Особистості: український письменник Іван Липа як приклад служіння рідній землі

«Наш державний здвиг невгасимим вогнем запалить усі живі українські душі, і свого часу таки принесе відповідний плід».

Інформаційна агенція «Голос Криму» за сприяння медіаініціативи «Кримські українці» продовжує знайомити читачів з історіями непересічних українців Криму. Сьогодні розповідаємо про Івана Липу – українського письменника, культурного і громадського діяча, співзасновника таємного товариства «Братство Тарасівців», міністра віросповідань УНР.

Народився Іван Левкович 24 лютого 1865 року в Керчі. Походив з міщанської родини, по лінії матері – з полтавського козацького роду.

Освіта та життєві погляди

Першу освіту Липа здобув у народній школі при грецькій церкві. Здобувши початкову освіту, вступив до Керченської гімназії, де цікавився літературою, історією, природничими науками. У 19 років вступив на медичний факультет Харківського університету. «У своєму студентському середовищі він не поділяв поглядів українофілів, які не вірили у відродження української культури, розглядали її у складі російської, возвеличували роль російської літератури й культури, – пише дослідник Володимир Половець.

Створення «Братства Тарасівців»

Наслідком спілкування з національно свідомою молоддю стало формування першої молодіжної української таємної організації «Братство Тарасівців». Сталося це у 1891 році на могилі Тараса Шевченка в Каневі. Тоді разом з Михайло Коцюбинським, Миколою Вороним, братами Міхновськими та іншими видатними особистостями, він заприсягся присвятити життя боротьбі за Україну.

Поліція не дала можливості «тарасівцям» розгорнути свою діяльність. Тринадцять місяців допитів, слідство, суд і — вирок. За «стремление к отделению Малороссии от Великой России» Іванові Липі заборонили протягом трьох років жити в центральних губерніях, натомість він мав повсякчас перебувати під наглядом поліції. Згодом Іван Липа напише: «Я скінчив середню й вищу школу, але найвищу освіту дістав у тюрмі».

Так почалися для юнака життєві «університети». Під наглядом поліції Іван Липа жив спочатку в Керчі, а потім в Казані, де у 1897 році закінчив університет, отримавши диплом лікаря. Напевно, сама доля розпорядилася, аби Іван став лікарем. Не зважаючи на власні потреби, він лікував бідних людей на хуторах, у селах, робітничих селищах.

Професійні здобутки Івана Липи

У добу УНР перебував на посадах керівника комітету Одеси від УНР та інспектора міста з медицини. Після праці на посаді завідувача управління культури міністерства народної освіти в уряді УНР, у 1919 році був призначений міністром віросповідань. Маючи на меті не лише державну, а й духовну незалежність України, спільно з митрополитом Іларіоном (Іваном Огієнком) розробив програму незалежності української православної церкви, докладав зусиль до створення українського патріархату і скликання першого синоду ієрархів української церкви.

Згодом узяв участь у розробці першого проєкту Конституції України у Львові у 1920 році. Деякий час був міністром охорони здоров’я УНР в екзилі.

Коли розпочався наступ більшовиків, Іванові Липі, як і багатьом українським діячам, довелося емігрувати до Польщі. Кілька місяців потому він став міністром здоров’я й опікування в еміграційному уряді. І знову вдалося реалізувати лише дещицю з того, що замислювалося, адже наказом Директорії УНР 5 серпня 1921 року було звільнено весь уряд.

На початку 1922 року, після поразки національно-визвольних змагань, Липа переїхав до Львова й оселився у Винниках, де активно починав займатися лікарською практикою. Йому доводилося виживати, потерпаючи від матеріальної скрути.

У Винниках Іван Липа створив свої новели «Кара» і «Утома», про які син Юрій писав, ніби вони «виткані блакитним цвітом».

Не медичною справою єдиною

Пишуть, що лікарі з часом перетворюються на талановитих лікарів, одночасно зцілюючи тіло та душу. Іван Липа не став винятком із правила, активно займаючись літературною творчістю. У його творчому доробку – казки, новели, поезії. Крім того, Іван Липа склав 13 притч і щоденно протягом 33 років писав «Казку буття». Аналізуючи літературну спадщину Івана Липи, Іван Половець пише: «Його відомі збірки «Оповіді про смерть, війну і любов», «Тринадцять притч» свідчать про обдарованість у літературній справі, якою він займався з п’ятнадцятирічного віку».

Невіддільною (частина/ознака) складовою творчого доробку Івана Липи є його епістолярна спадщина. У написанні листів письменник залишався насамперед майстром слова. З епістолярію Липи можна довідатися не лише про важливі історичні події, а й про те, що більшість листів самі по собі були довершеними творами. Саме в листах розкривався його неповторний внутрішній світ, особливості характеру, відображалися громадська і політична діяльність,

У 1913 році Іван Липа друкує повість «Острови Самотності», присвячений дружині Марії. Згодом здійснює свою мрію – заснувати видавництво «Народний стяг», яке було єдиним на той час українським видавництвом в Одесі.

Прощання з письменником та вшанування його спадщини

На жаль, стан здоров’я Івана Липи погіршувався з кожним днем (з травня 1919 року хворів на рак шлунка). Іван Липа, напевно передчуваючи наближення смерті, зробив такий запис у щоденнику: «Чогось мені здається, що тринадцята дата буде щастити мені і що саме в цю дату я маю вмерти».

Його життя згасло 13 листопада 1923 року – помер на руках Івана Огієнка. У 1937 році син Юрій встановив пам’ятник батькова неподалік Стрілецької могили на Винниківському цвинтарі. По тому він присвятив йому вірш: «Шляхетне чоло мого батька укрийте пелюстками від троянд».

В Керчі по вулиці Другій Мітрідатській було встановлено меморіальну дошку на честь видатного уродженця міста. Після російської окупації Криму у 2014 році її доля невідома.