Російська мобілізація на окупованих територіях України 2022-2025 рр.