«Свої люди» окупаційного режиму: «соціальна підтримка» російських загарбників «владою» Криму

Службове житло або компенсація за оренду житла, кредитні та податкові канікули, земельні ділянки, знижки на оплату комунальних послуг, бюджетні місця у навчальних закладах, додаткові пільги та гарантії, навіть провідні посади у владі… Просто голова йде обертом від тих благ і щедрот, якими російська держава обдаровує тих, хто вбиває і загарбує в її ім’я і заради її «величі». Певна увага учасникам війни проти України, яких російська пропаганда називає «героями» або принаймні «ветеранами» так званої «спеціальної військової операції» («СВО»), приділяється й на окупованих РФ територіях АР Крим і міста Севастополя – нерідко у специфічний спосіб, що заслуговує детального аналізу.

Воєнні злочинці в освіті та бізнесі

Літком цього року в окупованому Сімферополі розпочалася безкоштовна освітня програма в рамках ініціативи «СВОё дело». Орієнтована вона на «ветеранів СВО», що завершили військову службу і прийняли рішення зайнятися підприємництвом, апробувати свою бізнес-ідею або ж знайти нові канали просування своєї продукції, робіт чи послуг; те ж стосується й членів їхніх родин. Для участі в програмі відібрано 32 учасники, тривалість навчання  16 академічних годин.

Окремо слід зазначити, що така програма на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя (ТОТ АР Крим та м. Сесавтополь) реалізується вже другий рік поспіль так званим «республіканським центром “Мой бизнес”» за підтримки партії «Единая Россия», російського державного фонду «Защитники Отечества», що надає підтримку живим «ветеранам СВО» і членам родин загиблих, та «регіонального осередку» загальноросійської ГО малого та середнього підприємництва «Опора России».

Раніше, 1 червня, на ТОТ АР Крим і м. Севастополь завершилася подібна «соціальна освітня програма “Курс малого бізнесу”», що тривала з 30 березня. Цю ініціативу ще у 2019 році започаткував російський «Промсвязьбанк» («Банк ПСБ»): з початком російсько-української війни у її рамках безкоштовно «самореалізуватися у підприємництві» можуть колишні військовослужбовці окупаційної армії всіх категорій (звільнені у запас учасники «СВО» та співробітники силових відомств, військові пенсіонери, ветерани бойових дій та військової служби) та члени їхніх родин. Вказаний курс акредитовано міністерством економічного розвитку РФ у рамках національного проекту «Мале й середнє підприємництво та підтримка індивідуальної підприємницької ініціативи». Зазначається, що слухачів у дистанційному форматі на цифровій освітній платформі Академії ПСБ навчають представники російського малого та середнього бізнесу, які «вже досягли успіхів у своїй справі», а також експерти в галузі бізнесу та фінансів, що допомагають учасникам програми «визначитися з конкретною ідеєю та втілити її у життя», а після навчання надалі «підтримують випускників у розвитку вже діючого бізнесу». Окремо варто зауважити, що цього року можливість пройти програму було надано всім охочим мешканцям «нових суб’єктів Росії» (себто територій України, окупованих РФ після 24 лютого 2022 року) віком від 16 років.

Для тих «ветеранів СВО», які не мають бажання чи можливості займатися власним бізнесом, влада РФ та її маріонетки в окупованому Криму передбачають можливості «пріоритетного» працевлаштування. Так, на початку грудня 2023 року російська Ґосдума прийняла поправки до закону про розвиток малого та середнього підприємництва, згідно з якими ті підприємці, що працевлаштовують «учасників СВО», дістають низку заходів підтримки – в тому числі й можливість отримати статус соціального підприємця, який надає пакет преференцій: пільгові ставки на оренду майна та сплату податків, гранти тощо.

