Під прикриттям «відновлення»: реальність «реставрації» в окупованому Криму
Кримський академічний російський драматичний театр ім. Горького, реставрація покрівлі. Фото з окупаційних джерел
Чимдалі в тимчасовоокупованому Криму триває так звана реставрація «об’єктів культурної спадщини», тим більше цей процес викликає занепокоєння, оскільки багато з них просто не витримують і починають руйнуватися прямо на очах місцевих мешканців. Цілком очевидно, що майже на всі культурні та архітектурні кримські пам’ятки очікують далеко не райдужні перспективи, а деякі з них можуть взагалі щезнути з лиця землі внаслідок «реставраційних» дій окупантів.
Зруйнована «Родіна» в руках окупантів
Так, у лютому 2026 року в Балаклаві під час так званих відновлювальних робіт обрушилася частина стіни кінотеатру «Родіна» (за офіційною назвою окупантів, – об'єкт культурної спадщини, 1911 року будівництва, – «Монрепо» або «Mon Repos»). За щасливим збігом обставин, у момент обвалення поблизу будівлі нікого не було, тож ніхто не постраждав.
Натомість сам факт обвалення конструкції лише через кілька місяців після проведення протиаварійних заходів викликає у місцевих мешканців цілком логічні запитання: наскільки професійно «рятують» цей «об'єкт культурної спадщини»?
Про цю компанію ми вже також згадували у матеріалах про спроби організувати глемпінги у заповідниках окупованого Севастополя. Як стало відомо з місцевих ЗМІ, у 2024 році вартість цього мисливського будиночка зросла з 33,5 млн рублів (приблизно 10 млн грн) у 6 разів і досягла 211 млн рублів (приблизно 63,3 млн грн) – саме таку суму заплатив новий власник до «міського бюджету» окупованого Севастополя. Крім того, йому треба було витратити близько 142 мільйонів руб. (приблизно 42,6 млн грн) на відновлювальні роботи.
Щодо реставрації кінотеатру «Родіна», то вона планувалася в рамках так званої «федеральної цільової програми». Проєктна документація була готова і схвалена ще близько шести років тому, але роботи ані в 2020, ані в 2021 році так і не розпочалися. Пізніше з'явилася інформація про те, що пам'ятку архітектури можуть відновити не за рахунок так званої «федеральної цільової програми розвитку Криму та Севастополя», а в рамках будівництва яхтової марини.
Проте окупанти так і не знайшли грошей на реставрування кінотеатру і вирішили його просто позбутися. Про продаж «Родіни» за участі ДУП «Проєкт розвитку Балаклави» стало відомо лише влітку 2024 року. Тоді севастопольські «депутати» навіть зверталися до «прокуратури» із проханням перевірити законність правочину. Згодом так званий «депутат» Держдуми країни-окупанта Тетяна Лобач запевняла, що новий власник пам'ятки архітектури не планує змінювати призначення балаклавського кінотеатру.
У вересні 2025 року «губернатор» окупованого Севастополя Михайло Развожаєв повідомив, що роботи щодо запобігання руйнуванню «об’єкта культурної спадщини» вже виконані: протікання на даху будівлі кінотеатру та літньої сцени усунули, зафіксували аварійні елементи, зокрема частину фасаду з боку дитячого садка, віконні отвори зачинили щитами, а дверні – металевими дверима. Було анонсовано початок реставраційних робіт, які обіцяли виконувати дбайливо та з дотриманням усіх вимог законодавства щодо культурних об’єктів, а після завершення робіт – подарувати севастопольцям кінотеатр у тому ж вигляді, яким він був на початку XX століття.
Як стало відомо, інвестор («Порт Ламос») обіцяє вкласти сотні мільйонів у три кінозали, літню сцену, кафе та виставкові простори, а «губернатор» підтверджує, що проєкт узгоджено із «Сєвнаслєдієм» і пройшов «держекспертизу».
Проте реальність, як часто буває у окупантів, внесла свої корективи.
Як пояснили у так званому «уряді» окупованого Севастополя, обвалення – це підтвердження необхідності реставрації, а такі випадки під час роботи з аварійними об'єктами трапляються.
