Фестиваль української пісні на Донузлаві: перший і… останній?

У вересні 2013 року на березі Донузлава відбулося невелике, але унікальне для Криму зібрання українських бардів. Планувалося, що воно стане початком нової пісенної традиції на півострові. Однак уже за кілька місяців російська окупація Криму перекреслила ці плани.

Пісня над Донузлавом

7–8 вересня 2013 року в селищі Мирне (нині Євпаторійського району АР Крим), на озері Донузлав, на дачі активістів української громади Криму Михайла й Тамари Микитюків відбувся нечисленний бардівський фестиваль української пісні, який був єдиним у своєму роді на півострові.

На той час захід ще не мав офіційної назви — умовно його означили як «перше Донузлавське пісенне зібрання». Проведення заходу було анонсоване через газету «Кримська світлиця» у першій половині липня того ж року.

Першою на заклик відгукнулася колишня вчителька української мови та літератури зі східного Криму Катерина Степчин. На фестивалі вона виступила зі своїми авторськими творами «Пісня над Донузлавом» — «Над Донузлавом пісня українська забриніла…», «Ковила» та «Посвята Феодосії». На знак подяки Катерина Степчин також вручила господарю заходу Михайлу Микитюку книжечку своїх віршів-пісень.

Від «Львівської струни» — до Донузлава

Наступною гостею фестивалю стала вчителька дитячої музичної школи міста Саки за класом гітари Ірина Єрмолова.

На початку 2000-х років вона стала першою переможницею пісенного конкурсу «Львівська струна – на кримський лад!», організованого газетою «Кримська світлиця». На цьому ж конкурсі у 2003 році Катерина Степчин виборола призову гітару.

У 2010-х роках Ірина Єрмолова писала пісні на вірші поетів, творчість яких вважала співзвучною зі своєю душею. Як і Катерина Степчин, після окупації Криму Росією вона залишилася на півострові. Нині має «звання заслуженої працівниці культури республіки Крим».

«Криголам» і міні-балади

Не менш цікавим гостем фестивалю став Володимир Демченко— кандидат філологічних наук, доцент кафедри державного управління і місцевого самоврядування Херсонського національного технічного університету, а також лідер рок-гурту «Криголам».

Колектив був заснований ще у далекому 1983 році в селі Корсунка Каховського району Херсонської області. За час свого існування гурт пережив кілька змін назв, низку переформатувань колективу, а згодом — і російську окупацію.

До Криму у 2013 році Володимир Демченко прибув сам. Під акомпанемент гітари він виконував своєрідні міні-балади.

Фестиваль, якому не судилося стати традицією

На жаль, не всі потенційні учасники змогли прибути на фестиваль української пісні над Донузлавом. Причиною стали стислий час на його промоцію, а також несприятливі погодні умови кримської осені.

Втім, телерозповідь про цю пісенну зустріч на заході півострова було анонсовано на ДТРК «Крим».

Очікувалося, що дійство проводитиметься й надалі, можливо, вже під іншою назвою. Планувалося, що перше невелике зібрання стане початком нової традиції — простору, де звучатиме українська пісня, зустрічатимуться однодумці та підтримуватиметься українське культурне життя Криму.

Проте цим планам не судилося здійснитися. Російська окупація Криму навесні 2014 року перекреслила можливість продовження фестивалю. Так «перше Донузлавське пісенне зібрання» фактично стало і останнім. Принаймні таким, яким його задумували у вільному українському Криму.

І сьогодні ця невелика зустріч на березі Донузлава має значення не лише як епізод культурного життя півострова напередодні окупації. Вона зберегла пам’ять про час, коли українська пісня в Криму могла вільно звучати, збирати людей і ставати основою для нових культурних традицій.

Антон Божук, дослідник історії українців Криму

Разом з цим матеріалом рекомендуємо читати: «Музей Віри Роїк у Криму: доля спадщини майстрині української вишивки».