Нерідко російських новоявлених «ветеранів» працевлаштовують за доволі-таки незвичними вакансіями. Зокрема, на початку березня цього року депутат уряду РФ Сєрґєй Міронов в ефірі радіостанції «Спутник в Крыму» оцінив започатковану у 2023 році кримську програму перепідготовки російських окупантів, яких він назвав «захисниками батьківщини, що знають ціну дружнього плеча, справжнього бойового командира, вміють виконувати накази, є патріотами батьківщини, що не мусять доводити любов до неї, громадянами, з яких формуватиметься нова справжня еліта країни». Програму, про яку йдеться, спільно з «регіональною філією» фонду «Защитники Отечества» започаткував т. зв. «кримський республіканський інститут постдипломної педагогічної освіти», що зі вчорашніх воєнних злочинців готує… «дипломованих викладачів навчальних закладів», які, на думку Міронова, «після підтримки в галузі отримання належної освіти працюватимуть на благо Росії та всіх громадян країни». Майже рік тому «директор» зазначеного «інституту» Алєксандр Рудяков, який є зрадником і колаборантом ще з 2014 року вірою і правдою служить окупантам, зазначив, що «перепідготовані навчальним закладом учасники СВО» матимуть можливість викладати у школах предмети «Основи безпеки життя» та «Початкова військова підготовка»; при цьому він додав, що «інститут» домагався запуску відповідної програми перепідготовки не один місяць, пройшовши низку бюрократичних процедур, і зрештою добився фінансування з «бюджету республіки Крим». На той час у першій групі «військових студентів» було зарезервовано 25 місць.

Наразі відомо, що в так званому «Кримському федеральному університеті» «учасники СВО» з початку 2024/25 навчального року викладатимуть «Основи військової підготовки» – у «навчальному плані університету» ця дисципліна є новою: серед іншого, її «викладачі» розповідатимуть молоді про основні напрямки соціально-економічного, політичного та військово-технічного розвитку Росії та особливості розвитку міжнародних відносин. У Севастополі ж російські «ветерани» вже проводять для дітей на базі «штабу регіонального громадського добровольчого руху “Мы вместе – Севастополь”» курси першої допомоги в умовах війни.

На додачу, як «учасники СВО», так і їхні діти в РФ та на загарбаних нею територіях отримали можливість переводитися у вишах з контрактної форми навчання на бюджетну. Своїми «студентами» російських загарбників та їхніх дітей раді бачити й «навчальні заклади» окупованого Севастополя: станом на цей рік для них було заплановано 196 бюджетних місць за квотами, з них 26 – на заочну форму навчання. Зокрема, «Севастопольський державний університет» («СевДУ») як минулого, так і цього року надав за вказаною квотою 10% бюджетних місць і на початку липня цього року вже прийняв «документи» від 6 осіб, що подали заяви загалом на 20 напрямків підготовки – «Інформаційні системи та технології», «Радіотехніка», «Інформаційна безпека», «Землевпорядкування та кадастри», «Психологія», «Педагогічна освіта», «Державне та муніципальне управління», «Юриспруденція» тощо. При цьому в «СевДУ» пообіцяли 10 додаткових балів на іспитах тим, хто проходив військову службу (за контрактом чи мобілізацією) та/або добровільно брав участь в «СВО».

26 липня цього року заступник голови уряду РФ Дмітрій Чєрнишенко на зустрічі з учасниками «фестивалю молодого багатонаціонального мистецтва “Таврида. АРТ”» у поневоленому Криму подякував російським окупантам в Україні та назвав їх «справжніми патріотами та героями», а їхнє залучення до роботи з молоддю – «одним з важливих пріоритетів патріотичного виховання», оскільки вони, мовляв, «наразі слугують рольовою моделлю для молодого покоління росіян» і «через свої історії та особистий досвід допоможуть визначити цінності та закласти моральний фундамент». На додачу Чєрнишенко розповів про всеросійський проект служіння «Твой герой», який об’єднує «учасників СВО», що «включаються в систему патріотичного виховання». При цьому хоч вони, за визначенням можновладця держави-агресора, і є «камертонами», але їм «треба допомагати соціалізуватися». Такі заяви коментувати доволі непросто.

Раніше, на початку червня, «керівник регіонального відділення державного фонду “Защитники Отечества”» Владімір Трєґуб похвалився, що очолювана ним організація за підтримки уряду держави-окупанта вирішила питання підтримки бійців приватних військових компаній (ПВК) у набутті статусу ветеранів бойових дій, а також активно допомагає їм збирати відповідні «документи» та проходити військово-лікарські комісії – оскільки їхні поранення, отримані на війні проти України, кваліфікуються як «загальні захворювання», що призводить до втрати певних виплат. Ці дії «відділення фонду» йдуть у фарватері політики Путіна, який незадовго до зізнань Трєґуба заявив під час зустрічі з очільницею фонду «Защитники Отечества» Анною Цивілєвою, що ця організація мусить допомагати бійцям ПВК – як і всім, хто «воював з українськими неонацистами на нових територіях ще до їхнього вступу до складу РФ».