«Роботи виконують цілком відповідно до узгодженої науково-проєктної документації та під контролем профільних фахівців у галузі збереження об'єктів культурної спадщини. Усіх заходів безпеки дотримано – постраждалих немає», – так відреагували на факт обвалення будівлі у прес-службі «уряду».
За словами «урядовців», на даний момент підрядник, проєктувальники і технагляд обстежують конструкції, а для посилення наявних елементів будівлі буде вжито заходів.
«Ділянку, що обсипалася, буде відтворено з максимальною історичною достовірністю – на підставі архівних матеріалів, обмірних креслень й із застосуванням конструктивних рішень і матеріалів, що відповідають оригінальним», – заявили в підрядній організації.
Але поки офіційні заяви окупантів заспокоюють, стіни падають.
Кінотеатру ім. Т. Шевченка в Сімферополі приготуватися?
Обвалення частини стіни кінотеатру «Родіна» у Балаклаві – тривожний сигнал і для інших культурних об’єктів окупованого півострова, на які накинули оком окупанти задля так званої реставрації.
Серед таких об’єктів опинився і знаний та улюблений багатьма поколіннями сімферопольців кінотеатр ім. Т. Шевченка. Коли кінотеатр перестав приймати глядачів, зникли афіші, квитки не продавалися, а сайт давно не оновлювався – це очікувано стривожило мешканців кримської столиці і місцеві ЗМІ, які, своєю чергою, звернулися до «міністерства культури Криму» з інформаційним запитом.
Чиновник «мінкульту» окупантів додав, що у січні 2026 року «науково-методична рада з культурної спадщини при міністерстві» схвалила науково-проєктну документацію на реставрацію та пристосування літери А будівлі колишнього сінематографа «Баян», виконану ТОВ «Кірамет» із Сімферополя.
Згідно з опублікованими документами, конструктивні частини сучасного кінотеатру було створено у різні роки. Будинки під літерами «А» та «Б» – у 1904 році, літера «В» та в'їзна арка – через 11 років.
Як випливає з «акта історико-культурної експертизи», будівля літери «А» побудована у стилі еклектики з використанням елементів стилю модерн, спеціально для використання під кінотеатр та повною мірою відповідає своєму функціональному призначенню. Будівля літери «Б» побудована у стилі раннього конструктивізму.
Крім того, у документі уточнюється, що об'ємно-просторова композиція літери «А» складається з «квадратного триповерхового [будинку] з прибудованими до нього сходами та прямокутного двоповерхового». Під частиною будівлі є підвал.
З «акта експертизи» також випливає, що 1904 року активний сімферопольський підприємець Леонід Сухомлінов відкрив у Криму перший ілюзіон, який згодом отримав назву «Баян». Однак це посвята не музичному інструменту, а поетові-футуристу Вадиму Баяну, який організував першу Олімпіаду російських футуристів у Криму.
«У 1910 році Леонід Сухомлінов продав своє підприємство, яке успішно діяло, одному з найбагатших людей Сімферополя того часу – Францу Францевичу Шнейдеру. Франц Шнейдер зберіг назву «Баян» і продовжив роботу сінематографа», – йдеться в історичній довідці «акта експертизи».
У 1915 році до будівлі кінотеатру було прибудовано масивну арку, гармонійно прикрашену фігурами тварин, птахів, міфічних істот і вінків, які символізують фантастичний світ кіно. Будівництво цієї частини, що зараз позначається літерою «В», відбувалося за проєктом відомого архітектора того часу Миколи Краснова.
У перші роки радянської влади у приміщенні кінотеатру засідав міськвиконком, згодом – житловий кооператив «Міська кіномережа». Певний час, за даними «акта експертизи», тут працювала Центральна обласна бібліотека.
З 1920 року кіносеанси відновилися під вивіскою «Зірка революції». У середині 1920-х років будинок сильно постраждав від пожежі, і його довго відновлювали. Пізніше кінотеатр перейменували із «Зірки…» на «Більшовик», а під час окупації Сімферополя під час Другої світової війни фашисти назвали його «Паллас».