В принципі, не секрет, що в армії держави-агесора є певна кількість осіб, які хотіли б «максимально швидко інтегруватися у мирне життя» – навіть на вчительській або викладацькій посаді. Втім, кремлівський режим, починаючи з його очільника, докладає всіх можливих зусиль до того, щоб цей рух не набув тенденційних масштабів. Так, 31 липня Владімір Путін підписав указ про одноразову виплату в розмірі 400 тисяч рублів (близько 200 тисяч гривень) військовим-громадянам РФ та іноземним найманцям, які укладуть мінімум річний контракт на участь у війні проти України з 1 серпня по 31 грудня цього року; перед тим сума такої виплати становила 195 тисяч рублів (майже 100 тисяч гривень). До того ж, обов’язок виплачувати «контрактникам» додатково ще по 400 тисяч рублів Путін поклав на «суб’єкти РФ» – у тому числі й окуповані території України.

1 серпня, наступного дня після путінського указу, «уряд» окупованого Севастополя під час чергового «засідання» своєю «постановою» не лише збільшив одноразову виплату мешканцям міста, що укладають контракти з російським міністерством оборони через місцеві пункти відбору, з 200 до 400 тисяч рублів, пообіцявши їм сумарне отримання 800 тисяч (аналогічну ініціативу впровадили і в «республіці Крим»), а й надав 100 мільйонів рублів (близько 50 млн гривень) з резервного фонду на виплати учасникам «СВО», членам родин загиблих на війні проти України та «іншим категоріям громадян, які мають право на надання земельної ділянки у власність безкоштовно». Про останній пункт – детальніше у наступному розділі.

Земельні преференції

Ще наприкінці 2022 року Владімір Путін рекомендував владі Московської області та своїм ставленикам на ТОТ АР Крим і м. Севастополя безоплатно надавати земельні ділянки воякам окупаційної армії, нагородженим за заслуги у війні проти України. Відтак 14 грудня «державна рада республіки Крим» прийняла «закон» про позачергове безкоштовне надання земельних ділянок «учасникам СВО», а в разі їхньої загибелі – членам їхніх родин. У квітні 2023 року було розпочато видачу 150 ділянок зі вже третього на той час земельного масиву для «ветеранів СВО», поблизу села Окунівки у Чорноморському районі; прокласти комунікації до цих земель «голова Криму» Сєрґєй Аксьонов пообіцяв коштом місцевого бюджету. Згадуючи про це, у жовтні 2023 року «сенатор федерального зібрання від республіки Крим» Ольґа Ковітіді заявила, що кримським «учасникам СВО» на той час було виплачено вже 1,4 мільярда рублів (близько 0,7 млрд гривень; ймовірно, через кримське «відділення» фонду «Защитники Отечества»), з яких 78 млн (майже 40 млн гривень) припало на поранених.

Зразок заяви на надання земельної ділянки учасникові війни проти України. ДжерелоНаприкінці липня цього року «заступник голови ради міністрів республіки Крим» Анна Анюхіна повідомила, що в Сакському та Чорноморському районах на узбережжі Чорного моря сформовано вже загалом 4 земельні масиви під ділянки для «ветеранів СВО» (у Сакському районі поблизу села Привітного – 676 ділянок, у селі Ліснівці – 512 ділянок на 56 га, у селі Молочному – 165 ділянок; у Чорноморському районі – згаданий вище масив в Окунівці), і ця робота триває. До видачі очікуються також ділянки у Ленінському районі на березі Азовського моря: на початку серпня було завершено «кадастрові роботи» щодо 835 ділянок поблизу села Кам’янського та 231 – у селі Соляному. Разом з тим Анюхіна підкреслила, що масиви підбираються таким чином, аби нові власники земельних ділянок могли будувати там житлові будинки. Повідомляється, що загалом для «ветеранів СВО» на ТОТ АР Крим підготовано понад 2,5 тисячі ділянок, отримати які можуть особи, що мають «постійну реєстрацію» в регіоні станом на початок повномасштабного вторгнення РФ до України або принаймні мешкають на окупованому півострові 5 років. Навіть якщо вони вже мають ділянки на окупованому півострові. Варто зазначити, що земельні ділянки виділяють у якийсь дивний спосіб. Наприклад, «СВОшникам» з Керчі надаються земельні ділянки на іншому кінці Криму – в Сакському районі, а не в ближчому Ленінському. Загалом же станом на початок літа цього року на ТОТ АР Крим у черзі на земельну ділянку стояли близько 10 тисяч «учасників СВО».

Від тенденцій не відстає і «влада» Бахчисарая. Так, на початку червня «голова» тамтешньої «адміністрації» Дмітрій Скобліков оголосив, що «учасники СВО» зможуть отримати житло в мікрорайоні «Город древних традиций» («Місто давніх традицій»), який інвестор ще тільки планує побудувати. Ймовірно, йдеться про той мікрорайон, який Скобліков раніше вказував під №9: за словами бахчисарайського гауляйтера, цей мікрорайон постане поблизу водосховища й «відображатиме історію Бахчисарая та переплетення традицій за багато століть». Будинки до 5 поверхів та котеджні селища буде оформлено у східному стилі; також на території мікрорайону буде побудовано мечеть і готельний комплекс.

У Севастополі ж «учасники СВО» та/або їхні родичі можуть отримати на вибір або земельну ділянку, або ж певну суму коштів. Цей вибір надає міський «департамент майнових і земельних відносин», який розсилає повідомлення про можливість отримання грошової компенсації і просить адресата прийняти рішення протягом 30 днів. Якщо особа погоджується на отримання компенсації, то вона подає відповідні «документи», якщо ж не погоджується або не відмовляється від грошової виплати – залишається в черзі на землю. На цю ініціативу «влада» Севастополя надала 100 мільйонів рублів, тож враховуючи, що сума компенсації за одну ділянку становитиме мільйон рублів, виділеної з «міського бюджету» суми вистачить на сотню осіб. Разом з тим передбачаються зміни до місцевого «законодавства», згідно з яким неповнолітнім дітям загиблих учасників війни проти України з Севастополя надаватиметься право оформити земельні ділянки у власність безкоштовно або отримати натомість виплату одноразової грошової компенсації на підставі заяв законних представників: зазначається, що раніше такої можливості не було. І тим не менше, «учасникам СВО» в чергах по землю доведеться конкурувати з багатодітними родинами.

Майже за тиждень до оголошення цих та подібних ініціатив у севастопольському «департаменті архітектури та містобудування» повідомили про формування земельного масиву загальною площею в 9,8 га в районі вулиці Генерала Мельника для індивідуального житлового будівництва учасників «СВО» та членів загиблих на війні проти України: згідно з відповідною «постановою уряду Севастополя» було сформовано 102 земельні ділянки по 4 сотки. Масив з аналогічною загальною площею також планується сформувати у Нахімовському районі міста, в районі вулиці Каштанової. Однак є один нюанс: якщо у 2023 році в окупованому Севастополі було надано 447 земельних ділянок, то станом на червень 2024 року в черзі стояли вже близько 8 тисяч осіб.

Тим часом для осіб з інвалідністю, набутою не в результаті «СВО», можливості пробитися до належної земельної ділянки крізь бюрократичні нетрі окупаційного законодавства практично відсутні взагалі. Не вдаючись у всі деталі, можна сказати коротко: хоч законодавство держави-окупанта й передбачає для осіб з інвалідністю право на першочергове надання земельних ділянок у власність, але шукати ці ділянки для оформлення їм доводиться самостійно – або принаймні через приватні кадастрові центри, оскільки державні органи інформацію про вільну землю не надають. Якщо ж ділянку і вдасться знайти – її треба буде довго й нудно перевіряти на відповідність містобудівним нормам та обмеженням. Ще коротше кажучи – якщо особа з правом на пільги не має наполегливих, грошовитих або принаймні юридично грамотних рідних та/або близьких, то вона не має перспектив на отримання ділянки.

Варто додати, що як «ветерани», так і «цивільні» особи з інвалідністю в окупованому Севастополі періодично стають об’єктами уваги шахраїв та «чорних ріелторів»: окремі випадки змушені брати під контроль навіть очільники відомств держави-окупанта. Ще б пак – ділитися ласими шматочками, ціна яких стрімко зростає в умовах підвищення попиту на землю під будівництво приватних будинків через здороження вартості квадратних метрів у міських квартирах та нещодавнє скасування пільгової іпотеки на житло: якщо в червні 2023 року сотка землі в окупованому Севастополі коштувала в середньому 649,6 тисячі рублів (майже 325 тисяч гривень), то за рік ця сума зросла до 769,2 тисячі рублів (близько 385 тисяч гривень).