1954 року кінотеатру надали ім'я українського поета Тараса Шевченка. (Натомість після окупації півострова, в 2015 році, деякі місцеві «чиновники» виступили з ініціативою позбавити кінотеатр імені великого українського поета, мовляв, він не мав жодного стосунку до кінематографа і взагалі вороже ставився до Росії, проте цю ініціативу, дякувати Богу, не було схвалено).
У 2003–2007 роках, як випливає з цього ж «акта історико-культурної експертизи», будівля пережила реконструкцію та ремонт. Завдяки цьому відкрилися дві оновлені зали, в яких встановили нові екрани та звукову систему.
Проєкт пристосування приміщень літери «Б», також підготовлений ТОВ «Кірамет», передбачає зберегти наявну подобу історичної будівлі, але видалити результати пізніх ремонтів і доповнень, щоб відновити початкові елементи. Можна лише припустити, що такі рекомендації видані проєктувальниками і за літерою «А».
І можна лише сподіватися, що кінотеатр ім. Т. Шевченка не спіткає доля іншого улюбленого сімферопольцями кінотеатру – «Космосу».
Втрачений «Космос»
Про ситуацію з кінотеатром «Космос» ми теж уже писали в минулих статтях. Нагадаємо, восени 2024 року ТОВ «Олімп» купила на аукціоні будівлю колишнього кінотеатру «Космос» у столиці окупованого півострова за 72,8 мільйона рублів (приблизно 22 млн грн). Будівля кінотеатру понад півстоліття, з 1967 року, була місцем тяжіння тих, хто відпочивав у парку ім. Гагаріна, що розташований поруч. По фасаду будівля була прикрашена рельєфно-мозаїчною композицією на тему завоювання космосу.
У серпні минулого року із місцевих ЗМІ стало відомо, що кінотеатр знесли, а разом з ним і унікальне мозаїчне панно.
Повідомлення про знищення чергового витвору монументального мистецтва радянського періоду викликало широкий суспільний резонанс. Як вважають кримчани, «масова руйнація мозаїчних панно – це злочин проти російської культури та її історичної спадщини, а також знищення культурного коду та зв'язку з великим минулим».
«Влада, балансоутримувачі, мінкульт були в курсі громадянської позиції щодо мозаїки: зберегти та відновити. Але оскільки мозаїка перебувала на приватній будівлі, зробити нічого не змогли», – писали небайдужі містяни в соцмережах.
Можливо, обурення громадськості вплинуло на керівництво приватної компанії, але директор ТОВ «Олімп» Н. Хачанова пообіцяла, що мозаїчне панно буде відновлено на тій самій площі у тому самому сквері. Щоправда, вона уточнила, що поки невідомо, чи відтворять майстри стару мозаїку чи створять нову за мотивами. І з термінами їй зараз важко визначитися – попереду багато роботи. Але головне, за її словами, рішення ухвалено і плани озвучені. При цьому директор «Олімпу» запевнила, що «адміністрація» окупованого Сімферополя поінформована про ухвалене у компанії рішення.
Грошей немає, але ви тримайтеся…
Масштабна «реставрація» торкнулася й однієї з ключових історичних будівель кримської столиці, а також улюбленого місця шанувальників «русского миру» – Кримського академічного російського драматичного театру ім. М. Горького.
Проте, незважаючи на роль Російського драматичного театру імені М. Горького в культурному житті окупованого Криму та статус «об’єкта культурної спадщини» у самої будівлі, у реставрації, яка триває з 2021 року, досі не поставлено крапку.
Театр, побудований за проєктом архітектора Олексія Бекетова, відкрився в 1911 році і з того часу став не лише важливим культурним майданчиком, а й частиною історії міста.
Але після ремонту покрівлі все знову вперлося у проблему грошей.
За їхніми словами, джерело фінансування інших ремонтно-реставраційних робіт зі збереження будівлі театру на даний час не підтверджено, а «профільне відомство» постійно шукає для цього кошти. Коли гроші знайдуть, «мінкультури РК» «розгляне питання виконання наступного етапу ремонтно-реставраційних робіт <…> виходячи з доведених лімітів та пріоритетності робіт». Проте що саме перебуває у пріоритеті на цьому етапі, не уточнюється.
Містяни сподіваються, що пошуки фінансів не затягнуться до того моменту, коли вже не буде що рятувати…
238 views