Але для учасників бойових дій в Україні, Чечні та Сирії «влада» ТОТ АР Крим має інші пропозиції. Ще з кінця минулої весни вони згідно з «законом», який 29 травня 2023 року прийняла місцева «державна рада», могли платити вдвічі менше за комунальні послуги, а за паливо та скраплений газ, за умови проживання у будинках без центрального опалення, – не платити взагалі, не кажучи вже про пільговий проїзд у громадському транспорті. Наприкінці 2023 року Путін на розширеному засіданні колегії міністерства оборони РФ заявив, що не лише всі «захисники Росії», а й члени їхніх родин мають «отримати рівні гарантії». Невдовзі, в лютому цього року, «влада» ТОТ АР Крим дозволила платити вдвічі менше за «комуналку» ще й членам родин «учасників СВО»: очікується, що ця норма охопить майже 13 тисяч мешканців регіону, а на її реалізацію знадобиться 68 млн рублів (близько 34 млн гривень) на рік. Ну а пошуком цих коштів має зайнятися місцеве «міністерство праці та соціального захисту».

Тоді ж, у лютому 2024 року, севастопольське «законодавче зібрання» надало регіональні пільги «учасникам СВО», що мають «реєстрацію» в окупованому місці, але укладали контракти на службу в окупаційній армії в «інших регіонах РФ».

Як відомо, від початку цього року «головне управління федеральної служби судових приставів по республіці Крим і місту Севастополю» призупинило «виконавчі провадження» щодо понад тисячі боржників, які захотіли служити або вже служать у «зоні проведення СВО», на загальну суму понад 190 мільйонів рублів (більше 95 млн гривень).

«Час нових героїв»: необмежена влада на багнетах

Роль воєнних злочинців як елітної касти нового суспільства держави-агресора фактично закріпив очільник Кремля Владімір Путін, який 29 лютого цього року в посланні федеральному зібранню РФ оголосив, що вже з наступного дня «ветерани СВО» та бійці діючих частин російських збройних сил можуть подавати заяви на участь у першому потоці спеціальної кадрової програми «Время героїв» («Час героїв»), аби потім «виходити на провідні позиції у системі освіти, бізнесі, державному управлінні, очолювати регіони та підприємства». Обов’язковими умовами залучення у програму було висунуто вищу освіту та управлінський досвід. За вказівкою Путіна наставниками для перших учасників програми, яких набралося 83, стануть керівники російського уряду, адміністрації президента, міністерств і відомств, голови регіонів та найбільших підприємств РФ. Вдалося з’ясувати, що програму реалізує Вища школа державного управління Російської академії народного господарства та державної служби при президенті РФ на базі майстерні управління «Сенеж»: її головним завданням є підготування професійних управлінців з-поміж учасників війни проти України для подальшої праці в органах влади РФ.

Про те, як в окупованому Криму зі воєнних злочинців готуються «кадри на провідні позиції в освіті та бізнесі», ми вже побіжно згадали вище. Настав час поговорити про те, як маріонеток російського окупаційного режиму призначають «наставниками» їхніх потенційних наступників.

Після російської окупації Криму спроби ставити представників силових структур на місцеві «керівні посади» хіба що трохи зачепили Севастополь і не розвинулися до традиції. Так, у жовтні 2014 року на зміну «народному меру», згодом – «в. о. губернатора» Алєксєю Чалому першим окупаційним «губернатором» міста було призначено Сєрґєя Мєняйло, колишнього заступника командувача Чорноморського флоту РФ (2009–2011), який наразі очолює російську республіку Північна Осетія – Аланія; під час «губернаторства», що тривало до кінця липня 2016 року, Мєняйло також входив до президії державної ради РФ. У 2020 році «сенатором від Севастополя» у раді федерації РФ став уродженець російської Пєнзи, державний зрадник України Сєрґєй Колбін, що у 2003 році був залучений до управління МВС України по Севастополю, а з 2004 року командував спецпідрозділом МВС «Беркут», у 2013–2014 році взявши участь у силових репресіях проти учасників Євромайдану та в російській окупації Криму; у 2016 році Колбін очолював «управління Росгвардії по Севастополю», у вересні 2018 року був призначений «заступником начальника головного управління Росгвардії в республіці Крим», а наступного року був обраний до «законодавчого зібрання Севастополя» від партії «Единая Россия».

У червні 2022 року Путін призначив російського чиновника Міхаіла Развожаєва, присланого ще у 2019 році до окупованого Севастополя в якості «губернатора», головою комісії державної ради РФ за напрямком «Освіта», а в липні цього року перекинув його на аналогічну посаду вже за іншим напрямком – «Культура та традиційні духовно-моральні цінності». Разом з тим адміністрація Путіна приписала Развожаєву бути наставником двох учасників війни проти України, задіяних у програмі «Время героев», – Романа Кулакова та «ще одного вояка, що яскраво проявив себе в «СВО», але його ім’я з міркувань безпеки поки що розкривати не можна». Уродженець Кіровської області РФ Роман Кулаков з 2016 року перебуває в окупаційному військовому контингенті Севастополя, а у 2022 році за «виконання одного з бойових завдань у зоні СВО» був удостоєний звання Героя Росії і наразі є «кандидатом на виборах до законодавчого зібрання Севастополя» від партії «Единая Россия».

Подібне «кураторство» доручили й незмінному вже одинадцятий рік «голові республіки Крим» Сєрґєю Аксьонову, який на початку липня в рамках згаданої путінської програми «Время героев» «запросив на роботу» до кримської «ради міністрів» на три місяці уродженця Калінінґрада Антона Старостіна, що з 2020 року служив у селі Перевальному Сімферопольського району в частині, яку у 2014 році зайняли російські морпіхи, а у 2022 році брав участь у «звільненні Північнокримського каналу» на території Херсонської області та отримав за це звання Героя Росії. Так само за участь у захопленні греблі каналу на Херсонщині цим же званням був нагороджений і український зрадник Юрій Німченко – уродженець села Букварки поблизу Кропивницького, що служив у згаданій частині в Перевальному, у 2014 році під час її захоплення російськими окупантами перейшов на їхній бік, а у 2022 році на полі бою вбивав своїх співвітчизників.

Наразі Німченка відряджають до російського федерального зібрання «сенатором від республіки Крим»; перед тим він цього року побув «довіреною особою» Путіна на його «виборах». Крім соціальної підтримки родин російських окупантів, на «новому робочому місці» Німченко планує зайнятися також питаннями «патріотичного виховання молоді» – ба навіть «плекати покоління, які люблять свою батьківщину, прищепити їм правильні життєві орієнтири, щоб вони пишалися нашою спільною спадщиною».

Резюме

З огляду на викладені факти годі дивуватися, що і в самій РФ, і на окупованих нею територіях дедалі більше дружин та дітей відправляють і будуть відправляти своїх чоловіків і батьків на війну з Україною – аби самим отримати земельну ділянку під побудову житла або ж чималі кошти на рахунок. Проте чи надовго сил і ресурсів стане окупаційному режиму на оплату цього кривавого банкету? Певні висновки напрошуються при аналізі ситуації з «бюджетними» працівниками в тому ж окупованому Криму – які фактично не бачать показового підвищення своїх зарплат через зростаючий рівень не лише інфляції, а й тарифів і цін на товари та послуги. В принципі, в цьому випадку як влада РФ, так і її маріонетки на окупованих територіях надійно захищені від соціальних протестів законодавством, що може прирівняти їх до «дискредитації СВО та російської армії», з відповідними наслідками для невдоволених. Проте ще ніхто не скасовував простих законів механіки: якщо гайки закручувати дедалі міцніше, вони можуть деформуватися та стати непридатними. А там недалеко й до обвалу конструкції.

P.S. Під час підготовки цього матеріалу стало відомо, що в окупованому Криму «учасники СВО» під егідою згадуваного фонду «Защитники Отечества» створили «республіканську громадську організацію учасників, ветеранів, інвалідів та волонтерів СВО». Її засновником став Анатолій Соснін – колишній «офіцер оперативно-бойового тактичного формування “Каскад”», яке було створене у складі «внутрішніх військ міністерства внутрішніх справ Донецької народної республіки» в березні 2017 року, а під час повномасштабного російського вторгнення до України брало участь у нищенні Маріуполя та поневоленні оборонців «Азовсталі». Під час проживання у Сімферополі до і деякий час після російської окупації Криму уродженець російського Красноярська і випускник Донецького національного університету Соснін, що був майстром східних єдиноборств, очолював місцеву федерацію айкідо і кобудо. До керованої ним нової «громадської організації» увійшли діючі солдати та волонтери «СВО», а також учасники бойових дій проти України часів антитерористичної операції на сході (2014–2015 рр.). Очікується, що «організація» «дозволить об’єднати зусилля у вирішенні питань, пов’язаних з документами та реабілітацією бійців, що повернулися з фронту». Ну і, звісно ж, допомагатиме цьому «фронту» – зокрема, кримським «волонтерам».

Віталій СОЛОНЧАК, оглядач